Рішення

від 29.05.2017 по справі 910/4837/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.05.2017Справа №910/4837/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кушнер» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Касабланка Плюс» про стягнення 111000,84 грн. Суддя Сташків Р.Б. Представники сторін не з'явилися. СУТЬ СПОРУ: На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов, з урахуванням прийнятої судом в порядку ст. 22 ГПК України заяви про збільшення розміру позовних вимог, про стягнення вартості переданого в користування обладнання, неповернутої зворотної тари та штрафу за договором поставки продукції № 9937 від 03.09.2014, договором суборенди майна № 20042-18447 від 04.09.2014 та угодами про оренду майна № БЛ-0015150/2 від 05.09.2014 та № БЛ-0015321/2 від 30.09.2015 у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань повернути обладнання та тару. Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, сторони своїх представників у засідання 29.05.2017 не направили, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення сторін про призначення справи до розгляду – ухвали надсилалися на адреси місцезнаходження сторін згідно відомостей з ЄДР, представник Позивача повідомлявся про засідання під розписку, тому будь-які несприятливі наслідки такого ненаправлення представників покладаються на кожну зі сторін відповідно. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18. Суд приймає до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали розгляду спору у даному судовому засіданні. Отже, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, і закінчився встановлений ст. 69 ГПК України строк розгляду спору, тому за ст. 75 ГПК України суд здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, який приймав участь у минулому судовому засіданні, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ: На підставі укладеного 03.09.2014 між Позивачем, як постачальником, та Відповідачем, як покупцем, Договору № 9937 (Далі – Договір поставки), у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Позивачем зобов'язався постачати Відповідачу у відповідній тарі обумовлену договором продукцію (пиво, напої та воду). Для реалізації продукції між Позивачем, як орендарем, та Відповідачем, як суборендарем, було укладено договори суборенди майна № 20042-18447 від 04.09.2014, №20042-18528 від 12.09.2014, №20042-20149 від 15.05.2015, №20042-20193 від 20.05.2015 та №20042-21263 від 22.09.2015 (далі – Договори суборенди) про передачу в користування торгово-рекламного обладнання (майна). Також між Позивачем, як орендодавцем, та Відповідачем, як орендарем, було укладено двосторонні угоди про оренду майна № БЛ-0015150/2 від 05.09.2014 та № БЛ-0015321/2 від 30.09.2015 (далі – Договори оренди) про передачу в користування фірмового обладнання. Залученими до матеріалів справи указаними Договорами поставки, суборенди та оренди, і також актами прийому-передачі (перелік наведений у позові та наданих Позивачем при розгляді спору заяві та поясненнях, копі залучені до справи) підтверджується передача Відповідачу обумовленого договорами обладнання у користування та тари, які потім повинні були бути повернуті згідно з умовами договорів з користування. З пояснень Позивача, які не спростовані Відповідачем, вбачається, що усупереч умовам вказаних Договорів Відповідачем не було повернуто обладнання та тара загальною вартістю 101000,84 грн. (82520 грн. вартість обладнання, 18480 грн. вартість тари); матеріали справи не містять доказів протилежного, а саме доказів повернення спірного обладнання та тари.   01.03.2017 Відповідачу було направлено претензію з вимогою повернути Позивачу торгово-рекламне, холодильне та фірмове обладнання і зворотну тару. Відповідач вимоги претензії не виконав; матеріали справи не містять доказів протилежного. 15.03.2017 Відповідачеві було направлено ще одну претензію про повернення зворотної тари або компенсації її вартості, проте і дану претензію Відповідач не виконав як і попередню. Відповідно до п. 6.2 Договорів суборенди, у випадку не повернення майна суборендар, зокрема, зобов'язаний відшкодувати орендарю вартість майна, вказану договорі, із врахуванням ПДВ. Відповідно до п. 3.4.12 Договорів оренди, при неповерненні майна, зокрема, на вимогу орендодавця орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю його вартість, яка зазначена в договорі. Відповідно до п. 6 Розділу II Договору поставки, покупець зобов'язаний повертати постачальнику всі передані йому кеги, вуглекислотні балони, ящики, піддони. Вся зворотна тара повинна бути повернена покупцем постачальнику в термін не більше 20 діб з дня отримання продукції, кеги – в термін не більше: 7 діб – для теплих місяців (квітень- вересень); 14 діб – для прохолодних місяців (жовтень-березень), вуглекислотні балони – в термін не більше 30 діб. При цьому, покупець зобов'язується протягом 1 (одного) календарного дня повернути наявні залишки зворотної тари в разі, зокрема, письмової вимоги постачальника, якщо покупцем порушено умови даного договору, або якщо постачальник вважає, що є загроза схоронності переданої в тимчасове користування зворотної тари. При пошкодженні, псуванні, втраті або знищенні зворотної тори з вини покупця, покупець зобов'язаний відшкодувати постачальнику, зокрема, заставну ціну зворотної тари і врахуванням ПДВ. Матеріалами справи не містять доказів виконання Відповідачем умов вищеописаних договорів щодо повернення Позивачу обумовленого договорами обладнання та тари у встановлені договорами строки, а також на вимогу Позивача. Відтак, Позивач обгрунтовано вважав, що в зв'язку з неповерненням обладнання та тара є для нього втраченими, та вимагав на виконання умов договорів компенсації їх вартості, чого Відповідачем всупереч ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України зроблено не було. При цьому, матеріали справи не містять доказів правомірності перебування спірного обладнання та тари у Відповідача після закінчення встановлених Договорами строків їх перебування у Відповідача та направлення йому Позивачем вимогу про їх повернення. Розрахунок заборгованості з компенсації вартості неповернутого обладнання та тари судом перевірено та визнано обґрунтованим і арифметично правильним; розмір заборгованості є доведеним залученими Позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку Відповідача. Враховуючи вищенаведене позовні вимоги про стягнення 101000,84 грн. заборгованості визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню. Також, за умовами п. 5.1.18 Договорів суборенди Відповідач зобов'язався не змінювати місцезнаходження майна, яке вказано у п. 1.2 договорів (або в специфікації) без письмового погодження такого переміщення з орендарем або власником. Матеріали справи не містять доказів отримання Відповідачем такого погодження, проте згідно з залученими до матеріалів справи актами перевірки місцезнаходження майна Позивача, його (майно) було переміщено (при перевірці за адресами певного майна не було виявлено). Відтак, виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, Відповідач є порушником встановленого Договорами суборенди зобов'язання, що за приписами ст. 549 ЦК України та п. 6.7 Договорів суборенди є підставою для застосування до нього правових наслідків у вигляді штрафу. Розрахунок штрафу судом перевірено та визнано обґрунтованим, оскільки розраховані Позивачем санкції не перевищують дозволені до стягнення згідно з договором та законом, а їх розмір є доведеним залученими Позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку Відповідача. З огляду на наведене позовні вимоги про стягнення 10000 грн. штрафу визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню. Судовий збір за ст. 49 ГПК України покладається на Відповідача, а саме з Відповідача на користь Позивача стягується сума понесених Позивачем витрат по сплаті судового збору, а у дохід Державного бюджету України – сума судового збору у зв'язку зі збільшенням позовних вимог. Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд ВИРІШИВ: Позов задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Касабланка Плюс» (м. Київ, вул. Теодора Драйзера, 4; ідентифікаційний код 39349253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кушнер» (м. Київ, вул. Миропільська, 4; ідентифікаційний код 32559075) 101000 (сто одну тисячу) грн. 84 коп. заборгованості, 10000 (десять тисяч) грн. штрафу, також 1600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Касабланка Плюс» (м. Київ, вул. Теодора Драйзера, 4; ідентифікаційний код 39349253) у дохід Державного бюджету України 65 (шістдесят п'ять) грн. 01 коп. судового збору. Видати накази. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 06.06.2017 Суддя                                                                                               Сташків Р.Б.