Ухвала

від 28.02.2012 по справі 2-а/1570/4186/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2012 р.Справа № 2-а/1570/4186/11

Категорія: 8.1.1Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -ОСОБА_1 судді - ОСОБА_2 судді - ОСОБА_3

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства „Інфопроект» на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року по справі за позовом приватного підприємства „Інфопроект» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та складання за її результатами акту перевірки від 12.04.2011 року № 1218/23-3/36109984 протиправними,-

встановиЛА:

Позивач, приватне підприємство „Інфопроект» , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та складання за її результатами акту перевірки від 12.04.2011 року № 1218/23-3/36109984 протиправними.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Приватне підприємство „Інфопроект» не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року по справі № 2-а/1570/4186/11 та постановити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилаються на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не всебічно та не в повному обсязі встановлені всі обставини по справі.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що приватне підприємство „Інфопроект» зареєстроване, як юридична особа виконавчим комітетом Одеської міської ради 21 серпня 2008 року, номер запису 15561020000033185, код ЄДРПОУ 36109984 за адресою: 65044, АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.21), та перебуває на обліку, як платник податків в Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси, що підтверджується довідкою форми №4-ОПП (а.с.22), з 13.10.2008 року підприємство зареєстроване, як платник податку на додану вартість, що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с.23).

12.04.2011 року головним державним податковим ревізором інспектором відділу податкового контролю управління податкового контролю юридичних осіб ОСОБА_4, на підставі наказу №1046 від 12.04.2011 року (а.с. 62) та повідомлення про проведення перевірки (а.с. 63) було проведено аналіз податкової звітності ПП Інфопроект за період з квітня 2010 року по лютий 2011 року (а.с. 72-111), та у зв'язку з відсутністю позивача за своєю юридичною адресою, що підтверджено відповідною довідкою (а.с. 70), перевіряючим був складений акт від 12 квітня 2011 року за № 1218/23-3/36109984 Про неможливість проведення документальної перевірки позивача з питань правомірності нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з квітня 2010 року по лютий 2011 року (а.с. 47-61).

У вказаному акті головним державним податковим ревізором інспектором відділу податкового контролю управління податкового контролю юридичних осіб ОСОБА_4 зроблений висновок про відсутність у Приватного підприємства Інфопроект основних фондів 1 групи, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою та згідно з частини 1,5 ст. 203, пунктами 1,2 ст.215, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди з контрагентами за період з квітня 2010 року по лютий 2011 року мають ознаки нікчемності: податкові зобов'язання у сумі - 9520 612, 70 грн., податковий кредит у сумі - 2941 498, 9 грн.

Судом встановлено, що вказана перевірка мала бути проведена з питань правомірності нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, на підставі поданих ним податкових декларацій з ПДВ з квітня 2010 року по лютий 2011 року.

Відповідно до ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України та п. 2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року (далі по тексту - Порядок №984), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до якої така перевірка здійснюється виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що начальником інспекції був виданий наказ від 08.04.2011 року № 1046 Про проведення невиїзної документальної перевірки ПП Інфопроект з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з березня 2010 року по лютий 2011 року з 12.04.2011 року терміном 5 робочих днів. Вказаний наказ позивачем не був оскаржений.

Частина 2 ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що рішення керівника органу державної податкової служби, оформлене наказом мало місце, та під час слухання справи не встановлені обставини щодо не відповідності його вимогам чинного законодавства, суд вважає, що відповідач мав повноваження щодо проведення документальної позапланової перевірки відносно позивача.

Відповідно до п. 10 розділу І Порядку № 984, у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки або неможливості проведення перевірки складається відповідний акт, який засвідчує такий факт.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем був складений акт про неможливість проведення документальної перевірки ПП Інфопроект з питань правомірності нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з квітня 2010 року по лютий 2011 року, внаслідок відсутності відповідача за своєю юридичною адресою на час проведення перевірки та неможливості вручення йому або його уповноваженому представнику копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення.

Тому, виходячи із приписів п. 10 Порядку № 984, суд вважає, що дії відповідача по складанню такого акту також є правомірними.

Одночасно, слід зазначити, що зазначаючи обставини щодо визнання неправомірності дій ДПІ при проведені перевірки та складанню акту позивач фактично оскаржує висновки, що викладені в акті.

Відповідно до п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України та ОСОБА_5 адміністративного суду, від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України", для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, відповідно до ОСОБА_5 адміністративний суд, від 20.07.2010, № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", якщо ж у процесі встановлення обставин у справі буде з'ясовано, що в діях платника податку, який заявляє право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, вбачається спрямованість на незаконне одержання коштів з державного бюджету або необґрунтоване зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у задоволенні подібної вимоги повинно бути відмовлено. Наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку. З урахуванням вимог статей 219, 228 Цивільного кодексу України суд повинен виходити з того, що договір, який суперечить публічному порядку, є нікчемним, а отже, не породжує передбачених ним правових наслідків. Визнання такого договору недійсним у суді не вимагається. При цьому наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

В ході перевірки встановлено відсутність надання послуг (продажу товарів), що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

В зв'язку з тим, що договори надання послуг є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Надані позивачем до суду апеляційної інстанції договори не свідчать про фактичне здійснення господарських операцій, оскільки крім вказаних вище договорів нічим іншим не підтверджуються, а отже позивачем не надано доказів на спростування висновків державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, що відображені в акті перевірки № 1218/23-3/36109984 Про неможливість проведення документальної перевірки позивача з питань правомірності нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з квітня 2010 року по лютий 2011 року (а.с. 47-61).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги приватного підприємства „Інфопроект» про визнання дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та складання за її результатами акту перевірки від 12.04.2011 року № 1218/23-3/36109984 протиправними є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства „Інфопроект» на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року по справі № 2-а/1570/4186/11, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року по справі за позовом приватного підприємства „Інфопроект» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та складання за її результатами акту перевірки від 12.04.2011 року № 1218/23-3/36109984 протиправними, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючийсуддя ОСОБА_1 суддя ОСОБА_2 суддя ОСОБА_3