Рішення

від 06.06.2017 по справі 905/833/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.06.2017 Справа № 905/833/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кащеєві А.О.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтохімсервіс» , м. Шахтарськ

про стягнення 304169,02 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» , м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтохімсервіс» , м. Шахтарськ про стягнення 304169,02 грн., з яких: 194044,54 грн. - основний борг, 95724,48 грн. - плата за фактичний час користування об'єктом лізингу (з урахуванням заяви про виправлення помилки в позові від 23.05.2017), 14400,00 грн. - збитки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 09.06.2011 №00003152.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

06.06.2017 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання б/н від 06.06.2017 про проведення судового засідання без участі представника позивача. Суд задовольняє означене клопотання позивача.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів.

За висновками суду відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

За змістом наявного у матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 86200, Донецька обл., м. Шахтарськ, вул. Леніна, буд. 85. Аналогічна адреса зазначена в позовній заяві.

У відповідності до листа Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» відділення поштового зв'язку призупинили приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей, у т.ч. м. Шахтарськ, у зв'язку з чим ухвали суду були розміщені на сторінці господарського суду Донецької області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14, про що свідчать відповідні копії витягів з сайту.

Все вказане вище свідчить про те, що господарським судом було вжито всіх можливих та залежних від суду заходів для повідомлення відповідача про наявність в провадженні суду даної справи, про день, місце та час судового засідання.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши в засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

09.06.2011 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» , м. Київ (далі Порше Лізинг Україна або лізингодавець) та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтохімсервіс» , м. Шахтарськ (лізингоодержувач) укладено договір про фінансовий лізинг № 00003152 (контракт).

Умови лізингу: вартість об'єкту лізингу - еквівалент 30293,00 доларів США; авансовий платіж - еквівалент 9087,90 доларів США; обсяг фінансування - еквівалент 21205,10 доларів США; процентна ставка - змінна відповідно до п. 6.4.2. загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу; кількість лізингових платежів - 60; строк лізингу - 60 місяців; лізинговий платіж - еквівалент 630,43 доларів США; адміністративний платіж - еквівалент 454,39 доларів США.

Об'єктом лізингу є транспортний засіб типу VW Tiguan 1.4, 2011 року виробництва, шасі № WVGZZZ5NZBW100163, двигун CAV288233.

Відповідно до п. 3.2 та п. 3.3 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, що становлять невід'ємну частину договору (надалі - Загальні комерційні умови) Порше Лізинг Україна придбаває об'єкт лізингу (отримує право власності на об'єкт лізингу) та передає лізингоодержувачу об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосовного українського законодавства та цього контракту, а лізингоодержувач користується об'єктом лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями чинного українського законодавства та забезпечує експлуатацію об'єкта лізингу у відповідності до цього контракту.

У відповідності до положень п. 6.1 Загальних комерційних умов для експлуатації об'єкта лізингу Лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме Порше Лізинг Україна лізингові платежі відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього контракту, та інших положень Контракту. Кожний лізинговий платіж включає в себе:

- відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування;

- частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу);

- комісії;

- покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом.

Сторони погоджуються, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість Об'єкту лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг Україна очікуваної станом на дату виконання контракту суми на основі діючого курсу обміну Євро/долара США (як обумовлено сторонами в контракті), встановленого Національним банком України або українським комерційним банком (ПАТ КІБ Креді Агріколь або іншим банком), або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладались угоди з клієнтами банку (ПАТ КІБ Креді Агріколь або іншим банком) з купівлі та продажу Євро/доларів США до української гривні) ( надалі - обмінний курс ), як буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна, станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим контрактом, розраховуються в Євро/доларах США (як обумовлено сторонами в контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на дату виставлення рахунку. Якщо в період між датою виставлення рахунку та датою отримання суми еквівалентної тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний та про який було повідомлено Порше Лізинг Україна, збільшився більше, ніж на 2%, різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується Лізиногоодержувачем. Лізингові платежі будуть розраховуватись для цілих місяців (п. 6.3 Загальних комерційних умов).

Згідно з п. 6.5 Загальних комерційних умов лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Лізингові платежі у будь-якому разі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за випадком випадків визначених контрактом.

Сторони погоджуються, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до п.12 контракту, лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об'єктом лізингу (п. 6.17. Загальних комерційних умов).

Згідно п. 8.1 Загальних комерційних умов лізингоодержувач зобов'язаний негайно повідомляти Порше Лізинг Україна про будь-яку передбачувану затримку сплати платежів або прострочення, що вже відбулося. Вищезгадане повідомлення як таке не вважається підставою для подовження строку здійснення платежу.

Відповідно до п. 8.3.2. Загальних комерційних умов якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України «Про фінансовий лізинг» ), Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Строк лізингу за цим контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) ( п. 12.1. Загальних комерційних умов).

Лізингоодержувач зобов'язаний у строки, встановлені Порше Лізинг Україна повернути об'єкт лізингу Порше Лізинг Україна у всіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, розірвання контракту, крім випадків, коли лізингоодержувач набуває право власності на об'єкт лізингу відповідно до умов контракту. Якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об'єкту лізингу, Порше Лізинг Україна має право вилучити (повернути) об'єкт без попередньої згоди лізингоодержувача (п.13.1 загальних умов договору).

Лізингоодержувач відшкодовує всі та будь-які витрати, понесені Порше Лізинг Україна у зв'язку з вилученням (поверненням) об'єкта лізингу, у тому числі витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги, пов'язані з вилученням об'єкта лізингу (п.13.6 загальних умов договору).

10.06.2011 сторони підписали Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування), яким встановлено черговість та розмір лізингових виплат протягом 60 місяців.

Згідно акту прийому-передачі 17.06.11 лізингодавець поставив лізингоодержувачу наступний предмет лізингу: легковий автомобіль марки VW модель Tiguan, 2011 року виробництва, шасі № WVGZZZ5NZBW100163, реєстраційний знак АА 4437 KP, колір білий, вартістю 242192,54 грн.

26.11.2014 сторони уклали додаткову угоду до контракту в п. 1 якою зміно строк лізингу, визначений в розділі умови лізингу , виклавши відповідні слова в наступній в редакції: строк лізингу (місяців): 63 . В п. п. 2, 3 зазначеної угоди визначено, що сторони домовились встановити на період з 01.12.2014 по 28.02.2015 лізинговий платіж у розмірі 136,32 (еквівалент у доларах США). Після закінчення цього періоду застосовуються умови, що діяли до укладання додаткової угоди. Протягом періоду, зазначеного в п. 2 додаткової угоди, штрафні санкції (штраф, пеня, неустойка) за невиконання умов договору не застосовуються. У зв'язку зі змінами, визначеними вище, сторони домовились викласти Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), що є невід'ємною частиною договору, в новій редакції шляхом підписання нового Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) одночасно з укладанням додаткової угоди (п. 4 зазначеної додаткової угоди).

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, який підпадає під правове регулювання норм Закону України «Про фінансовий лізинг» , а також статей 806-809 Цивільного кодексу України та статті 292 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату.

Статтею 292 Господарського кодексу України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Лізингодавцем належним чином були виконані умови договору, що підтверджується матеріалами справи.

На виконання умов Договору позивачем було виставлено наступні рахунки-фактури: № 00230139 від 01.10.2014 на суму 8164,07 грн., № 00238654 від 03.11.2014 на суму 8164,07грн., № 00246326 від 03.12.2014 на суму 2080,24 грн., № 00252062 від 12.01.2015 на суму 2479,66 грн., № 00258990 від 02.02.2015 на суму 2753,66 грн., № 00263603 від 06.03.2015 на суму 15760,75 грн., №00269460 від 06.04.2015 на суму 14815,10 грн., №00275052 від 06.05.2015 на суму 13293,25 грн., № 00281038 від 04.06.2015 на суму 13253,53 грн., № 00285484 від 03.07.2015 на суму 13254,80 грн., № 00290611 від 03.08.2015 на суму 13300,18 грн., № 00296115 від 02.09.2015 на суму 13778,04 грн., № 00301196 від 05.10.2015 на суму 13323,51 грн., № 00306498 від 02.11.2015 на суму 14506,19 грн., №00311392 від 04.12.2015 на суму 14531,41 грн., № 00315198 від 06.01.2016 на суму 15004,24 грн., № 00318840 від 02.02.2016 на суму 16053,90 грн.

На підставі п.3 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів визначається в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ст.ст.525-526 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 174 Господарського Кодексу України, передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

Виходячи з аналізу положень ст.ст. 11 та 509 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення зобов'язання у сторін відповідного договору.

Згідно ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.526 Цивільного кодексу України.

В порушення наведених положень закону та умов договору відповідач своїх зобов'язань зі своєчасної та повної оплати не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у стягуваному розмірі.

У зв'язку з систематичним порушенням умов договору з боку відповідача, останньому було направлено вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору вих. № 00003152 від 05.10.2015. У вказаній вимозі позивач вимагав погасити заборгованість в загальному розмірі 145915,87 грн., з яких 133948,80 грн. - несплачені лізингові платежі, 11967,07 грн. - штрафні санкції; а також повідомив про відмову від договору про фінансовий лізинг № 00003152 від 09.06.2011 та вимагав повернути об'єкт лізингу впродовж 10 (десяти) робочих днів з дня доставки цього повідомлення на адресу місцезнаходження/проживання відповідача.

17.02.2016 співробітником компанії ТОВ «Експрес Мото Україна» здійснена доставка відправлення за вказаною в накладній адресою відповідача разом з рахунками-фактурами, що зазначено в листі ТОВ «Експрес Мото Україна» вих.№105 (40) від 17.03.2016.

Заборгованість відповідача перед позивачем за договором, за період з жовтня 2014 року по лютий 2016 року, становить 194044,54 грн.

На час прийняття рішення у справі відповідачем на надано доказів оплати зазначеної заборгованості, у зв'язку з чим господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно з ч.3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним.

Таким чином, законодавець визначив правові та фактичні підстави, форму, порядок та наслідки відмови сторони від договору лізингу.

Маючи відповідні юридичні та фактичні підстави для реалізації свого права на відмову від договору, позивач зобов'язаний одночасно дотримуватись і встановленого законом порядку реалізації свого права.

У відповідності до п. 12.6 Загальних комерційних умов Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитися від контракту, та, також серед іншого, право на повернення об'єкта лізингу, зокрема, у випадку якщо лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.

Згідно п. 12.7 Загальних комерційних умов день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від контракту визначається Порше Лізинг Україна у відповідному повідомленні/вимозі. Порше Лізинг Україна надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від контракту та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від контракту. Таке повідомлення/вимога надсилається Порше Лізинг Україна на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача (для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців)/ місцем реєстрації (для фізичних). У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги через відсутність за адресою/повернення через закінчення строку зберігання, лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим.

У випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12, контракт вважається розірваним на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони (п. 12.13. Загальних комерційних умов).

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що договір про фінансовий лізинг № 00003152 від 09.06.2011 є припиненим з 02.03.2016.

Виходячи зі змісту лізингових правовідносин, визначених положеннями ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» , внаслідок укладання договору фінансового лізингу лізингоодержувач набуває право тимчасового правомірного володіння та користування предметом лізингу. Згідно положень ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України час реалізації лізингоодержувачем здобутого права відносно предмету лізингу визначається строком дії відповідного договору, припинення якого зумовлює припинення існування правової підстави для реалізації лізингоодержувачем права володіння та користування майном, а відтак і виникнення у останнього обов'язку з повернення майна у відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» .

Пунктом 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Згідно положень п. 12.9. договору у разі дострокового закінчення строку лізінгу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкту лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власних рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту.

Отже, об'єкт лізингу за вимогою позивача мав бути повернутий відповідачем, однак відповідач добровільно об'єкт лізингу позивачу не повернув.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.05.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 вчинено виконавчий напис реєстраційний № 907 про повернення відповідачем на користь позивача об'єкта лізингу.

Як зазначає позивач, станом на даний час відповідач об'єкт лізингу не повернув, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача плату за фактичний час користування об'єктом лізингу після припинення договору про фінансовий лізинг № 00003152 від 09.06.2011 в сумі 95724,48 грн. за період з березня 2016р. по серпень 2016р.

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до п. 6.17. Загальних комерційних умов сторони домовились, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативи Порше Лізинг України відповідно до пункту 12, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи в період з березня 2016р. по серпень 2016р. відповідач користувався об'єктом лізингу та не повернув його позивачу, в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 95724,48 грн. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів збитки, завдані позивачу у зв'язку із зверненням за правовою допомогою, в сумі 14400,00 грн.

Зазначені збитки понесені позивачем внаслідок укладання позивачем договорів про надання юридичних послуг з Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Тріпл Сі" та з Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма Вернер".

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За умовами п. 8.2.3. Загальних комерційних вимог у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовується, зокрема, така санкція, як компенсація будь-яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до контракту. Порше Лізинг Україна надає лізингоодержувачу відповідну документацію, що підтверджує понесені витрати, проте ненадання такої документація не звільняє лізингоодержувача від компенсації та не вважається підставою для відстрочення компенсації. Вищезазначені санкції підлягають виплаті лізингоодержувачем упродовж 10 (десяти) робочих днів після надсилання відповідної вимоги Порше Лізинг Україна, не зважаючи на можливе розірвання контракту Порше Лізинг Україна.

Згідно п. 12.10 Загальних комерційних умов у будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту, Порше Лізинг Україна прямо зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, особливо щодо таких фактичних витрат, як страхові франшизи, витрати на збут (передпродажна підготовка, оцінка об'єкта лізингу, доставка об'єкта лізингу з метою подальшого продажу, передачі у користування, тощо), штрафи, витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Юридичні послуги, надані позивачу ТОВ «Юридична фірма «Тріпл Сі» та ТОВ «Юридична фірма Вернер і Партнери» , вартість яких заявлена позивачем до стягнення, не є судовими витратами у розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є витратами понесеними на оплату послуг адвоката.

Відповідно до п. 1 листа Вищого господарського суду України № 01-06/20/2014 від 14.01.2014р. витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Заявлена до стягнення сума витрат на оплату юридичних послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг № 00003152 від 09.06.2011.

Крім того, позивачем не доведено який саме об'єм послуг був йому наданий за зазначеними вище договорами, та чи були такі послуги необхідними та виправданими для відновлення порушених прав позивача.

Наведене зумовлює висновки про відмову в позові в частині стягнення зазначених збитків, завданих позивачу у зв'язку із зверненням за правовою допомогою.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягується пропорційно заявлених до стягнення вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтохімсервіс» , м. Шахтарськ про стягнення 304169,02 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтохімсервіс» , м. Шахтарськ (86200, Донецька область, м. Шахтарськ, вул. Леніна, буд. 85, код ЄДРПОУ 36976222) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02152, м. Київ, провулок Павла Тичини, 1В, офіс В , код ЄДРПОУ 35571472) основну заборгованість за договором про фінансовий лізинг № 00003152 від 09.06.2011 в сумі 194044,54 грн. грн., плату за фактичний час користування об'єктом лізингу 95724,48 грн., судовий збір в сумі 4346,54 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення підписаний 12.06.2017.

Суддя Г.Є. Курило