Рішення

від 07.06.2017 по справі 910/4985/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2017Справа №910/4985/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Сервіс-7"

про стягнення 198 035,16 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Кирищук В.П. - представник за довіреністю №91/2016/10/1719 від 17.10.16

від відповідача Кулик П.О. - представник за довіреністю № 1 від 03.01.17

У судовому засіданні 07.06.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Сервіс-7" про стягнення 198 035,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору №1310321 від 23.08.2007 (надалі - Договір) Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (надалі - Позивач) надано послуги Товариству з обмеженою відповідальністю "Парк Сервіс-7" (надалі - Відповідач) з постачання теплової енергії у гарячій воді, а відповідач зобов'язався оплатити спожиту теплову енергію. За доводами позивача, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором щодо оплати за використану теплову енергію, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 198 035,16 грн., з яких: 169 085,15 грн. - основний борг, 22 335,48 грн. - інфляційні втрати та 6 614,53 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2017 порушено провадження у справі № 910/4985/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 19.04.2017.

У судовому засіданні, яке призначене 19.04.2017, за клопотанням представника відповідача оголошено перерву до 24.05.17.

23.05.2017 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи додаткові докази та письмові пояснення по справі, в яких відповідач повідомляє, що заборгованість не сплачена у зв'язку з скрутним фінансовим становищем Товариства, внаслідок чого на адресу позивача було направлено лист № 41 від 25.04.17 про реструктуризацію боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 суд продовжив строк розгляду спору на 15 днів та оголосив перерву в судовому засіданні до 07.06.2017.

У судове засідання, призначене на 07.06.2017, з'явився представник позивача, який надав усні пояснення по суті спору та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав копію акту звірки взаєморозрахунків та довідку про заборгованість, що долучені до матеріалів справи, а також надав усні додаткові пояснення по суті спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

23 серпня 2007 року між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Парк Сервіс-7" (далі - споживач, відповідач) було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1310321 (надалі - договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (п.1.1. договору).

Згідно з пунктом 2.2.1. договору постачальник зобов'язався постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до цього договору.

У відповідності до пункту 2.3.1. Договору споживач зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку № 1, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно з пунктом 5 Додатку № 4 до Договору споживач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ), та рахунок, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 2 Додатка № 4 до договору, споживач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на поточний місяць, або оформляє договір про заставу майна, згідно Закону України Про заставу , як засід гарантії сплати споживаючої теплої енергії.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2007 року (пункт 4.1. Договору).

Пунктом 8.4. договору сторони погодили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1310321 від 23.08.2007 року, внаслідок чого, у останнього, за період з 01.12.2015 року по 01.03.2016 року рахується заборгованість за використану теплову енергію в сумі 169 085,15 грн. основного боргу. Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 169 085,15 грн. - основного боргу, 6 614,53 грн. - 3 % річних, 22 335,48 грн. - інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Судом встановлено, що в період з грудня 2015 року - лютий 2016 року позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на умовах, передбачених договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1310321 від 23.08.2007 на загальну суму 570 877,65 грн., що підтверджується долученими позивачем до позовної заяви обліковими картками за вказаний період, та відображено позивачем у розрахунку ціни позову про стягнення заборгованості.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, в порушення умов договору відповідач не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов'язання з оплати отриманої теплової енергії за вказаний період, сплативши при цьому грошові кошти лише у розмірі 401 792,48 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 169 085,15 грн., що відображено у долученому позивачем до позовної заяви розрахунку ціни позову та довідці про надходження коштів від відповідача.

Крім того, у судовому засіданні 07.06.2017 відповідачем долучено до матеріалів справи копію акту звірки розрахунків за теплову енергію, з якого вбачається, що станом на 01.05.2017 заборгованість відповідача за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1310321 від 23.08.2007 за період з 01.12.2015 по 01.03.2016 становить 169 085,15 грн.

Вказаний акт звірки підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб позивача та відповідача.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Сервіс-7" у розмірі 169 085,15 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується відповідачем, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Сервіс-7" суми основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6 614,53 грн. та інфляційні втрати у розмірі 22 335,48 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в частині стягнення 3% річних у розмірі 6 614,53 грн. та інфляційних втрат у розмірі 22 335,48 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги поданими суду доказами. Обов'язок доказування згідно зі ст. 33 ГПК Українипокладено на сторони, кожна з яких повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33 , 49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Сервіс-7" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 22, ідентифікаційний код 34881773) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; зарахувати на поточний рахунок № 260323000201 - ГУ по м. Києву та Київській обл., ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 322669, одержувач - ПАТ "Київенерго", ідентифікаційний код 00131305) суму основного боргу у розмірі 169 085 (сто шістдесят дев'ять тисяч вісімдесят п'ять) грн. 15 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Сервіс-7" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 22, ідентифікаційний код 34881773) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; зарахувати на поточний рахунок № 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській обл., ВАТ "Ощадбанк", МФО 322669, одержувач - ПАТ "Київенерго", ідентифікаційний код 00131305) 3% річних у розмірі 6 614 (шість тисяч шістсот чотирнадцять) грн. 53 коп., інфляційні втрати у розмірі 22 335 (двадцять дві тисячі триста тридцять п'ять) грн. 48 коп. та судовий збір у розмірі 2 970 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят) грн. 53 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.06.2017

Суддя Пукшин Л.Г.