Постанова

від 06.03.2012 по справі 2-а/1570/6300/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2012 р.Справа № 2-а/1570/6300/11

Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -ОСОБА_1, судді -ОСОБА_2, судді -ОСОБА_3 при секретарі -ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги командитного товариства Дунай-Ім-Ех та Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року по справі за позовом командитного товариства Дунай-Ім-Ех до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, за участю представника прокуратури про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2011 року командитне товариство Дунай-Ім-Ех звернулось до суду із адміністративним позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2011р. №0000732301, №0000742301 та про стягнення з державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 81554 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення про зменшення позивачу бюджетного відшкодування за ПДВ за квітень 2011 року на суму 81554 грн. та про зменшення від'ємного значення з ПДВ за квітень 2011 року на 660 грн. винесені безпідставно і всупереч положенням Податкового кодексу України, які врегульовують порядок формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Позивач стверджує, що задекларовані ним в декларації з ПДВ за квітень 2011 року суми бюджетного відшкодування та від'ємного значення з цього податку повністю підтверджені належними документами, і підстави для відмови позивачу в отриманні такого відшкодування відсутні.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2011р. позовні вимоги задоволені частково.

Визнані протиправними та скасовані спірні податкові повідомлення-рішення від 27.07.2011р. №0000732301, №0000742301 та відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з державного бюджету України на користь позивача бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 81554 грн..

В апеляційній сказі позивача ставиться питання про скасування постанови суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ та про задоволення позову в цій частині. Позивач зазначає, що бюджетне відшкодування з ПДВ за квітень 2011 року в сумі 81554 грн. не було отримано ним своєчасно саме з вини ДПІ внаслідок винесення спірних повідомлень-рішень, а тому стягнення з державного бюджету вказаної суми бюджетної заборгованості є належним способом захисту порушених прав позивача.

В апеляційній скарзі ДПІ ставиться питання про скасування постанови суду в повному обсязі та про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав невірного застосування судом першої інстанції положень Податкового кодексу України, що врегульовують питання формування податкового кредиту з ПДВ по операціям з контрагентами, які надають ризикований податковий кредит, та по операціям, які не підтверджені належним чином складеними товарно-транспортними накладними.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга командитного товариства Дунай-Ім-Ех підлягає задоволенню, а в задоволені апеляційної скарги ДПІ слід відмовити, виходячи з наступного.

Спірні податкові повідомлення-рішення винесені за результатами акту від 26.07.2011 року №1850/2301/13921240 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2011 року.

Висновки акту перевірки полягають у тому, що позивач в декларації за квітень 2011 року зависив бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 81554 грн., зависив від'ємне значення з цього податку поточного періоду на суму 2221 грн., а також зависив залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 660 грн..

Як вбачається з акту перевірки, до таких висновків ревізори ДПІ прийшли за результатами аналізу операцій позивача із ДП ДАК Хліб України Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів та ТОВ Аграрно-промисловий комплекс Співдружність , а також після дослідження наданих позивачем для перевірки товарно-транспортних накладних від постачальників.

Позиція податкового органу полягає у тому, що позивач безпідставно відніс до податкового кредиту березня 2011 року ПДВ в сумі 1137 грн. по операціям із придбання послуг у ДП ДАК Хліб України Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів, оскільки відносно цього постачальника було порушено справу про банкрутство.

Також безпідставним, на думку податкового органу, є віднесення позивачем до податкового кредиту квітня 2011 року ПДВ в сумі 659 грн. по операції із придбання продукції у ТОВ Аграрно-промисловий комплекс Співдружність , оскільки цей постачальник має стан платника 23 - місцезнаходження не встановлено .

Крім того, ДПІ не погоджується із віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ згідно товарно-транспортних накладних, перелічених на стор. 14 акту перевірки, оскільки ці накладні, на думку ДПІ, не надають інформацію стосовно місця постачання товару, і , як наслідок, не підтверджують факт постачання товару.

Задовольняючи позов в частині скасування спірних повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність у товарно-транспортних накладних повної адреси пункту навантаження, розвантаження відповідно до ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України не є обов'язковим реквізитом і не впливає на формування податкового кредиту.

Крім того, суд послався на те, що порушення справи про банкрутство ДП ДАК Хліб України Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів не перешкоджало цьому підприємству продовжувати свою господарську діяльність та видавати податкові накладні.

Стосовно операцій із ТОВ Аграрно-промисловий комплекс Співдружність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців суд зазначив, що станом на 14.11.2011 року стан цієї юридичної особи є підтвердженим та відсутні записи про відсутність цієї юридичної особи за юридичною адресою, а можливі зміни в статусі цього постачальника після проведення операцій із позивачем не означають автоматичної втрати ним статусу платника податку на додану вартість та не позбавляють правового значення виданих за такими операціями податкових накладних, та відповідно не можуть бути підставою для внесення відповідних змін у податкову звітність.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне:

Наведені відповідачем в акті перевірки доводи неправомірності формування позивачем податкового кредиту суд оцінює з точки зору відповідності викладених в цьому акті перевірки обставин фактичним обставинам справи, які встановлені в ході судового розгляду даної справи, а також з точки зору узгодженості висновків ДПІ з положеннями податкового законодавства.

Відповідно до п.14.1.181. ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування платником податку податкового кредиту встановлений статтею 198 ПК України.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу /п.198.6 ст.198 ПК України/.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

На підтвердження правомірності відображення в деклараціях з ПДВ за березень, квітень 2011 року тих сум ПДВ, з якими не погоджується ДПІ, до матеріалів справи позивачем долучені копії первинних бухгалтерських та податкових документів, які давали позивачу підстави віднести вартість придбаних товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат, а суми ПДВ -до складу податкового кредиту, а саме: видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, рахунки, платіжні доручення на оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) з урахуванням ПДВ, договір про надання складських послуг, акти виконаних робіт.

ДПІ в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит березня та квітня 2011 року, не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ та розрахунку належної до бюджетного відшкодування суми ПДВ за квітень 2011 року, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем бюджетного відшкодування за квітень 2011 року.

Також не встановлено і того факту, і на його наявність не посилається ДПІ, що до складу податкового кредиту березня та квітня 2011р. позивачем були віднесені суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням товарів, робіт чи послуг, що не підлягають використанню у його господарській діяльності.

Факт того, що податковий кредит в цих періодах формувався позивачем на підставі податкових накладних, які виписані платниками ПДВ, які мали право на виписку таких накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Отже, колегія суддів вважає доведеним факт того, що на момент проведення перевірки у позивача в наявності були всі необхідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для підтвердження задекларованих позивачем у березні-квітні 2011 року показників податкового кредиту та бюджетного відшкодування з ПДВ.

Посилання ДПІ на певні недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, які стосуються визначення місця навантаження товару, колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки наявність чи відсутність таких недоліків в товарно-транспортних накладних, які були отримані позивачем від своїх постачальників наряду з іншими документами на поставлені йому партії товарів, сама по собі не впливає на право формування податкового кредиту по таким операціям, так як таке право згідно приписів Податкового кодексу України повинно підтверджуватися належним чином оформленими податковими накладними.

Твердження ДПІ про те, що наявність таких недоліків в товарно-транспортних накладних свідчить про відсутність реального постачання товарів за цими накладними, є хибними і спростовуються іншими первинними документами щодо цих поставок.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 81554 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази отримання Головним управлінням Державного казначейства України в Одеській області висновку ДПІ про виплату позивачу цих коштів, як це передбачено статтею 200 ПК України, а отже відсутні і докази порушення казначейством прав позивача на отримання вказаної суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів вважає таку позицію суду першої інстанції помилковою, виходячи з наступного.

Податковий кодекс України за певних умов, які наведені у ст..200 цього кодексу, надає платнику ПДВ право отримати з державного бюджету бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Так, згідно з п. 200.4 ПКУ бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг. Залишок від'ємного значення включається до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.5 ПКУ передбачений виключний перелік осіб, позбавлених права на відшкодування ПДВ.

Факту того, що позивач підпадає під такий перелік, не встановлено, і ДПІ на наявність таких обставин не посилається.

Для реалізації свого права на отримання бюджетного відшкодування (за наявності передбачених 200.4 ПКУ підстав) платник ПДВ на власний розсуд повинен обирати один із двох способів отримання відшкодування:

-зарахування у зменшення податкових зобов'язань наступних періодів (п. 200.6 ПКУ);

-повернення на рахунок у банку (п. 200.7 ПКУ).

Таке рішення платник податків відображає у відповідних пунктах строки 23 декларації з ПДВ, до якої додає розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій (для підтвердження вивезення), а обравши повернення на рахунок, додає до декларації заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (п. 200.7, 200.8 ПКУ).

Матеріалами справи доведено, і цей факт підтверджено в акті перевірки, що позивач дотримався порядку декларування суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2011 року, подавши до ДПІ весь необхідний перелік документів, і зауважень щодо їх оформлення до позивача не висувалось.

Наступні положення ст.200 ПК України, зокрема пункти 200.13- 200.15, визначають вже дії органів державної податкової служби та Державного казначейства України, які необхідно здійснити для реалізації права платника податків на отримання бюджетного відшкодування.

Так, податковий орган протягом 30 календарних днів після закінчення граничного терміну подання декларації проводить камеральну перевірку заявленої інформації. За наявності достатніх підстав, які свідчать про порушення, податківці мають право провести документальну позапланову виїзну перевірку протягом 30 календарних днів після закінчення терміну проведення камеральної перевірки (п. 200.10, 200.11 ПКУ).

Після закінчення перевірки податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк подати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, до Держказначейства, яке протягом 5 операційних днів після отримання висновку перераховує таку суму на рахунок платника (п. 200.12, 200.13 ПКУ).

Якщо перевірена податковим органом сума бюджетного відшкодування не співпаде із заявленою сумою, то платнику надсилається платнику податків відповідне податкове повідомлення-рішення, в якому визначається сума завищення або заниження бюджетного відшкодування (п. 200.14 ПКУ).

У випадку проведення процедури адміністративного або судового оскарження такого рішення, то після закінчення такої процедури орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення на користь платника податків, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Виходячи з того, що позивач виконав всі покладені на нього Податковим кодексом України обв'язки по декларуванню бюджетного відшкодування за квітень 2011р. на суму 81554 грн., а зменшення позивачу цієї суми бюджетного відшкодування спірним рішенням №0000732301 визнано судом неправомірним, колегія суддів приходить до висновку, що ДПІ, винісши неправомірне рішення та не направивши органу Державного казначейства України висновок про виплату спірної суми, тим самим порушило право позивача на повне та своєчасне отримання бюджетного відшкодування ПДВ.

Оскільки порушення прав позивача в даному випадку полягає саме в неотриманні належної суми бюджетного відшкодування, то належним та ефективним способом захисту прав позивача повинно бути стягнення спірної суми відшкодування з державного бюджету.

При цьому дії чи бездіяльність Головного управління Державного казначейства України в Одеській області не вплинули на правовідносини, які досліджувались в рамках даної адміністративної справи, а тому не вимагають оцінки судом.

Оскільки при ухваленні судового рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення бюджетного відшкодування судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, колегія суддів вважає за необхідне скасувати в цій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2011р. та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.185, 195, 198, 200, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені апеляційної скарги Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції -відмовити.

Апеляційну скаргу командитного товариства Дунай-Ім-Ех -задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 81554 грн. скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову.

Стягнути з державного бюджету України на користь командитного товариства Дунай-Ім-Ех (68600, м. Ізмаїл Одеської обл., вул. Болградська, 15, код ЄДРПОУ 13921240) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 81554 (вісімдесят одна тисяча п'ятсот п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 березня 2012 року.

Головуючий: Судді: