Рішення

від 24.05.2017 по справі 911/1086/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2017 р. Справа № 911/1086/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Белишевій А. В.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 57/05-17 від 05.05.2017 р.);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства „Техпробуд» , м. Вінниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кравтер» , м. Бровари, Київська область

про стягнення 82 921, 22 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПП „Техпробуд» звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Кравтер» про стягнення 80 000, 00 грн попередньої оплати за договором, 2 638, 48 грн пені, 282, 74 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо поставки товару згідно рахунку на оплату № 129189 від 28.12.2016 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.04.2017 р. порушено провадження у справі № 911/1086/17 за позовом Приватного підприємства „Техпробуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кравтер» про стягнення 82 921, 22 грн і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 10.05.2017 р.

10.05.2017 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшов лист № б/н від 10.05.2017 р. про долучення додаткових документів до справи, що долучені судом до матеріалів справи.

10.05.2017 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 24.05.2017 р.

18.05.2017 р. до загальної канцелярії господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог № 58/05-17 від 17.05.2017 р., в якій він просить суд стягнути з відповідача 80 000, 00 грн попередньої оплати, 5 342, 00 грн пені, 591, 78 грн 3 % річних.

24.05.2017 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 58/05-17 від 17.05.2017 р., позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Заява про збільшення позовних вимог № 58/05-17 від 17.05.2017 р. у судовому засіданні прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав. Обов'язок по повідомленню відповідача про час та місце судового засідання судом виконано, так як усі процесуальні документи по справі направлені відповідачу за його адресою реєстрації місцезнаходження: 07400, вул. Київська, 43, м. Бровари, Броварський район, Київська область, та за всіма іншими адресами, що вказані у позовній заяві і містяться у матеріалах справи. Про зміну адреси місцезнаходження відповідач позивача і суд не повідомляв.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2016 р. відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату № 129189 на суму 80 000, 00 грн для оплати товару, а саме ємностей (резервуарів) 25м/куб у кількості 4 штук.

29.12.2016 р. позивачем було перераховану відповідачу суму у розмірі 80 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 360 від 29.12.2016 р., наявним у матеріалах справи.

У січні 2017 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 02/01-17 від 16.01.2017 р., у якій просив виконати взяті на себе зобов'язання та поставити товар.

15.02.2017 р. позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів № 10/02-17 від 10.02.2017 р., в якій просив повернути сплачені кошти згідно рахунку № 129189 від 28.12.2016 р. у загальній сумі 80 000, 00 грн. Факт направлення вимоги підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 15.02.2017 р., наявним у матеріалах справи.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 цього ж кодексу передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 цього ж кодексу передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 693 цього ж кодексу передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений строк і станом на час розгляду справи відповідач свій обов'язок щодо поставки продукції не виконав, що підтверджується відсутністю підписаних уповноваженими представниками сторін у встановленому порядку видаткових накладних. У зв'язку із тим, що відповідач у встановлений договором строк не виконав обов'язок щодо поставки товару позивачу, у останнього виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним своїх обов'язків по поставці продукції згідно рахунку на оплату № 129189 від 28.12.2016 р.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача попередньої оплати у розмірі 80 000, 00 грн є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню за період прострочення відповідачем поставки товару з 24.02.2017 р. по 24.05.2017 р. на загальну суму 5 342, 00 у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума , її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки договір поставки між позивачем та відповідачем був укладений в усній формі, таким чином позивач та відповідач не досягли згоди щодо встановлення у договорі неустойки, а саме пені від суми несвоєчасно виконаного відповідачем грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а саме повернення попередньої оплати чи інших негрошових зобов'язань, то безпідставним є нарахування позивачем пені за прострочення відповідачем виконання обов'язку щодо поставки товару у заявлений період, а тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 5 342, 00 грн пені від суми основної заборгованості, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за період прострочення відповідачем виконання обов'язку по поставці товару з 24.02.2017 р. по 24.05.2017 р. на загальну суму 591, 78 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, тому суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості у вищевказаний період у розмірі 591, 78 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кравтер» (ідентифікаційний код 40880683) на користь Приватного підприємства „Техпробуд» (ідентифікаційний код 38830330) 80 000 (вісімдесят тисяч) грн 00 (нуль) коп. основної заборгованості, 591 (п'ятсот дев'яносто одна) грн 78 (сімдесят вісім) коп. 3 % річних та судові витрати 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн 54 (п'ятдесят чотири) коп. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення підписаний

31 травня 2017 р.