Рішення

від 06.06.2017 по справі 918/300/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 червня 2017 р. Справа № 918/300/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

до Громадської організації "Каріна"

про стягнення в сумі 3 939,66 грн

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 55 від 10.05.2017 року);

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Громадської організації "Каріна" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 3939,66 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

19.12.2011 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір № 270040904 про постачання електричної енергії (далі - договір), за яким постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Усупереч умовам договору відповідач свої зобов'язання з оплати вартості спожитої електричної енергії належним чином не виконує, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість станом на серпень 2014 року в розмірі 3 939,66 грн.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 526, 625, 714 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про електроенергетику» .

Ухвалою суду від 05.05.2017 року порушено провадження, розгляд справи призначено на 23.05.2017 року.

Ухвалою суду від 23.05.2017 року розгляд справи відкладено на 06.06.2017 року.

У судове засідання 06.06.2017 року з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.12.2011 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір № 270040904 про постачання електричної енергії (договір) (з додатками №№ 1,2,3,3.1,4,5,6,7,7.1,8, які є невід'ємними його частинами), за яким постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Поставка електроенергії здійснювалася на об'єкт відповідача, що знаходиться за адресою: вул. Київська, 108 Б, кв. 1, м. Рівне.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2012 року. Договір вважається продовженим щорічно на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 10.4. договору).

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів того, що одна із сторін заявила про припинення договору, відтак останній вважається продовженим.

Договір підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача і скріплено відбитками печаток сторін.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором енергопостачання.

Правові відносини, що склалися між сторонами у справі, регулюються ГК України, Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28 (Правила) тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У силу вимог ч. 1 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно з п. 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 року, з наступними змінами і доповненнями, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без дозволу не допускається.

За розділом 2 договору, зокрема п. 2.2., постачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком № 6 "ОСОБА_1 розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності (додаток № 3 "Перелік об'єктів і точок обліку Споживача" та додаток № 3.1 "Перелік об'єктів точок обліку субспоживачів, що споживають електроенергію від споживача").

Відповідно до п. 2.3 договору споживач, у свою чергу, зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановок, які передбачені додатками № 1, 2, 8 до цього договору; повідомляти та погоджувати всі зміни стосовно нормального режиму роботи підприємства; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 "Порядок зняття показників засобів обліку електричної енергії та розрахунків"; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 8 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Умовами договору, а саме розділом 5, погоджено порядок визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії та потужності.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконує свої зобов'язання за договором та безперебійно постачає електоренергію на об'єкт відповідача.

Згідно з п. 3.1. договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором.

Підпунктом 8.1. п. 8 Правил користування електричною енергією передбачено, що постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України.

За підп. 6.11. п. 6 Правил користування електричною енергією остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 275 ГК України.)

Розділом 8 договору передбачено, що розрахунки за використану електроенергію здійснюються у відповідності із додатком № 4 до договору.

Пунктом 1 додатку № 4 до договору визначено, що розрахунковим вважається період, який починається з 00-00 год. 11 числа кожного місяця і триває до 00-00 год. 11 числа наступного місяця, і за який проводиться розрахунок вартості відпущеної електроенергії. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця.

Покази засобів обліку відповідно до Переліку об'єктів і точок комерційного обліку споживача фіксуються споживачем 11 числа кожного місяця о 00-00 год. та вибірково контролюються (знімаються) постачальником. Після зняття показів засобів обліку споживач оформляє Звіт про використану електроенергію, який складається у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони, та надає постачальнику нарочним, але не пізніше наступного робочого дня після зняття показів і одночасно отримує рахунок за фактично спожиту електроенергію. Якщо термін подачі Звіту про використану електроенергію припадає на вихідні та/або святкові дні, Звіт надається в перший робочий день, що слідує за вихідними та/або святковими днями. У разі неможливості отримання постачальником даних про використану електричну енергію в зазначений термін (незалежно від причин), визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється самостійно постачальником за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період (п.2 додатку № 4 до договору).

Згідно з п. 4 додатку № 4 до договору відповідно до визначеної згідно з п. 5 додатку величини коштів за фактично спожиту електричну енергію постачальник виписує споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 5 операційних днів від дня отримання споживачем рахунку.

За власним бажанням споживач може здійснювати оплату за електроенергію до отриманого рахунку.

Згідно з п. 6.39. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 року, у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду.

Абзацом 6 п. 2 додатку № 4 до договору передбачено, що період розрахунку за середньодобовим споживанням електричної енергії не повинен перевищувати один місяць, після чого постачальник проводить розрахунок обсягу спожитої електроенергії за встановленою потужністю струмоприймачів та числом годин їх використання до передачі показників розрахункових приладів без подальшого перерахунку. Відновлення розрахунків за розрахунковими приладами обліку здійснюється після спільного акту, у якому фіксуються покази приладів обліку електроенергії.

Судом встановлено, що відповідач не подав позивачу відомостей (звітів) щодо обсягу спожитої електроенергії, а позивач не сформував рахунки - фактури за фактично спожиту електроенергію та, як наслідок, провів розрахунок заборгованості за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період на підставі абз. 6 п. 2 додатку № 4 до договору, виходячи із договірної потужності 10 кВт. Відтак, заборгованість відповідача станом на серпень 2014 року становить 3939,66 грн.

Правова позиція про випадки ненадання споживачем даних про обсяги електричної енергії викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 року у справі № 37/405, в якій йдеться про те, що якщо в договорі чітко встановлено строк розрахунків, то рахунок - фактура є лише документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти, ненадання рахунку - фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність чі відсутність рахунку - фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплати.

У відповідності зі ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до п. 3 додатку № 4 розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника з рахунка споживача.

Судом з матеріалів справи встановлено, що на виконання умов договору постачальник здійснив постачання електричної енергії, однак споживач прийняті на себе зобов'язання по оплаті використаної електроенергії в обсязі та строки, визначені умовами договору, не провів, відтак, станом на серпень 2014 року за ним рахується заборгованість в сумі 3 939,66 грн.

Відповідач доказів, які б підтверджували погашення вказаної заборгованості, суду не надав.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки факт несплати споживачем вартості електричної енергії є порушенням Правил користування електричною енергією, та факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 939,66 грн за спожиту електроенергію визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У силу вимог ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Громадської організації "Каріна" (вул. Київська, 108 Б, кв.1, м.Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 35658594) на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (вул.Кн.Володимира, 71, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 05424874) 3939,66 грн заборгованості за спожиту електроенергію та 1600,00 грн судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України . Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України .

Повне рішення складено 08.06.2017 року.

Суддя Войтюк В.Р.