КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" травня 2017 р. Справа№ 910/1246/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Дідиченко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі судового засідання: Цукарєвій Г.В.
за участю представників:
від позивача: Сисин Л.В. за довіреністю від 06.04.2017;
від відповідача: не з'явився;
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Груп"
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2017
у справі № 910/1246/17 (суддя С.М. Мудрий)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Груп"
про стягнення заборгованості та збитків в розмірі 162163,60 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2017, у справі №910/1246/17 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Груп" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" основний борг у розмірі 156163грн. 06 коп.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Груп" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі №910/1246/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Дідиченко М.А. та Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Груп" прийнято до провадження та її розгляд призначено на 31.05.2017.
Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
У судове засідання 31.05.2017 з'явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте представники відповідача не скористалися своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) України, та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
16.07.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Груп" (лізингоодержувач) укладено договір про фінансовий лізинг № 00007328.
Позивач зобов'язався передати у розпорядження лізингоодержувача об'єкт лізингу - транспортний засіб VW А308.51 2.5 TDI, рік випуску 2013, шасі № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_1, а лізингоодержувач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно з графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування). Вартість об'єкту лізингу становить еквівалент у гривні 90250,01 доларів США.
Об'єкт лізингу було передано лізингоодержувачу за актом прийому-передачі об'єкту лізингу від 14.08.2013.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір № 00007328 від 16.07.2013 є договором фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями § 1 гл. 58 ЦК України, ст. 292 ГК України та Закону України "Про фінансовий лізинг".
Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України (далі - ГК України) лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а п. 3 ч. 2 ст. Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Лізингоодержувач відповідно до положень п. 6.1. загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (надалі - умов), що становлять невід'ємну частину Договору, зобов'язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування) та інших положень контракту.
Відповідно до п. 6.5. умов лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування) не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування). Лізингові платежі у будь-якому разі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за винятком випадків, визначених контрактом.
Відповідно до п. 12.6.1. умов, позивач має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитися від контракту, та, також серед іншого, право на повернення об'єкту лізингу у наступних випадках: якщо лізингоодержувач не сплатив один наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.
Згідно з п. 8.3.1. умов, якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 робочих днів, позивач має право: надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, Порше Лізинг Україна надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. У випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, Порше Лізинг Україна має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за п. 12.6.1 контракту. Сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим контрактом.
Не зважаючи на положення договору щодо виплати щомісячних лізингових платежів, лізингоодержувач порушував його умови починаючи з 16.08.2015 .
Як зазначено позивачем, у зв'язку з порушення строків сплати лізингових платежів з боку відповідача, 26.11.2015 останньому було направлено вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкт лізингу та повідомлення про відмову від договору вих.. №00007328 від 05.10.2015.
Вимога вих.. №00007328 від 05.10.2015 направлена позивачем 26.11.2015 , та отримана відповідачем 30.11.2015, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про відправлення поштової кореспонденції №02152 05102902.
Згідно з п.8.3.2 умов, якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більше, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України "Про фінансовий ліфзинг"), Порше Лізинг Укрїана має право розірвати контракт/ відмовитись від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.
В даному випадку право лізигнодавця про відмову від договору в односторонньому порядку було обгрунтовано п. 8.3.2, 12.6.1 та 12.9 укладеного між сторонами правочину та фактом невиконання лізингоодержувачем своїх грошових зобовязань.
Відповідно до п. 12.13 умов, у випадках, передбачених п. 12.6 та 12.12, контракт вважається розірваним на 10 (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.
Отже, як зазначає позивач, оскільки вимога була отримана відповідачем 30.11.2015, то, згідно п.12.13 Умов лізингу, договір вважається розірваним 14.12.2015.
Пунктом 12.9 умов передбачено, що у разі дострокового закінчення лізингу/розірвання контракту відповідно до п. 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша не вказана Порше Лізинг Україна впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об'єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу об'єкта лізингу або, якщо об'єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна ринковою вартістю об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна, відповідно до чинного законодавства)та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими, відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодердувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована лізингоодерждувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення ст лізингу/розірвання контракту.
Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, об'єкт лізингу був повернутий з простроченням аж 13.10.2016, що підтверджується актом прийому-передачі.
Станом на дату подачі позовної заяви зобов'язання зі сплати заборгованості за договором в розмірі 156163,06 грн. не сплачена.
Як зазначено позивачем, оскільки об'єкт лізингу вилучений у відповідача лише 13.10.2016, то відповідач повинен компенсувати позивачу плату за фактичний час користування об'єктом лізингу за червень 2016 -вересень 2016, у вигляді:
- частково несплаченого щомісячно лізингового платежу за червень 2016 на суму 25000,00 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.06.2016;
- щомісячного лізингового платежу за липень 2016 на суму 43035,41грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.07.2016 ;
- щомісячного лізингового платежу за серпень 2016 на суму 43037,15грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.08.2016 ;
- щомісячного лізингового платежу за вересень 2016 на суму 45090,50грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.09.2016 .
Згідно з п.6.18 умов, сторони погоджуються, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до пункту 12 Контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.
Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та на той факт, що договір фінансового лізингу припинив свою дію, а відповідач повернув об'єкт лізингу аж 13.10.2016 , суд вважає, що заявлені вимоги про стягнення основної заборгованості за договором фінансового лізингу №00007328 від 16.07.2013 в сумі 156163,06 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6000,00 грн. збитків на оплату витрат на правову допомогу, які позивач повинен був зробити для відновлення свого порушеного права.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушенного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Судом враховано, що згідно зі ст. 623 ЦК України для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищезазначених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до п. 8.2.3 умов, у випадку прострочення сплати лізингових платежів до відповідача застосовуються санкції, зокрема, компенсація будь-яких витрат, понесених позивачем та/або винагороди, включаючи, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених Лізингоодержувачем у відповідності до Контракту. Порше Лізинг Україна надає Лізингоодержувачу відповідну документацію, що підтверджує понесені витрати, проте ненадання такої документації не звільняє Лізингоодержувача від компенсації та не вважається підставою для відстрочення виплати компенсації.
Згідно з п. 8.6 умов, будь-які збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням стороною своїх обов'язків за контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі додатково до штрафних санкцій, передбачених контрактом.
Відповідно до п. 12.10 умов, у будь-якому випадку дострокового закінчення ст лізингу/розірвання контракту позивач зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, зокрема витрат на правову допомогу.
Однак, суд наголошує на тому, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за спірним договором.
Відповідна правова позиція викладена в Оглядовому листі ВГСУ від 14.01.2014 № 01-06/20/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків".
При цьому, суд зазначає, що у випадку звернення лізингодавця з позовом до лізингоодержувача та відмови суду у задоволенні позовних вимог, в тому числі у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог, сам факт надання юридичних послуг лізингодавцю не може бути підставою для стягнення таких витрат на юридичну допомогу з лізингоодержувача.
Тому, незважаючи на те, що сторони передбачили у договорі конкретні види збитків, це не позбавляє позивача обов'язку довести наявність таких збитків у кожному конкретному випадку (всі елементи збитків).
З огляду на вищевикладене, суд першої відмовив товариству з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" в частині позовних вимог щодо стягнення понесених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 6000,00грн.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Статтями 32, 33 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі №910/1246/17.
Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі №910/1246/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі №910/1246/17 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/1246/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Л.Г. Смірнова
Судді М.А. Дідиченко
Є.Ю. Пономаренко
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 31.05.2017 |
Оприлюднено | 13.06.2017 |
Номер документу | 66993069 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Смірнова Л.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні