Ухвала

від 29.05.2017 по справі 185/3050/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/559/17 Справа № 185/3050/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2017 року м. Дніпро

29 травня 2017 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5 за участю:

представника заявника адвоката ОСОБА_6 заявника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі матеріали за апеляційною скаргою генерального директора ТОВ «Дніпропетровський трубний завод» ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2017 року,-

в с т а н о в и л а :

Цією ухвалою було частково задоволено клопотання слідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, вилучене в період з 13 по 14 квітня 2017 року за місцем фактичної адреси ТОВ «Дніпропетровський трубний завод» - вул.Промислова, 1, м. Павлоград Дніпропетровська область, а саме документи, системні блоки, комп`ютери та труби.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що накладення арешту необхідно з метою забезпечення подальшого повного, неупередженого доказування у кримінальному провадженні, а також те, що вилучене майно є доказом вчинення злочину, документи являються предметом злочину та мають значення речового доказу.

На зазначену ухвалу слідчого судді директором ТОВ «Дніпропетровський трубний завод» ОСОБА_7 подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому у задоволенні клопотання про арешт майна.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт посилається на те, що висновки викладені в ухвалі не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. На думку апелянта, слідчим суддею не враховано те, що стороною обвинувачення взагалі не наведено обставин вчинення кримінального правопорушення, а саме взагалі не вказано дату вчинення будь-яких інших обставин підробки документів, які взагалі документи були підроблені, не наведено доказів наявності матеріальної шкоди, у кримінальному провадженні немає ані потерпілого ані особи якій могла бути спричинена будь-яка шкода. Зазначає, що слідчий та слідчий суддя порушили вимоги ст.170 ч.1 КПК України, оскільки не зазначено, які існують підстави чи розумні підозри вважати, що вищевказане майно є доказом злочину. Також апелянт зазначає, що, виходячи з диспозиції ст. 358 КК України, вилучені документи не можуть бути речовими доказами, оскільки, речовими доказами можуть бути: виключно посвідчення або інші офіційні документи, які видаються чи посвідчуються підприємством; підроблені печатки та штампи чи бланки підприємств. Апелянт вказує, що ТОВ «Дніпропетровський трубний завод» є добросовісним власником арештованого майна, а законні підстави для його арешту відсутні. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що клопотання слідчим було подано до суду з порушенням строків, передбачених ст. 171 КПК України, а клопотання розглянуто без виклику представника ТОВ «ДТЗ», що є порушенням вимог ст. 172 КПК України. Зазначає, що накладення арешту на майно ТОВ «ДТЗ» було зроблено з метою повного зупинення виробництва та подальшої господарської діяльності де працює більше 130 осіб.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявника та його представника, які підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити її у повному обсязі, вивчивши надані матеріали, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Подаючи клопотання про накладення арешту по кримінальному провадженню по ст.358 ч.1 КК України на документи, системні блоки, комп`ютери та металеві труби, слідчий в клопотанні та слідчий суддя в ухвалі в порушення вимог ст. 170 КПК України, зазначаючи, що вказане майно є речовим доказом, не вказали на достатні підстави, що воно відповідає критеріям зазначеним в ст. 98 КПК України та не вказали, яким саме, тому колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляції в цій частині, оскільки предметом злочину по ст.358 ч.1 КК України є офіційні документи печатки, штампи та бланки. При цьому слід зазначити, що у відповідності з приміткою до ст. 358 КК України, під офіційним документом у статті 358 та статтях 357 і 366 КК України, слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Не зазначено в ухвалі і сукупність інших підстав чи розумних підозр, які зазначені в ст.170 КПК України і дають право на накладення арешту на майно.

Відповідно до вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту. Колегія суддів вважає, що слідчим не доведена така необхідність.

З врахуванням наведених доводів колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді суперечить вимогам ст. 170 КПК України та ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, в якому зазначено, що будь - яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, тобто об`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу на нормі закону та як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти Росії», що при утримувані державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересам та правомірною метою, а з іншого боку вимогам охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а у задоволенні клопотання слідчого слід відмовити.

На підставі наведеного вище, керуючись ст.ст.376,170-173,404,405 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу генерального директора ТОВ «Дніпропетровський трубний завод» ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Павлоградського районного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2017 року про накладення арешту на майно, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 про накладення арешту на майно ТОВ «Дніпропетровський трубний завод».

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: