Постанова

від 08.06.2017 по справі 808/5332/15(сн/808/82/16)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 червня 2017 рокусправа № 808/5332/15(СН/808/82/16)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Панченко О.М. Чередниченка В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі № 808/5332/15(СН/808/82/16) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Твінс-Сервіс ЛТД" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Твінс-Сервіс ЛТД" (далі - позивач) звернулося суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001132201 від 21.07.2015 року.

Позов обґрунтовано тим, що придбані ТОВ "Твінс-Сервіс ЛТД" товари були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані підприємством на підставі накладних та в подальшому використані позивачем для виготовлення власної продукції, що в свою чергу призвело до змін в активах позивача та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків. Внаслідок цього у позивача виникло право щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з ТОВ "Легардо Груп".

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.10.2015 року позовні вимоги задоволено повністю.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2016 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.10.2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.10.2016 року по справі № К/800/8903/16 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - задоволено частково. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2016 року та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.10.2015 року - скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення суду касаційної інстанції мотивовано тим, що сам факт наявності у позивача податкових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки ти постачальником, який вказаний у первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту. При цьому за підтвердження в кримінальному процесі обставин, зокрема, щодо невідповідності особи, вказаної в податкових накладних, особі, уповноваженій на здійснення операцій з поставки, такі накладні, а також інші документи, виписані з таким порушенням, з врахуванням обставин, які свідчать про фіктивне підприємництво з боку товариства, втрачають значення первинних документів і не можуть бути підставою для податкового обліку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення № 0001132201 від 21 липня 2015 року.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначену постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що контрагент позивача ТОВ Легардо Груп з огляду на вид його діяльності - посередництво у торгівлі товарами широкого асортименту, на мав змоги виробити ферохром, до того ж останній не має основних засобів та штату працівників. Надані до перевірки товарно-транспортні накладні не містять інформації щодо розвантаження-навантаження, при цьому пункт навантаження відрізняється від місця знаходження юридичної особи контрагента позивача. Зауважено, що директор ТОВ Леонардо Груп ОСОБА_1 заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності та підписанні будь-яких первинних документів вказаного підприємства, а тому надані первинні документи не можуть посвідчувати факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Крім того, Запорізькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області подано заяву про здійснення процесуального правонаступництва та заміну відповідача по справі з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на її правонаступника - Запорізьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Відносно вимог вищевказаної заяви, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку про наявність підстав для здійснення процесуального правонаступництва у зв'язку з реорганізацією, що підтверджується також даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі ст. 55 КАС України здійснено заміну Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області її правонаступником - Запорізькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя в період з 25.02.2015 року по 27.02.2015 року проводилась документальна виїзна позапланова перевірка ТОВ "Твінс - Сервіс ЛТД" з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Легардо Груп", ТОВ "КП Стрім Трейд" у податкових деклараціях з ПДВ за жовтень, листопад 2014 року, за результатами якої 06.03.2015 року було складено акт №29/2202/32937394 (а.с.37-58 т.1).

Згідно висновків вказаного акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996 (із змінами та доповненнями), пп. 1.1 п.1, пп.1.2 п.1, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого у Мін'юсті України 05.06.1995 року за №168/704, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1 та 200.2 ст. 200, п.п. 198.1, п.п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-ІV, тобто ТОВ "Твінс - Сервіс ЛТД" завищено податковий кредит, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 670192,00 грн., в т.ч.: у жовтні 2014 року - 420190,00 грн., у листопаді - 250001,80 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 року №0000732202, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 670192,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 335096,00 грн. (а.с.67 т.1).

В порядку адміністративного оскарження позивачем 19.05.2015 року було подано до Головного управління ДФС у Запорізькій області скаргу на вказане податкове повідомлення-рішення (а.с.68-74 т.1).

За результатами розгляду скарги ТОВ "Твінс - Сервіс ЛТД" Головним управлінням ДФС у Запорізькій області було прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 17.04.2015 року, скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 17.04.2015 року №0000732202 в частині 583359,00 грн. нарахованого податку на додану вартість та 291679,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (по взаємовідносинах з ТОВ "КП Стрім Трейд") і залишено без змін зазначене податкове повідомлення-рішення в іншій частині (по взаємовідносинах з ТОВ "Легардо Груп"), а скаргу в цій частині - без задоволення (а.с.75-77 т.1).

21.07.2015 року податковим органом прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001132201, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 86833,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 43416,50 грн. (т.1 а.с. 35).

Визнання протиправними та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення і було предметом судового розгляду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, надані позивачем первинні документи в повній мірі підтверджують реальність вчинюваних господарських відносин, докази підробки вказаних документів чи їх фіктивності відсутні, контрагент позивача на час вчинення господарських операцій був зареєстрований як платник ПДВ, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. При цьому пояснення директора, головного бухгалтера та засновника ТОВ Леонардо Груп ОСОБА_1 щодо реєстрації вказаного підприємства без мети здійснення фінансового-господарської діяльності не можуть бути прийняті до уваги, оскільки порушення вимог податкового законодавства тягне за собою наслідки саме для відповідного контрагента (постачальника по ланцюгу), в той же час, інформація щодо відпрацювання ТОВ Леонардо Груп всупереч ухвалам суду першої інстанції про витребування доказів на адресу суду так і не надійшла.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення) визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ Легардо Груп .

Як до перевірки, так і до суду позивачем було надано відповідні первинні документи з метою підтвердження факту реальності вчинення господарських операцій.

За наслідками дослідження вказаних первинних документів, колегією сіддів апеляційного суду було встановлено, що останні підписані директором ТОВ Легардо Груп ОСОБА_1

В той же час, в матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_1, надані начальнику ОУ ДПІ в Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві полковнику податкової міліції Солянику О.А., відповідно до яких ОСОБА_1 пояснив, що зареєстрував вказане підприємство без мети ведення фінансово-господарської діяльності за грошову винагороду, те, що останній є директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ Легардо Груп останній дізнався лише зі слів співробітників податкової міліції, будь-яких угод від імені вказаного підприємства не укладав, звітні документи чи довіреності не підписував (а.с.117-122 т.1).

Крім того, з ухвал слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2016 року у справі № 201/4570/16-к, від 02.09.2016 року у справі № 201/12410/16-к вбачається, що ТОВ "Легардо Груп" було створено для документообігу по неіснуючим угодам, транзитних операцій в банківській установі по перерахуванню грошових коштів підприємствам реального сектору економіки, а також переміщення капіталів від підприємств вигодонабувачів на фіктивні підприємства з використанням поточних рахунків фіктивного підприємства ТОВ "Легардо Груп" (а.с.97-99, 100-101 Т.2).

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 року у справі за позовом ТОВ "СІБ" до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 року у справі за позовом ТОВ "Нафта" до Шосткинської МДПІ про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У постанові від 22.09.2015 року у справі позовом ТОВ "Фоззі-Фуд" до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України вказав, що за наявності відомостей, що засновник та директор юридичної особи - постачальника заперечує свою участь у її створенні та діяльності, а також підписання будь-яких первинних документів, перевірка та встановлення такої обставини має значення для правильного вирішення спору.

За підтвердження в кримінальному процесі обставин, зокрема, щодо не відповідності особи, вказаної в податкових накладних, особі, уповноваженій на здійснення операцій з поставки, такі податкові накладні, а також інші документи, виписані з таким порушенням, з врахуванням обставин, які свідчать про фіктивне підприємництво з боку товариства, втрачають значення первинних документів і не можуть бути підставою для податкового обліку.

Відповідно до частини 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Вказана правова позиція викладена і в постанові Верховного суду України від 20 січня 2016 року (справа № 21-4953а15).

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що з огляду на підписання первинних документів особою, яка заперечує як сам факт підписання таких документів, так і факт здійснення будь-яких юридично значущих дій від імені контрагента позивача, надана первинна документація не може підтвердити рух активів між платниками податків, що свідчить про нереальність вчинюваних господарських операцій, а тому винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та правомірним.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання .

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 202; 205; 206; 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі № 808/5332/15(СН/808/82/16) - скасувати та прийняти нову, якою відмовти в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко