Ухвала

від 07.06.2017 по справі 292/307/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №292/307/16-ц Головуючий у 1-й інст. Гуц О. В.

Категорія 47 Доповідач Шевчук А. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Микитюк О.Ю., Талько О.Б.,

з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ" до Приватного підприємства "ЛІБОС" та ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Малинське районне управління юстиції Житомирської області, відділ Держземагенства у Червоноармійському районі Житомирської області, Малинська районна державна адміністрація Житомирської області, відділ Держгеокадастру у Червоноармійському районі Житомирської області, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним

за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ЛІБОС"

на рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 07 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2016 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ПРОМІНЬ (надалі - СТОВ ПРОМІНЬ ) звернулося до суду із вищевказаним позовом про визнання недійсним договору оренди землі від 24 лютого 2016 року, за умовами якого ОСОБА_2 передав в оренду Приватному підприємству ЛІБОС (надалі - ПП ЛІБОС ) земельну ділянку площею 1,6340 га, що розташована на території Теньківської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області, скасувавши запис про його реєстрацію. В обґрунтування своїх вимог посилалося на те, що 23 грудня 2011 року між СТОВ ПРОМІНЬ та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі строком на 10 років, предметом якого є вищезазначена земельна ділянка, який зареєстрований відділом Держкомзему у Червоноармійському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 03 квітня 2012 року за № 182540004000943. Після смерті ОСОБА_2 земельну ділянку успадкувала ОСОБА_1, яка 24 лютого 2016 року уклала договір оренди землі з ПП ЛІБОС , за умовами якого спадкоємець передала в оренду ПП ЛІБОС ту ж земельну ділянку, що при житті спадкодавець передав в оренду іншому орендарю, про який 29 лютого 2016 року державним реєстратором Малинського районного управління юстиції Житомирської області внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №13542464. Вважає, що оскільки договір оренди землі від 23 грудня 2011 року не є припиненим, ані розірваним та не визнаний в судовому порядку недійсним, то він є чинним та діючим, а тому договір оренди землі від 24 лютого 2016 року укладений з порушенням вимог ст.ст.24,27,32 Закону України Про оренду землі , ст.95 ЗК України та підлягає визнанню недійсним у судовому порядку відповідно до ст.ст.203,215 ЦК України.

Ухвалами Червоноармійського районного суду Житомирської області від 18 листопада 2016 року та 15 лютого 2017 року залучено до участі третіх осіб: Малинську районну державну адміністрацію Житомирської області, відділ Держгеокадастру у Червоноармійському районі Житомирської області та Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 07 березня 2017 року позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ПП Лібос подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зазначає, що договір оренди від 23 грудня 2011 року не був зареєстрований у встановленому законом порядку, а тому не набув чинності.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що ОСОБА_2 був власником земельної ділянки площею 1,6340 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Теньківської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 (а.с.19).

Між ОСОБА_2, як орендодавцем, та СТОВ ПРОМІНЬ , як орендарем, 23 грудня 2011 року укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_2 на 10 років передав в оренду СТОВ ПРОМІНЬ земельну ділянку загальною площею 1,6340 га, яка знаходиться в с. Зелена Діброва Червоноармійського району Житомирської області (а.с.7-10).

На підставі акту приймання-передачі об'єкта оренди до договору оренди землі від 23 грудня 2011 року ОСОБА_2 передав, а СТОВ ПРОМІНЬ прийняло в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 1,6340 га з кадастровим номером НОМЕР_1 (а.с.11).

Договір оренди землі зареєстрований у відділі Держкомзему у Червоноармійському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 квітня 2012 року за №182540004000943 (а.с.10).

ОСОБА_2 (орендодавець) помер, а спірну земельну ділянку відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 лютого 2016 року успадкувала ОСОБА_1 (а.с.21).

Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01 вересня 2016 року також вбачається, що земельна ділянка площею 1,6340 га за кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Теньківської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області, спадкоємцем ОСОБА_2 - ОСОБА_1 передана на підставі договору оренди землі від 24 лютого 2016 року в оренду строком на 10 років ПП ЛІБОС (а.с.21-22).

Договір оренди земельної ділянки, що укладений 24 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ПП ЛІБОС зареєстрований державним реєстратором Малинського районного управління юстиції Житомирської області 29 лютого 2016 року за №13542464.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до положень ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 4 ст.3 вищевказаного Закону врегульовано, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умови, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Суд першої інстанції, проаналізувавши норми законодавства (ст.202 ЗК України, ст.ст.6,18,20,32 Закону України Про оренду землі , Порядок ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затверджений постановою КМУ від 09 вересня 2009 року №1021), обґрунтовано дійшов висновку про те, що відповідно до законодавства, яке діяло на момент укладення СТОВ ПРОМІНЬ договору оренди спірної земельної ділянки зі спадкодавцем ОСОБА_2 (23 грудня 2011 року), тобто на момент виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація договорів оренди земельної ділянки проводилася шляхом внесення відповідного запису до розділу 4 Записи про державну реєстрацію договору оренди земельних ділянок Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (надалі - Книга записів).

Дата внесення запису про державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок до розділу 4 Книги записів є датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку.

Як убачається з листа відділу Держгеокадастру у Червоноармійському районі від 05 грудня 2016 року №29-622-99.2-2144/2-16 за змістом Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі відділом Держкомзему у Червоноармійському районі Житомирської області 03 квітня 2012 року за номером 182540004000943 було здійснено державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 1,6341 га, укладеного між ОСОБА_2 (орендодавцем) та СТОВ ПРОМІНЬ (орендарем) строком на 10 років (а.с.150-155).

Відповідно до постанови КМУ від 01 серпня 2011 року №835 Про деякі питання надання Державним агентством земельних ресурсів та його територіальними органами платних адміністративних послуг до завершення здійснення заходів з утворення територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів функції ведення Книги записів про державну реєстрацію договорів оренди покладалися на територіальні органи Державного комітету із земельних ресурсів (Держкомзем).

За таких обставин колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про те, що договір оренди землі від 23 грудня 2011 року зареєстровано уповноваженим органом, який діяв у визначений законом спосіб, а відтак даний договір пройшов державну реєстрацію та набув чинності, чим спростовуються доводи апеляційної скарги з цього приводу.

Відповідно до змісту ч.4 ст.32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди землі, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

У пункті 40 договору оренди землі від 23 грудня 2011 року сторони не передбачили іншого, приймаючи до уваги ту обставину, що альтернатива вибору сторонами не реалізована, тобто непотрібне не закреслене.

У даному випадку перехід права власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування до спадкоємця орендодавця - ОСОБА_1 не змінив для неї умов договору оренди землі від 23 грудня 2011 року та не припинив його дії.

Наразі з 2013 року повноваження щодо державної реєстрації прав на земельні ділянки покладено на Укрдержреєстр.

Частина 1 ст.9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачає право державного реєстратора запитувати від органів виконавчої влади відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у т.ч. земельні ділянки.

Згідно з роз'ясненнями Державної реєстраційної служби від 06 серпня 2013 року №2951\05-15-13 Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними правонабувачами з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, державний реєстратор повинен запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, які здійснювали їх державну реєстрацію до 01 січня 2013 року.

Натомість у матеріалах справи відсутні докази того, що при державній реєстрації оспорюваного договору оренди землі державний реєстратор перевірив відсутність державної реєстрації договору оренди на спірну земельну ділянку в органі, до компетенції якого раніше належали відповідні функції.

Окрім того, на час укладення спадкоємцем оспорюваного договору оренди землі від 24 лютого 2016 року дія договору оренди землі від 23 грудня 2011 року, який уклав спадкодавець, не припинилася. Відсутні й докази визнання у судовому порядку договору від 23 грудня 2011 року недійсним або його розірвання у встановленому законом та умовами договору порядку.

Цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. Одночасне існування двох правочинів щодо одного об'єкта оренди суперечить законодавству України та порушує права позивача, як орендаря. Суд першої інстанції з урахуванням положень ст.ст.24,27,32 Закону України Про оренду землі , ст.95 ЗК України та ст.ст.203,215 ЦК України дійшов правильного висновку про те, що договір оренди землі від 24 лютого 2016 року, укладений під час дії чинного договору оренди землі від 23 грудня 2011 року, є недійсним.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що договір оренди землі від 23 грудня 2011 року не відповідає вимогам закону спростовуються правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постановах від 04 лютого 2015 року в справі №6-233цс14 та від 21 січня 2015 року в справі №6-215цс15, відповідно до якої у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, а тому суд повинен встановити, чи дійсно порушує право орендодавця відсутність у договорі оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі , визначити істотність цих умов, а також з'ясувати, у чому саме полягає порушення законних прав орендодавця. Проте у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що права спадкоємця орендодавця порушуються.

За таких обставин суд першої інстанції повно встановив обставини справи, висновки їм відповідають, правильно застосував норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду, згідно ст.308 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду залишає без змін.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ЛІБОС" відхилити.

Рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 07 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча

Судді: