Рішення

від 06.06.2017 по справі 903/309/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 червня 2017 р. Справа №903/309/17

за позовом: Приватного акціонерного товариства “Володимир-Волинська птахофабрика”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРЕЙД-Р”

про стягнення 11820,75 грн.

Суддя Шум М.С.

за участю представників:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

Суть спору: ПАТ “Володимир-Волинська птахофабрика” звернулось до суду з позовною заявою до ТОВ “ТРЕЙД-Р” про стягнення 18214,11 грн., з них 6115,40 грн. – основна заборгованість, 10312,43 грн. – пеня, 563,43 грн. – інфляційні втрати, 1223,08 грн. – збитки.

Ухвалою господарського суду волинської області від 24.05.2017р. замінено позивача у справі з Публічного акціонерного товариства “Володимир-Волинська птахофабрика” на правонаступника - Приватне акціонерне товариство “Володимир-Волинська птахофабрика”, розгляд справи відкладено на 06.06.2017р..

06.06.2017р. від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просять стягнути з відповідача 11820,75 грн. заборгованості, з них 6115,40 грн., основний борг, 5400 грн. – штрафна неустойка, 305,75 – пеня. Окремим клопотанням просять слухати справ за відсутності представника позивача та зазначають, що підтримують позовні вимоги з врахуванням поданих уточнень.

Щодо заяви представника позивача про уточнення позовних вимог, суд зазначає таке.

Згідно п.3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», ст.22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Суд розглянувши вказану заяву, розцінює її, як зміну предмета позову, у зв'язку із чим розгляд справи вирішується з врахуванням останньої.

З урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

01.07.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Володимир-Волинська птахофабрика"(правонаступник Приватне акціонерне товариство “Володимир-Волинська птахофабрика”) та Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРЕЙД-Р” було укладено договір поставки №Ф-000002946, також 01.07.2014р. між сторонами було підписано додаткову угоду №1(разом далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупцю товар: м'ясо бройлера та субпродукти в асортименті та кількості згідно накладних у відповідності до узгоджених сторонами замовлень, а покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору (п.1.1 Договору).

Згідно п.1.2 Договору, товар передається покупцю частинами (партіями). Під партією товару сторони розуміють товар, зазначений в окремій накладній.

Згідно п.1.4 Договору, асортимент, кількість та ціна товару погоджуються сторонами при формуванні замовлення та визначаються в накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.1.9 Договору, загальна вартість даного договору становить сума всіх накладних на відпуск товару.

Згідно п.4.1 Договору, розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту завантаження товару в автотранспорт покупця або отримання на складі покупця. Розрахунки за товар здійснюються в українській національній валюті - гривні. Вид розрахунків безготівковий. Форма розрахунків - платіжне доручення. Датою оплати за товар визнається дата фактичного надходження коштів на рахунок Постачальника.

На виконання умов Договору позивач здійснював поставки товару відповідачу, що стверджується видатковими накладними наявними в матеріалах справи(а.с.93-165).

Проте, в порушення умов, визначених у п.4.1 договору постачання, покупцем не в повному обсязі проведено оплату отриманого товару.

На день звернення з позовом до суду не оплачено товар на загальну суму 6115,40 грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом звірки розрахунків(а.с.16) та довідкою позивача(а.с.29).

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 6115,40 грн. належним чином доведений та документально підтверджений, суд приходить висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підставними.

Щодо стягнення з відповідача 5400 грн. - штрафної неустойки, суд зазначає таке.

Згідно п.7.4 Договору у випадку прострочення платежу за товар покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штрафну неустойку (пеню) в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки до моменту повного розрахунку за товар.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити неустойку (пеню).

Суд, перевіривши розрахунок позивача, провівши власний перерахунок штрафної неустойки(пені) за періоди прострочення оплати зазначені позивачем в розрахунку, прийшов висновку, що остання підставна в сумі 989,43 грн., в решті частини стягнення пені слід відмовити через безпідставність.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 305,75 грн..

В позовній заяві та розрахунку штрафних санкцій, позивач заявляючи до стягнення пеню в розмірі 305,75 грн. посилається на п.4.2 Договору.

Відповідно до п.4.2 Договору, сторони погодили, що у разі прострочення оплати товару постачальник має право вимагати від покупця оплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та сплати процентів за користування грошовими коштами в розмірі 5% річних, що нараховується на прострочену суму за кожен день прострочки, поряд із сплатою штрафних санкцій згідно розділу 7 даного договору.

Отже позивач допустив помилку зазначивши замість процентів за користування грошовими коштами в розмірі 5% річних – пеню.

Суд, беручи до уваги зміст позовних вимог та методику розрахунку позивача, вважає що останній просять стягнути з відповідача саме 305,75 грн. процентів за користування грошовими коштами в розмірі 5% річних.

Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Сторони в Договорі встановили розмір процентів за користування грошовими коштами на рівні 5% річних.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, провівши власний перерахунок процентів за користування грошовими коштами в розмірі 5% річних за періоди прострочення оплати зазначені позивачем в розрахунку, прийшов висновку, що останні підставні в сумі 151,20 грн., в решті частини стягнення процентів за користування грошовими коштами в розмірі 5% річних слід відмовити через безпідставність.

При цьому судом було застосовано розрахунки штрафної неустойки(пені) та річних процентів за користування грошовими коштами, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.49 ГПК України, та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторін та відсутність правових підстав для звільнення позивача та відповідача від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 982,14 грн. судового збору, в іншій частині(617,86 грн.) сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРЕЙД-Р” (45651, Волинська обл., Луцький район, село Коршів, вул. ЛЕСІ УКРАЇНКИ, буд.104, код ЄДРПОУ 39230628) на користь Приватного акціонерного товариства “Володимир-Волинська птахофабрика” (44700, Волинська обл., Володимир-Волинський район, село Федорівка, код ЄДРПОУ 00851376) 7256,03 грн., з них: 6115,40 грн. заборгованості, 989,43 грн. - штрафної неустойки(пені), 151,20 грн. – 5% річних за користування чужими коштами та 982,14 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

3. У позовних вимогах в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРЕЙД-Р” 4564,72 грн., з них 4410,57 грн. - штрафної неустойки(пені), 154,55 грн. – 5% річних за користування чужими коштами – відмовити.

          Повний текст рішення складено

                    12.06.2017

          Суддя                                                                                М. С. Шум