Постанова

від 07.06.2017 по справі 922/422/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2017 р. Справа № 922/422/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю від 06.02.2017 року;

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю від 15.02.2017 року №01.03-19/474;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків (вх.1302Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 30.03.2017р.

у справі № 922/422/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧ-ТУР" , м. Харків

до відповідача ОСОБА_3 культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків

про розірвання договору

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.03.2017р. у справі №922/422/17 (суддя Новікова Н.А.) позов задоволено повністю; розірвано охоронний договір від 10.02.2015 року № 20 на пам'ятку культурної спадщини (її частину), укладений між Департаментом культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Річ-Тур", щодо охорони будинку - пам'ятки історії місцевого значення за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 28; стягнуто з ОСОБА_3 культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧ-ТУР" витрати зі сплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн.

ОСОБА_3 культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків з рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.03.2017р. у справі №922/422/17 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2017р. суддею доповідачем у справі №922/422/17 визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2017р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.05.2017р.

19.05.2017 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін (вх.№5211)

У судовому засіданні 22.05.2017 року оголошено перерву до 07.06.2017 року.

07.06.2017 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів (вх.№5946), а саме: листа Міністерства культури України від 09.06.2016 року №01.02-23/1481 та листа ОСОБА_3 культури та туризму Харківської обласної державної адміністрації від 06.06.2017 року №02-34/1463, які долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.06.2017 року представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні 07.06.2017 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України , було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України , колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РІЧ-ТУР" (позивач) є власником нежитлових приміщень у будівлі літ. А-2, за адресою м. Харків, вул. Сумська, 28, що підтверджується: Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.12.2013 р. за № 15227507; Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.12.2013 р. за № 15235287; Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.12.2013 р. за № 15229851; Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.12.2013 р. за № 15225081; Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.12.2013 р. за № 15221069; Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.12.2013 р. за № 15233152; Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.12.2013 р. за № 15235937; Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.12.2013 р. за № 15236773.

10.02.2015 р. між Департаментом культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації (відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РІЧ-ТУР" (позивачем) було укладено охоронний договір № 20 на пам'ятку культурної спадщини (її частину), відповідно до умов якого на позивача покладено зобов'язання щодо охорони будинку - пам'ятки історії місцевого значення (рішення виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 20.05.1991 № 142, охоронний № 2397), розташованої по вул. Сумській, 28, у м. Харкові.

Зазначений договір укладено відповідно до приписів ст. 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини", оскільки будинок, розташований по вул. Сумській, 28, у м. Харкові є об'єктом культурної спадщини місцевого значення, а саме в ньому в 1905 році знаходилась підпільна явка Харківських більшовиків.

Позивач вказує на те, що 09.04.2015 р. Верховною Радою України прийнято Закон України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" (надалі - Закон № 317-VIII).

На думку позивача, будинок за адресою м. Харків, вул. Сумська, 28, у якому в 1905 р. знаходилася підпільна явка Харківських більшовиків, тобто представників комуністичної партії (членів Російської соціал-демократичної робітничої партії), на даний час втратив статус пам'ятки історії місцевого значення, у зв'язку з прийняттм Закону № 317-VIII, тобто обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, істотно змінились і при цьому сторони не досягли згоди щодо розірвання спірного договору.

26 січня 2017 року позивачем було надіслано відповідачу лист, в якому, останній посилаючись на ст. 1 Закону № 317-VIII, ст.ст. 1, 13, 16 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, було запропоновано розірвати охоронний договір від 10.02.2015 р. № 20.

Однак, за згодою сторін охоронний договір № 20 розірвано не було, що й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом, в якому останній просив розірвати охоронний договір від 10.02.2015 № 20 на пам'ятку культурної спадщини (її частину), укладеного між Департаментом культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Річ-Тур" щодо охорони будинку - пам'ятки історії місцевого значення за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 28.

30.03.2017 року господарським судом прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Так, предметом спору у даній справі є вимога про розірвання охоронного договору від 10.02.2015 року № 20 на пам'ятку культурної спадщини (її частину), укладеного між Департаментом культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Річ-Тур" щодо охорони будинку - пам'ятки історії місцевого значення за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 28.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 р. N 1805-III (далі - Закон N 1805-III), постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" від 27.12.2001 р. N 1760 (далі - Порядок N 1760), наказом Міністерства культури України "Про затвердження Порядку обліку об'єктів культурної спадщини" від 11.03.2013 р. N 158 (далі - Порядок N 158).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам'ятка культурної спадщини це об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Статтею 13 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення пам'ятки до Реєстру за категоріями національного та місцевого значення. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам'ятки.

Позивач, обґрунтовуючи свою правову позицію у справі зазначає, зокрема, про те, що будівлю, розташовану за адресою м. Харків, вул. Сумська, 28 станом на 20.01.2017 р. до Державного реєстру нерухомих пам'яток України не занесено, свідоцтво про реєстрацію об'єкта культурної спадщини як пам'ятки не надано, у зв'язку з чим вказана будівля не набула статусу пам'ятки.

Сама процедура не включення об'єкта культурної спадщини до Реєстру, обов'язок проведення якої покладено на посадових осіб виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини, за наявності всіх необхідних умов для його включення, не є підставою вважати, що цей об'єкт втратив наданий раніше статус історичної пам'ятки.

Так, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону УРСР N 3600, визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

16 грудня 2004 року прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини" N 2245-IV (далі - Закон N 2245), відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень якого об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону УРСР N 3600, до вирішення питання про їх включення (виключення) до Реєстру вважаються пам'ятками відповідно національного чи місцевого значення.

У пункті 5.1. Порядку обліку об'єктів культурної спадщини N 158 від 11.03.2013 р., також зазначено, що відповідно до пункту 4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 16 грудня 2004 року N 2245-IV "Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини" об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", до вирішення питання про їх включення (невключення) до Реєстру вважаються пам'ятками відповідно національного чи місцевого значення.

Так, будинок, розташований по вул. Сумській, 28, у м. Харків, відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" внесено до списку пам'яток археології, історії та мистецтва місцевого значення, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 20.05.1991 року №142 "Про доповнення рішення облвиконкому від 25.01.1972р. № 61 "Про затвердження списків пам'ятників культури, розташованих на території Харківської області" нежитлову будівлю літ. А-2 за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 28 віднесено до пам'яток історії місцевого значення - "Будинок, у якому в 1905 році знаходилася підпільна явка Харківських більшовиків".

Згідно п.п. 2-3 Порядку N 1760, на кожний об'єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в такому органі. Занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається. Облікова документація на об'єкти культурної спадщини, які відповідно до пункту 3 розділу Х «Прикінцеві положення» Закону України «Про охорону культурної спадщини» визнаються пам'ятками, включає облікову картку або паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану.

Відповідно до облікової документації на пам'ятку історії: облікової картки об'єкта культурної спадщини - будинок, за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 28, побудований у ІІ половині ХІХ ст., в якому в напівпідвальній кофейні в період революції 1905-1907 р.р. знаходилась підпільна явка Харківських більшовиків.

Згідно копії паспорту пам'ятки історії та культури СРСР "Будинок, у якому знаходилася підпільна явка Харківських більшовиків", в якому визначаючи загальну оцінку суспільної, науково-історичної та художньої значимості пам'ятки, вказано що значимість будинку пов'язана з подіями революції 1905-1907 р.р. у Харкові.

Копія історичної довідки на пам'ятку культурної спадщини стверджує той факт, що будинок, в якому в 1905 р. знаходилась підпільна явка Харківських більшовиків і у якому народився, мешкав і викладав музику ОСОБА_4, відомий український і австрійський композитор (1877-1952), за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 28 (охоронний № 2397).

Зазначена облікова документація була складена Міністерством культури СРСР ще до 20.03.1991 року.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, які підтверджують факт, того що будинок розташований за адресою м. Харків, вул. Сумська, 28, станом на час укладення спірного договору, хоча і не був занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, але, відповідно до приписів п. 4 Прикінцевих положень Закону N 1805 та п. 5.1. Порядку обліку об'єктів культурної спадщини N 158, мав статус пам'ятки і перебував під охороною держави, що, в свою чергу, покладало на власника пам'ятки в силу ст. 23 Закону N 1805 обов'язок укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Також, місцевим господарським судом вірно зазначено про те, що не вчинення посадовими особами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини, дій щодо включення (невключення) пам'ятки до Реєстру протягом значного періоду часу (2000-2015 р.р.), не змінює статусу цього майна, яке мало бути і було історичною пам'яткою, як станом на час створення відповідного реєстру, так і на час укладення спірного договору, проте свідчить про порушення посадовими особами принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, а також запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок.

Отже, спірний охоронний договір, на час його укладення відповідав приписам законодавства України щодо необхідності його укладання.

Разом з тим, відповідно до приписів ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, у зв'язку з прийняттям Закону № 317-VIII будинок по вулиці Сумській, 28 у місті Харкові втратив статус історичної пам'ятки, що є істотною зміною обставин.

Так, 09.04.2015 р. Верховною Радою України прийнято Закон № 317-VIII у преамбулі якого зазначено, що відповідно до ст. 11 Конституції України, держава зобов'язана сприяти консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості та відповідно цей Закон № 317-VIII прийнятий з метою недопущення повторення злочинів комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, будь-якої дискримінації за національною, соціальною, класовою, етнічною, расовою або іншими ознаками у майбутньому, відновлення історичної та соціальної справедливості, усунення загрози незалежності, суверенітету, територіальній цілісності та національній безпеці.

Законом № 317-VIII засуджено комуністичний тоталітарний режим та визначені правові основи заборони пропаганди комуністичної символіки та встановлено порядок ліквідації символів комуністичного тоталітарного режимів.

Не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що будинок, розтошований за адресою: м. Харків, вулиця Сумська, 28 не містить символіки комуністичного та/або націонал - соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, з наступних підстав.

Пунктом 1. ст.1 Закону № 317-VIII дано визначення терміну комуністична партія - Російська соціал-демократична робітнича партія (більшовиків) (РСДРП(б), Російська комуністична партія (більшовиків) (РКП(б), Всесоюзна комуністична партія (більшовиків) (ВКП(б), Комуністична партія Радянського Союзу (КПРС), Комуністична партія (більшовиків) України (КП(б)У), Комуністична партія України (КПУ), комуністичні партії союзних республік, що входили до складу СРСР, а також їхні осередки в автономних радянських соціалістичних республіках, краях, областях, автономних областях, автономних округах, містах республіканського підпорядкування та місцеві осередки.

Відповідно до п. 4 ст.1 Закону № 317-VIII, символіка комуністичного тоталітарного режиму зокрема включає: д) зображення, пам'ятники, пам'ятні знаки, -написи, присвячені подіям, пов'язаним з діяльністю комуністичної партії, із встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті (крім пам'ятників та пам'ятних знаків, пов'язаних з опором і вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури); ж) найменування комуністичної партії.

Згідно з ч.1 ст. З Закону № 317-VIII пропаганда комуністичного "та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки визнається наругою над пам'яттю мільйонів жертв комуністичного тоталітарного режиму, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму та заборонена законом.

Найменування комуністичної партії, а саме партії більшовиків міститься, зокрема, у наступних документах: охоронному договорі на охорону об'єкту історичної пам'ятки, обліковій картці об'єкта культурної спадщини - на будинок за адресою: м. Харків, вулиця Сумська, 28, в якому в період революції 1905-1907 р.р. знаходилася підпільна явка більшовиків та паспорті пам'ятки історії та культури СРСР Будинок в якому знаходилася підпільна явка Харківських більшовиків .

За таких обставин, твердження апелянта, що будинок, розташований за адресою: м. Харків, вулиця Сумська, 28 не містить символіки комуністичного та/або націонал - соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів є необґрунтованими, оскільки вказані вище документи містять найменування комуністичної партії.

У жовтні 2015 року п. 5.1 Порядок N 158, доповнено абзацом другим згідно з наказом Міністерства культури України від 22.10.2015 р. N 838, який передбачає, що пам'ятки (пам'ятники, пам'ятні знаки), присвячені особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932 - 1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов'язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов'язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, включенню до Реєстру не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2015 року на засіданні Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини при Департаменті культури і туризму Харківської обласної організації, за результатами якої було складено протокол № 33 від 12.10.2015 р., було розглянуто питання щодо внесення/невнесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України місцевого значення - будинок за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 28 та вирішено порушити клопотання перед Міністерством культури України про невнесення об'єкта до Реєстру. При цьому, було висловлено експертну думку про те, що даний об'єкт не відрізняється унікальністю архітектурно-художнього рішення, не має ознак застосування оригінальних будівельних технологій, має невисоку виразність екстер'єру. Крім того, даний об'єкт підпадає під дію ЗУ "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", а отже втратив статус об'єкту історичної пам'ятки і не може бути внесеним до Реєстру.

Згідно п. 6.1 Порядку N 158, подання щодо занесення до Реєстру щойно виявлених об'єктів культурної спадщини, а також занесення (незанесення) до Реєстру об'єктів культурної спадщини, зазначених у пункті 5.1 розділу V цього Порядку, подаються за місцезнаходженням таких об'єктів органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органами охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або Українським товариством охорони пам'яток історії та культури та іншими громадськими організаціями, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, - до Мінкультури України.

Разом з тим, питання щодо занесення (незанесення) до Реєстру об'єктів культурної спадщини нерухомого майна, яке належить позивачу на праві власності не вирішено, що є порушенням прав позивача як власника цієї нежитлової будівлі.

Як вбачається з рішення виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 20.05.1991 року №142, паспорту пам'ятки історії та культури СРСР "Будинок, у якому знаходилася підпільна явка Харківських більшовиків" та історичної довідки на пам'ятку культурної спадщини, єдиною підставою для визначення даного об'єкту пам'яткою історії є той факт, що в цьому будинку в 1905 р. знаходилась підпільна явка Харківських більшовиків.

Отже, виходячи з норм Закону № 317-VIII та приписів абзацу другого Порядку N 158, який передбачає, що пам'ятки (пам'ятники, пам'ятні знаки), присвячені, зокрема, подіям, пов'язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, включенню до Реєстру не підлягають, та враховуючи бездіяльність уповноважених органів щодо вирішення питання, у відповідності до розділів 5, 6 Порядку N 158, про занесення (незанесення) до Реєстру об'єктів культурної спадщини спірного будинку, який належить позивачу на праві власності, господарський суд першої інстанції вірно вказав на те, що з дня набрання чинності Закону № 317-VIII будинок, за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 28, в якому в напівпідвальній кофейні в період революції 1905-1907 р.р. знаходилась підпільна явка Харківських більшовиків, втратив статус історичної пам'ятки.

Таким чином, наявні всі правові підстави для застосування ст. 652 Цивільного кодексу України, які свідчать про наявність одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, з якими закон пов'язує можливість розірвати договір за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони, у зв'язку з істотною зміною обставин, а тому, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що охоронний договір № 20 на пам'ятку культурної спадщини (її частину), укладений 10.02.2015 р. між Департаментом культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "РІЧ-ТУР", підлягає розірванню.

Щодо посилань апелянта на п. 4 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до Закону України Про охорону культурної спадщини від 16.12.2004 року, відповідно до якого об'єкти включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури республіканського чи місцевого значення, відповідно до Закону Української РСР Про охорону та використання пам'яток історії та культури , до вирішення питання про їх включення (невключення) до Реєстру вважаються пам'ятками відповідно національного чи місцевого значення, колегія суддів вважає їх недоречними та зазначає наступне.

Відповідно до п.5.1 Наказу Міністерства культури України від 11.03.2013 року №158, пам'ятки (пам'ятники, пам'ятні знаки), присвячені особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов'язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов'язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, включенню до Реєстру не підлягають.

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді судового рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_3 культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області - без змін.

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.03.2017р. у справі №922/422/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 09.06.2017 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Слободін М.М.