Рішення

від 01.06.2017 по справі 910/7148/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2017Справа №910/7148/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Главтара Україна

до Приватного акціонерного товариства Київський маргариновий завод

про стягнення 60 726,87 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Капустян М.В., довіреність № б/н від 27.04.2017

від відповідача Бондаренко Г.А., довіреність № б/н від 15.11.2016

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Главтара Україна про стягнення з Приватного акціонерного товариства Київський маргариновий завод 60.726,87 грн., з яких: 51.461.14 грн. основного боргу, 6.123,97 грн. пені, 2.513,65 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 628,11 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору купівлі-продажу № 0191214 від 01.12.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 порушено провадження у справі № 910/7148/17 та призначено справу до розгляду на 01.06.2017.

Відповідач у поданому 23.05.2017 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву підтвердив отримання товару на суму 51.461,14 грн. проте за наявності у відповідача скрутного фінансового стану відповідачем сплачено за товар 11.05.2017 згідно платіжного доручення № 2682. Просить розподіл судового збору здійснити порівну між позивачем та відповідачем.

Позивач в судовому засіданні 01.06.2017 підтвердив факт оплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 51.461,14 грн. та підтримав вимоги про стягнення з відповідача пені, збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних.

Відповідач в судовому засіданні 01.06.2017 заперечив проти стягнення нарахованих штрафних санкцій.

В судовому засіданні 01.06.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Главтара Україна (далі - позивач, продавець) та Приватним акціонерним товариством Київський маргариновий завод (далі - відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 0191214 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язується відвантажити та передати у власність покупця піддони бувші у використанні (розмір 800 х 1200 мм), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його згідно умов цього договору.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару повністю не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1.2. договору кількість, асортимент та ціна товару визначається в видаткових накладних, та затверджується двома сторонами та скріплюється печатками, або затверджується довіреністю покупця.

Відповідно до п. 2.2. договору загальна вартість цього договору складається з сум загальної вартостей товару що вказані в видаткових накладних, за якими покупець отримав товар від продавця.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 60.841,46 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 1762 від 28.10.2016 на суму 9.998,40 грн., № 1768 від 31.10.2016 на суму 9.998,40 грн., № 1787 від 03.11.2016 на суму 4.499,28 грн., № 1792 від 04.11.2016 на суму 2.149,66 грн., № 1795 від 04.11.2016 на суму 13.997,76 грн., № 1804 від 07.11.2016 на суму 3.599,42 грн., № 1805 від 07.11.2016 на суму 3.499,44 грн., № 1842 від 15.11.2016 на суму 10.399,20 грн., № 1866 від 17.11.2016 на суму 2.700,00 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 6.4. договору оплата за партію товару, яка підлягає поставці, здійснюється наступним чином: оплата 100% від вартості партії товару після прийому його на складі покупця протягом 21 календарного дня згідно з цінами вказаними у рахунках-фактурах.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 5.4.1 договору покупець зобов'язався в повному обсязі та в строки, погоджені сторонами в договорі, здійснювати оплату товару переданого йому продавцем.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка на момент звернення з позовною заявою до суду становила 51.461,14 грн.

Проте, позивачем подано платіжне доручення № 2682 від 11.05.2017, яке свідчить про сплату відповідачем боргу за товар повністю в розмірі 51.461,14 грн.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Надані сторонами докази свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 51.461,14 грн., що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки вартість отриманого товару в повному обсязі не сплатив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 9.3. договору у випадку несвоєчасного виконання покупцем грошових зобов'язань за цим договором покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати товару.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті отриманого товару послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити, пеню відповідно до умов договору, розмір якої за розрахунками позивача перевірений судом становить 6.123,97 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 6.123,97 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті отриманого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 2.513,65 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 628,11 грн. - 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2.513,65 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 628,11 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Главтара Україна обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. При розподілі судового збору судом прийнято до уваги той факт, що відповідач сплатив суму основного боргу після порушення провадження у справі.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 49, ст.ст. 80, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 51.461,14 грн. основного боргу припинити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Київський маргариновий завод (03039, м. Київ, просп. Науки, 3, код ЄДРПОУ 00333581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Главтара Україна (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 17, к. 904, код ЄДРПОУ 39458364) 6.123 (шість тисяч сто двадцять три) грн. 97 коп. пені, 2.513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 65 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 11 коп. - 3% річних, 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Повне рішення складено 08.06.2017.

СуддяВ.В.Сівакова