Рішення

від 01.06.2017 по справі 922/604/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2017Справа № 922/604/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Шкоденко Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в особі Васищівської селищної ради Харківського району Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УФК"

про стягнення 179 909,00 грн.

за участю представників:

від прокуратури: Жовтий С.О. - посвідчення прокурора № 029481 від 02.10.2014 р.

від позивача: Ступицький М.А. - представник за довіреністю б/н від 18.04.2017 р.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва за підсудністю надійшли матеріали справи № 922/604/17 за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області (далі - прокурор) в особі Васищівської селищної ради Харківського району Харківської області (далі - Васищівська сільрада, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "УФК" (далі - ТОВ "УФК", відповідач) про стягнення 179 909,00 грн.

Заявлені вимоги прокурор обґрунтовує неналежним виконанням ТОВ "УФК" умов договору оренди землі від 25.06.2014 р. в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів.

У позові прокурор просить суд стягнути з ТОВ "УФК" основний борг (орендну плату) у сумі 144 409,50 грн., інфляційну складову боргу в сумі 25 693,41 грн., 3% річних в сумі 5 384,00 грн. та пеню в сумі 4 422,09 грн., а всього - 179 909,00 грн.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали та обґрунтували, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Позиція відповідача щодо заявленого позову суду невідома.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.06.2014 р. між Васищівською сільрадою (орендодавець) та ТОВ "УФК" (орендар) був укладений договір оренди землі (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування нежилого приміщення овочесховища на умовах оренди, яке знаходиться на території Васищівської селищної ради Харківського району Харківської області в межах населеного пункту за адресою: сел. Васищеве, вул. Овочева, 9.

Згідно з п.п. 1.2, 1.4 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,1295 га, кадастровий номер 6325156400:00:004:0010. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 963 414,80 грн. Договір укладено на 10 (десять) років (п. 2.1 договору).

Пунктом 7.4 договору встановлений обов'язок орендаря вчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата вноситься орендарем в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у грошовій формі в сумі 96 820,74 грн. за рік (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 3.3 договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно рівними частками до 30 числа поточного місяця в сумі 8 068,40 грн. на місяць на рахунок Васищівської сільради.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, орендар зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 3.5 договору).

Судом встановлено, що на виконання умов договору, земельна ділянка була передана у користування відповідача - ТОВ "УФК", про що свідчить долучена до матеріалів справи копія акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду.

Отже, Васищівська сільрада, як орендодавець, свої зобов'язання за договором виконала та передала об'єкт оренди в користування орендаря - ТОВ "УФК". Зі свого боку орендар зобовязання за договором не виконав, а саме - в порушення умов договору орендну плату за користування земельною ділянкою, нараховану протягом березня-грудня 2016 р., не сплатив. Таким чином судом встановлено, що у ТОВ "УФК" станом на 01.01.2017 р. утворилась заборгованість з оплати орендної плати в розмірі 144 409,50 грн., що підтверджується листом Васищівської сільради № 62/02-25 від 17.01.2017 р., а також детальним розрахунком заборгованості ТОВ "УФК" за договором оренди землі від 25.06.2017 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України Про оренду землі ).

Частиною 1 ст. 21 Закону України Про оренду землі встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч. 3 ст. 21 Закону України Про оренду землі ).

Приписами ч. 1 ст. 24 Закону України Про оренду землі закріплено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Судом встановлено, що у відповідності до вимог ч. 3 ст. 21 Закону України Про оренду землі позивачем була здійснена індексація орендної плати за користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим розмір орендної плати за місяць збільшився, і у 2016 році становить 14 440,95 грн., відповідно борг зі сплати орендної плати за спірний період з березня по грудень 2016 р. (10 місяців) складає - 144 409,50 грн. (14 440,95 х 10).

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України закріплено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, які підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем з оплати орендної плати за період з березня по грудень 2016 р. або спростовують доводи прокурора та позивача, суду не надав. Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога прокурора щодо стягнення з ТОВ "УФК" заборгованості по орендній платі в сумі 144 409,50 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Також прокурор просив суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в сумі 25 693,41 грн., 3% річних в сумі 5 384,00 грн. та пеню в сумі 4 422,09 грн.

Статтею ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

На підставі наведених правових норм, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов'язання, суд дійшов висновку, що у позивача в силу п. 3.5 договору виникло право вимагати від відповідача сплати неустойки, а саме - пені за порушення грошового зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (далі - Постанова Пленуму ВГСУ № 14).

Із розрахунку позовних вимог, наданого позивачем, вбачається, що нарахування пені здійснюється ним на заборгованість з орендної плати не за весь спірний період, а лише за серпень-листопад 2016 р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він відповідає вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного сторонами договору. Отже, за висновком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 4 422,09 грн.

Також згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із розрахунку позовних вимог, наданого позивачем, вбачається, що нарахування 3% річних та інфляційної складової боргу здійснюється ним на заборгованість з орендної плати за спірний період з березня по грудень 2016 р., а також на заборгованість з орендної плати за період з січня 2015 р. по лютий 2016 р., яка була предметом розгляду в межах господарської справи № 922/401/16.

Так, за рішенням господарського суду Харківської області від 05.04.2016 р. по справі № 922/401/16 з відповідача на користь позивача, зокрема, стягнуто основний борг (орендну плату за період з січня 2015 р. по лютий 2016 р.) у сумі 149 811,06 грн., інфляційну складову боргу в сумі 11 698,52 грн. та 3% річних в сумі 2 291,00 грн., нарахування яких здійснювалось по 29.02.2016 р.

Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 7.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 14, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Оскільки відповідач не надав доказів виконання рішення господарського суду Харківської області від 05.04.2016 р. по справі № 922/401/16 в частині сплати заборгованості по орендній платі за період з січня 2015 р. по лютий 2016 р., а в межах даного спору позивач здійснює нарахування на вказану заборгованість протягом наступного періоду з 01.03.2016 р., зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем його грошового зобов'язання, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, а також інфляційної складової боргу, суд встановив, що він відповідає вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного сторонами договору. Отже, за висновком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в сумі 5 384,00 грн. та інфляційна складова боргу в сумі 25 693,41 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що даний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в особі Васищівської селищної ради Харківського району Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "УФК" про стягнення 179 909,00 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УФК" (02166, м. Київ, вул. Жукова, буд. 26, ідентифікаційний код 31457722) на користь держави в особі Васищівської селищної ради Харківського району Харківської області (62491, Харківська обл., Харківський район, селище міського типу Васищеве, вул. Орешкова, буд. 49, ідентифікаційний код 04396584) основний борг (орендну плату) у сумі 144 409,50 (сто сорок чотири тисячі чотириста дев'ять) грн. 50 коп.; пеню в сумі 4 422,09 (чотири тисячі чотириста двадцять дві) грн. 09 коп.; інфляційну складову боргу в сумі 25 693,41 (двадцять п'ять тисяч шістсот дев'яносто три) грн. 41 коп.; 3% річних в сумі 5 384,00 (п'ять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УФК" (02166, м. Київ, вул. Жукова, буд. 26, ідентифікаційний код 31457722) на користь прокуратури Харківської області (61050, Харківська обл., м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, ідентифікаційний код 02910108) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 698,64 (дві тисячі шістсот дев'яносто вісім) грн. 64 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 1 червня 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 7 червня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.