Рішення

від 07.06.2017 по справі 905/657/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.06.2017 Справа № 905/657/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кащеєві А.О.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватне підприємство "АВІВ", м. Добропілля

до відповідача: Ганнівської сільської ради, с. Ганнівка

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 районна рада, м. Добропілля

та третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 районна державна адміністрація, м. Добропілля

про визнання незаконним та скасування рішення Ганнівської сільської ради від 26.04.2000 "Про вилучення земельної ділянки МПП "АВІВ"

За участю прокурора: не з'явився

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

від відповідача : не з'явився;

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: не з'явився.

Суть спору: Позивач, Приватне підприємство "АВІВ", м. Добропілля звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Ганнівської сільської ради, с. Ганнівка, про визнання незаконним та скасування рішення Ганнівської сільської ради від 26.04.2000 "Про вилучення земельної ділянки МПП "АВІВ".

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що рішення Ганнівської сільської ради від 26.04.2000 "Про вилучення земельної ділянки МПП "АВІВ" є незаконним, винесеним з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка не знаходилась в комунальній власності цієї ради, розташована за межами населених пунктів, згоди на її вилучення позивач не надавав, крім того Рішення Арбітражного суду Донецької області від 26.08.1999 №8/130а про відміну державної реєстрації позивача було скасовано Постановою Арбітражного суду Донецької області від 04.07.2000 №8/130а.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.03.2017 порушено провадження по справі № 905/657/17.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.04.2017 залучено до участі у справі у якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 районну раду, м. Добропілля та третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 районну державну адміністрацію, м. Добропілля.

В судових засіданнях позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.

Через канцелярію суду 03.05.2017 від позивача надійшла змінена позовна заява, яка по суті є додатковим обґрунтуванням незаконності рішення Ганнівської сільської ради від 26.04.2000 "Про вилучення земельної ділянки МПП "АВІВ" з посиланням на норми права.

04.05.2017 через канцелярію суду від Відділу реєстрації ОСОБА_1 міської ради надійшла засвідчена копія реєстраційної справи Приватного підприємства "АВІВ".

Відповідач у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду 18.05.2017 надав відзив (інформацію) на позовну заяву № 202 від 12.05.2017 в якому зазначив наступне. 25.09.1991 позивачу було виділено земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва строком на 10 років відповідно до Рішення ОСОБА_1 районної ради народних депутатів, державний акт на право постійного користування землею був виданий позивачу у 1992році. Рішенням Ганнівської сільської ради від 26.04.2000 вилучено земельну ділянку у позивача на підставі рішення Арбітражного суду Донецької області від 26.08.1999, яким було відмінено державну реєстрацію Малого приватного підприємства "АВІВ". Протягом 2000-2002 років рішення Ганнівської сільської ради від 26.04.2000 не було скасоване і не було оскаржене. Земельна ділянка із загальної площі 81,8 га виділена робітникам соціальної сфери, яким видані державні акти на право приватної вартості на землю 12.03.2002. Відповідач заперечує стосовно того, що позивачу стало відомо про наявність Рішенням Ганнівської сільської ради від 26.04.2000 тільки 2016 року. Відповідач також зазначає, що строк позовної давності по зазначеному спору складає три роки, а позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду про захист свого права або інтересу.

Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 районна рада, м. Добропілля надала пояснення від 26.04.2017 №01-26/121, що засвідчену копію рішення ОСОБА_1 районної ради від 25.09.1991 щодо виділення земельної ділянки (81,8га) позивачу не має можливості надати, оскільки означений документ переданий на державне зберігання до державного архіву Донецької області (м.Донецьк).

Від третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 районної державної адміністрації Донецької області, м.Добропілля надійшов лист від 25.05.2017, в якому повідомлено, що скасування державної реєстрації позивача на підставі рішення Арбітражного суду Донецької області від 26.08.1999 по справі № 8/130а рішенням ОСОБА_1 районної державної адміністрації не приймалось, отже посилання в рішенні сесії Ганнівської сільської ради на розпорядження від 24.03.2000 № 111 було невірним. Протягом 2000-2002 років рішення Ганнівської сільської ради щодо вилучення земель не було скасоване або оскаржене. Розпорядженням голови ОСОБА_1 райдержадміністрації від 02.12.2002 №474 Про виконання постанови арбітражного суду Донецької області було прийнято рішення повернути позивачу земельну ділянку загальною площею 81,1 га на умовах оренди у зв'язку з прийнятим Земельним кодексом України 2001 року. Але керівник позивача не погодився на укладання договору оренди, у зв'язку з чим договір оренди не був укладений, землі залишились в державній власності. Також, третя особа 2 заявила про застосування строків позовної давності.

Від позивача 07.06.2017 надійшло клопотання про визнання поважними причини пропущення позовної давності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи продовжувався на 15 днів на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, суд встановив.

18.09.1991 виконавчим комітетом ОСОБА_1 районної ради народних депутатів прийнято рішенням Про державну реєстрацію суб'єктів підприємництва яким вирішено зареєструвати, зокрема, Статут Малого підприємства "АВІВ".

Рішенням Ганнівської сільської ради народних депутатів від 13.09.1991 розглянуто заяву ОСОБА_3 Про виділення землі малому приватному підприємству "АВІВ" та рішення правління колгоспу Заповіт Ілліча та вирішено клопотати перед ОСОБА_1 районної радою народних депутатів про виділення землі Малому приватному підприємству "АВІВ" на правах фермерського господарства, безстроково, з правом спадку рілля - 40 га, пасовищ - 50 га згідно картосхеми для виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції.

В матеріалах справи наявна незасвідчена ксерокопія рішення ОСОБА_1 районної ради народних депутатів від 25.09.1991 Про надання земель малому підприємству "АВІВ" для ведення сільськогосподарського виробництва відповідно до якого вирішено надати земельну ділянку площею 90 га (40 га рілля та 50 га пасовищ) із земель державного запасу Малому підприємству "АВІВ" строком на 10 років.

В 1992 році Малому підприємству "АВІВ" ОСОБА_1 районною радою народних депутатів видано державний акт (Б №082424), яким закріплено за позивачем в безстрокове і безоплатне користування 81,8 га землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. До акту додано план землекористування. Акт виданий на підставі Рішення ОСОБА_1 районної ради народних депутатів від 25.09.1991.

Рішенням Арбітражного суду Донецької області від 26.08.1999 по справі №8/130а було відмінено державну реєстрацію Малого приватного підприємства "АВІВ" .

26.04.2000 Ганнівською сільською радою, з посиланням на рішення Арбітражного суду Донецької області від 26.08.1999 №8/130а, яким було відмінено державну реєстрацію Малого приватного підприємства "АВІВ" та на розпорядження голови ОСОБА_1 райдержадміністрації від 24.03.2000 №111 Про скасування державної реєстрації МПП АВІВ , вирішено вилучити земельні ділянки площею 81,8 га у МПП "АВІВ".

При цьому, дослідивши надані до матеріалів справи документи, судом встановлено, що Розпорядженням голови ОСОБА_1 райдержадміністрації від 24.03.2000 №111, на яке посилався відповідач як на підставу вилучення земельної ділянки, питання про скасування позивача не вирішувалося.

У відповідності до листа ОСОБА_4 управління статистики у Донецькій області від 26.05.2017 № 03-10/137 виключення МПП "АВІВ" з ЄДРПОУ в 1999-2000 роках не здійснювалось.

Постановою від 04.07.2000 №8/130а Арбітражного суду Донецької області відмінено рішення арбітражного суду Донецької області від 26.08.1999 за позовом Добропільського міжрайонного прокурора в інтересах виконкому ОСОБА_1 міськради про відміну державної реєстрацію Малого приватного підприємства "АВІВ"; в задоволенні вимог прокурора м. Добропілля про відміну держреєстрації МПП "АВІВ" відмовлено.

Розпорядженням голови ОСОБА_1 райдержадміністрації від 02.12.2002 №474 Про виконання постанови арбітражного суду Донецької області на виконання Постанови арбітражного суду Донецької області від 04.07.2000 № 8/130а про відміну рішення Арбітражного суду Донецької області від 26.08.1999 на підставі ст. 17, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, п. 7 ст. 13 Закону України Про місцеві державні адміністрації було вирішено повернути на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 81,8га, Малому приватному підприємству "АВІВ", яка була вилучена у нього рішенням сесії Ганнівської сільської ради. До використання земельної ділянки МПП АВІВ приступити після укладання договору оренди землі з райдержадміністрацією. Однак, договір оренди не був укладений, доказів протилежного суду не надано.

МПП АВІВ звернувся до голови Ганнівської сільської ради із заявою від 03.11.2016 про відміну рішення Ганнівської сільської ради від 26.04.2000.

25.11.2016 на сесії Ганнівської сільської ради винесено рішення №VII 16-1 Про розгляд заяви ПП АВІВ ОСОБА_5П. , в якому зазначено, що сесія сільської ради не може визнати незаконним рішення сесії сільської ради, оскільки вони визнаються незаконними в судовому порядку, та запропоновано ОСОБА_2 звернутися до суду, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Позивач звернувся з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Ганнівської сільської ради від 26.04.2000 "Про вилучення земельної ділянки МПП "АВІВ" оскільки Постановою від 04.07.2000 №8/130а Арбітражного суду Донецької області відмінено рішення арбітражного суду Донецької області від 26.08.1999 про відміну державної реєстрацію Малого приватного підприємства "АВІВ" скасовано, в задоволенні вимог прокурора м. Добропілля про відміну держреєстрації МПП "АВІВ" відмовлено. Крім того, Ганнівська сільська рада не мала повноважень на вилучення земельної ділянки МПП "АВІВ", оскільки означені землі розташовані за межами населених пунктів.

Проаналізувавши надані сторонами судового процесу докази та пояснення, дослідивши та з'ясувавши всебічно та у повній мірі обставини справи суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 п.п. 3), 9) ст. 9 Земельного кодексу України (від 18 грудня 1990 року N 561-XII в редакції чинної станом на дату винесення Ганніївською сільською радою рішення Про вилучення земельної ділянки МПП "АВІВ" ) до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу; припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною.

Згідно ч. 1 п. 3) та п.9) ст. 27 Земельного кодексу України в редакції, чинної на дату прийняття рішення про вилучення землі, було встановлено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства або вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Ч. 5 цієї статті визначено, що у випадках, передбачених пунктами 1-8 частини першої та частиною третьою цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті, - за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки.

Відповідно до листів Відділу у Добропільському районі ОСОБА_4 управління Держкадастру в Донецькій області № 171 від 31.03.2017, № 218 від 13.04.2017 земельна ділянка, яка була надана МПП АВІВ на підставі державного акту на право користування землею серії Б № 082424 від 1992 року знаходиться за межами населених пунктів на території Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області.

Враховуючи інформацію, надану органами Держкадастру та приписи ст. 27 ЗК України, суд приходить до висновку про те, що вирішення питань щодо припинення права користування спірною земельною ділянкою у разі припинення діяльності позивача відносилося до компетенції Ганнівської сільської ради.

Проте, як зазначалося вище, відповідач прийняв рішення не про припинення права користування спірною земельною ділянкою, а про її вилучення.

У відповідності до ст. 31 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року N 561-XII вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів. Вилучення земель провадиться за рішенням сільської, селищної Ради народних депутатів із земель сіл і селищ для усіх потреб, за винятком випадків, передбачених статтею 33 цього Кодексу; за межами сіл і селищ у разі передачі їх у власність або надання у користування для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, традиційних народних промислів, крім випадків, передбачених частинами четвертою і п'ятою цієї статті та статтею 33 цього Кодексу.

Отже, прийняття рішення про вилучення (викуп) земель та припинення права користування земельною ділянкою мають різні підстави та регулюються різними розділами Земельного кодексу України. Так, підставою для прийняття рішень про вилучення земель не може бути припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства. У зв'язку з викладеним суд зазначає, що рішення Ганнівської сільської ради про вилучення земельної ділянки у зв'язку із скасуванням державної реєстрації МПП АВІВ суперечить приписам Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року N 561-XII.

Як зазначалось вище, Рішенням Арбітражного суду Донецької області від 26.08.1999 по справі №8/130а було відмінено державну реєстрацію Малого приватного підприємства АВІВ .

Відповідно до ст.37 Цивільного кодексу Української РСР від 01.01.1964 юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Відповідно до частин 1, 4 ст. 34 Закону України Про підприємства в Україні (ОСОБА_6 від 27.03.1991 № 887-XII) ліквідація підприємства здійснюється за рішенням суду або арбітражного суду. Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

На час прийняття Арбітражним судом Донецької області від 26.08.1999 по справі №8/130а порядок державної реєстрації та перереєстрації суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, за винятком окремих видів суб'єктів підприємницької діяльності, для яких законами України встановлено спеціальні правила державної реєстрації, а також порядок скасування державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності визначався Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 25.05.1998 (далі-Положення № 740), яке діяло до набрання чинності Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців .

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводилася у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання суб'єкта, якщо інше не передбачено законом (п. 2 Положення № 740)

Відповідно до п. 33 Положення № 740 скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи здійснюється органом державної реєстрації за заявою власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органів, а також на підставі рішення господарського суду.

Пунктами 34, 35 Положення № 740 встановлено, що скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи здійснюється органом державної реєстрації шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності. Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Донецької області в листі від 25.05.2017 зазначено, що скасування державної реєстрації МПП АВІВ на підставі Рішення Арбітражного суду Донецької області від 26.08.1999 по справі №8/130а не здійснювалось.

У відповідності до ОСОБА_4 управління статистики у Донецькій області від 26.05.2017 № 03-10/137 виключення МПП АВІВ з ЄДРПОУ в 1999-2000 роках також не проводилось.

Отже, на момент винесення Ганнівською сільською радою 26.04.2000 рішення Про вилучення земельної ділянки МПП АВІВ позивач не був ліквідований, його діяльність не була припинена, що свідчить про те, що рішення Ганнівської сільської ради від 26.04.2000 прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та є незаконним.

Стосовно застосування позовної давності до спірних правовідносин у справі слід відзначити наступне.

Відповідач зазначив, що строк позовної давності складає три роки, при цьому позовна давність це строк у межах якого особа може звернутись до суду про захист свого цивільного права або інтересу. Суд розглядає означене посилання відповідача про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Позивач наполягає, що дізнався про наявність Рішення Ганнівської сільської ради від 26.04.2000 тільки в листопаді 2016 року (після його отримання у відповідача), однак дане твердження спростовується листом позивача № 17 від 12.07.2009 направленого на адресу відповідача з вимогою повернути вилучену земельну ділянку, а також листом Добропільского районного відділу земельних ресурсів № 189 від 12.07.2004 адресованого МПП АВІВ (означений документ наданий суду позивачем), в якому є посилання на Рішення Ганнівської сільської ради від 26.04.2000.

Відповідно до ст. 71, 75, 76, 80 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки, позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін. Початок перебігу строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Документальні підтвердження того, що позивач дізналася про наявність оскаржуваного рішення до 2004 року в матеріалах справи відсутні, жодний з учасників справи не довів суду іншого, тому судом застосовуються норми Цивільного кодексу України 16.01.2003 № 435-IV.

Відповідно до статті 257 Цивільного Кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного Кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В силу ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.4. ч.1 ст.268 ЦК України у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 20.12.2011 "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. Вказаним Законом, що набрав чинності 15.01.2012, даний пункт було виключено, а п.5 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

ОСОБА_6 набрав чинності 15.01.2012, отже строк позовної давності для звернення із даним позовом закінчився 15.01.2015. Крім того, з моменту прийняття оскаржуваного рішення (26.04.2000) минуло понад 17 років.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення й застосування Конвенції (п. 1 ст. 32), наголошує, що застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту з плином часу (п.51 рішення від 22.10.96 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; п.570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Позивачем заявлено про визначення поважними причини пропущення позовної давності з посиланням на наявність кримінальних проваджень відкритих у 2015 році.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного подання позову.

Суд не вважає непереборною силою для позивача яка унеможливлювала подачу позову наявність кримінальних проваджень відкритих у 2015 році, які не повязані з діяльністю МПП АВІВ .

Таким чином, строк позовної давності про визнання незаконним та скасування спірного рішення Ганнівської сільської ради від 26.04.2000 сплив, поважних причин для його поновлення позивач не навів, та їх судом не встановлено, а тому у позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 49, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "АВІВ", м. Добропілля до Ганнівської сільської ради, с. Ганнівка, про визнання незаконним та скасування рішення Ганнівської сільської ради від 26.04.2000 "Про вилучення земельної ділянки МПП "АВІВ".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 07.06.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення буде складено та підписано 12.06.2017.

Повний текст рішення підписаний 12.06.2017.

Суддя Г.Є. Курило