Рішення

від 31.05.2017 по справі 910/6006/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2017Справа №910/6006/17

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

До Управління освіти та інноваційоного розвитку Печерської районної в м. Києві державної адміністрації

Про стягнення 43 207,78 грн.

Суддя Лиськов М.О .

Представники :

від позивача: ОСОБА_2 (дов. від 30.05.2017)

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 31.05.2017 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

11.04.2017 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Управління освіти та інноваційоного розвитку Печерської районної в м. Києві державної адміністрації (надалі - відповідач) про стягнення 43 207,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № Тур-81кур від 18.12.2015 в частині своєчасної та повної оплати поставленого в період з 18.12.2015 по 31.13.2015 за договором товару, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, за наявності якої позивачем нараховані проценти річних та втрати від інфляції у вказаних сумах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/6006/17, розгляд справи призначено на 26.04.2017.

26.04.2017 ухвалою суду розгляд справи відкладено на 17.05.2017

17.05.2017 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом і подальший розгляд справи відбуватиметься з урахуванням положень вказаної заяви.

17.05.2017 через канцелярію суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 розгляд справи відкладено на 31.05.2017 у зв'язку з неявкою представників сторін.

31.05.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

В судове засідання призначене на 31.05.2017 з'явився представник позивача, надав пояснення та підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви від 31.05.2017 про збільшення позовних вимог.

Розглянувши в судовому засіданні заяву позивача від 31.05.2017 суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вказаною статтею ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії , а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові (п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 2612.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві .

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що заява від 31.05.2017, яка зазначена позивачем як заява про збільшення позовних вимог одночасно є заявою про зміну предмету та підстав позову оскільки заборгованість стягнення якої додатково заявлено позивачем виникли в інший ніж зазначено в позовній заяві період та поставка (за твердженнями самого позивача) здійснювалася вже після закінчення Договору.

Також суд зазначає, що при поданні заяви від 31.05.2017 позивачем не було доказів направлення копії зазначеної заяви з додатками відповідачу.

У зв'язку з наведеним вище суд не приймає заяву позивача від 31.05.2017 оскільки одночасне збільшення позовних вимог та зміна предмету та підстав позову не передбачено чинним законодавством.

В судове засідання, призначене на 31.05.2017, представник Відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення за номером 01030 4190755 3, згідно якого 19.05.2017 представник відповідача отримав поштове відправлення Господарського суду міста Києва з ухвалою про відкладення розгляду справи.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). Відповідно з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.12.2015 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Позивач, Виконавець) та Управлінням освіти та інноваційоного розвитку Печерської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - Відповідач, Замовник) було укладено Договір поставки № Тур-81кур (далі -Договір), предметом якого є своєчасне постачання Постачальником якісних продуктів харчування для ДНЗ Замовнику на основі його заявок поданих до Постачальника за цінами, що діють на момент подачі заявки

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент) товару: М'ясо свійської птиці, свіже, охолоджене (код 10.12.1); ДК 016-2010) (далі - Товар), кількістю 2000 кг.

За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (Виконавець), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 названого кодексу).

На виконання умов Договору Позивачем в період з 18.12.2015 по 31.12.2015 поставлено та передано у власність Замовника - Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, а останнім прийнято товар - Товар на загальну суму 59 277,15 грн. з ПДВ. Відповідач в сою чергу сплатив за отриманий Товар частково на суму 22 822,50 грн., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість на суму 36 404,65 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами актами звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.01.2016 та станом на 28.11.2016 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, свого обов'язку щодо оплати отриманого Товару Відповідачем в повному обсязі у встановлений Договором строк не виконано, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 36 404,65 грн.

Відповідач своїм правом подати відзив не скористався, доказів оплати заборгованості в повному обсязі не надав.

Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи вищевикладених правових норм, а також оскільки на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини Відповідач суду не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 36 404,65 грн. основного боргу позивачем нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також Позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з Відповідача на свою користь 3 % річних в сумі 1 498,49 грн. та втрат від інфляції в сумі 6 443,61 грн . за період з 01.01.2016 по 16.05.2017, яку позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача інфляційних втрат та 3 % річних нарахованих на суму боргу ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а судом встановлено, що відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем, судом встановлено, що зазначений розрахунок є обґрунтованим та вірним, а тому вказані вимоги в частині стягнення з Відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню в розмірі визначеному позивачем, а саме 3 % річних в сумі 1 498,49 грн. та втрат від інфляції в сумі 6 443,61 грн .

Щодо заявленого Позивачем відшкодування Відповідачем витрат, пов'язаних з отриманням Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо сторін в сумі 80,00 грн., суд зазначає, що відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як зазначено в розділі 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Враховуючи вищевикладене, за висновками суду вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості плати за отримання витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осі, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо сторін у розмірі 80,00 грн . можуть бути віднесені до складу судових витрат в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений Позивачем, обґрунтований матеріалами справи та Відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 625, 629, 673, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 229 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 22, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в м. Києві державної адміністрації (01021, м. Київ, вул. Інститутська, 24/7; код ЄДРПОУ 37451545) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (04136, АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) 36 404 (тридцять шість тисяч чотириста чотири) грн. 65 коп. - основного боргу, 1 498 (одну тисячу чотириста дев'яносто вісім) грн. 49 коп. - 3 % річних, 6 443 (шість тисяч чотириста сорок три) грн. 61 коп. - втрат від інфляції, 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору, 80 (вісімдесят) грн. 00 коп. - судових витрат .

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 07.06.2017

Суддя М.О. Лиськов