Рішення

від 06.06.2017 по справі 914/655/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2017р. Справа № 914/655/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Дубенюк Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Львівський домобудівний комбінат» , м. Львів

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу «Форест Хілл» , м. Львів

про стягнення заборгованості

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, ОСОБА_2 - представник;

від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутніх представників в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Львівський домобудівний комбінат» до Житлово-будівельного кооперативу «Форест Хілл» про стягнення 136062грн. 04коп., з яких 116847грн. 83коп. - основного боргу, 1689грн. 11коп. - 3% річних, 8231грн. 69коп. - інфляційних втрат та 9293грн. 41коп. - пені.

Ухвалою суду від 05.04.2017р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 11.04.2017р. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, витребування додаткових доказів у справі, а також враховуючи неявку представника відповідача, ухвалою суду від 11.04.2017р. розгляд справи відкладався на 25.04.2017р. В судовому засіданні 25.04.2017р. оголошувалась перерва в судовому засіданні до 03.05.2017р. Ухвалами суду від 03.05.2017р. строк розгляду спору продовжувався та розгляд справи відкладався.

03.05.2017р. через канцелярію суду (вх.№1941/17) від позивача поступила заява від 28.04.2017р. про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 219737грн. 62коп, з яких 195811,83грн. - основний борг, 2469,93грн. - 3% річних, 12162,45грн. - інфляційні втрати та 9293,41грн. - пеня.

В судове засідання 06.06.2017р. представники позивача явку забезпечили, позовні вимоги з врахуванням заяви від 28.04.2017р. (вх.№1941/17 від 03.05.2017р.) про збільшення розміру позовних вимог підтримали з підстав, викладених у позовній заяві і просять суд позов задоволити. Через канцелярію суду представником позивача подано додаткові пояснення від 06.06.2017р. (вх.№19952/17 від 06.06.2017р.) з доданими до них документами згідно додатку, в яких позивач зазначає, що підставою для розрахунків є акт прийому-передачі крану, а не акти здачі-приймання (надання послуг), тому з огляду на наявність в акті прийому-передачі крану від 21.03.2017р. підпису та печатки сторони відповідача безспірним слід вважати те, що після підписання акту прийому-передачі крану, відповідач мав своїм обов'язком самостійно здійснювати перерахування орендної плати щомісячно не пізніше 5-го числа.

В судове засідання 06.06.2017р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги не оспорив, вимоги ухвал суду не виконав. Причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції, внесенням ухвал до Єдиного державного реєстру судових рішень та повідомленням про вручення поштового відправлення №7902003043273.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області,

в с т а н о в и в:

20.07.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Львівський домобудівний комбінат» (орендодавець) та Житлово-будівельним кооперативом «Форест Хілл» (орендар) укладено договір №26 оренди крану КБ-405 (далі по тексту - договір №26 від 20.07.2015р.).

Відповідно до п. п. 1.1.-1.3. договору №26 від 20.07.2015р. предметом договору є передача орендарю у платне користування крану КБ-405, надалі майна , яке належить орендодавцю на праві власності, для виконання будівельних робіт згідно його статутної діяльності. Орендодавець передає, а орендар приймає в користування майно - кран КБ-405 для проведення будівельно-монтажних робіт без обслуговуючого персоналу. Плата в місяць складає 21500,00грн. в т.ч. ПДВ 3583,33грн.

Згідно із п. 2.1. договору №26 від 20.07.2015р. передача майна здійснюється після підписання даного договору і оформляється актом прийому-передачі, підписується сторонами і посвідчується печатками.

20.07.2015р. між сторонами був підписаний та скріплений печатками акт прийому-передачі об'єкта оренди за договором №26 від 20.07.2015р.

За умовами п. 1.4. договору №26 від 20.07.2015р. майно, кран КБ-405, передається в користування з технічним наглядом орендодавця терміном до 30 червня 2016р.

30.06.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Львівський домобудівний комбінат» (орендодавець) та Житлово-будівельним кооперативом «Форест Хілл» (орендар) укладено додаток до договору №26 від 20.07.2015р., за умовами п.1 якого, сторони вирішили продовжити термін дії договору до 30.12.2016р.

Відповідно до Розділу 4 договору №26 від 20.07.2015р. орендар сплачує орендодавцю плату щомісячно, не пізніше 5-го числа згідно суми погодженої у п.1.3. Оплата нараховується з дня передачі в користування по день повернення згідно актів прийому-передачі.

Згідно п. 9.1 договору №26 від 20.07.2015р. договір діє з моменту передачі майна по акту прийому-передачі і до моменту повернення у відповідності з даним договором.

21.03.2017р. між сторонами був підписаний та скріплений печатками акт прийому-передачі об'єкта оренди за договором №26 від 20.07.2015р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №26 від 20.07.2015р. позивачем було складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-00170 від 31.07.2015р. на суму 9347грн. 83коп. (з ПДВ); №ОУ-000154 від 31.08.2015р. на суму 21500грн. 00коп. (з ПДВ); №ОУ-000127 від 30.09.2015р. на суму 21500грн. 00коп. (з ПДВ); №ОУ-000163 від 31.10.2015р. на суму 21500грн. 00коп. (з ПДВ); №ОУ-000190 від 30.11.2015р. на суму 21500грн. 00коп. (з ПДВ); №ОУ-00218 від 31.12.2015р. на суму 21500грн. 00коп. (з ПДВ); №ОУ-0000009 від 31.01.2016р. на суму 21500грн. 00коп. (з ПДВ); №ОУ-0000039 від 29.02.2016р. на суму 21500грн. 00коп. (з ПДВ); №ОУ-00056 від 31.03.2016р. на суму 21500грн. 00коп. (з ПДВ); №ОУ-00060 від 30.04.2016р. на суму 21500грн. 00коп. (з ПДВ); №ОУ-00105 від 31.05.2016р. на суму 21500грн. 00коп. (з ПДВ); №ОУ-00142 від 30.06.2016р. на суму 21500грн. 00коп. (з ПДВ); №ОУ-00179 від 31.07.2016р. на суму 21500грн. 00коп. (з ПДВ); №ОУ-00206 від 31.08.2016р. на суму 21500грн. 00коп. (з ПДВ); №ОУ-00226 від 30.09.2016р. на суму 21500грн. 00коп. (з ПДВ); №ОУ-00276 від 31.10.2016р. на суму 21500грн. 00коп. (з ПДВ); №ОУ-00283 від 30.11.2016р. на суму 21500грн. 00коп. (з ПДВ), №ОУ-000348 від 31.12.2016р. на суму 21500грн. 00коп. (з ПДВ), №ОУ-00377 від 31.01.2017р. на суму 21500грн. 00коп. (з ПДВ), №ОУ-00378 від 28.02.2017р. на суму 21500грн. 00коп. (з ПДВ), №ОУ-00379 від 21.03.2017р. на суму 14564грн. 51коп. (з ПДВ).

Позивач у заяві про збільшення позовних вимог зазначає, що з моменту передання майна в оренду на підставі договору №26 та враховуючи факт повернення орендованого майна лише наприкінці березня 2017р., відповідач належним чином свого обов'язку з оплати не виконує, в зв'язку з чим у відповідача з червня 2016р. по березень 2017р. виник борг у розмірі 195811грн. 83коп. (розрахунок долучено до матеріалів справи).

Між позивачем та відповідачем 16.12.2016р. за період з 01.06.2015р. по 15.12.2016р. був складений акт звірки взаєморозрахунків, підписаний та скріплений печатками обох сторін, з якого вбачається, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем станом на 16.12.2016р . становила 199397грн. 83коп.

Позивач на адресу відповідача направляв вимогу від 27.12.2016р., що підтверджується копіями фіскального чеку від 30.12.2016р. та опису вкладення в цінний лист, в якій позивач зокрема просив відповідача погасити заборгованість за договором №26 оренди крану КБ-405. Дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як вбачається із умов укладеного між сторонами договору №26 від 20.07.2015р. оренди крану КБ-405, сторони погодили, що плата в місяць складає 21500,00грн. в т.ч. ПДВ 3583,33грн. (п.1.3. договору).

Згідно із ч.1 ст.173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням. Згідно з ч.1 ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором №26 від 20.07.2015р. оренди крану КБ-405 визначено розмір орендної плати (п.1.3. договору), строк оплати (п.4.1. договору), підстави для здійснення орендних платежів (п.4.2. договору).

Перевіривши проведений позивачем розрахунок основного боргу, представлений позивачем, встановлено, що позивач припустився арифметичної помилки в нарахуванні орендних платежів у період з моменту передачі об"єкта оренди згідно акту прийому-передачі від 20.07.2015р. та до моменту повернення об"єкта оренди згідно акту прийому-передачі від 21.03.2017р. виходячи із визначеного у договорі розміру орендної плати. У розрахунку орендних платежів із врахуванням усіх зазначених обставин та умов договору та враховуючи проведені відповідачем оплати, основний борг фактично складає 193499грн. 99коп. Відтак, в решті позовних вимог, щодо стягнення основного боргу належить відмовити у зв"язку із необгрунтованістю нарахування.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості з орендних платежів не представлено.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Пунктом 6.1. договору №26 від 20.07.2015р. передбачено, що за несвоєчасне внесення оплати, інших платежів орендар сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язань. Так, згідно із п. 6.1. договору №26 від 20.07.2015р. та враховуючи вимоги ст. 3 Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , позивач за період з 06.07.2016р. по 06.01.2017р. нарахував відповідачу пеню із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 9293грн. 41коп. (розрахунок долучено).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач, на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 12162грн. 45коп. за період з вересня 2016р. по березень 2017р. та 3% річних у розмірі 2469грн. 93коп. за період з 06.07.2016р. по 27.04.2017р (розрахунки долучено до матеріалів справи).

У пункті 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань

Перевіривши проведені позивачем розрахунки, судом встановлено, що позивач припустився арифметичної помилки в нарахуванні пені, 3% річних та інфляційних втрат, тому в перерахунку пеня складає 8998грн. 19коп., 3% річних складають 2443грн. 70коп. та інфляційні втрати складають 11969грн. 94коп. та в цій частині підлягає задоволенню. В решті позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат належить відмовити.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги із врахуванням заяви від 28.04.2017р. (вх.№1941/17 від 03.05.2017р.) про збільшення розміру позовних вимог до відповідача, в частині стягнення основного боргу в розмірі 193499грн. 99коп., пені у розмірі 8998грн. 19коп., 3% річних у розмірі 2443грн. 70коп. та інфляційних втрат в розмірі 11969грн. 94коп. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог належить відмовити.

Судовий збір необхідно віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 12, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Форест Хілл» (79058, м.Львів, проспект Чорновола, буд.63, ідентифікаційний код 39756383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Львівський домобудівний комбінат» (79056, м.Львів, вул.Поліська, буд. 10, ідентифікаційний код 32801440) 193499грн. 99коп. - основного боргу, 8998грн. 19коп. - пені, 11969грн. 94коп. - інфляційних втрат, 2443грн. 70коп. - 3% річних та 3253грн. 68коп. - судового збору.

В решті позовних вимог відмовити

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 09.06.2017р.

Суддя Іванчук С.В.