Рішення

від 23.05.2007 по справі 01/11-92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ 

 РІШЕННЯ         

від

"23" травня 2007 р.                                                      

по справі  № 01/11-92

за позовом

прокурора м.Луцька в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду

державного майна України по Волинській області, Державної служби з питань

національної культурної спадщини,

третьої особи на стороні

регіонального відділення ФДМУ по Волинській області, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору, Волинської єпархії УПЦ Київського патріархату

до підприємця

ОСОБА_1, м.Луцьк, Головного управління містобудування, архітектури та

житлово-комунального господарства Волинської обласної державної адміністрації

про

визнання недійсним охоронного договору від ІНФОРМАЦІЯ_1., зобов'язання

звільнити приміщення

                                                            Суддя  Якушева І.О.  

представники:

від позивача-1: регіонального

відділення Фонду державного майна України по Волинській області: Повх О.М.

(дов. №1 від 18.01.2007р.),

від третьої особи на стороні

позивача-1, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору - Волинської єпархії УПЦ Київського патріархату: Мироненко

Н.Ю. (дов. № 232 від 18.05.2007р.)

від позивача-2: Державної

служби з питань національної культурної спадщини: н/з

від відповідача-1: підприємця

ОСОБА_1 - підприємець ОСОБА_1., ОСОБА_2 (дов. від ІНФОРМАЦІЯ_2)

від відповідача-2: Головне

управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства

обласної державної адміністрації: Томчук М.І. (дов. №383 від 21.02.2007р.)

          В судовому засіданні взяв участь

Сидорчук І.М. - прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в

судах прокуратури Волинської області.,

Суть спору: прокурор

в інтересах позивача в позовній заяві просить визнати недійсним

укладений ІНФОРМАЦІЯ_1. між Управлінням містобудування та архітектури

Волинської облдержадміністрації та підприємцем ОСОБА_1. охоронний договір на

частину приміщення 1-го поверху 

ІНФОРМАЦІЯ_3 в АДРЕСА_1, посилаючись на таке:

- відповідно до ст.1 Закону України

«Про охорону культурної спадщини»пам'ятка - об'єкт культурної спадщини, який

занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Статтею 18 Закону

України «Про охорону культурної спадщини»визначено, що об'єкти культурної

спадщини, які є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких

обмежується законодавчими актами України), можуть бути відчужені, а також

передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи

управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження

відповідного органу охорони культурної спадщини. У відповідності до п.25 ст.5

Закону України „Про охорону культурної спадщини" до повноважень

центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини -

Державної служби з питань національної культурної спадщини належить погодження

відчуження або передачі пам'яток національного значення їхніми власниками чи

уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління. 

Згідно ст.5 Закону України „Про

оренду державного та комунального майна" орендодавцями щодо нерухомого

майна, яке є державною власністю, є Фонд державного майна України.      

Крім того, згідно ст.23 Закону

України «Про культурну спадщину» усі власники пам'яток чи їхніх частин або

уповноважені ними органи, незалежно від форм власності на ці пам'ятки,

зобов'язані укласти з відповідним органом охорони Культурної спадщини охоронний

договір. Відповідно до п.п.1-3 Порядку укладення охоронних договорів на

пам'ятки культурної спадщини, затвердженого постановою КМУ № 1768 від

28.12.2001р., охоронний договір встановлює режим використання пам'ятки

культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона

розташована. Власник пам'ятки чи її частини або уповноважений ним орган

зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки чи

її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з

відповідним органом охорони культурної спадщини. Якщо пам'ятка належить до категорії

пам'яток національного значення, охоронний договір підписується органом охорони

культурної спадщини.

Отже, із Змісту вказаних норм

випливає, що охоронний договір укладається після отримання суб'єктом пам'ятки

культурної спадщини у власність або користування на законній підставі

(наприклад, внаслідок укладення договору оренди). Іншими словами, на момент

укладення охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини суб'єкт, який

бере на себе зобов'язання по її охороні, повинен уже бути користувачем даної

пам'ятки (при чому право користування повинно виникати на відповідній правовій

підставі).

Як встановлено перевіркою,

підприємець ОСОБА_1. не укладав із компетентними органами договору оренди

(користування) щодо пам'ятки архітектури національного значення - ІНФОРМАЦІЯ_3

(частини приміщень 1-го поверху) в АДРЕСА_1; а уклав лише охоронний

договір, який сам по собі не є

правовою підставою для користування цією пам'яткою. Крім того, охоронний

договір на вказану пам'ятку укладений без погодження із центральним органом

виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Більше того, вищевказаний об'єкт

договору міг передаватись у користування іншій фізичній чи юридичній особі

Фондом державного майна України чи уповноваженим ним органом за погодженням із

Державною службою з питань національної культурної спадщини.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та

перехідних положень Цивільного кодексу України в ред. 01.01.2004р., положення

даного кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або

продовжують існувати після набрання ним чинності. Зміст правочину згідно ст.203

ЦК України не може суперечити актам цивільного законодавства. Відповідно до

ст.48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Згідно

ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент

вчинення правочину, зокрема, вимог щодо його відповідності вимогам чинного

законодавства.

У відповідності до ст.59 ЦК УРСР,

ст.236 ЦК України угода, визнана судом недійсною, або нікчемний правочин є

недійсними з моменту їх укладення (вчинення). Статтею 216 ЦК України визначено,

що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з

його недійсністю.

Враховуючи наведене, на думку

прокурора, між Управлінням містобудування та архітектури Волинської облдержадміністрації

та підприємцем ОСОБА_1. на пам'ятку культурної спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_3 по

АДРЕСА_1 охоронний договір укладений ІНФОРМАЦІЯ_1. із порушеннями вимог чинного

законодавства у зв'язку з чим він просить визнати його недійсним.

Регіональне відділення Фонду

державного майна України по Волинській області в поясненні, його

представник в судовому засіданні позов підтримали, посилаючись на таке:

- вищезазначене спірне приміщення

належить до об'єктів державної власності та знаходиться на балансі Волинської

єпархії УПЦ Київського Патріархату. Волинська ОДА, в управлінні якої

знаходиться спірне приміщення, ІНФОРМАЦІЯ_4 прийняла розпорядження за  НОМЕР_1, яким зобов'язала до ІНФОРМАЦІЯ_5

привести чинні договори оренди у будівлі келій колишнього ІНФОРМАЦІЯ_3 в

АДРЕСА_1 до вимог чинного законодавства. Підприємець ОСОБА_1. не виконав

зазначене розпорядження, і продовжує незаконно, безкоштовно, в порушення вимог

діючого законодавства користуватися державним майном. В результаті таких

неправомірних дій державі причиняється шкода, вона втрачає дохід.

Балансоутримувач - Волинська

єпархія та орган уповноважений державою управляти майном Волинська ОДА ставлять

вимоги перед прокурором Волинської області про виселення ОСОБА_1. із незаконно

займаного приміщення по АДРЕСА_1.

Орендодавець - регіональне

відділення ФДМ України по Волинській області своїм листом від НОМЕР_2 також

зверталось до підприємця ОСОБА_1. з проханням подати до РВ ФДМУ пакет

документів необхідний для укладення договору оренди, однак останній не виконав

законну вимогу орендодавця і не подав необхідних документів для укладення

договору оренди.

Згідно з п. 2 ст. 2 Закону України

"Про оренду державного та комунального майна" державну політику у

сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного

майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного

майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо

майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування

- щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Відповідно до ст. 5 Закону України

"Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є: Фонд

державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо

цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та

нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів

господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що

є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу

Національної академії наук України та галузевих академій наук;  підприємства - щодо окремого індивідуально

визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв.

м на одне підприємство, а з дозволу ФДМУ, його регіональних відділень -

нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м. Відповідного дозволу

балансоутримувачу на право здавати дане державне майно в оренду РВ ФДМУ по

Волинській області не давало.

Відповідно до вимог п. 17 Методики

розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна,

затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, у разі

коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи

представництво, орендна плата спрямовується за нерухоме майно державних

підприємств, організацій - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету,

30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це

майно. Відповідні кошти за оренду вищезазначеного майна до державного бюджету

не надходять, держава втрачає прибуток.

Відповідно до ст. 18 Закону України

"Про охорону культурної спадщини" об'єкти культурної спадщини, що є

пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується

законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником

або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій

юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу

охорони культурної спадщини (Державна служба з питань національної культурної спадщини).

Згідно із п. 2 Порядку укладення

охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, затвердженого постановою

Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, власник пам'ятки чи її

частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через

один місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у

користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної

спадщини.

У відповідності до вимог ст.203 ЦК

України зміст правочину не може суперечити вимогам чинного законодавства та

моральним засадам суспільства.

Від Державної служби з питань

національної культурної спадщини надійшло пояснення   НОМЕР_3., в якому Державна служба з питань

національної культурної спадщини позовні вимоги прокурора підтримала та

пояснила, що згідно із ст. 23 Закону України "Про охорону культурної

спадщини" усі власники пам'яток чи їхніх частин або уповноважені ними

органи, незалежно від форм власності на ці пам'ятки, зобов'язані укласти з

відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Відповідно до Порядку укладення

охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, затвердженого постановою

Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, власник пам'ятки чи її

частини або уповноважений ним орган зобов'язаний не пізніше ніж через один

місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у

користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної

спадщини.

Якщо пам'ятка належить до категорії

пам'яток національного значення, охоронний договір підписується органом охорони

культурної спадщини, на території якого знаходиться пам'ятка, після погодження

його з відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері охорони

культурної спадщини.

Відповідно до статті 5 Закону України

"Про охорону культурної спадщини" та Положення про Державну службу з

питань національної культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету

Міністрів України від 15.03.2006 №336, до повноважень Держкультурспадщини

належить погодження відчуження або передачі пам'яток національного значення

їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння,

користування або управління, а також погодження охоронних договорів на пам'ятки

національного значення.

Як зазначає позивач-2 підприємець

ОСОБА_1. жодних договорів з Державною службою з питань національної культурної

спадщини не погоджував.

Відповідач-1 у відзиві і в судовому

засіданні просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на таке:

- охоронний договір від ІНФОРМАЦІЯ_1.

укладено з державним органом, уповноваженим на укладення такого договору, а

саме - з Управлінням містобудування  та

архітектури Волинської обласної державної адміністрації, і належним чином

виконується.

Вимоги Закону України "Про

охорону культурної спадщини" в частині погодження договору з центральним

органом - Державною службою з питань національної культурної спадщини на час

його укладення не могли бути виконані, оскільки Державна служба з питань

національної культурної спадщини утворена постановою Кабінету Міністрів України

№336 від 15.03.2006р. 

Відповідач-2 - Управління

містобудування та архітектури Волинської обласної державної адміністрації в

судовому засіданні позову не визнав, пояснивши, що  згідно ст. 23 Закону України „Про охорону

культурної спадщини" усі власники пам'яток чи їхніх частин або

уповноважені ними органи, незалежно від форм власності на ці пам'ятки,

зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний

договір, який встановлює режим використання пам'ятки.

Оскільки приміщення пам'ятки, про

які йдеться мова, були надані в користування фірмі „ІНФОРМАЦІЯ_6" ще у

1996 році, з того часу укладаються та поновлюються охоронно-орендні (до 2000

року) і охоронні (після 2000 року) договори.

Охоронний договір, що ІНФОРМАЦІЯ_1.

переоформлений на підприємця ОСОБА_1. є додатком до договору від ІНФОРМАЦІЯ_7,

укладеного з фірмою „ІНФОРМАЦІЯ_6". Переоформлення його відбулося на

підставі листа ВКФ „ІНФОРМАЦІЯ_6" про делегування повноважень щодо

подальшого використання приміщень пам'ятки підприємцю ОСОБА_1. без зміни

функції та режиму (під магазин „ІНФОРМАЦІЯ_8").

В результаті переоформлення цих

договорів відчуження частини пам'ятки, як такого, не відбулося, оскільки

охоронним договором регламентуються лише режим та вимоги щодо її використання з

умовою забезпечення схоронності.

Так як, сучасним законодавством про

охорону культурної спадщини не передбачено орендних відносин, 19.09.2006р. було

прийнято розпорядження голови Волинської облдержадміністрації „Про балансову

приналежність пам'яток містобудування та архітектури області", яке

передбачає і новий порядок укладання охоронних договорів. З цього приводу

головним управлінням містобудування, архітектури та житлово-комунального

господарства облдержадміністрації всім користувачам даної пам'ятки були

надіслані листи (НОМЕР_4) про втрату чинності попередніх договорів.

Ухвалою господарського суду від

18.04.2007р.  на підставі ст.24 ГПК

України відповідача -2 Управління містобудування та архітектури Волинської

обласної державної адміністрації замінено на належного відповідача - Головне

управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства

Волинської обласної державної адміністрації.

29.03.2007р. на адресу

господарського суду надійшло клопотання РВ ФДМУ про залучення до участі у

розгляді справи на підставі ст.27 ГПК України третьою особою на стороні

регіонального відділення, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,

Волинську єпархію УПЦ Київського патріархату.

Враховуючи те, що приміщення по

АДРЕСА_1 - пам'ятка архітектури національного значення - ІНФОРМАЦІЯ_3, на яке

ІНФОРМАЦІЯ_1. з відповідачем-1 укладено охоронний договір, передано і перебуває

на балансі Волинської єпархії УПЦ Київського Патріархату, рішення

господарського суду може вплинути на її права як балансоутримувача, а тому

ухвалою господарського суду від 18.04.2007р. Волинську єпархію УПЦ Київського

патріархату відповідно до ст..27 ГПК України залучено до участі у розгляді

справи третьою особою на стороні позивача-1, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору.

Представник третьої особи на стороні позивача-1, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору, Волинської єпархії  УПЦ Київського патріархату в судовому

засіданні  пояснила, що згідно з

розпорядженням  Волинської

облдержадміністрації НОМЕР_5. "Про передачу на баланс комплексу будівель

Свято-Троїцького собору колишнього ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Луцьку", комплекс

будівель Свято-Троїцького собору, в тому числі ІНФОРМАЦІЯ_3 на АДРЕСА_1,

передано на баланс Волинської єпархії Української православної церкви

Київського патріархату. На зазначене приміщення було виготовлено паспорт

об'єкта культурної спадщини, технічний паспорт на будівлю. Представник

Волинської єпархії вважає, що охоронний договір від ІНФОРМАЦІЯ_1. укладено з

порушеннями вимог чинного законодавства, а підприємець ОСОБА_1. користується

приміщеннями незаконно, просить визнати договір недійним та  виселити підприємця.

В судовому засіданні 23.05.2007р.

підприємцем ОСОБА_1. подано зустрічну позовну заяву  про зобов'язання до укладення договору оренди

приміщення. по АДРЕСА_1.

Ухвалою господарського суду від

23.05.2007р. зустрічну позовну заяву підприємця ОСОБА_1. до регіонального

відділення ФДМУ по Волинській області 

про зобов'язання укладення договору оренди приміщення  на підставі п.3 ст.63 ГПК України повернуто

без розгляду.

Дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, третьої особи на стороні

позивача-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, господарський

суд

в с т а н о в

и в:

ІНФОРМАЦІЯ_1. між Управлінням

містобудування та архітектури Волинської облдержадміністрації та підприємцем

ОСОБА_1. було укладено охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини,

згідно з п.1 якого підприємець ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання щодо охорони пам'ятки

архітектури та містобудування національного значення - ІНФОРМАЦІЯ_3 (частина

приміщень 1-го поверху) в АДРЕСА_1.

31.07.2006р. Волинською

облдержадміністрацією було прийнято розпорядження №252 "Про передачу на

баланс комплексу будівель Свято-Троїцького собору колишнього ІНФОРМАЦІЯ_3 у

м.Луцьку, згідно з яким  комплекс

будівель Свято-Троїцького собору, в тому числі ІНФОРМАЦІЯ_3 на АДРЕСА_1,

передано на баланс Волинської єпархії Української православної церкви Київського

патріархату.

Відповідно до ст. 1 Закону України

«Про охорону культурної спадщини»пам'ятка - об'єкт культурної спадщини, який

занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Об'єкт культурної спадщини

-ІНФОРМАЦІЯ_3 взято на державний облік як пам'ятку  на підставі постанови Ради Міністрів

Української РСР №970 від 24.08.1963р.

На пам'ятку виготовлено паспорт,

оригінал якого оглянуто в судовому засіданні.

У відповідності до п.25 ст.5 Закону

України „Про охорону культурної спадщини" до повноважень центрального

органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини - Державної служби

з питань національної культурної спадщини належить погодження відчуження або

передачі пам'яток національного значення їхніми власниками чи уповноваженими

ними органами іншим особам у володіння, користування або управління. 

У відповідності із ст.23 Закону

України «Про охорону культурної спадщини»усі власники пам'яток чи їхніх частин

або уповноважені ними органи, незалежно від форм власності на ці пам'ятки,

зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний

договір.

Відповідно до п.п.1-3 Порядку

укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, затвердженого

постановою КМУ № 1768 від 28.12.2001р., охоронний договір встановлює режим

використання пам'ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі

території, на якій вона розташована.

Власник пам'ятки чи її частини або

уповноважений ним орган зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з

моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у користування

укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Якщо пам'ятка належить до категорії пам'яток національного значення, охоронний

договір підписується органом охорони культурної спадщини.

Якщо пам'ятка належить до категорії

пам'яток національного значення, охоронний договір підписується органом охорони

культурної спадщини, на території якого знаходиться пам'ятка, після погодження

його з відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері охорони

культурної спадщини.

Відповідно до статті 5 Закону

України "Про охорону культурної спадщини", Положення про Державну

службу з питань національної культурної спадщини, затвердженого постановою

Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 №336, до повноважень Держкультурспадщини

належить погодження відчуження або передачі пам'яток національного значення

їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння,

користування або управління, а також погодження охоронних договорів на пам'ятки

національного значення.

Всупереч наведеним вимогам

законодавства, охоронний договір від ІНФОРМАЦІЯ_1. не погоджено з Державною

службою з питань національної культурної спадщини.

Цей факт підтвердила Державна

служба з питань національної культурної спадщини в листі на адресу суду НОМЕР_3(а.с.32-33).

Із змісту п.п.1-3 Порядку укладення

охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, затвердженого постановою

КМУ № 1768 від 28.12.2001р. випливає, що охоронний договір укладається після

отримання суб'єктом пам'ятки культурної спадщини у власність або користування

на законній підставі, тобто на момент укладення охоронного договору на пам'ятку

культурної спадщини суб'єкт, який бере на себе зобов'язання по її охороні, вже

повинен бути користувачем даної пам'ятки і це право користування повинно

виникати на відповідній правовій підставі.

Проте, в процесі розгляду справи

встановлено, що охоронний договір було укладено з підприємцем ОСОБА_1.,

незважаючи на те, що не було укладено письмового договору оренди  приміщення пам'ятки архітектури національного

значення - ІНФОРМАЦІЯ_3 (частина приміщень 1-го поверху) в АДРЕСА_1.

Статтею 3 Закону України «Про

охорону культурної спадщини»державне управління у сфері культурної спадщини

покладено на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органі охорони

культурної спадщин.

У відповідності до Закону

України  «Про охорону культурної

спадщини»на підставі постанови Кабінету Міністрів України №446 від 30.03.2002р.

"Про утворення Державної служби охорони культурної спадщини"  у складі Міністерства культури і мистецтв

було створено Державну службу охорони культурної спадщини.

Статтею 6 Закону України  «Про охорону культурної спадщини»визначено

повноваження органів охорони культурної спадщини. Зокрема, до повноважень

органу охорони культурної спадщини обласної державної адміністрації віднесено

укладення охоронних договорів на пам'ятки (п.17).

1.11.2005р. управлінням культури і

туризму Волинської облдержадміністрації було затверджено Тимчасове положення

про відділ охорони культурної спадщини і організації туризму управління

культури і туризму облдержадміністрації, відповідно до п.п.15 п.2.2. розділу

2  якого до повноважень відділу належить

укладання охоронних договорів на пам'ятки.

Проте, всупереч наведеному,

охоронний договір ІНФОРМАЦІЯ_1. укладено 

Управлінням містобудування та архітектури Волинської

облдержадміністрації.

Належних доказів на підтвердження

повноважень укладати охоронні договори в грудні 2005р. відповідач-2 суду не

надав.

У відповідності з ч.1 ст.203, ч.1

ст.215 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому

Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам

суспільства.

Недодержання в момент вчинення

правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою,

п'ятою та шостою ст.203 Цивільного кодексу України є підставою недійсності

правочину.

Статтею 207 Господарського кодексу

України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам

закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,

або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них

господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу

однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом

недійсним повністю або в частині.

          З огляду на

викладене охоронний договір від ІНФОРМАЦІЯ_1., укладений між Управлінням

містобудування та архітектури Волинської облдержадміністрації та підприємцем

ОСОБА_1., відповідно до ст.215, п.п.1, 2 ст.203 Цивільного кодексу України слід

визнати недійсним.

Прокурор м.Луцька, звертаючись з

позовом до господарського суду, просить також виселити підприємця ОСОБА_1 з

приміщень по АДРЕСА_1.

У відповідності із п.1 ст.2, п.1

ст.12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"

орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним

орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди вважається укладеним

з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами

тексту договору.

Як встановлено в процесі судового

розгляду, всупереч наведеним вимогам законодавства підприємець ОСОБА_1.

користується частиною приміщень 1-го поверху пам'яткою архітектури та

містобудування  по АДРЕСА_1 без укладення

письмового договору оренди.

Факту користування спірним

приміщенням підприємець ОСОБА_1. не заперечує.

Наведені обставини свідчать про те,

що у підприємця ОСОБА_1. відсутні правові підстави для користування зазначеними

приміщеннями, а тому позовна вимога прокурора 

про виселення його з приміщень обґрунтована і підлягає до

задоволення. 

Договір від ІНФОРМАЦІЯ_1. є новим

договором, укладеним з іншим суб'єктом, він встановлює права та обов'язки

іншого суб'єкта, а тому є окремим договором, на підставі якого виникли цивільні

права і обов'язки у даних конкретних суб'єктів, які його уклали, а тому  не можна погодитись з доводами в Головного

управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства

Волинської облдержадміністрації, наведеними у відзиві про те, що договір від

ІНФОРМАЦІЯ_1. є додаток до договору, укладеного із ВКФ

"ІНФОРМАЦІЯ_6".

Разом з цим договір від

ІНФОРМАЦІЯ_1. не можна вважати таким, що припинив свою дію.          

Пунктом 1 ст.631 Цивільного кодексу

України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть

здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Як визначено п.2 договору термін

його дії - з ІНФОРМАЦІЯ_1. по ІНФОРМАЦІЯ_9. Доказів на підтвердження припинення

зобов'язань за договором за домовленістю сторін або розірвання договору у

встановленому законом порядку суду не надано.

Доводи відповідача 1 -підприємця

ОСОБА_1. про те, що охоронний договір, укладений ІНФОРМАЦІЯ_1., не міг бути

погоджений з Державною службою з питань національної культурної спадщини,

оскільки на час його укладення Державна служба ще не була створена,

спростовуються постановою Кабінету Міністрів України №446 від 30.03.2002р.

"Про утворення Державної служби охорони культурної спадщини", згідно

з якою  у складі Міністерства культури і

мистецтв було створено Державну службу охорони культурної спадщини.

Оскільки спір до розгляду судом

доведено з вини відповідачів, з них слід стягнути судові витрати по справі,

розподіливши їх порівну, виходячи з розрахунку: 85 грн. : 2 = 42,50 грн., 118

грн. : 2 = 59 грн.

Керуючись ст.203, 215 Цивільного

кодексу України, ст.207 Господарського кодексу України ст.ст.1, 3, 5, 6, 18, 23

Закону України „Про охорону культурної спадщини", п.1 ст.2, п.1 ст.12

Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.п.1-3

Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини,

затвердженого постановою КМУ №1768 від 28.12.2001р., ст.ст.44, 49, 82-85

Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив

:

1.

Позов задовольнити.

2.

Визнати недійсним охоронний договір, укладений ІНФОРМАЦІЯ_1. між Управлінням

містобудування та архітектури Волинської облдержадміністрації та підприємцем

ОСОБА_1.

3.

Виселити підприємця ОСОБА_1 з приміщення пам'ятки архітектури та містобудування

національного значення - ІНФОРМАЦІЯ_3 по АДРЕСА_1 (частина приміщень 1-го

поверху).

4.

Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_7) 42 грн. 50 коп. держмита

в доход Державного бюджету України, 59 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення на р/р 31217259710002; одержувач коштів: УДК у м.Луцьку, банк

одержувача: ГУДКУ у Волинській області; код одержувача: 21741605, МФО 803014,

КЕКД 22050000.

5. Стягнути

з Головного управління містобудування, архітектури та житлово-комунального

господарства Волинської обласної державної адміністрації (м.Луцьк, Київський

майдан, 9, код ЄДРПОУ 02498659) 42 грн. 50 коп. держмита в доход Державного

бюджету України, 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення на р/р

31217259710002; одержувач коштів: УДК у м.Луцьку, банк одержувача: ГУДКУ у

Волинській області; код одержувача: 21741605, МФО 803014, КЕКД 22050000.

Суддя                                                                                                                           

І.О.Якушева

Дата виготовлення повного тексту

рішення:29.05.2007р.