Рішення

від 29.05.2017 по справі 911/1048/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2017 р. Справа № 911/1048/17

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технософт-Плюс» , Київська обл., м. Тетіїв

про стягнення 17 632,82 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №7 від 10.01.2017)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

06.04.2017 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі - РВ ФДМ України по Київській області/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технософт-Плюс» (далі - ТОВ «Технософт-Плюс» /відповідач) про стягнення 21 312,57 гривень, з яких: 16 053,72 грн заборгованості з орендної плати згідно договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1664 від 17.02.2015, 1 887,57 грн пені та 3 371,28 грн штрафу.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.04.2017 порушено провадження в справі №911/1048/17 та призначено розгляд справи на 15.05.2017.

12.05.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Технософт-Плюс» .

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.05.2017 розгляд означеної справи відкладено на 29.05.2017.

24.05.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача на користь РВ ФДМ України по Київській області в дохід Державного бюджету України 16 053,72 грн заборгованості, 410,68 грн пені та 1 168,42 грн штрафу. Відповідна заява прийнята судом з огляду на її відповідність вимогам процесуального законодавства.

Водночас, 24.05.2017 через канцелярію господарського суду Київської області, до початку розгляду справи по суті, від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача на користь РВ ФДМ України по Київській області в дохід Державного бюджету України 16 053,72 грн заборгованості, 410,68 грн пені та 1 168,42 грн штрафу, а також розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1664 від 17.02.2015.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Приписами ст. ст. 4, 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.

З огляду встановлених ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставок судового збору, за подання у 2017 році до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у 1 (одному) розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено з 1 січня 2017 року в розмірі 1 600,00 гривень.

Однак, в порушення вищезазначених приписів закону, до заяви про збільшення позовних вимог позивачем не додано доказів сплати судового збору за вимогу про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1664 від 17.02.2015.

Відповідно до п. 2.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК України до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог чи до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, в зв'язку з чим зросла ціна позову, він відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону повинен сплатити недоплачену в зв'язку з цим суму судового збору до звернення з відповідною заявою до господарського суду. Якщо до останньої не додано доказів такої доплати, заява повертається без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК України, що згідно з частиною третьою згаданої статті ГПК України не перешкоджає позивачеві повторно звернутися до господарського суду з відповідною заявою після доплати ним необхідної суми судового збору; у цьому випадку до відповідного звернення суд здійснює розгляд раніше заявленої позовної вимоги (позовних вимог), якщо позивач не відмовився від неї.

З огляду вищезазначеного, суд дійшов висновку про повернення позивачу заяви про збільшення позовних вимог без розгляду у порядку п. 4 ст. 63 ГПК України.

В судове засідання 29.05.2017 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча про розгляд спору у даній справі ТОВ «Технософт-Плюс» було повідомлене належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу за №0980102101000, яким за юридичною адресою відповідача було надіслано ухвалу про порушення провадження у даній справі від 07.04.2017.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

17.02.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технософт-Плюс» (далі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1664 (далі - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 42,1 кв.м., за адресою: Київська обл., м. Тетіїв, вул. Цвіткова, 6 (реєстровий №21560045.1000.АААЖЕД581) (далі - майно), що перебуває на балансі УДППЗ Укрпошта Київської обласної дирекції (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.03.2014 і становить за незалежною оцінкою 50 747,00 грн без врахування ПДВ.

Відповідно до пп. 2.1., 3.1., 3.3. та 10.1. договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) і становить за базовий місяць розрахунку - березень 2014 року 761,21 грн згідно розрахунку орендної плати, який надається.

Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Цей договір укладено строком на 2 роки і 11 місяців, що діє з 17.02.2015 по 17.01.2018 включно.

Згідно підписаного сторонами 17.02.2015 акту приймання-передачі державного майна орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування визначене договором оренди нерухоме майно, а саме: індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 42,1 кв.м., за адресою: Київська обл., м. Тетіїв, вул. Цвіткова, 6, що перебуває на балансі УДППЗ Укрпошта Київської обласної дирекції.

Відповідно до наданих позивачем пояснень та розрахунку заборгованості відповідач порушив свій договірний обов'язок, сплативши 29.12.2015 лише 5 217,75 грн, у той час як 70% орендної плати частково за вересень 2015 року, за жовтень-грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року та січень, лютий 2017 року не перерахував, а тому у відповідача перед позивачем виникла за відповідні періоди заборгованість у загальному розмірі 16 053,72 грн.

До того ж, як зауважив позивач, він звертався неодноразово до відповідача з вимогами про сплату заборгованості з орендної плати, в підтвердження чого суду надано копії відповідних листів, адресованих ТОВ «Технософт-Плюс» .

З наявної в матеріалах справи копії листа №25 від 17.10.2016 слідує, що ТОВ «Технософт-Плюс» звернулось до позивача з проханням надати можливість сплатити заборгованість по орендній платі до 31.12.2016.

Посилаючись на те, що відповідач свої грошові зобов'язання за договором оренди не виконав, відповідні розрахунки не провів, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 16 053,72 грн заборгованості.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача 16 053,72 грн заборгованості підлягає задоволенню виходячи з нижченаведеного.

Приписами ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 283, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Об'єктом оренди можуть бути, зокрема, державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до приписів ст. ст. 762, 629 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж у співвідношенні 70% - до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу.

З огляду наведеного, як підписання ТОВ «Технософт-Плюс» договору оренди, так і безперешкодне користування останнім орендованими приміщеннями протягом 2015-2017 років без будь-яких зауважень чи заперечень свідчить про погодження орендаря з умовами укладеного правочину та, відповідно, в силу законодавчих і договірних положень породжує для ТОВ «Технософт-Плюс» обов'язок по сплаті, зокрема, до державного бюджету 70% орендної плати у повному обсязі у передбачені договором строки.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки станом на день прийняття рішення відповідач 70% орендної плати за спірні періоди не сплатив, а розмір відповідно заявлених до стягнення коштів відповідає фактичним обставинам справи та є арифметично вірним, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 16 053,72 грн заборгованості підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням орендарем своїх грошових зобовязань за договором оренди та порушенням строків внесення 70% орендної плати, позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 410,68 грн пені, нарахованої на заборгованість по орендній платі наростаючим підсумком:

з 16.09.2016 по 15.10.2016 на 925,62 грн;

з 16.10.2016 по 15.11.2016 на 1 851,24 грн;

з 16.11.2016 по 15.12.2016 на 2 776,86 грн;

з 16.12.2016 по 15.01.2017 на 3 702,48 грн;

з 16.01.2017 по 15.02.2017 на 4 628,10 грн;

з 16.02.2017 по 06.03.2017 на 5 563,90 грн;

- 1 168,42 грн штрафу, нарахованого на 5 563,90 грн сукупної заборгованості.

Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити уразі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктами 3.7. та 3.8. договору оренди сторони передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить на менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості.

За таких обставин, оскільки арифметично вірний розмір заявленої до стягнення суми пені, обрахованої судом за вказані позивачем періоди, становить 410,58 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача 410,68 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 410,58 грн.

Водночас, оскільки станом на момент звернення позивача до суду з позовом зобов'язання по сплаті орендної плати відповідачем не виконано у строк більше трьох місяців, що є підставою для нарахування штрафу в порядку п. 3.8. договору оренди, враховуючи арифметичну відповідність обрахунку відповідної штрафної санкції, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 168,42 грн штрафу.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до приписів ст. 49 ГПК України, покладаються судом на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягають стягненню в доход Державного бюджету України, оскільки ухвалою господарського суду Київської області від 07.04.2017 відстрочено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області сплату судового збору за подання до господарського суду Київської області відповідної позовної заяви.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 525, 526, 549, 629, 625, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 230, 283 Господарського суду України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технософт-Плюс» (09800, Київська обл., Тетіївський район, місто Тетіїв, вул. Одеська, будинок 42, ідентифікаційний код 37443403) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 15, ідентифікаційний код 19028107) в доход Державного бюджету України (р/р 31119094700001, одержувач: ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код установи 37955989, призначення платежу: *;101;*22080300*37443403*№1664*17.02.2015*19028107*1) 16 053 (шістнадцять тисяч п'ятдесят три) грн 72 коп. заборгованості, 410 (чотириста десять) грн 58 коп. пені та 1 168 (одну тисячу сто шістдесят вісім) грн 42 коп. штрафу.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технософт-Плюс» (09800, Київська обл., Тетіївський район, місто Тетіїв, вул. Одеська, будинок 42, ідентифікаційний код 37443403) в доход Державного бюджету України 1 599 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 99 коп. судового збору.

5. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 15, ідентифікаційний код 19028107) в доход Державного бюджету України 0 (нуль) грн 01 коп. судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 06.06.2017.

Суддя В.А. Ярема