Рішення

від 07.06.2017 по справі 910/6423/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2017Справа №910/6423/17

За позовом Приватного підприємства "БЕСТЛАЙН-СЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінтрейдинг"

про стягнення 39 338,97 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача Біцай А.В. - представник за довіреністю б/н від 10.10.17

від відповідача не з'явився

У судовому засіданні 07.06.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "БЕСТЛАЙН-СЕРВІС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінтрейдинг" про стягнення 39 338,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору оренди приміщення № 26/08/2016 від 26.08.2016 (надалі - Договір) Приватне підприємство "БЕСТЛАЙН-СЕРВІС" (позивач) зобов'язалось передати, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінтрейдинг" (відповідач) зобов'язалось прийняти у тимчасове платне користування, на строк та на умовах передбачених Договором, приміщення загальною площею 110 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 172. За доводами позивача, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором щодо орендної плати, експлуатаційних витрат та компенсації вартості комунальних послуг, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 39 338,97 грн., з яких: 35 200,00 грн. - основний борг за оренду приміщення, 366, 72 грн. - компенсація вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат, 2 511,25 грн. - пеня, 991,94 грн. - інфляційні втрати, 269,06 грн. - три відсотки річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6423/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 24.05.2017.

19.05.2017 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладено на 07.06.2017.

02.06.2017 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшло клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи засновника (учасника) ТОВ "Фінтрейдинг" юридичну особу за законодавством Кіпру Екстрар Холдінг Лімітед.

Цією ж датою до канцелярії суду надійшло клопотання Екстрар Холдінг Лімітед про залучення їх до участі у справі в якості третьої особи, повідомлення про дату, час та місце судового засідання та надання копії позовної заяви з додатками, а також забезпечення надання юридичній особі за законодавством Кіпру Екстрар Холдінг Лімітед безоплатну правову допомогу з числа адвокатів, включених до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

У судове засідання, призначене 07.06.2017, з'явився представник позивача, який надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи та усні заперечення щодо клопотань відповідача та Екстрар Холдінг Лімітед про залучення до участі у справі третьої особи.

Дослідивши поданні клопотання, суд вирішив відмовити відповідачу та Екстрар Холдінг Лімітед в їх задоволенні з підстав необґрунтованості.

У судовому засіданні суд заслухав представника позивача, який підтримав позовні вимоги та надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК .

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України , якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву, при цьому суд виходив за наступного.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК , з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК ), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України , ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За висновками суду, незважаючи на те, що представник відповідача в судове засідання не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

26 серпня 2016 року між Приватним підприємством "БЕСТЛАЙН-СЕРВІС" (надалі - позивач/орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінтрейдинг" (надалі - відповідач/орендар) було укладено договір оренди приміщення № 26/08/2016 (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування на строк та на умовах даного договору приміщення загальною площею 110 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, будинок 172 (надалі - приміщення).

Відповідно до п. 1.3. договору приміщення передається з метою використання його для розміщення офісу орендаря.

Пунктом 1.5. договору встановлено, що приміщення повинно бути передане орендодавцем і прийнято орендарем по Акту прийому-передачі в термін не пізніше п'яти робочих днів з моменту набрання чинності цим договором. Акт прийому-передачі підписується орендодавцем та уповноваженим представником орендаря, скріплюється печатками сторін та є невід'ємною частиною даного договору.

26.08.2016 року за Актом приймання-передачі орендодавцем було передано, а орендарем прийнято в оренду приміщення за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, будинок 172.

Згідно з п. 3.1. договору сторони встановили, що послуги з оренди приміщення здійснюються в національній валюті України та складають:

- з 26 серпня 2016 року по 31 серпня 2016 року: загальний розмір послуги з оренди приміщення складає 6 812,90 грн. з ПДВ. (п. 3.1.1)

- з 01 вересня 2017 року по 28 лютого 2017 року: загальний розмір послуги з оренди приміщення за 1 місяць складає 35 200,00 грн. з ПДВ. (п.3.1.2).

Послуги з оренди приміщення нараховуються з дня підписання сторонами Акту прийому-передачі приміщення в оренду до дня повернення орендарем приміщення орендодавцю по відповідному Акту прийому-передачі, відповідно до. п.п. 1.5. 2.4. даного договору або припинення фактичного користування приміщенням орендодавця (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору послуги з оренди приміщення сплачуються орендарем щомісячно до 5-го числа поточного місяця за поточний місяць, на підставі даного договору оренди приміщення, шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок орендодавця.

Крім того, орендар відшкодовує всі витрати по утриманню та обслуговуванню орендованого приміщення (водопостачання та водовідведення, газо - та електропостачання, опалення, вивезення побутових відходів, утримання будинків і прибудинкових територій, а також інші послуги пов'язані з функціонуванням та утриманням орендованого приміщення) орендодавцю. Відшкодування зазначених витрат проводиться в межах фактичного споживання на підставі рахунків орендодавця, до яких надаються документи постачальників послуг (підтвердження правомірності розрахунків та обсягів споживання послуг) (п.п. 3.5., 3.6. договору).

Даний договір укладено строком з 26 серпня 2016 року по 28 лютого 2017 року (п.2.2. договору).

Після закінчення строку дії договору, орендодавцем було передано орендарю приміщення, що підтверджується підписаним між сторонами Актом приймання-передачі від 28.02.2017.

За твердженням позивача, спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором щодо вчасної та повної оплати орендних платежів та компенсації вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат, у зв'язку з чим позивач вказує на існування у відповідача заборгованості за договором у розмірі 35 566,72 грн., з яких: 35 200,00 грн. - заборгованість з орендної плати за січень 2016 року, 366,72 грн. - заборгованість з компенсації вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензії вих. № 7 від 10.03.2017 та вих. № 11 від 20.03.2017, відповідно до яких останній просив погасити заборгованість за договором оренди приміщення № 26/08/2016 від 26.08.2016 у розмірі 35566,72 грн. Проте, вимоги позивача були залишені відповідачем без задоволення, заборгованість за договором не сплачена.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України , відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Плата за користування майном справляється з наймача (частина 1 статті 762 ЦК України ).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як зазначалось вище, сторони передбачили, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 5-го числа поточного місяця за поточний місяць, на підставі даного договору оренди приміщення, шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок орендодавця.

Судом встановлено, що на виконання умов договору сторонами були підписані наступні Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- Акт № ОУ-0000212 (оренда приміщення за серпень 2016 року на суму 6 812,90 грн.);

- Акт №ОУ-0000242 (оренда приміщення за вересень 2016 року на суму 35 200,00 грн)

- Акт №ОУ-0000245 (відшкодування за постачання питної води та приймання стічних вод, а також компенсація витрат за ел. енергію за вересень 2016 на загальну суму 81,25 грн.)

- Акт №ОУ-0000270 (оренда приміщення за жовтень 2016 року на суму 35 200,00 грн.)

- Акт № ОУ-0000283 (відшкодування за постачання питної води та приймання стічних вод, а також компенсація витрат за ел. енергію за жовтень 2016 на загальну суму 270,67 грн.)

- Акт №ОУ-0000299 (оренда приміщення за листопад 2016 року на суму 35200,00 грн)

- Акт № ОУ-0000329 (оренда приміщення за грудень 2016 року на суму 35 200,00 грн.).

Крім того, в матеріалах справи містяться також Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): Акт № ОУ-0000018 (компенсація витрат за ел. енергію за січень 2017 року на суму 107,90 грн.), Акт № ОУ-0000012 (оренда приміщення за січень 2017 року на суму 35 200,00 грн.) та Акт № ОУ-0000042 (оренда приміщення за лютий 2017 року на суму 35 200,00 грн.), які разом з листом-вимогою № 11 від 20.03.2017 направлялись на адресу відповідача для підписання, однак останнім підписані не були.

За умовами п. 4.1. договору орендар зобов'язався, зокрема, своєчасно і в повному обсязі вносити орендодавцю орендну плату за оренду приміщення (п. 4.1.3).

Проте, відповідач всупереч умовам договору свої зобов'язання передбачені п.п 3.1., 4.1.3 та п.п. 3.4.-3.6. договору належним чином не виконав, а саме не здійснив оплати по орендній платі за січень 2017 року на суму 35 200,00 грн. та компенсації вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат згідно виставлених рахунків-фактури № СФ-0000157 від 30.11.2016 на суму 258,82 грн. та рахунків-фактури № СФ-0000009 від 31.01.2017 на суму 107,90 грн., хоча строк для оплати у відповідності до умов договору є таким, що настав.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що сума основної заборгованості по орендній платі за січень 2017 року та заборгованість по відшкодуванню вартості комунальний послуг та експлуатаційних витрат за листопад 2016 року, січень 2017 року належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості по орендній платі у розмірі 35 200,00 грн. та заборгованості по відшкодуванню вартості комунальний послуг та експлуатаційних витрат у розмірі 366,72 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної сплати орендних платежів, позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 511,25 грн., нарахованої за період з 16.01.2017 року по 18.04.2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до 6.3. договору сторони встановили, що за затримку розрахунків з орендної плати та комунальних платежів більше ніж на 5 робочих днів орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Суд перевіривши розрахунок пені, що обрахована позивачем за загальний період з 16.01.2017 року по 18.04.2017 року, вважає його обґрунтованим та арифметично вірними, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендних платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 269,06 грн. та інфляційні втрати у розмірі 991,94 грн., що нараховані за загальний період з 16.01.2017 по 18.04.2017.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд приходить до висновку про їх правильність та обґрунтованість, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 269,06 грн. та інфляційні втрати у розмірі 991,94 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З урахуванням встановлених вище судом обставин, беручи до уваги невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором та факт наявності заборгованості підтверджений матеріалами справи, позовні вимоги Приватного підприємства "БЕСТЛАЙН-СЕРВІС" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32 , 33 , 49 , 75 , 82 - 85 ГПК України , господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінтрейдинг" (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, підземний перехід; ідентифікаційний код 40162237) на користь Приватного підприємства "БЕСТЛАЙН-СЕРВІС" (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 7, корпус 1/а; ідентифікаційний код 36087497) заборгованість по орендній платі у розмірі 35 200 (тридцять п'ять тисяч двісті) грн. 00 коп., компенсацію вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат у розмірі 366 (триста шістдесят шість) грн. 72 коп., пеню у розмірі 2 511 (дві тисячі п'ятсот одинадцять) грн. 25 коп., 3 % річних у розмірі 269 (двісті шістдесят дев'ять) грн. 06 коп., інфляційні втрати у розмірі 991 (дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 94 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.06.2017

Суддя Пукшин Л.Г.