Рішення

від 08.06.2017 по справі 904/4401/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.06.2017 Справа № 904/4401/17

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЄОЛ-7", м. Дніпро

про стягнення 20 403,44 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Бойчук Ю.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 492 від 22.03.2017

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЄОЛ-7" (далі - відповідач) про стягнення 20 403,44 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про переведення боргу № ПБ-О/005 від 15.12.2015, в частині виконання зобов'язання за договором поставки № 300030 від 01.10.2013.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2017 порушено провадження у справі № 904/4401/17, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 16.05.2017.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2017 відкладено розгляд справи на 08.06.2017.

08.06.2017 до суду від позивача надійшли:

- клопотання про долучення до матеріалів справи доказів повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи;

- власне письмове підтвердження того, що станом на 08.06.2017 заявлені позовні вимоги відповідачем не оплачені, розмір позовних вимог не змінився.

Повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходиться конверт з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2017 про порушення провадження у справі, який направлявся на адресу відповідача та був повернутий поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.58-60).

В матеріалах справи є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 47-49), відповідно до якого адреса відповідача співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві, і на яку судом направлялась поштова кореспонденція з повідомленням про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

У судовому засіданні 08.06.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2013 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕТТА-1" (далі - покупець) укладено договір поставки № 300030 (далі - Договір), відповідно до умов п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити товар в строки, обумовлені цим договором, згідно замовлення покупця, що є невід'ємною частиною договору (далі - додаток № 2), а покупець - прийняти його та оплати на умовах, обумовлених в додатку № 4 до цього договору "Додаткові умови", що є невід'ємною частиною договору (далі - додаток № 4).

Асортимент та ціна товару узгоджуються в специфікації до договору. Специфікація затверджується сторонами у встановленій формі (додаток № 1 "Специфікація") та є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 7.1 Договору загальна сума договору складає суму товару, отриманого за всіма накладними.

Відповідно до п. 7.2 Договору покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в строк, визначений сторонами в пункті 5 додатку № 4 до цього договору "Додаткові умови".

Днем здійснення платежу є день, коли сума, що підлягає оплаті, списується з розрахункового рахунку покупця (п. 7.6 Договору).

Відповідно до пунктів 12.1, 12.2 Договору строк дії даного договору встановлюється з моменту його фактичного підписання та до 31 грудня 2014 року. Строк дії цього договору автоматично продовжується на один рік, у випадку, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити або призупинити дію договору за 30 календарних днів до закінчення дії даного договору.

Сторонами був підписаний протокол розбіжностей до Договору, яким були узгоджені порядок повідомлення покупця про тимчасову відсутність товару, порядок зміни ціни на товар, умови вивантаження товару, розмір штрафу у випадку недопоставки, прострочення дати поставки, а також поставки товару неналежної якості або комплектності.

Згідно з додатком № 4 до цього договору "Додаткові умови" покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту поставки товару.

Як зазначає позивач, на виконання умов вищевказаного Договору, постачальник поставив покупцю передбачений Договором товар на загальну суму 28 003,66 грн., що підтверджується підписаними сторонами без будь-яких заперечень та зауважень видатковими накладними № g0-00028897 від 21.08.2015 на суму 9 461,88 грн., № g0-00028900 від 21.08.2015 на суму 2 283,12 грн., № g0-00030203 від 04.09.2015 на суму 1139,34 грн., № g0-00030214 від 04.09.2015 на суму 3 866,12 грн., № g0-00031063 від 11.09.2015 на суму 1 931,70 грн., № g0-00031064 від 11.09.2015 на суму 386,64 грн., № g0-00031851 від 18.09.2015 на суму 1 681,20 грн., № g0-00031853 від 18.09.2015 на суму 937,92 грн., № g0-00032531 від 25.09.2015 на суму 294,84 грн., № g0-00032769 від 25.09.2015 на суму 3 967,08 грн., № g0-00033384 від 02.10.2015 на суму 768,24 грн., № g0-00033560 від 02.10.2015 на суму 1 285,58 грн.

Позивач звертає увагу суду на те, що покупець здійснив оплату за поставлений товар частково, у сумі 5 379,47 грн., внаслідок чого у останнього виникла прострочена заборгованість перед позивачем у розмірі 22 624,19 грн.

15.12.2015 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, кредитор, постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕТТА-1" (далі - покупець, первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРЄОЛ-7" (далі - відповідач, новий боржник) був укладений договір про переведення боргу № ПБ-О/005 (далі - Договір про переведення боргу).

За умовами п. 1 Договору про переведення боргу, цим договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору поставки № 300030 від 01 жовтня 2015 року, укладеного між первісним боржником та кредитором.

У п. 2 Договору про переведення боргу зазначено про те, ще первісний боржник переводить на нового боржника грошове зобов'язання, яке існує у первісного боржника перед кредитором у розмірі 22 624,19 грн. Новий боржник зобов'язаний сплатити зазначену суму кредитору до 31 грудня 2016 року.

Кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі і, підписуючи зі свого боку цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 3 Договору про переведення боргу).

Відповідно до п. 7 Договору про переведення боргу, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

На виконання умов Договору про переведення боргу, відповідач здійснив оплату заборгованості частково, у сумі 2 800,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 999 від 29.02.2016 на суму 1 000,00 грн., № 1431 від 18.04.2016 на суму 500,00 грн., №1557 від 05.05.2016 на суму 1 000,00 грн., № 2102 від 10.10.2016 на суму 100,00 грн., № 2282 від 18.11.2016 на суму 100,00 грн., № 2482 від 29.12.2016 на суму 100,00 грн., внаслідок чого у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем у розмірі 19 824,19 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про переведення боргу, в частині своєчасного та повного розрахунку за поставлений товар, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 416,31 грн. та 3% річних у розмірі 162,94 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 19 824,19 грн., інфляційні втрати у розмірі 416,31 грн., 3% річних у розмірі 162,94 грн., а всього 20 403,44 грн.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічна норма міститься у ст. 712 Цивільного кодексу України відповідно до якої, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Положеннями ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договорів та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 19 824,19 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з таких підстав:

- Дослідивши надані позивачем до господарського суду документи у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором.

- Враховуючи умови п. 2 Договору про переведення боргу № ПБ-О/005 від 15.12.2015 заборгованість мала бути сплачена відповідачем в строк до 31.12.2016. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору про переведення боргу відповідачем господарському суду надано не було.

- Відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки останній здійснив часткову оплату заборгованості.

- Наявність заборгованості відповідача перед позивачем також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.05.2016 по 31.05.2016 (а.с. 35).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 416,31 грн. та 3% річних у розмірі 162,94 грн., розрахунок яких судом перевірений та визнаний таким, що зроблений вірно та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 513, 520, 521, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 48-49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЄОЛ-7" (49000, м. Дніпро, вул. Марії Кюрі, буд. 5, оф. 120, код ЄДРПОУ 38949803) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49087, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму заборгованості у розмірі 19 824,19 грн. (дев'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять чотири грн. 19 коп.), інфляційні втрати у розмірі 416,31 грн. (чотириста шістнадцять грн. 31 коп.), 3% річних у розмірі 162,94 грн. (сто шістдесят дві грн. 94 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 12.06.2017

Суддя Н.Е. Петренко