Рішення

від 01.06.2017 по справі 910/24247/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2017Справа №910/24247/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дослідно-експерементальний завод №20 цивільної авіації"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан-Компані, Лтд"

про стягнення грошових коштів.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Лой І. П., представник, довіреність № 64/31 від 25.01.2017

Від відповідача: Зенченко Д. В., керівник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2016 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Дослідно-експерементальний завод №20 цивільної авіації" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан-Компані, Лтд" про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2016 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/24247/16. Розгляд справи призначено на 08.02.2017 року.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 15.03.2017 року № 05-23/957 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ" та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2017 року, справа № 910/24247/16 передана для розгляду судді Мандриченку О. В. у зв'язку з закінченням терміну повноважень у судді Цюкало Ю. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2017 року справу № 910/24247/16 прийнято до свого провадження суддею Мандриченком О. В., слухання справи призначено на 25.04.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2017 року відкладено розгляд справи до 18.05.2017 р.

У судовому засіданні 18.05.2017 р. оголошено перерву у справі до 01.06.2017 р., строк розгляду справи продовжено на 15 днів.

У судовому засіданні 01.06.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні та у своїх письмових поясненнях суму основного боргу визнав.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством "Дослідно-експериментальний завод № 20 цивільної авіації", який було перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Дослідно-експериментальний завод № 20 цивільної авіації", (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛАН-КОМПАНІ, ЛТД" (надалі - орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 2011/8А від 01.01.2011 р. (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 244,5 кв.м., та МЗК-68,5 кв.м. без права надання в суборенду.

Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 1.2. договору, нежитлове приміщення належить орендодавцю на праві власності і знаходиться за адресою: 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94 А, корпус № 3, будівля літера "В", 2-й поверх, приміщення № 1, 2, 15, 16.

Згідно з п. 1.3. договору, призначення використання приміщення, яке орендується орендарем:

№ 1 - 26,4 кв.м. - виробниче приміщення;

№ 2 - 88,1 кв.м. - виробниче приміщення;

№ 15 - 117,3 кв.м. - виробниче примущення;

№ 16 - 12,7 кв.м. - виробниче приміщення;

МЗК - 68,5 кв.м. - місця загального користування.

Оціночна вартість приміщення за договором встановлюється орендодавцем на вимогу орендаря за рахунок орендаря (п. 1.4. договору).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування приміщення у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту передачі-приймання приміщення (додаток 2).

У відповідності до п. п. 3.1. та 3.2. договору, цей договір укладено строком з 01.01.201 р. до 31.12.2011 р. включно, а в частині розрахунків до їх повного здійснення; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з пунктом 4.1. договору, оплата за користування приміщенням сплачується орендарем наперед в безготівковому порядку на рахунок орендодавця до 15-го числа поточного місяця.

За умовами п. 4.2. договору, розмір орендної плати за місяць складає:

- за виробниче приміщення загальною площею 244,5 кв.м. - 14 711,57 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 2 451,93 грн., виходячи з вартості 60,17 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 10,03 грн. за 1 кв.м.;

- за МЗК 68,5 кв.м. - 1 464,53 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 244,09 грн., виходячи з вартості 21,38 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 3,56 грн. за 1 кв.м.

За умовами п. 4.3. договору, комунальні послуги, пов'язані з утриманням приміщення розраховуються орендодавцем та сплачуються орендарем додатково, виходячи з обсягів споживання орендарем таких послуг, згідно з діючими у орендодавця тарифами. Плата за комунальні послуги здійснюється за минулий місяць.

Згідно з п. 4.7. договору, орендна плата проводиться в грошовій формі, національній валюті України - гривні.

Відповідно до п. 4.8. договору, сторони до 10-го числа місяця підписують двосторонній акт про надання послуг, який підтверджує факт оренди приміщення в попередньому місяці і в якому зазначається сума орендної плати, сплачена орендарем за попередній місяць. Акт про надання послуг є невід'ємною частиною до договору (додаток 4).

Згідно з п. 5.1.1. договору, орендодавець зобов'язаний до 10-го числа кожного місяця виставляти для оплати рахунок з розрахунком орендної плати.

Пунктом 5.2.1. договору, орендар зобов'язується до 15-го числа поточного місяця сплачувати орендну плату в повному обсязі.

У відповідності до п. 7.2. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно з п. 7.3. договору, у разі прострочення сплати орендної плати орендар зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

На виконання умов договору, ПАТ "Дослідно-експериментальний завод № 20 цивільної авіації" передало ТОВ "АЛАН-КОМПАНІ, ЛТД" орендовані приміщення, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом приймання-передачі приміщення від 11.01.2011 р. Таким чином, свої зобов'язання за договором позивач виконав належним чином, тоді як свої зобов'язання щодо оплати за спірним договором виконував неналежним чином, у зв'язку з чим в нього вникла заборгованість у розмірі 144 263,88 грн. (з яких: 123 271,19 грн. - заборгованість зі сплати орендної плати за період січень-грудень 2016 р.; 20 991,98 грн. - заборгованість з оплати (компенсації комунальних послуг за період січень-листопад 2016 р.).

В обґрунтування позовних вимог позивач надав суду належним чином засвідчені копії відповідних рахунків-фактур за спірний період та розрахунків послуг.

З метою досудового врегулювання позивач 22.11.2016 р. надав відповідачу лист-вимогу (вих. № 64/268 від 16.11.2016 р.) з проханням протягом семи днів з дня отримання даної вимоги погасити заборгованість.

Відповіді на вищезазначений лист вимогу матеріали справи не містять.

На момент звернення позивача з даним позовом до суду, вищевказану заборгованість відповідач не погасив.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо передачі приміщень оренди виконав належним чином, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати орендних платежів за договором оренди нежитлового приміщення № 2011/8А від 01.01.2011 р. не здійснив належним чином.

Відповідач визнав позовні вимоги та пояснив, що наразі не має можливості сплатити заборгованість через скрутне фінансове становище.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 144 263,88 грн. основного боргу, а відповідач визнав позовні вимоги, то позов Публічного акціонерного товариства "Дослідно-експериментальний завод № 20 цивільної авіації" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАН-КОМПАНІ, ЛТД" про стягнення 144 263,88 грн. основного боргу, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення № 2011/8А від 01.01.2011 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство "Дослідно-експериментальний завод № 20 цивільної авіації" просить суд також стягнути з відповідача 9 228,29 грн. інфляційних втрат та 2 043,83 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором оренди нежитлового приміщення № 2011/8А від 01.01.2011 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме, у розмірі 2 043,83 грн. та 9 228,29 грн. відповідно за визначений позивачем період.

Позивач просить також стягнути з відповідача 16 336,42 грн. пені за період з 15.10.2014 р. до 01.08.2015 р. за неналежне виконання грошового зобов'язання щодо оплати за договором оренди нежитлового приміщення № 2011/8А від 01.01.2011 р.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 7.3. договору, у разі прострочення сплати орендної плати орендар зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно з Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 16 336,42 грн. пені за неналежне виконання грошового зобов'язання щодо оплати за договором оренди нежитлового приміщення № 2011/8А від 01.01.2011 р.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дослідно-експериментальний завод № 20 цивільної авіації" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАН-КОМПАНІ, ЛТД" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАН-КОМПАНІ, ЛТД" (03151, м. Київ, вулиця Донецька, 14/30, код ЄДРПОУ 21474854) на користь Публічного акціонерного товариства "Дослідно-експериментальний завод № 20 цивільної авіації" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94-А, код ЄДРПОУ 01128498) 144 263 (сто сорок чотири тисячі двісті шістдесят три) грн. 88 коп. основного боргу, 2 043 (дві тисячі сорок три) грн. 83 коп. трьох річних відсотків, 9 228 (дев'ять тисяч двісті двадцять вісім) грн. 29 коп. інфляційних втрат, 16 336 (шістнадцять тисяч триста тридцять шість) грн. 42 коп. пені та 2 578 (дві тисячі п'ятсот сімдесят вісім) грн. 09 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання

апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання

апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після

розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 06.06.2017 р.