Рішення

від 07.06.2017 по справі 907/432/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.06.2017 Справа № 907/432/17

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Белмікс» , м. Біла Церква Київської області

ДО товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКОРМ» , с. Завидово Мукачівського району

ПРО стягнення суми 71513,66грн., в тому числі 54650,00грн. основного боргу за договором поставки №Б80/1-08/08/2016 від 08.08.2016, 9311,12грн. пені, 988,92грн. три відсотки річних та 6563,62грн. інфляційних втрат,

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю від 26.05.2017 №30;

від відповідача - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Белмікс» , м. Біла Церква Київської області звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКОРМ» , с. Завидово Мукачівського району про стягнення суми 71513,66грн., в тому числі 54650,00грн. основного боргу за договором поставки №Б80/1-08/08/2016 від 08.08.2016, 9311,12грн. пені, 988,92грн. три відсотки річних та 6563,62грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.05.2017 року було порушено провадження у справі №907/432/17 та призначено її розгляду в засіданні суду на 22.05.2017 року.

Ухвалою суду від 22.05.2017 року розгляд справи було відкладено на 07.06.2017 року з мотивів, викладених в ній.

Представник позивача просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Вимоги ухвали суду позивачем виконано в повному обсязі.

Відповідач вимог суду викладених в ухвалах суду від 12.05.2017 та 22.05.2017 не виконав, витребуваних судом матеріалів, в тому числі письмового пояснення по суті спору з доказами в його обґрунтування не подав, свого повноважного представника в судове засідання не направив.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Матеріали справи містять відомості стосовно отримання відповідачем ухвал суду, в тому числі ухвали про порушення провадження у справі, однак, повноважного представника відповідачем в судове засідання не направлено, поважних причин невиконання вимог суду не наведено.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.06.2017 на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами, а саме, товариством з обмеженою відповідальністю «Белмікс» , м. Біла Церква Київської області (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКОРМ» , с. Завидово Мукачівського району (Продавець) 08.08.2016 було укладено договір поставки за № Б80/1-08/08/2016, за умовами якого Продавець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Поставка товару здійснюється відповідно до заявок покупця в усній або письмовій формі, засобами поштового та факсимільного зв'язку, по електронній пошті (п.2.1); після отримання заявки, Постачальник засобами факсимільного зв'язку, або по електронній пошті направляє на адресу Покупця рахунок - фактуру, на підставі якого Покупець виписує довіреність на прийняття товарно - матеріальних цінностей (п.2.2); поставка товару здійснюється автомобільним транспортом організації перевізника, з яким у Постачальника підписаний відповідний договір. Доставка кожної партії Товару, здійснюється за рахунок Постачальника, до місця поставки. Місцем поставки за Договором є склад Покупця, розташований за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Ракошино (п.2.3).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що прийняття товару по кількості здійснюється на підставі товарно - транспортної накладної, по якості - відповідно до сертифіката якості виробника. Приймання - передача товару за кількістю та асортиментом, при цьому, здійснюється в момент відвантаження (видачі) товару Покупцеві та оформлюється накладною на відпуск товару, згідно з дорученням від Покупця, яка підписується уповноваженим представником сторін в 2хоригінальних примірниках (п.2.5).

Згідно з п. 2.6. датою поставки Товару на склад Покупця, відповідно вважається дата, зазначена у довіреності Покупця на отримання відповідної партії Товару, яка підписана його повноважним представником та передана Постачальнику (перевізнику) у день поставки.

Пунктами 4.1 - 4.2 договору передбачено, що ціна товару за одиницю і по позиціях вказується у видатковій накладній та рахунку - фактурі за кожну окрему партію товару виходячи з домовленості сторін та є ціною, яку сторони погодили для конкретної партії товару в момент отримання заявки від Покупця.

У пункті 5.1. Договору сторони встановили, що розрахунки за кожну поставлену партію Товару, здійснюється у національній валюті України, в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки.

Згідно з п. 10.2. Договору, даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016 року, але в будь-якому випадку до повних розрахунків між сторонами.

Позивач зазначає, що за договором поставки № Б80/1-08/08/2016 від 08.08.2016 за період з 08.08.2016 року по 10.10.2016 року, Позивачем було передано, а Відповідачем отримано товар на загальну суму 71650,00 грн.

Обов'язок відповідача по розрахунку за поставлений товар повинен був бути виконаний: по видатковій накладній №532 від 08.08.2016 року - 07.09.2016 року; №634 від 06.09.2016 року - 05.10.2016 року; №660 від 13.09.2016 року - 12.10.2016 року; №700 від 21.09.2016 року - 20.10.2016 року; №759 від 10.10.2016 року - 09.11.2016 року. Однак, відповідач, всупереч умов договору свої зобов'язання у повному обсязі не виконав, чим допустив заборгованість у загальному розмірі 54 650,00 грн.

Позивачем надіслано на адресу відповідача вимогу про сплату суми заборгованості 56650,00 грн. Однак, така залишена відповідачем без задоволення.

Відтак, позивач стверджує, що на день звернення з позовом вказана сума боргу відповідачем не оплачена, у зв'язку з чим, просить суд стягнути вказану суму з відповідача в примусовому порядку.

Оцінюючи матеріали справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Такими діями у даному випадку є підписання сторонами Договору №Б80/1-08/08/2016 від 08.08.2016; видача Відповідачем довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей №262 від 06.09.2016, відповідні накладні на отримання товару, тощо.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наявними у справі матеріалами підтверджено, а відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано та не заперечено наведених позивачем обставин з приводу наявності боргу по оплаті вартості отриманого товару, а відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 54650,00 грн. боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 9311,12грн. пені, 3% річних в розмірі 988,92грн. та інфляційні втрати в розмірі 6563,62грн.

Згідно п. 6.2 Договору у разі прострочення оплати за поставлений товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення оплати. Крім цього, на вимогу Постачальника Покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 20 відсотків річних, за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до вимог п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Оскільки визначений умовами договору розмір пені перевищує ставку, визначену Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", застосуванню підлягає розмір пені, встановлений даним Законом.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін

Позивачем на вимогу суду здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми пені, здійснивши перевірку якого судом встановлено, що позивачем вірно перерахований розмір пені (розрахунок в матеріалах справи).

З огляду на вищезазначене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 8063,00грн. У задоволенні решти частини заявленої до стягнення суми пені в розмірі 1248,12грн. належить відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що позивачем вірно розраховані вищезазначені показники.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат також підлягають задоволенню в розмірі 988,92грн. та 6563,62грн. відповідно.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позовні вимоги до відповідача позивачем належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 54560,00 грн., інфляційних втрат в розмірі 6563,62грн., 3 % річних в розмірі 988,92грн., а також пені в розмірі 8063,00грн. підлягають задоволенню.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1600,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКОРМ» (89667, с. Завидово Мукачівського району, вул. Миру, 62, код ЄДРЮОФОПГФ 36732108) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Белмікс» (09100, м. Біла Церква Київської області, вул. Клінічна, буд. 6, приміщення 209, код ЄДРЮОФОПГФ 39574241) суму 70265,54 грн. (Сімдесят тисяч двісті шістдесят п'ять грн. 54 коп.) заборгованості за поставлений товар, в тому числі 54650,00грн. основного боргу за договором поставки №Б80/1-08/08/2016 від 08.08.2016, 8063,00грн. пені, 988,92грн. три відсотки річних та 6563,62грн. інфляційних втрат , а також 1600,00 грн. (Одну тисячу шістсот грн. 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.Ф. Ремецькі