Рішення

від 06.06.2017 по справі 914/690/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2017р. Справа № 914/690/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Селянського (фермерського) господарства "Клен", с. Річки Жовківського району, Львівської обл., до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат", смт. Жвирка Сокальского р-ну Львівської обл., про: стягнення 95.375,52 грн. Представники: позивача:ОСОБА_1 - представник (довіреність від 15.03.2017 р.), відповідача:не з'явився.

Присутнім представникам учасників судового процесу права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Селянського (фермерського) господарства "Клен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат" про стягнення 95.375,52 грн. Ухвалою суду від 10.04.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.05.2017 р., а також відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову. Ухвалою суду від 03.05.2017 р. розгляд справи відкладено на 23.05.2017 р. Ухвалою суду від 23.05.2017 р. розгляд справи відкладено на 06.06.2017 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору купівлі-продажу №51102/1 від 11.02.2016 р. не оплатив вартості поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 90.666,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 912,00 грн. - три проценти річних та 3.797,52 грн. - інфляційних втрат.

В судове засідання 06.06.2017 р. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. №2423/17 від 02.06.2017 р.). Згідно з поданою заявою позивач просить стягнути з відповідача 89.089,00 грн. боргу, 864,59 грн. - три проценти річних та 3.791,31 грн. - інфляційних втрат.

Суд розцінює подану заяву як таку, що спрямована на зменшення розміру позовних вимог. Передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Суд враховує положення пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в якому зазначено, що у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. Тому у зв'язку зі зменшенням позовних вимог суд вирішує спір в межах заявлених вимог у заяві про зменшення позовних вимог (вх. №2423/17 від 02.06.2017 р.).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неприбуття не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи, про що розписався в судовому засіданні від 07.03.2017 р.

Відповідачем з часу порушення провадження у справі та протягом її розгляду не подано жодних додаткових доказів на заперечення заявлених позовних вимог, не досягнуто мирного врегулювання спору. Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності письмово відзиву відповідача за доказами доданими до справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (підпункт 3.9.2 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями).

Згідно з положеннями статті 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Судом надано учасникам процесу належну можливість висловити власні вимоги та заперечення, подати докази, реалізувати право на захист своїх прав та інтересів. Таким чином, суд вважає долучені до матеріалів справи докази достатніми для прийняття рішення та розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, додаткових доказів не подав.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, заперечення проти позовних вимог та додаткових доказів не подав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього представника позивача в судовому засіданні, суд встановив наступне.

Між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу №51102/1 від 11.02.2016 р. (надалі - Договір). За умовами цього договору продавець (позивача у справі) продав покупцю (відповідач у справі) у власність борошно вищого, першого гатунку у відповідності до усного, або факсимільного замовлення згідно стандартів якості, а покупець зобов'язується оплатити його вартість на протязі 5 календарних днів на розрахунковий рахунок або готівкою в касу підприємства.

Позивачем передано, а відповідачем прийнято товар у сумі 110.589,00 грн., про що свідчить накладна №23110 від 31.10.2016 р. у сумі 34.740,00 грн. та №22911 від 29.11.2016 р. у сумі 75.849,00 грн., підписані представниками сторін та скріплені печаткою юридичної особи.

Відповідачем частково оплачено вартість переданого товару, про що свідчать платіжні доручення, додані до матеріалів справи: від 30.12.2016 р. у сумі 10.000,00 грн., від 05.01.2017 р. у сумі 10.000,00 грн., від 02.03.2017 р. у сумі 1.500,00 грн.

Позивачем скеровано на адресу відповідача вимогу від 09.02.2017 р. №16 про оплату вартості переданого товару. Відповідачем отримано вимогу 17.02.2017 р., про що свідчить повідомлення про вручення додане до матеріалів справи.

Відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого товару не виконав, доказів сплати вартості товару на час прийняття рішення судом не надав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Як установлено судом, між сторонами у справі на підставі укладеного договору виникли взаємні права та обов'язки (зобов'язання) з купівлі-продажу товару.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (статті 655 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар (борошно) у сумі 110.589,00 грн., про що свідчить накладна №23110 від 31.10.2016 р. у сумі 34.740,00 грн. та №22911 від 29.11.2016 р. у сумі 75.849,00 грн., підписані представниками сторін та скріплені печаткою юридичної особи.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 1.1 Договору визначено, що покупець зобов'язується оплатити вартість товару на протязі 5 календарних днів на розрахунковий рахунок або готівкою в касу підприємства.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання з передачі товару виконав, відповідач не виконав свій обов'язок з оплати вартості товару частково у сумі 21.500,00. Таким чином, позовні вимоги про стягнення 89.089,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Крім того, як наслідок неналежного виконання зобов'язання, позивач вимагає стягнення з відповідача 864,59 грн. - три проценти річних та 3.791,316 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних (з урахуванням положень пункту 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України у постанові "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. №14 про те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені), дійшов висновку, що стягненню підлягають 858,99 грн. - три проценти річних. В частині стягнення 5,60 грн. три проценти річних слід відмовити.

В частині стягнення інфляційних втрат, судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми. Відповідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції , визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За таких обставин вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат є обґрунтованими частково у сумі 3.295,74 грн. В іншій частині (495,57 грн.) суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Крім того, суд при визначенні моменту початку періоду прострочення виходив із наступного. Відповідно до частини п'ятої статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Тому за накладною №23110 від 31.10.2016 р. прострочення починається з 08.11.2016 р., а за накладною №22911 від 29.11.2016 р. - з 06.12.2016 р.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат" (адреса: вулиця Л. Українки, будинок 1, селище міського типу Жвирка, Сокальський район, Львівська область, 80040; ідентифікаційний код 30953807) на користь Селянського (фермерського) господарства "Клен" (адреса: вулиця Бічна Івана Франка, будинок 2, село Річки, Жовківський район, Львівська область, 80310; ідентифікаційний код 22356177 ) 89.089,00 грн. боргу, 858,99 грн. - три проценти річних та 3.295,74 грн. - інфляційних втрат, 1.591,45 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.06.2017 року.

Суддя Петрашко М.М.