Рішення

від 07.06.2017 по справі 910/8031/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2017Справа №910/8031/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАН-Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю КЛІНТЕКС

про стягнення 124 169,58 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Мовчан А.О. - представник за довіреністю б/н від 13.01.17

від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 07.06.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАН-Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю КЛІНТЕКС про стягнення 124 169,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ ЛАН-Україна зазначило, що 27.03.2017р. між сторонами було укладено договір поставки № 45/17-П за умовами якого ТОВ ЛАН-Україна (позивач) зобов'язалося поставляти у власність ТОВ КЛІНТЕКС (відповідач), а останній зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах визначених договором. За доводами позивача, останнім належним чином виконано зобов'язання за договором та поставлено товар відповідачу на загальну суму 121 814,81 грн, що підтверджується видатковими накладними № 80384482 від 11.04.2017 та № 80385268 від 22.04.2017. Відповідачем зі свого боку прийнято товар, проте не оплачено, у зв'язку з чим в останнього утворився борг у сумі 121 814,81 грн. Крім основного боргу у розмірі 121 814,81 грн позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 224,48 грн та 24% річних у розмірі 1 130,29 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.05.2017 порушено провадження у справі № 910/8031/17 вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 07.06.2017.

У судове засідання, призначене на 07.06.2017, з'явився представник позивача, який надав документи на виконання вимог ухвали суду, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не надав, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0315058724557.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

27 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛАН-Україна (надалі - постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю КЛІНТЕКС (надалі - покупець/відповідач) було укладено договір поставки № 45/17-П (надалі - договір), на виконання умов якого постачальник зобов'язався поставляти товари, а покупець зобов'язався приймати їх та оплачувати.

Відповідно до п. 2.1. товари поставляються по накладним на підставі замовлень покупця на поставку.

Приймання товарів покупцем здійснюється на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, складеної згідно Додатку № 1 до договору Форма довіреності на отримання товарів (п. 2.1.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи сторонами підписано додаток № 1 до договору, яким затверджено зразок Форми довіреності на отримання товарів.

Згідно з п. 2.4. договору днем виконання постачальником зобов'язання по поставці товарів вважається дата здачі товарів органу транспорту при відвантажені іногородньому покупцю, а при здачі товарів на склад покупця або постачальника - дата накладної, приймально-здавального акту або розписки про отримання товарів.

За поставлені товари покупець зобов'язаний сплатити постачальнику протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня поставки (п. 2.4 договору) суму, що вказана в накладній (рахунку), по якій поставляється товар (п. 3.2. договору).

Згідно з п. 7.1. даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.03.2018.

За доводами позивача, ТОВ ЛАН-Ураїна належним чином виконано зобов'язання за договором та поставлено відповідачу товар на загальну суму 121 814,81 грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, а саме: № 80384482 від 11.04.2017 на суму 45 530,58 грн та № 80385268 від 22.04.2017 на суму 76 284,23 грн. Відповідачем в свою чергу прийнято товар однак не оплачено. А відтак, у відповідач утворився борг перед позивачем не оплату поставленого товару у сумі 121 814,81 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті за поставлений товар.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 3.2. договору за поставлені товари покупець зобов'язаний сплатити постачальнику протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня поставки (п. 2.4 договору) суму, що вказана в накладній (рахунку), по якій поставляється товар.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 121 814,81 грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, а саме: № 80384482 від 11.04.2017 на суму 45 530,58 грн та № 80385268 від 22.04.2017 на суму 76 284,23 грн. (завірені копії яких містять в матеріалах справи оригінали оглянуті у судовому засіданні).

Доказів оплати товару у строки, визначені умовами договору, суду не надано.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання

Отже, з урахуванням п. 3.2. договорів виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за отриманий товар за договором на момент розгляду справи настав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковим накладними, підписаною сторонами, копія якої містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті у судовому засіданні. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає на момент вирішення спору 121 814,81 грн.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 121 814,81 грн.

Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 224,48 грн - пені та 1 130,29 грн - 24 % річних.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п.4.3. договору, відповідно до якого, за прострочення оплати поставлених товарів покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отриманий товар, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1 224,48 грн - пені за обґрунтованим розрахунком позивача, з яким погоджується суд.

Судом також встановлено, що у п. 4.3. договору сторони визначили відповідно до ст. 625 ЦК України встановити за порушення грошового зобов'язання покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити 24 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Отже, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що 4.3 договору сторони узгодили інший розмір річних, сплата яких передбачена в порядку 625 Цивільного кодексу України .

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отриманий товар, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 24 % річних у розмірі 1 130,29 грн. за обґрунтованим розрахунком позивача, з яким погоджується суд.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договором.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32 , 33 , 44 , 49 , 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КЛІНТЕКС (03150, м. Київ, вул.. Дмитрова, буд. 5 Б, офіс 54; ідентифікаційний код 40507943) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАН-Україна (04116, м. Київ, вул.. Довнар-Запольського, буд. 5; ідентифікаційний код 30384724) заборгованість за договором у розмірі 121 814 (сто двадцять одна тисяча вісімсот чотирнадцять) грн 81 коп.; пеню у розмірі 1 224 (одна тисяча двісті двадцять чотири) грн 48 коп.; 24 % річних у розмірі 1 130 (одна тисяча сто тридцять) грн 29 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 862 (одна тисяча вісімсот шістдесят дві) грн 55 коп.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.06.2017.

Суддя Пукшин Л.Г.