Рішення

від 01.06.2017 по справі 905/768/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.06.2017                     Справа №905/768/17                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства “Банк “Софійський”, м.Київ, ЄДРПОУ 38061253,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Галсмотор”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 38263228,

про стягнення 9417306,80 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився, -                                                  

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Банк “Софійський”, м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №25/160 від 23.03.2017р. до Товариства з обмеженою відповідальністю “Галсмотор”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості за кредитним договором №010/32/003 від 24.01.2013р. у сумі 9417306,80 грн., з яких: 7780683,29грн. прострочена заборгованість по сплаті основної суми кредиту, 1237089,04 грн. – пеня за прострочку сплати основної суми кредиту, 329986,23 грн. – прострочена заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, 69548,24 грн. – пеня за прострочку сплати процентів.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/768/17 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 05.04.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/768/17.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання кредитного договору №010/32/003 від 24.01.2014р. (відзивна відновлювальна кредитна лінія) із відповідачем зі змінами та доповненнями до нього, невиконання останнім за ним своїх зобов'язань, внаслідок чого утворилась заборгованість по ним та виникли підстави для стягнення процентів та пені.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок суми позовних вимог, банківські виписки з 24.01.2014р. по 21.03.2017р., а також у копіях: кредитний договір №010/32/003 від 24.01.2014р. (відзивна відновлювальна кредитна лінія) із додатковими угодами №б/н від 10.03.2014р., №010/32/003/1 від 28.07.2014р., №010/32/003/1 від 08.08.2014р., №010/32/003/3 від 22.09.2014р., №010/32/003/4 від 30.01.2015р. до нього; генеральна кредитна угода №32/1-1-1-2 від 24.01.2013р. разом із додатковими угодами №1 від 22.08.2013р., №2 від 24.01.2014р., №б/н від 28.07.2014р., №2 від 22.09.2014р., №2 від 08.08.2014р., №4 від 30.01.2015р. до неї; постанова Правління Національного банку України №284 від 22.04.2016р. «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський», рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №563 від 25.04.2016р. «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Софійський» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 611, 612, 625, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 173-174, 179, 193, 198, 199, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст.1-2, 36, 45-46, 52 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, ст.ст.2, 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та ст.ст.1, 2, 21, 22, 54 Господарського процесуального кодексу України.

18.04.2017р. від представника позивача через канцелярію господарського суду Донецької області отримано клопотання вих. №25/187 від 13.04.2017р., до якого додано документи, наведені у переліку.

          Представник позивача у судове засідання 01.06.2017р. не з'явився, причин неявки не повідомив.

          Представник відповідача у судове засідання 01.06.2017р. не з'явився, витребувані судом документи не надав.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідив матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо такого.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

З огляду на приписи п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України саме на позивача покладається обов'язок довести за допомогою належних у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

24.01.2013р. між Публічним акціонерним товариством “Банк Софійський” (Банк), Приватним підприємством «Спортивно-професійний клуб єдиноборств «Мангуст» (Позичальник-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Галсмотор” (Позичальник-2) була укладена генеральна кредитна угода №32/1-1-1-2, відповідно до п.1.1 якої банк, на підставі цієї угоди, зобов'язується надавати позичальнику-1 та позичальнику-2 (позичальники), кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених у відповідних кредитних договорах та додаткових угодах до них, укладених в межах цієї угоди та які є її невід'ємними частинами. Загальний розмір позичкової заборгованості Позичальників за кредитами, наданими в межах даної угоди, не повинен перевищувати 37400000,00 грн. Термін дії цієї угоди до 24.01.2018р. При цьому сторони констатують, що станом на дату підписання цієї угоди, сума фактично отриманих Позичальником-1 від банку кредитних коштів (на умовах цього правочину становить 25399171,56) (в редакції додаткової угоди №2 від 24.01.2014р. до Генеральної кредитної угоди).

Відповідно до пп.в) п.2.1 генеральної кредитної угоди, сторони встановлюють, що за кредитними договорами №32/1-1-1-2/1 від 24.01.2013р., №32/1-1-1-2/2 від 24.01.2013р., що укладені із позичальником-1 та за кредитним договором №010/32/003 від 24.01.2014р., що укладений із позичальником-2, які укладені в межах угоди, відсоткова ставка встановлюється у розмірі 3% річних починаючи із 01.02.2015р. (в редакції додаткової угоди №4 від 30.01.2015р. до Генеральної кредитної угоди).

24.01.2014р. між Публічним акціонерним товариством “БАНК “СОФІЙСЬКИЙ” (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Галсмотор” (Позичальник-2) укладено кредитний договір №010/32/003 від 24.01.2014р. (відзивна відновлювальна кредитна лінія), відповідно до п.1.1 якого банк на умовах цього договору та укладеної між сторонами Генеральної кредитної угоди №32/1-1-1-2 від 24.01.2013р. відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію у сумі 7780683,29 грн. для поповнення обігових коштів та ведення фінансово-господарської діяльності зі сплатою 3,0% річних (у редакції додаткової угоди №010/32/003/4 від 30.01.2015р. до договору).

За своєю правовою природою договір №010/32/003 від 24.01.2014р. є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст.1054 Цивільного Кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п.1.2 договору строк повернення кредиту – не пізніше 31.08.2016р. (у редакції додаткової угоди №010/32/003/1 від 08.08.2014р. до договору).

Зобов'язання по договору забезпечуються наступним заставним майном: будівля дилерського центру «Тойота-Центр» за адресою: м.Донецьк, вл.Зльотна, буд.7в, заставною вартістю 71129449,00 грн. (п.1.3 договору).

Кредит позичальнику-2 надається повністю або частково в межах суми, зазначеної в п.1.1 цього договору на підставі письмової заяви позичальника-2 та за умови належного виконання позичальником-2 своїх зобов'язань згідно із цим договором (п.1.4 договору)

Банк відкриває рахунок №20634001001970 для обліку кредиту та рахунок №20689001001970 для обліку нарахованих відсотків (п.2.1 у редакції додаткової угоди №010/32/003/1 від 08.08.2014р. до договору).

Відповідно до п.2.4 договору, позичальник сплачує нараховані відсотки в валюті кредиту щоквартально у термін, не пізніше останнього робочого дня останнього місяця відповідного звітного кварталу та в день повернення кредиту, на рахунок №20689001001970 в ПАТ “БАНК “СОФІЙСЬКИЙ”, МФО 380861. Сума сплати відсотків дорівнює сумі нарахованих відсотків за відповідний квартал. Якщо день повернення кредиту припадає на вихідний чи святковий день, то така сплата або таке повернення проводиться наступного робочого дня (п.2.4 у редакції додаткової угоди №010/32/003/1 від 08.08.2014р. до договору).

Відповідно до п.4.1 договору, за несвоєчасне повернення кредиту та/або несвоєчасну сплату відсотків позичальник-2 сплачує банку пеню у розмірі діючої на період прострочки подвійної облікової ставки НБУ, від простроченої суми за кожен день прострочки платежу.

Договір вступає в силу з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п.8.1 договору).

Відповідно до п.1 додаткової угоди №010/32/003/4 від 30.01.2015р. до договору сторони, підписанням цієї додаткової угоди, визнають наявність боргу позичальника за кредитним договором на загальну суму 7780683,29 грн., який складається: а) з боргу за виданими позичальнику кредитними коштами, що становить 6945000,00 грн. станом на 30.01.2015р.; б) з боргу за простроченими до сплати процентами за користування позичальником кредитними коштами, що становить 717713,43 грн. станом на 30.01.2015р.; в) з боргу за поточними процентами за січень 2015р., що становить 117969,86 грн. станом на 30.01.2015р.

Згідно п.2 додаткової угоди №010/32/003/4 від 30.01.2015р. до договору сторони домовилися про наступний порядок та умови реструктуризації вказаного у п.1 цієї додаткової угоди боргу за кредитом, процентами за користування кредитними коштами, які були надані позичальнику відповідно до умов кредитного договору: Позичальник зобов'язується щоквартально сплачувати банку проценти за користування кредитними коштами та повернути останньому, у строк до 31.08.2016р. отримані ним у фактичне користування кредитні кошти у сумі 7780683,29 грн., яка склалася на дату укладання цього правочину з сумарності боргових грошових зобов'язань позичальника, вказаних у пп.а), б) та в) п.1 цієї додаткової угоди.

Сторони домовились, що власне процедура вчинення реструктуризації, як то вказано та передбачено пп.а), б) та в) п.1 цієї додаткової угоди, може бути здійснена банком на протязі лютого місяця 2015 року, але не пізніше 27.02.2015р. При цьому, на період поки сторонами не буде повністю виконані вимоги, викладені у ч.1 цього пункту, банк здійснює нарахування відсотків за користування кредитними коштами Позичальником, сума яких вказана у пп.а) цієї додаткової угоди.

За умов п.4 додаткової угоди №010/32/003/4 від 30.01.2015р. до договору у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань у стоки визначені кредитним договором та п.2.1 цієї додаткової угоди, позичальник зобов'язаний сплатити банку борг (борг за кредитом, борг за процентами) за період з 01.02.2015р. по дату фактичного повного погашення боргу у відповідності з вимогами кредитного договору №010/32/003 від 24.01.2014р., в редакції, що діяла станом на 29.01.2015р., тобто за період з 01.02.2015р. по 31.08.2016р./або до повного виконання своїх зобов'язань, - банк здійснює перерахунок процентів за користування кредитними коштами за вище вказаний період часу, виходячи з 20% річних.

Означена додаткова угода є невід'ємною частиною кредитного договору та набирає чинності з моменту її підписання сторонами, але не раніше ніж 01.02.2015р.

Факт видачі кредиту позивачем підтверджується наявними у справі документами (меморіальні ордери та банківські виписки).

Частиною 1 ст.1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України).

За твердженням позивача взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів у строки, що передбачені умовами укладеного договору відповідач належним чином не виконав. Розмір заборгованості перед позивачем за кредитним договором становить: 7780683,29 грн. грошова сума наданого кредиту, 329986,23 грн. сума нарахованих процентів, 1237089,04 грн. – пеня за прострочку сплати основної суми кредиту, 69548,24грн. – пеня за прострочку сплати процентів.

Статтею 1050 Цивільного кодексу України встановлені наслідки порушення договору, зокрема, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Оскільки факт порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором щодо сплати чергової частини кредиту підтверджується матеріалами справи, з урахуванням ст.1050 Цивільного кодексу України, а також враховуючи умови кредитного договору та сплив строку виконання спірних зобов'язань, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості за нарахованими відсотками.

Позивачем доведено, що станом на 22.03.2017р. наявною є прострочена заборгованість позичальника по поверненню кредитних коштів у розмірі 7780683,29 грн.; прострочена заборгованість за процентами у розмірі 329986,23 грн.

Відповідачем до прийняття судового рішення не надано доказів погашення заборгованості за кредитним договором, в результаті чого господарський суд робить висновок, що сплату цих сум заборгованості не здійснено до теперішнього часу.

На підставі зазначеного, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Банк “Софійський”, м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Галсмотор”, м.Донецьк, про стягнення 7780683,29грн. простроченої заборгованості по сплаті основної суми кредиту, 329986,23 грн. простроченої заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення пені за прострочку сплати основної суми кредиту у розмірі 1237089,04 грн. за період з 01.09.2016р. по 22.03.2017р. та пені за прострочку сплати процентів у розмірі 69548,24 грн. за період з 01.01.2016р. по 22.03.2017р.

За несвоєчасне повернення кредиту та/або несвоєчасну сплату відсотків позичальник-2 сплачує банку пеню у розмірі діючої на період прострочки подвійної облікової ставки НБУ, від простроченої суми за кожен день прострочки платежу (п.4.1 кредитного договору).

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” запроваджено антитерористичну операцію на території України.

Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” визначений період проведення антитерористичної операції – час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На час розгляду справи антитерористична операція триває.

Згідно зі ст.2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У відповідності до ч.5 ст.11 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10 – денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про боротьбу з тероризмом” антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.

Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014р. №33/6/а “Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення”, відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014 року.

Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом. Одночасно, проведення антитерористичної операції на території м.Донецьк є загальновідомим фактом.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України. Закріплене в ст.2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція не може бути ілюзорним та носити декларативний характер. У розумінні положень ст.58 Конституції України приписи ст.2 означеного закону відносно заборони нарахування пені з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.

На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи Закону України “Про боротьбу з тероризмом”, прийнятий на його виконання та виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 № 33/6/а “Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення”, Розпорядження КМУ України від 7 листопада 2014 року №1085-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження”, а також усвідомлюючи загальновідомий факт місцезнаходження відповідача в зоні активних бойових дій, суд застосовує до правовідносин між позивачем та відповідачем ст.2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”.

Крім того, у відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. № 1275 – р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України”, яке було прийнято під час розгляду справи, на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м.Донецьк, де проводить свою господарську діяльність відповідач.

На підставі вищевикладеного, суд вважає неправомірним нарахування банком пені за прострочку сплати основної суми кредиту у розмірі 1237089,04 грн. за період з 01.09.2016р. по 22.03.2017р. та пені за прострочку сплати процентів у розмірі 69548,24 грн. за період з 01.01.2016р. по 22.03.2017р., а відтак, відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Судовий збір відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32 - 38, 43, 47, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Банк “Софійський”, м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Галсмотор”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості за кредитним договором №010/32/003 від 24.01.2013р. у сумі 9417306,80 грн., з яких: 7780683,29грн. прострочена заборгованість по сплаті основної суми кредиту, 1237089,04 грн. – пеня за прострочку сплати основної суми кредиту, 329986,23 грн. – прострочена заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, 69548,24 грн. – пеня за прострочку сплати процентів, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Галсмотор” (83021, Донецька область, м.Донецьк, Київський район, вул.Зльотна, буд.7-В, ЄДРПОУ 38263228, банківські реквізити не зазначено) на користь Публічного акціонерного товариства “Банк “Софійський” (03151, м.Київ, Повітрофлотський проспект, буд.54, пошьова адреса: 04070, м.Київ, вул.Сагайдачного, буд.17, ЄДРПОУ 38061253, банківські реквізити не зазначено) заборгованості за кредитним договором №010/32/003 від 24.01.2013р. у сумі 8110669,52 грн., з яких: 7780683,29грн. прострочена заборгованість по сплаті основної суми кредиту, 329986,23 грн. – прострочена заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 121660,04 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. В судовому засіданні 01.06.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2017р.

Суддя                     О.В. Кротінова