Рішення
від 08.06.2017 по справі 910/4495/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2017Справа №910/4495/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монт УА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех Стандарт"

про стягнення 138162,32 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача: Сергєєв П.О. (за дов.);

від відповідача: не з'явились.

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) в судовому засіданні 08.06.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Монт УА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех Стандарт" про стягнення заборгованості за договором №050115/60 від 05.01.2015 в загальній сумі 138 162, 32 грн., з яких 114 294, 90 грн. основного боргу, 11 634, 62 грн. пені, 2 132, 99 грн. трьох відсотків річних та 10 099, 81 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 24.03.2017 порушено провадження у справі № 910/4495/17, розгляд останньої призначено на 15.05.2017.

Через відділ діловодства суду 11.05.2017 позивачем подано супровідний лист з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, відкладено розгляд справи на 08.06.2017 та зобов'язано позивача надати суду всі накладні по акту звірки, банківські виписки, видаткові накладні по контрагенту, а відповідача - виконати вимоги ухвали суду від 06.04.2017 про порушення провадження у справі.

Через відділ діловодства суду 31.05.2017 від позивача надійшов супровідний лист з документами на виконання вимог ухвали суду.

Відповідач повноважних представників в судове засідання 08.06.2017 не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату та час слухання справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Представник позивача в судове засідання 08.06.2017 з'явився та надав суду усні пояснення по справі, в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором №050115/60 від 05.01.2015, в частині оплати поставленої продукції.

Відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ :

Як підтверджено матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Монт УА" (Постачальник, позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех Стандарт" (Покупець, відповідач) 05.01.2015 укладено договір №050115/60 (далі за текстом - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставляти, а Покупець зобов'язується приймати та здійснювати оплату програмної продукції: примірників комп'ютерних програм (надалі - ПЗ), що визначається в рахунках-фактурах та/або накладних/актах приймання-передачі, та/або замовленнях, та/або додатках до цього договору, на умовах, визначених в договорі з метою його наступного перепродажу та/або реалізації від свого імені кінцевим користувачам. Згідно з п. 2.2 Договору, асортимент, номенклатура, кількість та характеристики ПЗ вказуються Покупцем в Замовленні, виходячи з наявності ПЗ на складі Постачальника.

П.п. 2.2, 2.3. договору визначено, що якщо сторони не домовляться про інше - поставка ПЗ на матеріальних носіях здійснюється на умовах EXW-Київ (Інкотермс 2000). Адреса поставки - місто Київ, вул. Сирецька б.5, корпус 3. Поставка ПЗ електронними каналами зв язку здійснюється Постачальником ш8ляхом направлення замовного ПЗ на електронну адресу Покупця. Умови ПЗ вказуються в рахунку-фактурі постачальника.

Пунктом 2.4. Договору визначено, що поставка здійснюється на підставі узгоджених Замовлень Покупця, що надсилаються останнім на адресу електронної пошти Постачальника, вказану в цьому Договорі. На підтвердження прийняття замовлення до виконання, Постачальник, протягом двох робочих днів, за допомогою електронної пошти, на адресу вказану в цьому Договорі, надсилає Покупцеві рахунок-фактуру на оплату ПЗ, зазначеного в замовленні (погодження замовлення), чи повідомляє про неможливість здійснення поставки через відсутність ПЗ. Поставка ПЗ може здійснюватися як разово так і партіями. Під партією ПЗ вважається кількість та асортимент ПЗ, визначених в окремому додатку та/або окремій видатковій накладній/акті приймання-передачі (п. 2.8). Відповідно до п. 2.12. для отримання ПЗ, представник Покупця, вказаний у видатковій накладній/акті приймання-передачі, чи інша особа за довіреністю, зобов'язаний пред'явити представнику Постачальника документ, що підтверджує особу та оригінал довіреності на отримання ПЗ.

У разі відсутності документів, визначених пунктом 2.12. Договору, Постачальник не має права здійснювати поставку. (п. 2.13 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору ціни на ПЗ та вартість кожної партії ПЗ визначаються у в рахунках-фактурах та/або накладних/акті приймання передачі, та/або замовленнях, та/або додатках до цього Договору. Ціни ПЗ на матеріальних носіях включають: вартість упаковки та маркування. Ціна ПЗ в гривнях визначена виходячи з міжбанківського обмінного курсу долара США до гривні, встановленого на дату оформлення рахунку Постачальником.

Сторони домовилися, що загальна орієнтовна ціна Договору становитиме 3 000 000 (три мільйони) гривень, без ПДВ (звільнено від оподаткування ПДВ згідно п. 26 і підрозділу 2 розділу XX ПКУ). Остаточна ціна Договору визначається як сума вартості партій ПЗ, поставлених в період його дії (п. 3.2 Договору). Якщо сторони не домовились про інше, оплата вартості ПЗ здійснюється Покупцем протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати приймання ПЗ. Сторони можуть встановити інші умови оплати, шляхом їх зазначення в рахунку-фактурі Постачальника. При зміні ціни ПЗ, у випадку, передбаченому п.3.1. цього Договору, Постачальник зобов'язаний протягом 3 робочих днів з дати оплати, надати Покупцю коригуючу ціну документи (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору у разі прострочення оплати за цим Договором більше ніж на 10 календарних днів, Постачальник має право надалі змінити умови поставки ПЗ тільки після отримання попередньої оплати ПЗ у розмірі, визначеному Постачальником, в тому числі і в розмірі 100% вартості ПЗ. Про зміну умов - Постачальник додатково проінформує Покупця. У разі наявності заборгованості Покупця за поставлене йому Постачальником ПЗ, кошти, що надходять від Покупця, зараховуються на погашення такої заборгованості по мірі утворення останньої і не є попередньою оплатою за здійснення поставок наступних партій ПЗ.

Згідно з п. 6.1 Договору, у разі порушення строків поставки з власної вини Постачальник сплачує Покупцю, на його письмову вимогу, неустойку у розмірі 0,05 % від вартості простроченого ПЗ за кожен день прострочення. У разі прострочення строків оплати ПЗ Покупець сплачує Постачальнику на його письмову вимогу пеню у розмірі 0,05 % від суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати (п. 6.2 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договору, повідомлення, що адресовані Покупцю або Постачальнику, вважаються направленими належним чином, якщо вони: направлені за реквізитами, вказаними в цьому Договорі електронною поштою, факсом, рекомендованим листом або кур'єрською службою із повідомленням про вручення адресату. Сторони визнають копії документів, отриманих за допомогою електронного зв'язку. Згідно з п. 8.1 Договору договір набуває чинності в момент його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 31.12.2015. У випадку відсутності заперечень, дія Договору автоматично продовжується на один календарний рік.

На виконання замовлення відповідача, позивачем надіслано на адресу покупця рахунок на оплату програмного забезпечення WinPro 10 SNGL OLP NL Legalization GetGenuine wCOA у кількості 12 шт № 2006-UK054288 від 26.05.2016 на загальну суму 48 589, 80 грн. та рахунок на оплату програмного забезпечення № 2006-UK056512 від 26.07.2016 на загальну суму 143 626.24 грн.

Відповідно до п. 2.5 Договору, в межах 60 календарних днів з дати підтвердження замовлення Відповідача (направлення рахунку-фактури), позивачем 02.06.2016 було здійснено поставку замовленої продукції на загальну суму 48 589, 80 грн., що підтверджується видатковою накладною №М-020616/04 від 02.06.2016 та 02.08.2016 було здійснено поставку замовленої продукції на загальну суму 143 626, 24 грн., що підтверджується видатковою накладною №М-020816/11 від 02.08.2016. Вказану продукцію було прийнято відповідачем 02.06.2016 та 02.08.2016 відповідно, що підтверджується підписами керівника Відповідача на вказаних видаткових накладних.

Як зазначалося вище, відповідач, відповідно до п. 3.3. Договору, зобов'язувався здійснювати оплату вартості отриманої продукції протягом 14 календарних днів з дати її отримання. Виходячи з даних положень, строк сплати вартості продукції, що поставлена 02.06.2016 спливав 16.06.2016, а строк сплати вартості продукції, що поставлена 02.08.2016 спливав 16.08.2016.

Як зазначає позивач, у рахунок оплати вартості продукції, отриманої згідно видаткової накладної №М-020616/04 від 02.06.2016, відповідачем, платіжним дорученням №243 від 01.08.2016 було перераховано 24 294, 90 грн., та платіжним дорученням №321 від 11.11.2016 було перераховано 5 000, 00 грн., а тому заборгованість за даною накладною становить 19 294, 90 грн.

Крім того, у рахунок оплати вартості продукції, отриманої згідно видаткової накладної №М-020816/11 від 02.08.2016, відповідачем, платіжним дорученням №240 від 01.08.2016 було перераховано 43 626, 24 грн. та платіжним дорученням №322 від 11.11.2016 було перераховано 5 000, 00 грн., а тому заборгованість за даною накладною становить 95 000, 00 грн.

Таким чином, за розрахунком позивача, загальна сума боргу відповідача перед позивачем за поставлену продукцію 02.06.2016 та 02.08.2016 за договором складає 114 294, 90 грн.

Відповідачем 23.02.2017 на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату пені, відповідно до якої просив у строк до 01.03.2017 крім сплати заборгованості в розмірі 114 294, 90 грн. сплатити пеню, яка на дату оформлення вказаної вимоги складала 12 575, 64 грн.

Доказів сплати відповідачем заборгованості за договором у розмірі 114 294, 90 грн. матеріали справи не містять.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 138 162,32 грн. за договором договором №050115/60 від 05.01.2015, з яких 114 294, 90 грн. основного боргу, 11 634, 62 грн. пені за загальний період прострочення з 17.06.2016 по 16.02.2017, 2 132, 99 грн. трьох відсотків річних за загальний період прострочення з 17.06.2016 по 01.03.2017 та 10 099, 81 грн. інфляційних втрат за загальний період прострочення з 17.06.2016 по 31.01.2017.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Договір №050115/60 від 05.01.2015 за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між позивачем відповідачем внаслідок укладання вказаного договору виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України ).

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно із ст. ст. 692 , 693 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що позивачем 02.06.2016 було здійснено поставку замовленої продукції на загальну суму 48 589,80 грн., що підтверджується видатковою накладною №М-020616/04 від 02.06.2016 та 02.08.2016 було здійснено поставку замовленої продукції на загальну суму 143 626, 24 грн., що підтверджується видатковою накладною №М-020816/11 від 02.08.2016.

Згідно з п. 2.17 Договору, якщо при прийманні ПЗ Покупцем або його представником не зроблено зауважень щодо якості та кількості ПЗ, сторони вважають, що Постачальником належним чином виконано його зобов'язання за цим Договором та передано Покупцеві ПЗ належної якості та у кількості.

Відповідно до видаткових накладних, №М-020616/04 від та №М-020816/11, копії яких наявні в матеріалах справи, вказану продукцію було прийнято відповідачем 02.06.2016 та 02.08.2016 відповідно, що підтверджується підписами керівника відповідача на вказаних видаткових накладних. Проте відповідач в порушення умов п. 3.3. Договору, оплату вартості отриманої продукції протягом 14 календарних днів з дати її отримання не здійснив, а тому з урахуванням зазначених позивачем часткових прострочених сплат у нього утворилась заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 114 294, 90 грн., доказів сплати якої матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

Відповідач, який своєчасно і належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, не подав суду доказів належного виконання грошових зобов'язань за договором про надання послуг або ж фактичних даних на спростування заявлених вимог чи на відсутності прострочення у правовідносинах з позивачем, а тому позовні вимоги про стягнення суми основного боргу слід вважати обґрунтованими і доведеними та такими, що піддягають задоволенню в сумі 114 294, 90 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 11 634, 62 грн. пені за загальний період прострочення з 17.06.2016 по 16.02.2017, 2 132, 99 грн. трьох відсотків річних за загальний період прострочення з 17.06.2016 по 01.03.2017 та 10 099, 81 грн. інфляційних втрат за загальний період прострочення з 17.06.2016 по 31.01.2017.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 ГК України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 ГК України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у відповідності до п. 6.2 Договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

В силу частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За розрахунком суду, зробленого за допомогою системи ЛІГА, з врахуванням положень ч. 6.с. 232 ГК України, та здійснених відповідачем часткових оплат пеня за накладною №М-020616/04 від 02.06.2016 за період прострочення з 17.06.2016 по 31.07.2016 становить 1 093, 27 грн., за період з 02.08.2016 по 10.11.2016 становить 1 226, 89 грн. та за період з 12.11.2016 по 17.12.2016 становить 347, 31 грн., що разом складає 2 667, 47 грн. За накладною №М-020816/11 від 02.08.2016 пеня за період прострочення з 17.08.2016 по 10.11.2016 становить 4 300, 00 грн., за період з 12.11.2016 по16.02.2017 становить 4 607, 50 грн., що разом складає 8907, 50 грн. Отже, загальна сума пені за даними накладними за загальний період прострочення з 17.06.2016 по 16.02.2017 дорівнює 11 574, 97 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17 , 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).

За розрахунком суду, три проценти річних за накладною №М-020616/04 від 02.06.2016 становить 555, 85 грн., за накладною №М-020816/11 від 02.08.2016 становить 1565, 75 грн., що разом складає 2 121, 60 грн.

Разом з тим, індекс інфляції за накладною №М-020616/04 від 02.06.2016 становить 1 747, 05 грн., за накладною №М-020816/11 від 02.08.2016 становить 8 304, 17 грн., що разом складає 10 051, 22 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленого позивачем товару, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 44 ГПК України , судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44 , 49 , 82-85 ГПК України , господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех Стандарт" (01021, місто Київ, вулиця Кловський узвіз, будинок 20, квартира 179; ідентифікаційний код 37044829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монт УА" (04073, місто Київ, вулиця Сирецька, будинок 5, корпус 3; ідентифікаційний код 38615674) 114 294 (сто чотирнадцять тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 90 коп. основної заборгованості, 11 574 (одинадцять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн. 97 коп. пені, 2 121 (дві тисячі сто двадцять одна) грн., 60 коп. 3 % річних, 10 051 (десять тисяч п'ятдесят одна) грн. 22 коп. інфляційних нарахувань та 2 070 (дві тисячі сімдесят) грн. 63 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 09.06.2017

Суддя І.В.Усатенко

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення08.06.2017
Оприлюднено13.06.2017
Номер документу67036153
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/4495/17

Ухвала від 17.06.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Усатенко І.В.

Ухвала від 15.06.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Усатенко І.В.

Рішення від 08.06.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Усатенко І.В.

Ухвала від 15.05.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Усатенко І.В.

Ухвала від 24.03.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Усатенко І.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні