Рішення

від 06.06.2017 по справі 904/5180/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.06.2017 Справа № 904/5180/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Електросервіс", м. Нікополь

про стягнення 88 224,22 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Бойчук Ю.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 52-16/08 від 11.01.2017

від відповідача: ОСОБА_2, директор

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Електросервіс" (далі-відповідач) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 88 224,22 грн.

Сума позову складається з наступних сум:

- 87 148,64 грн. - пеня;

- 1 075,58 грн. - штраф.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором підряду № 2016/д/ОГЭ/223 від 16.02.2016, в частині своєчасного виконання робіт.

Ухвалою господарського суду від 03.05.2017 порушено провадження у справі №904/5180/17, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 06.06.2017.

01.06.2017 до суду від позивача надійшло власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.

06.06.2017 до суду надійшли:

- від позивача власне письмове підтвердження того, що станом на 02.06.2017 заявлені позовні вимоги відповідачем не оплачені, розмір позовних вимог не змінився;

- від відповідача заява про зменшення розміру штрафних санкцій.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Повноважний представник відповідача підтвердив той факт, що відповідачем були порушені строки основних та гарантійних зобов'язань за договором підряду №2016/д/ОГЭ/223 від 16.02.2016, у зв'язку з тривалим оформленням дозвільних документів на вивезення електродвигунів для ремонту на власну територію; просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 70% враховуючи те, що:

- на момент розгляду справи основний та гарантійний ремонт електродвигунів відповідачем виконано в повному обсязі,

- відповідач знаходиться у скрутному фінансово-економічному становище,

- розмір штрафних санкцій надмірно великий та перевищує розмір ремонтних робіт.

У судовому засіданні 06.06.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.02.2016 між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду № 2016/д/ОГЭ/223 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, відповідач зобов'язується провести роботи з ремонту електрообладнання, іменовані далі Роботи . Об'єм робіт визначається, спільно з представниками позивача, після розбирання електрообладнання на території відповідача, його дефектування, складання дефектової відомості та кошторисної документації. Позивач зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх відповідно до умов договору.

Положеннями п. 2.4. Договору передбачено, що оплата позивачем вартості виконаних відповідачем робіт проводиться на підставі рахунків-фактур, виставлених відповідачем за фактично виконані роботи, що підтверджуються актами виконаних робіт, оформленими у двосторонньому порядку. Оплата виконаних робіт проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача, по факту виконання робіт на протязі 90 календарних днів після підписання акту виконаних робіт та протоколу випробування електрообладнання, надання рахунків та податкових накладних за фактично виконані роботи.

Згідно з п. 4.1. Договору, відповідач зобов'язується здійснювати роботи в суворій відповідності з дефектною відомістю і в строки, встановлені цим договором.

Відповідно до п. 5.1. Договору, виконання робіт, які є предметом договору здійснюється в строк не більше 3-х місяців з дня підписання акту прийому-передачі електрообладнання в ремонт.

Після закінчення робіт у відповідності з діючими нормами та правилами, оформляється акт виконаних робіт та акт приймання-передачі електрообладнання з ремонту (п. 7.1. Договору).

На виконання умов вищезазначеного Договору позивач передав відповідачеві для виконання ремонту наступне електрообладнення:

- за актом № 1 від 26.08.2016 електродвигуни ДПВ-52 інв. № 01-463 та ДПВ-52 інв. №01-4137;

- за актом № 341 від 26.08.2016 електродвигуни ТЛ-110А 53,1 кВт (б/в) інв. № 164, ГНМ-3220, 21 кВт (б/в) інв. № 309, ГНМ-3220, 21 кВт (б/в) інв. № 40376 .

Відповідно до п. 5.1 Договору кінцевий термін виконання ремонтних робіт зазначених електродвигунів - 26.11.2016.

Однак,

- електродвигуни ДПВ-52 інв. № 01-463 та ДПВ-52 інв.№ 01-4137, відповідно до акту прийому-передачі обладнання (запчастин) з ремонту № 258, отримані з ремонту 01.12.2016, що на 4 дні пізніше встановленого умовами Договору строку;

- електродвигуни ТЛ-110А 53,1 кВт (б/в) інв. № 164 та ГНМ-3220, 21 кВт (б/в) інв. №40376, відповідно до актів прийому-передачі обладнання (запчастин) з ремонту №№ 257, 258, отримані з ремонту 15.12.2016, що на 18 днів пізніше встановленого умовами Договору строку. При цьому, електродвигун ТЛ-110А 53,1 кВт (б/в) інв. № 164 повернутий без ремонту, про що сторонами був складений Акт про не ремонтопридатність від 12.12.2016.

Враховуючи вищевикладене, на підставі п. 10.2 Договору позивачем були нараховані пеня у розмірі 75 764,52 грн. та штраф у розмірі 1 075,58 грн.

Крім того, 22.06.2016 позивач отримав від відповідача з ремонту електродвигун NA-56 2,7 кВт, госп. № 26793, замовлення № 086005, що підтверджується актом приймання-передачі обладнання (запчастин) з ремонту № 30.

Відповідно до умов п. 12.1 Договору, гарантійний строк відремонтованого електродвигуна NA-56 2,7 кВт, госп. № 26793, замовлення № 086005, закінчується 22.06.2017.

В період гарантійного строку, за фактом виходу з ладу електродвигуна NA-56 2,7 кВт, госп. № 26793, замовлення № 086005 комісією, що складалася з представників позивача та відповідача складено Акт комісійного огляду електродвигуна від 11.10.2016.

Згідно з висновком комісії, викладеному у зазначеному акті, електродвигун NA-56 2,7 кВт, госп. № 26793, замовлення № 086005, який вийшов з ладу, необхідно відправити відповідачу для виконання ремонту згідно гарантійного зобов'язання.

Відповідно до п. 12.2 Договору відповідач повинен був усунути недоліки, що виникли в гарантійний період протягом 20 календарних днів з моменту підписання акту виходу із ладу електрообладнання, тобто 31.10.2016.

Однак, відповідач повернув електродвигун NA-56 2,7 кВт, госп. № 26793, замовлення № 086005 після усунення несправностей, що виникли в гарантійний період, лише 17.11.2016, що підтверджується актом приймання-передачі обладнання (запчастин) після доопрацювання від 17.11.2016.

21.07.2016 позивач отримав від відповідача з ремонту електродвигун АИР 3,0 кВт, госп. № 01-60-01, замовлення № 086015, що підтверджується актом приймання-передачі обладнання (запчастин) з ремонту № 210.

Відповідно до умов п. 12.1 Договору, гарантійний строк відремонтованого електродвигуна АИР 3,0 кВт, госп. № 01-60-01, замовлення № 086015, закінчується 21.07.2017.

В період гарантійного строку, за фактом виходу з ладу електродвигуна АИР 3,0 кВт, госп. № 01-60-01, замовлення № 086015 комісією, що складалася з представників позивача та відповідача складено Акт комісійного огляду електродвигуна від 12.10.2016.

Згідно з висновком комісії, викладеному у зазначеному акті, електродвигун АИР 3,0 кВт, госп. № 01-60-01, замовлення № 086015, який вийшов з ладу, необхідно відправити відповідачу для виконання ремонту згідно гарантійного зобов'язання.

Відповідно до п. 12.2 Договору відповідач повинен був усунути недоліки, що виникли в гарантійний період протягом 20 календарних днів з моменту підписання акту виходу із ладу електрообладнання, тобто 01.11.2016.

Однак, відповідач повернув електродвигун АИР 3,0 кВт, госп. № 01-60-01, замовлення № 086015 після усунення несправностей, що виникли в гарантійний період, лише 17.11.2016, що підтверджується актом приймання-передачі обладнання (запчастин) після доопрацювання від 17.11.2016.

Отже, відповідачем було порушено вимоги п. 12.2 Договору щодо строку усунення в гарантійний період дефектів та несправностей.

Враховуючи вищевикладене, на підставі п. 12.4 Договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 11 384,12 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 01.12.2016 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу № 52-16/09 від 30.11.2016р. щодо виконання зобов'язань по договору №2016/д/ОГЭ/223 від 16.02.2016 та сплати штрафних санкцій (а.с. 43-45) та 27.12.2016 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу № 52-116/73 від 26.12.2016 щодо сплати штрафних санкцій (а.с. 46 -47). Вимоги позивача були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутися з позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції на загальну суму 88 224,22 грн.

Відповідача підтвердив той факт, що відповідачем були порушені строки основних та гарантійних зобов'язань за договором підряду №2016/д/ОГЭ/223 від 16.02.2016, у зв'язку з тривалим оформленням дозвільних документів на вивезення електродвигунів для ремонту на власну територію; просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 70% враховуючи те, що:

- на момент розгляду справи основний та гарантійний ремонт електродвигунів відповідачем виконано в повному обсязі,

- відповідач знаходиться у скрутному фінансово-економічному становище,

- розмір штрафних санкцій надмірно великий та перевищує розмір ремонтних робіт.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язання є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Як зазначено у ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України неустойкою є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, та яка може обчислюватись, зокрема, у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не заперечується той факт, що відповідачем своєчасно не виконані роботи за договором підряду № 2016/д/ОГЭ/223 від 16.02.2016.

Відповідно до пункту 10.2 Договору у випадку порушення строків виконання робіт з вини підрядника, останній зобов'язаний сплатити замовнику пеню за кожен день прострочення в розмірі 0,3% від загальної вартості робіт за договором, а також сплатити на користь замовника штраф в розмірі 30% від вартості не виконаних в строк робіт.

Позивач, на підставі п. 10.2 Договору, нарахував пеню у сумі 75 764,52 грн. та штраф у розмірі 30% від вартості не виконаних в строк робіт у сумі 1 075,58 грн., розрахунок яких судом перевірений та визнаний таким, що арифметично зроблений вірно.

За приписами п. 12.4 Договору, у разі порушення строків усунення дефектів та несправностей, що виникли в гарантійний період, зазначених в п. 12.2 Договору, підрядник зобов'язаний на вимогу замовника оплатити пеню за кожен день прострочення у розмірі 5% від вартості виконаних робіт.

Позивач, на підставі п. 12.4 Договору, нарахував пеню у сумі 11 384,12 грн., розрахунок якої судом перевірений та визнаний таким, що арифметично зроблений вірно.

Та обставина, що за порушення передбаченого строку виконання робіт підрядник сплачує замовнику неустойку у вигляді пені у розмірі 0,3% від загальної вартості робіт за договором (п. 10.2 Договру) та 5% від вартості виконаних робіт (п. 12.4. Договору), не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов'язання, так само, як і обов'язок підрядника виконати роботи не стає грошовим зобов'язанням. Таким чином, вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не застосовуються, оскільки у правовідносинах відповідача з позивачем відсутні грошові зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 3-192гс15 та від 03.12.2013 у справі № 3-35гс13, яка відповідно до приписів статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та всіх судів України, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Враховуючи наявність прострочення виконання зобов'язання в частині своєчасного виконання робіт, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України). Схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в пункті 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі, й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Господарський суд дійшов до висновку про зменшення розміру пені в сумі 87 148,64 грн. та штрафу в сумі 1 075,58 грн. до 50%, а саме: до 43 574,32 грн. пеню та 537,79 грн. штраф.

При цьому господарським судом враховано наступне: ступінь виконання зобов'язання : зобов'язання за спірним договором виконані відповідачем у повному обсязі; причини неналежного виконання : причиною прострочення стало тривале оформлення дозвільних документів на вивезення електродвигунів для ремонту; незначність прострочення виконання : прострочення відповідача носило незначний характер, найбільше прострочення складало лише 18 днів; вжиття заходів до виконання зобов'язання : відповідач невідкладно почав вживати заходи щодо недопущення прострочення його зобов'язань за договором перед позивачем; наслідки порушення зобов'язання: в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у позивача збитків, у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов'язання по вищевказаному Договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 3-192гс15, яка відповідно до приписів статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та всіх судів України, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Викладене є підставою для задоволення позову частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 629, 837 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 230, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. ст.4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Електросервіс" (53200, м.Нікополь, вул. Димитрова, буд. 15, код ЄДРПОУ 37419297) на користь Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50026, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000) пеню у розмірі 43 574,32 грн. (сорок три тисячі п'ятсот сімдесят чотири грн. 32 коп.), штраф у розмірі 537,79 грн. (п'ятсот тридцять сім грн. 79 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 08.06.2017

Суддя ОСОБА_3