Постанова

від 31.05.2017 по справі 910/24005/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2017 р. Справа№ 910/24005/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Куксова В.В.

за участю представників сторін:

від позивача : не з'явились

від відповідача : не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Мєга-Вуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2017р.

у справі № 910/24005/16 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лоджістик

Трейд"

до Приватного підприємства "Мєга-Вуд"

про стягнення 288 431,60 грн.

В судовому засіданні 31.05.2017р. відповідно до ст. ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лоджістик Трейд" (далі - товариство, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Мєга-Вуд" (далі - Підприємство, відповідач) про стягнення 288 431,60 грн. з яких: 282 200,00 грн. основного боргу, що виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору транспортно-експедиційного обслуговування вантажів від 27.04.2015 №75ЕЛТ/2015 (далі - Договір), 5 628,54 грн. пені та 603,06 грн. відсотків за користування грошовими коштами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2017р. у справі №910/24005/16 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства "Мєга-Вуд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лоджістик Трейд" 169 913,97 грн. заборгованості, 363,10 грн. 3% річних та 2 554,15 грн. судового збору.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу відповідача 05.04.2017р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Куксов В.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2017р. колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 24.05.2017р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 24.05.2017р. відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 31.05.2017р.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції 31.05.2017р., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились, причини їх неявки суду не відомі. Оскільки їх явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27.04.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лоджістик Трейд" (експедитор) і Приватним підприємством "Мєга-Вуд" (клієнт) укладено Договір транспортно-експедиційного обслуговування вантажів №75ЕЛТ/2015, за умовами пункту 1.1 якого клієнт доручає, а експедитор за плату, за дорученням клієнта і за його рахунок організовує транспортно-експедиційне обслуговування внутрішньоукраїнських, експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта і порожнього транспорту при їх перевезенні територією України та інших країн.

Згідно підпунктів 2.1.1, 2.1.2 пункту 2.1 договору експедитор зобов'язаний надати рекомендації з формулювань транспортних умов для укладання контрактів та консультації з вибору раціональних маршрутів прямування вантажів клієнта. Узгоджувати з учасниками перевізного процесу вартість транспортування вантажів клієнта, залежно від роду і об'єму вантажу, оплачувати з отриманої від клієнта суми грошових коштів провізні та інші пов'язані з транспортуванням платежі.

Клієнт зобов'язаний: - надсилати заявки на перевезення, відвантаження та переадресування вантажів за 5 (п'ять) робочих днів до початку перевезення (відвантаження, переадресування) або прибуття вагонів на станцію переадресування (підпункт 2.2.1 пункту 2.2 Договору);

- оплатити вартість послуг експедитора за Договором та відшкодувати вартість усіх передбачених платежів, у тому числі і за декларуванням, страховій премії, якщо дане перевезення, вантаж або рухомий склад були застраховані, а також відшкодувати всі понесені експедитором збитки або завдану останньому матеріальну шкоду (підпункт 2.2.8 пункту 2.2 Договору);

- з метою належного виконання, юридичного та бухгалтерського оформлення Договору підписати всі надані експедитором документи (додатки, акти виконаних робіт та інші) (підпункт 2.2.9 пункту 2.2 Договору);

Відповідно до пункту 3.3 договору клієнт здійснює на розрахунковий рахунок експедитора 100% попередню оплату вартості перевезення і транспортно-експедиторського обслуговування вантажів, суми страхової премії, якщо перевезення, вантаж або рухомий склад застраховані, вартості митно-брокерських послуг, або за інших погоджених сторонами в установленому Договором порядку послуг на підставі рахунків експедитора, не менш ніж за 5 (п'ять) банківських днів до дати початку перевезення; попередня оплата вважається здійсненою належним чином в день надходження коштів на банківський рахунок експедитора в повному обсязі.

Згідно пункту 3.4 договору у разі, якщо за згодою експедитора перевезення вантажу клієнта розпочато до надходження 100% попередньої оплати в порядку пункту 3.3 Договору, клієнт повинен провести 100% оплату за фактичне завантаження вагонів, що здійснюється згідно з Договором, протягом 3 (трьох) банківських днів з дати початку перевезення певної партії вантажу.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що у разі прострочення платежів клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національно банку України (далі - НБУ) від суми заборгованості за кожен день такого прострочення, а також 3% річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно пункту 5.1 договору обсяг наданих експедитором та прийнятих клієнтом послуг остаточно узгоджується сторонами в акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг); клієнт підписує наданий експедитором акт приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту його отримання або направляє протягом зазначеного строку на адресу експедитора претензію з аргументованою відмовою від підписання такого акта; у випадку відмови клієнта від підписання акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) і неподання на адресу експедитора претензії в обумовлений строк акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) вважається підписаним клієнтом і повністю з ним узгодженим, а послуги за цим актом - такими, що були виконані експедитором належним чином та в передбачений Договором додатками до Договору або заявкою строк.

Відповідно до пункту 7.1 договору останній набирає чинності з дати його підписання і діє по 31.12.2015, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань; у тих випадках, коли перевезення заявленого вантажу клієнтом розпочато в межах терміну дії Договору, а закінчується після 31.12.2015, дія Договору автоматично продовжується на весь період перевезення даного вантажу.

Згідно пункту 7.2 договору якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору не зробить письмової заяви про припинення дії Договору, Договір автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до частини першої статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Частиною тринадцятою статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору було виконано роботи (надано послуги) на загальну суму 1 903 713,97 грн. (з урахуванням акта-коригування від 08.06.2016 №1/9-75ЕЛТ/15), що підтверджується такими актами виконаних робіт (наданих послуг):

- від 31.10.2015 №3-75ЕЛТ/15 на суму 247 438,80 грн.;

- від 30.11.2015 №4-75ЕЛТ/15 на суму 536 279,94 грн.;

- від 31.12.2015 №5-75ЕЛТ/15 на суму 397 851,30 грн.;

- від 31.01.2016 №6-75ЕЛТ/15 на суму 98 054,46 грн.;

- від 29.02.2016 №7-75ЕЛТ/15 на суму 231 734,16 грн.;

- від 31.03.2016 №8-75ЕЛТ/15 на суму 184 631,58 грн.;

- від 30.04.2016 №9-75ЕЛТ/15 на суму 207 723,73 грн.

Вказані акти виконаних робіт (наданих послуг) підписані уповноваженими представники сторін договору та скріплені печатками підприємств, є чинними, під сумнів не ставились, доказів визнання їх недійсними матеріали справи не містять, що свідчить про те, що позивачем було надано відповідачу послуги, а відповідачем прийнято їх без будь-яких зауважень та претензій.

Проте, як вбачається з поданих позивачем копій актів виконаних робіт (наданих послуг) від 31.08.2015 №1-75ЕЛТ/15 на суму 168 729,43 грн. і від 30.09.2015 №2-75ЕЛТ/15 на суму 395 295,07 грн. останні не підписані відповідачем.

При цьому, позивачем не надано суду, а матеріали справи не містять доказів надсилання таких актів виконаних робіт (наданих послуг) на адресу відповідача.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи приписи вищевказаного Закону, подані позивачем акти виконаних робіт (наданих послуг) від 31.08.2015 №1-75ЕЛТ/15 на суму 168 729,43 грн. і від 30.09.2015 №2-75ЕЛТ/15 на суму 395 295,07 грн. не є належним доказом надання послуг.

Доводи апелянта щодо неналежності та недопустимості вказаних актів є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2016р. позивачем було надіслано відповідачу лист №1411/2016-1 від 14.11.2016, у якому зазначалося про невиконання відповідачем свого обов'язку з оплати отриманих послуг та прохання сплатити заборгованість у сумі 285 000,00 грн. Надіслання вказаного листа підтверджується наявною в матеріалах справи копією опису вкладення у цінний лист від 16.11.2016. Відповідно до інформації з офіційного сайту українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" лист від 14.11.2016 №1411/2016-1 відповідачем отримано 23.11.2016. Однак відповіді на вказаний лист, як зазначає позивач, від відповідача не отримував.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що на виконання умов Договору ним за період з 27.04.2015р. по 22.09.2016р. було виконано роботи (надано послуги) на загальну суму 1 903 713,97 грн., однак відповідач в порушення своїх зобов'язань за договором, не здійснив повну оплату отриманих послуг, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 282 200,00 грн. (з урахуванням проведених розрахунків після підписання Акту звіряння: 20.10.2016 на суму 10 000 грн., 01.12.2016 на суму 700 грн., 06.12.2016 на суму 600 грн., 13.12.2016 на суму 500 грн. і 20.12.2016 на суму 1 000 грн., а всього 12 800 грн.).

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач, отримавши від позивача послуги (за підписаними належним чином актами), не виконав умови договору та не здійснив їх повну оплату, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 169 913,97 грн. (1 903 713,97 грн. (загальна вартість наданих послуг) - 1 721 000 грн. (попередня оплата послуг) - 12 800 грн. (часткова оплата, після підписання актів виконаних робіт)) основної заборгованості.

При цьому місцевий господарський суд зазначив, що згідно з попередніми оплатами, здійсненими відповідачем, про що зазначено в актах виконаних робіт (наданих послуг), відповідач сплатив позивачу 1 721 000,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Як вже вищевстановлено судом, позивачем на виконання умов Договору було виконано роботи (надано послуги) на загальну суму 1 903 713,97 грн. (з урахуванням акта-коригування від 08.06.2016 №1/9-75ЕЛТ/15), що підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг), належним чином завірені копії яких містяться у матеріалах справи.

За таких обставин, встановлено, що позивачем виконано взяті на себе зобов'язання з надання послуг, обумовлені Договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято такі послуги без будь - яких зауважень.

Відповідно до пункту 3.3 договору клієнт здійснює на розрахунковий рахунок експедитора 100% попередню оплату вартості перевезення і транспортно-експедиторського обслуговування вантажів, суми страхової премії, якщо перевезення, вантаж або рухомий склад застраховані, вартості митно-брокерських послуг, або за інших погоджених сторонами в установленому Договором порядку послуг на підставі рахунків експедитора, не менш ніж за 5 (п'ять) банківських днів до дати початку перевезення; попередня оплата вважається здійсненою належним чином в день надходження коштів на банківський рахунок експедитора в повному обсязі.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" Первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до пп. 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.12.98р. № 566 підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та можуть складатися у паперовій формі та/або у вигляді електронних записів (у формі, яка доступна для читання та виключає можливість внесення будь-яких змін). У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Національного банку України від 18.06.2003 р. № 254 (Положення № 254) визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов'язкові реквізити.

Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 5.1 Положення № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Пункт 5.6 Положення № 254 виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до позовної заяви додано копію виписки ПАТ УкрСиббанк по рахунку №26001500182200 за період з 27.04.2015 по 22.12.2016.

З даної виписки вбачається, що ПП "Мєга-Вуд" за період з 27.04.2015 по 22.12.2016 перерахувало на вказаний рахунок ТОВ "Євро Лоджістик Трейд" грошові кошти у сумі 2 180 453,63 грн. з призначенням платежів по Договору №75ЕЛТ/2015 від 27.04.2015р.

Вказана банківська виписка відповідає вищезазначеним положенням законодавства України, а тому колегія суддів вважає її належним та допустимим доказом, у розумінні ст. 34 ГПК України, підтвердження виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати отриманих послуг за договором.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що факт оплати послуг підтверджується Актами виконаних робіт (наданих послуг), а не банківськими виписками, у зв'язку з чим невірно визначив суму сплачених відповідачем грошових коштів у заявлених позивачем період (з 27.04.2015 - 22.09.2016р.р.), та врахував при визначенні сплачених сум лише 1 721 000,00 грн., а не 2 180 453,63 грн.

Як вже встановлено судом, позивачем на виконання свого зобов'язання згідно договору було виконано роботи (надано послуги) на загальну суму 1 903 713,97 грн., та як вбачається із вказаної банківської виписки, відповідачем виконано свій обов'язок з оплати отриманих послуг за договором та перераховано позивачу грошові кошти у сумі 2 180 453,63 грн.

Здійснивши відповідний розрахунок, 1 903 713,97 грн. (сума наданих позивачем послуг відповідачу) - 2 180 453,63 грн. (сума сплачених відповідачем коштів за отримані послуги) = - 276 739,66 грн., вбачається, що відповідачем за період з 27.04.2015 по 22.12.2016 сплачено позивачу грошові кошти у сумі, що перевищує суму наданих позивачем послуг за Договором №75ЕЛТ/2015 від 27.04.2015р., а тому заявлена до стягнення сума боргу не підтверджується матеріалами справи та не підлягає стягненню з відповідача.

Місцевий господарський суд не звернув уваги на вказані обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку про наявність заборгованості у відповідача перед позивачем.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову про стягнення заборгованості з підстав необґрунтованості, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені та відсотків за користування грошовими коштами, які є похідними від основної вимоги, задоволенню не підлягають.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача з підстав, викладених в ній, підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2017р. у справі № 910/24005/16, прийняте із невірним застосуванням норм матеріального права, без з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи, підлягає скасуванню, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України, з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, судові витрати за її подання покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Мєга-Вуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2017р. у справі №910/24005/16 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2017р. у справі №910/24005/16 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лоджістик Трейд" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 39127875) на користь Приватного підприємства "Мєга-Вуд" (02660, м. Київ, просп. Визволителів, 5, код ЄДРПОУ 38874466) 4 759,12 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи №910/24005/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

В.В. Куксов