Ухвала

від 31.05.2017 по справі 543/487/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

ухвала

іменем україни

31 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Дем'яносова М.В., Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В., Леванчука А.О., Ступак О.В., за участю представників ОСОБА_6: ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Селецька , третя особа - відділ Держземагентства в Оржицькому районі Полтавської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 05 липня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду із указаним позовом, який мотивувала тим, що згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 01 червня 2002 року їй належить земельна ділянка площею 3,25 га на території Селецької сільської ради Оржицького району Полтавської області. До 2013 року вона передавала земельну ділянку в оренду Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Селецька (далі - СТОВ Селецька ).

Орендар порушував строки й порядок виплати орендної плати, визначав її розмір на власний розсуд, щодо продовження дії договору оренди землі не попереджав. Разом з тим у 2013 році вона дізналася про договір оренди вказаної земельної ділянки, укладений від її імені із СТОВ Селецька 25 липня 2013 року на строк 8 років, який вона не вчиняла (підпис у договорі від її імені несправжній).

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_6 просила визнати цей договір недійсним.

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 25 липня 2013 року, укладений між ОСОБА_6 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Селецька , зареєстрований Реєстраційною службою Оржицького районного управління юстиції 11 лютого 2014 року за № 10835040.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Селецька на користь ОСОБА_6 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 243 грн 60 коп., витрати на проведення судово-почеркознавчої експертизи у розмірі 4 300,80 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 грн. Всього стягнуто 6 544,40 грн.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 14 грудня 2015 року рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення.

ОСОБА_6 у задоволенні позову до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Селецька про визнання недійсним договору оренди землі відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року касаційну скаргуОСОБА_6 в особі представника задоволено частково.

Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 14 грудня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 05 липня 2016 року рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_6 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Селецька про визнання недійсним договору оренди землі відмовлено за недоведеністю.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 просить скасувати рішення Апеляційного суду Полтавської області від 05 липня 2016 року, залишити в силі рішення районного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402- VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення представників, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 324 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач договір не підписувала, а отже не було вільного волевиявлення власника землі на укладення оспорюваного правочину.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_10 після укладення в 2013 році спірного договору вчасно та у повному обсязі отримувала орендну плату протягом 2013-2014 років, підписувала відомості СТОВ Селецька , надавала розписки про отримання коштів у рахунок отримання орендної плати, зверталася до СТОВ Селецька із заявою про видачу грошових коштів у рахунок оренди земельного паю, а отже, не висловлювала заперечень проти договору та продовжувала виконувати його умови. Такі дії орендодавця свідчать про її мовчазну згоду на продовження використання землі орендарем. До суду з позовом звернулася лише в 2015 році.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_6 належить земельна ділянка площею 3,25 га на території Селецької сільської ради Оржицького району Полтавської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 01 червня 2002 року.

За оспорюваним договором від 25 липня 2013 року вказана земельна ділянка передається в оренду СТОВ Селецька на 8 років зі сплатою орендної плати у грошовому виразі розміром 2 444 грн або в натуральному - с/г продукцією, до 30 грудня поточного року. Орендодавцем за договором виступає ОСОБА_6

Договір оренди землі зареєстровано у відділі Держземагентства Оржицького району.

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 30 вересня 2015 року № 772, підпис від імені ОСОБА_6 у договорі оренди землі від 25 липня 2013 року та зразки підписів і почерку у документах групи № 1 (надані в якості зразків підпису та почерку ОСОБА_6) виконані різними особами.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засада; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦПК України, є підставою для визнання його недійсності.

Апеляційний суд дійшов висновку, що враховувати поведінку позивача після укладення спірного договору у контексті положень цивільного законодавства про укладення та зміну договору, зокрема, якщо орендодавець вчасно та у повному обсязі протягом періоду після укладення договору отримує орендну плату, а орендар використовує земельну ділянку за її призначенням, то слід вважати правочин вчиненим.

Касаційна скарга не містять доводів на спростування вказаних висновків апеляційного суду, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8відхилити.

Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 05 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий0Головуючий0 Головуючий М.В. Дем'яносов Судді: Ю.Г. Іваненко А.О. Леванчук А.В. Маляренко О.В. Ступак