Рішення

від 08.06.2017 по справі 639/2521/17

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 639/2521/17

2/639/1387/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 червня 2017 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді - Іванової І.В.,

за участю секретаря -Тущенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу Інститут сходознавства міжнародних відносин Харківський колегіум про стягнення заробітної плати невиплаченої при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Харкова звернулась ОСОБА_1 з позовом до Приватного вищого навчального закладу Інститут сходознавства міжнародних відносин Харківський колегіум про стягнення заробітної плати невиплаченої при звільненніта середнього заробітку за час затримки розрахунку по день звернення до суду у розмірі 12 625,54 гривень.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона з 01.09.2006 року за Наказом № 60 віл 01.09.2006 року, була зарахована до ПВНЗ ІСМВ Харківський колегіум на посаду викладача турецької мови. 16.11.2016 року, Наказом № 35-Б, позивач була звільнена з вищевказаної роботи за власним бажанням, згідно зі ст. 38 КЗпП України, про що зроблено відповідний запис у її трудовій книжці. На день звільнення з роботи відповідач ПВНЗ ІСМВ Харківський колегіум нарахував їй до сплати заробітну плату за період з 01.06.2015 року по 16.11.2016 року в сумі 11 644,30 грн., але виплатити її внаслідок відсутності грошових коштів відмовився. Позивач вважає дії відповідача незаконними, оскільки за вимогами встановленими ст. ст. 47, 116 КЗпП України, відповідач був зобов'язаний в день звільнення видати їй належним чином заповнену трудову книжку та виплатити розрахункові кошти у розмірі 11 644,30 грн. Незважаючи на свій обов'язок, відповідач не здійснив повний розрахунок по заробітній платі, у зв'язку із чим у нього наявна заборгованість по заробітній платі перед позивачем. Позивач зазначила, що розмір свого середнього заробітку вона обчислювала самостійно, виходячи з наявних у неї даних в довідці про нарахований дохід за період з 01.06.2015 року по 16.11.2016 року. Так, на день пред'явлення позову до суду сума середнього заробітку, який відповідач зобов'язаний сплатити на її користь за час затримки розрахунку складає 981,24 грн. (заробітна плата за вересень складає - 163,91 грн., за жовтень - 364,25 грн.; у вересні 22 робочих дні, у жовтні 20, тому середньомісячна заробітна плата складає (163,91 +364,25)/(22+20)= 12,58 грн. Затримка в невиплаті складає 78 робочих днів. Відповідно 12,58*78=981,24 грн.) Тому позивач вважає, що всього відповідач зобов'язаний сплатити на її користь 12 625,54 грн., з яких: 11 644,30 грн. - борг по зарплаті з 01.06.2015 року по 16.11.2016 року; 981,24 грн. -середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день звернення до суду.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги від 30.03.2017 року, не з'явилася, надала заяву з проханням справу розглянути за її відсутністю, позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити. При цьому, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить її підпис у зворотному поштовому повідомленні, про причини неявки суд не повідомила. Відповідачем не подано заяви про розгляд справи за її відсутності

За таких обставин на підставі ч. 4 ст. 169 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі,фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, та докази, надані в їх обґрунтування, приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів (ч.1 ст.11 ЦПК України).

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Відповідно ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 працювала у Приватному вищому навчальному закладі Інститут сходознавства міжнародних відносин Харківський колегіум з 01.09.2006 року на посаді викладача турецької мови. Наказом № 35-Б від 16.11.2016 року звільнена з роботи за ст. 38 КЗпП за власним бажанням. (а.с. 7-8).

Як вбачається з довідки підприємства за № 43 від 25.11.2016 року перед позивачем мається заборгованість по заробітній платі за період з 01.06.2015 року по 16.11.2016 року в загальній сумі 11 644,30 грн. (а.с. 3).

Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Зважаючи ж на ту обставину, що відповідач по даній справі фактично не виплачував позивачу заробітну плату за вищевказаний проміжок часу, що знайшло своє беззаперечне підтвердження в судовому засіданні, суд вважає, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості по заробітній платі такими, що ґрунтуються за Законі, а тому підлягають задоволенню.

Стаття 116 КЗпП України зазначає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27.03.2013 року у справі № 6-15цс13).

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.01.2015 року у справі № 6-195цс14).

Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Як вбачається з правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (постанова у справі № 6-64 цс 13 від 03.2013року) згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати. Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі ( календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі №6-648цс15 за позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Враховуючи, що ОСОБА_1 була звільнена 16.11.2016 року:

Середній заробіток ОСОБА_1 за весь час затримки розрахунку складає 981,24 грн. виходячи із наступного розрахунку: заробітна плата за вересень 2016 року - 163,91 грн. + заробітна плата за жовтень 2016 року -364,25грн. У вересні 22 робочих дні, у жовтні 20 робочих днів. Тому середньомісячна заробітна плата складає 163,91 грн. + 364,25 грн./22 р.д.+20р.д.= 12,58 грн. Загальна сума робочих днів затримки в невиплаті складає 78 робочих днів. Відповідно 12,58 грн. * 78 р.д. = 981,24 грн.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення суми середнього заробітку за період затримки розрахунку такими, що ґрунтуються за Законі, а тому підлягають задоволенню.

Згідно до ч. 1ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

У зв'язку з тим, що справа доведена до суду з вини відповідача, суд вважає необхідним стягнути з нього на користь держави судові витрати у вигляду судового збору.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 5, 8, 10, 11, 15, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 224-226, 367 ЦПК України, ст.ст. 1, 2, 4, 10, 13, 18, 21, 24, 94, 115, 116, 117 КЗпП України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100,п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до - задовольнити.

Стягнути з Приватного вищого навчального закладу Інститут сходознавства міжнародних відносин Харківський колегіум (ЄДРПОУ 14091839) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі в загальній сумі 12 625,54 грн. (дванадцять тисяч шістсот двадцять п'ять гривень 54 копійки).

Стягнути з Приватного вищого навчального закладу Інститут сходознавства міжнародних відносин Харківський колегіум в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з моменту одержання його копії.

Суддя І.В. Іванова