Рішення

від 06.06.2017 по справі 925/1550/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2017 р. Справа № 925/1550/16

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - директор;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арка-Плюс" до Firma "Finansiere clarence" , Франція

про стягнення 37 208,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 37 208,78 грн., з яких 28 458,60 грн. основного боргу за поставлений товар та 8822,18 грн. пені за прострочення оплати на підставі укладеного між сторонами контракту № 1 від 11.08.2016 року.

В судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача жодного разу у судове засідання не з'явився, згідно наявних у справі доказів, ухвали суду повернулися не врученими з причини відсутності адресата за вказаною адресою. Заперечень проти позову суду не подано.

Суд вважає за можливе розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача за наявними у справі документами та на підставі ст. 75 ГПК України, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 10 Конвенції від 15.11.1965 року про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, якщо запитувана Держава не заперечує (Франція ратифікувала Конвенцію 03.07.1972), то ця Конвенція не обмежує можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном. Відомостей про заперечення з боку Франції проти такого способу надіслання судових документів у суду немає.

Згідно ст. 15 Конвенції судом повинно бути забезпечено, що в кожному з

визначених цією статтею випадків передачі судових документів, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

В ході розгляду справи суд зупиняв провадження для забезпечення відповідачу достатнього часу на отримання ухвал суду та для підготовки до судового розгляду. Однак кореспонденція до суду повернулася не врученою з підстав відсутності відповідача за адресою місця знаходження, яку вказав позивач за даними укладеного між сторонами контракту (переклад напису на конверті надано у справу).

Відповідно до пункту 20.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В пункті 3.9.1. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов'язком.

Одночасно, застосовуючи положення ГПК України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).

У відповідності до ст. 123,124 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України. Підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Закон України "Про міжнародне приватне право" від 23.06.2005 встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.

Ст. 75,76 вказаного Закону передбачено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону. Суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону (про виключну підсудність справ судам України).

Згідно розділу 8 контракту № 1 від 11.08.2016 між сторонами, спори та розбіжності, що виникають з приводу виконання цього контракту, що не врегульовані сторонами шляхом переговорів, передаються на розгляд господарського суду Черкаської області. Право, яке застосовується при розгляді спорів, є правом України. Рішення господарського суду Черкаської області сторони вважають остаточним та приймають до виконання.

Заперечень проти підсудності спору суду не надходило.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає лише до часткового задоволення, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається наступне:

11.08.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Арка-Плюс" (Продавець) в особі директора ОСОБА_1 та Firma "Finansiere clarence",Франція, в особі Ludovic Beurrier, укладено контракт № 1 (а.с. 9-10) у відповідності до якого позивач, як Продавець, зобов'язався продати товар (вікна з полівінілхлоридних профілів та алюмінію, узгоджений сторонами, а відповідач, як Покупець - прийняти його та оплатити на умовах, обумовлених у даному договорі (п. 1.1. договору).

Пунктом 2.2. та 2.1. договору передбачено, що загальна вартість переданого за цим контрактом товару становить 1041,45 євро. Ціна за товар встановлюється в євро та включає в себе вартість товару, тари, упаковки, маркування товару, витрати по завантаженню та укладці товару, а також витрати по сертифікації і митному оформленню товару на внутрішній митниці України.

Зазначені договірні відносини між сторонами по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України). До відносин поставки застосовуються норми ЦК України про купівлю-продаж.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до розділу 3 контракту товар поставляється автомобільним транспортом згідно базисної умови FCA м. Черкаси. Датою відвантаження вважається дата оформлення товару на внутрішній митниці України.

За твердженням позивача, на виконання умов контракту відповідачу було відправлено металоконструкції алюмінієві, віконні рами з фурнітурою, віконні блоки з алюмінію, фурнітура та інше згідно накладної від 12.08.2016 з повідомленням про фактичне вивезення цього товару (а.с. 11-15).

Вартість товару становить 1041,45 євро (п. 22 накладної).

Заперечень проти неотримання товару відповідач суду не надав. За загальним правилом, право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару або передачі товаро-супровідних документів на нього.

За доводами представника позивача, інших відносин, ніж оформлені контрактом № 1 від 11.08.2016 між сторонами немає.

Згідно з п. 2.4. договору відповідач-Покупець здійснює оплату товару шляхом передоплати або із відстрочкою платежу (за згодою Продавця) до 10 календарних днів з дати поставки товару, але не пізніше 60 днів з дати оформлення експортної митної декларації.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Максимальний строк проведення повного розрахунку (не більше 60 днів з часу оформлення митної декларації) станом на час вирішення спору вже є таким, що настав, борг відповідачем не сплачено, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача слід стягнути 1041,45 євро, що в еквіваленті станом на час подачі позову 12.12.2016 року становить 28 458,60 грн. (1041,45 євро х 27,326011).

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 8822,18 грн. за період прострочення оплати за товар з 11.10.2016 по 12.12.2016 року включно, посилаючись на пункт 7.2. контракту, у відповідності до якого у випадку недотримання відповідачем - покупцем строків оплати товару згідно п. 2.4. контракту, Відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 0,5% від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення (28458,60 х 0,5% х 62 дні).

Така умова договору відповідає ст. 549 ЦК України, у відповідності до якої неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши порядок нарахування позивачем пені в сумі 8822,18 грн., за калькулятором програми "Ліга-Закон" встановив неправильність її нарахування. За належним розрахунком сума пені за вказаний період становить лише 1398,05 грн., оскільки пеня до сплати повинна бути обмежена розміром подвійної облікової ставки НБУ.

Доказів проведення розрахунку за пенею відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить лише 1398,05 грн. пені, а в решті стягнення за цією вимогою позивачу слід відмовити через неправильні розрахунки.

На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути лише 28 458,60 грн. основного боргу за товар, 1398,05 грн. пені на підставі умов контракту № 1 від 11.08.2016. В решті вимог у позові слід відмовити через помилкові розрахунки.

Згідно ст. 49 ГПК України, враховуючи вину відповідача у виникненні спору, судові витрати належить покласти на відповідача повністю та стягнути на користь позивача 1378,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Firma "Finansiere clarence" (657 Rues des Canadiens 76500 La Londe PDU curope TVA FR 88793312844 Nr. Society 793312844 RCS Rouen France, Франція) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арка-Плюс" (ідентифікаційний код 34452627, Черкаська область, Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. Першотравнева, 71) -- 28 458,60 грн. боргу за товар, 1398,05 грн. пені на підставі контракту № 1 від 11.08.2016 та 1378,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

3. В решті вимог у позові відмовити.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 09 червня 2017 року

Суддя Н.М. Спаських