Ухвала

від 06.06.2017 по справі 188/214/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3142/17 Справа № 188/214/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 року м. Дніпро

06 червня 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів - Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

Державного виконавця Петропавлівського районного відділу

Державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області ,

на ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2017 року по справі за поданням Державного виконавця Петропавлівського районного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області про звернення стягнення на грошові кошти боржника, що перебувають у інших осіб , -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2017 року державний виконавець Петропавлівського районного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області звернувся до суду із поданням про звернення стягнення на грошові кошти боржника, що знаходяться на рахунках С(Ф)Г САМ , які підлягають до виплати боржнику як орендна плата за користування земельними ділянками.

Подання обґрунтовує тим, що у нього на виконанні знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у розмірі 91 174, 63 грн. та 550 грн. судового збору на користь ОСОБА_3 В ході проведення виконавчих дій було встановлено, що за боржником зареєстровані земельні ділянки, які знаходяться в оренді у С(Ф)Г САМ на підставі договорів оренди. Встановивши дані обставини державним виконавцем було винесено та направлено на виконання до С(Ф)Г САМ постанову про звернення стягнення на доходи боржника, якою передбачено проводити утримання в розмірі 20% з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплати боржнику, після відрахування податків. Проте вимоги вказаної постанови державного виконавця виконано не було, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним поданням та просить звернути стягнення на грошові кошти, які підлягають до виплати ОСОБА_4 як орендна плата за користування земельними ділянками, які знаходяться на рахунках С(Ф)Г САМ /а.с.1-4/.

Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2017 року у задоволені подання державного виконавця Петропавлівського районного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області відмовлено /а.с.59-61/.

В апеляційній скарзі державний виконавець просить скасувати ухвалу суду та постановити нову про задоволення подання, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а ухвалу суду залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що у Петропавлівському районному відділі Державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області знаходиться виконавче провадження №484127 з примусового виконання виконавчого листа № 188/1/15-ц від 27 квітня 2015 року Петропавлівського районного суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики у розмірі 91 174,63 грн. та 550 грн. судового збору. Боржник за вказаним виконавчим провадженням суму заборгованості в добровільному порядку не сплатила.

Під час проведення дій по примусовому виконанню рішення суду, судовим виконавцем встановлено, що за боржником зареєстровано земельну ділянку площею 7,21 га ріллі з кадастровим номером: 1223882500:03:001:2276 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельну ділянку площею 6,66 га ріллі з кадастровим номером: 1223882500:03:001:2275 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва які розташовані на території Миколаївської с/ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Відповідно до договору оренди землі б/н від 15 квітня 2015 року земельна ділянка за кадастровим номером: 1223882500:03:001:2276 на знаходиться в оренді у С(Ф)Г САМ , за умовами якого до 31 числа 12 місяця кожного поточного року ОСОБА_2 виплачується орендна плата у розмірі не менше 3% від вартості земельної ділянки або в натуральній кожному: зернові 2000 кг, насіння соняшника 200 кг, оранка та культивація присадибної ділянки. Вартість земельної ділянки станом на 15 квітня 2015 року становила 161 058,84 грн., без урахування коефіцієнта індексації, тобто орендна плата за її користування у 2015 році становила 4 831,77 грн.

Відповідно другому договору оренди землі б/н від 15 квітня 2014 року земельна ділянка за кадастровим номером: 1223882500:03:001:2275 також знаходиться в оренді у С(Ф)Г САМ . За умовами договору до 31 числа 12 місяця кожного поточного року ОСОБА_2 виплачується орендна плата у розмірі не менше 3% від вартості земельної ділянки або в натуральній кожному: зернові 1500 кг, насіння соняшника 200 кг, оранка та культивація присадибної ділянки. Вартість земельної ділянки станом на 15 квітня 2014 рік становила 73 430,40 грн., без урахування коефіцієнта індексації та за умовами договору орендна плата за її користування у 2014 році становила 3 868 грн.

З приводу цього виконавцем на адресу СФГ "САМ" 28 липня 2015 року направлена постанова № 03-14/4088 та виконавчий лист № 188/1/15 ц від 26 травня 2015 року, відповідно до якої виконавець запропонував СФГ "САМ" проводити утримання з усіх видів заробітку (доходу) що належать до виплати боржнику ОСОБА_2 в розмірі 20% та вказав рахунок на який потрібно перерахувати стягнуті кошти в сумі 100 966,81 гривень.

10 серпня 2015 року Голова СФГ "САМ" надав виконавцю відповідь, що ОСОБА_2 за договорами оренди від 15 квітня 2014 року отримала орендну плату за 2015 - 2019 роки. Як доказ надано видаткові касові ордери № 46 від 05 травня 2015 року на суму 24 500 гривень, та № 44 від 29 квітня 2015 року на суму 15 500 гривень .

Також, державному виконавцю було направлено копію договору позики від 05 травня 2015 року, за яким ОСОБА_2 отримала від господарства грошові кошти в розмірі 24 500 грн. та копію договору позики від 29 квітня 2015 року про надання позики у розмірі 15 500 грн. Отримання зазначених грошових коштів підтверджується розписками ОСОБА_2 від 05 травня 2015 року та від 29 квітня 2015 року відповідно. Разом з цим, було надано копії заяв боржника відповідно до яких вона просить погашати взяті у СФГ "САМ" позики за вказаними договорами за рахунок виплати орендної плати за користування земельними ділянками на підставі відповідних договорів.

Частиною 1 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За правилами ст. 377 ЦПК України питання про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Частинами 1, 4 ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається державним виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Аналізуючи вищевказані норми законодавства, можна дійти висновку, що перед зверненням до суду з поданням про стягнення належних боржнику коштів з іншої особи в порядку ст. 377 ЦПК України, ст. 55 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець, насамперед, повинен з'ясувати питання, чи належить боржнику таке майно чи кошти, шляхом направлення відповідного запиту і лише після отримання підтвердження про наявність такого майна чи коштів боржника, має право звернутися до суду з відповідним поданням про стягнення коштів боржника, що знаходяться на його рахунках в інших осіб. Адже, при розгляді подання державного виконавця про звернення стягнення коштів, що належать боржнику, суд вправі лише наділити державного виконавця відповідними процесуальними правами у разі підтвердження факту наявності майна боржника, і не може вирішувати питання про порядок виконання правочину, укладеного між боржником та іншою особою щодо наявності чи відсутності грошових зобов'язань іншої особи перед боржником.

Тобто, звернути стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах, можливо лише за умови безспірності права боржника на такі грошові кошти.

Крім того, згідно п.1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.

За нормами ст..2,3 ЗУ Про селянське (фермерське) господарство селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Селянське (фермерське) господарство в системі народногосподарського комплексу є рівноправною формою ведення господарства поряд з державними, колективними, орендними та іншим.

Отже, Селянське (фермерське) господарство згідно зазначених вище положень законодавства не є фінансовою установою.

За таких обставин, посилання державного виконавця на можливість звернення коштів з СФГ "САМ" є безпідставними та таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

Також слід зазначити, що підставою для застосування цих законів є наявність готівкових коштів належних боржникові у інших осіб, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах. В матеріалах даної справи немає доказів, які б свідчили про наявність таких коштів у боржника на рахунках СФГ "САМ" у банках та інших фінансових установах. Не є такою підставою факт укладення сторонами договору оренди землі.

Хоча з договорів вбачається, що річна орендна плата за першим у 2014 році складала 3 868 грн. та за другим у 2015 році - 4 831, 77 грн., проте також умовами передбачено, що орендна плата може справлятися у натуральній формі за згодою сторін.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні докази, що на рахунках СФГ "САМ" у банках та інших фінансових установах наявні готівкові кошти належні боржникові.

З врахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення подання державного виконавця Петропавлівського районного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

З огляду на наведене , доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості та незаконності ухвали суду не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для її скасування, оскільки скарга не містить обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду.

Таким чином, підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду не має, оскільки висновки про відсутність правових підстав для задоволення подання зроблені вірно.

Керуючись ст.ст.303, ст.307, 312 ЦПК України, колегії суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного виконавця Петропавлівського районного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області - відхилити.

Ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Демченко Е.Л.

ОСОБА_5