Рішення

від 30.05.2017 по справі 910/4874/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.05.2017Справа №910/4874/17 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДОНБАС ТРЕЙДИНГ» до           Товариства з обмеженою відповідальністю  «Дорінтерсервіс» про92  174,64 грн.                                                                                                                         Суддя Борисенко І.І. Представники сторін: від позивача -           не з'явився; від відповідача -       не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбас Трейдинг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорінтерсервіс» про стягнення 92 174, 64 грн., з яких: 43  362,53 грн. основний борг, 45  252,11 грн. пеня, 3  560 грн. 3% річних. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором підряду від 01.05.2014 №73. Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання була надіслана за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 11. Відповідно до ст. 64 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи. Проте, за зазначеною адресою відповідача не було розшукано, а тому конверт з вказаною ухвалою суду було повернуто назад до суду, із відповідною відміткою про це органу поштового зв'язку (за такою адресою не знаходиться). Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87  ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 01 травня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбас Трейдинг» (надалі – Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорінтерсервіс» (надалі-Замовник) був укладений договір підряду №73 (надалі – Договір). Відповідно до п. 1.1 Договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботу з виготовлення бітуму нафтового дорожнього в'язкого БНД 60/90 (надалі за текстом договору – продукція) у відповідності до умов даного договору. Замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу у порядку та строки, встановлені даним договором. Згідно п.2.1 Договору вартість робіт складає 500,00 грн. з урахуванням 20% ПДВ за одну тонну виготовленої продукції. Замовник зобов'язаний сплатити підрядникові ціну, що наведена в акті здачі - приймання виконаних робіт (послуг) до договору, після підписання даного акту сторонами (п.2.2 Договору). Розрахунки проводяться у безготівковій формі у національній валюті України – гривні. (п.2.3.Ддоговору). Відповідно до п. 4.1.2 Договору Підрядник зобов'язується скласти та підписати двосторонній Акт здачі - приймання виконаних робіт (послуг) протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту фактичного виконання робіт. Згідно з п. 4.2 Договору Замовник зобов'язується прийняти обумовлені в Додатках до цього Договору виконані роботи (результати робіт); оплатити вартість виконаних робіт (результатів робіт) у визначені цим Договором строки (терміни); підписати двосторонній Акт здачі - приймання виконаних робіт (послуг) в рамках цього Договору. Як встановлено судом, на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбас Трейдинг» виконало свої зобов'язання на суму 125  940, 52 грн., що підтверджується актами здачі – прийняття робіт № 16 від 13.05.2014 на суму 10308, 59 грн., №17 від 19.05.2014 на суму 50959,91 грн., №21 від 23.05.2014 на суму 44276,35 грн., №25 від 27.05.2014 на суму 6395,56 грн., №29 від 30.05.2014 на суму 14000,11 грн., які складені належним чином та підписані двома сторонами, а також скріплені печатками сторін. В матеріалах справи також наявні виставлені позивачем наступні рахунки-фактура: №СФ-00027 від 13.05.2014 на суму 10  308,59 грн., №СФ-00031 від 16.05.2014 на суму 50  959,91 грн., №СФ-00037 від 23.05.2014 на суму 44  276,35 грн., №СФ-00042 від 27.05.2014 на суму 6  395,56 грн., №СФ-00047 від 30.05.2014 на суму 14  000,11 грн.    Відповідач свої зобов'язання виконав частково, на суму 82  577,99 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №750 від 14.05.2014 на суму 10618, 08 грн.,  №776 від 26.05.2014 на суму 50  959,91 грн., №978 від 29.12.2014 на суму 1 000, 00 грн., № 979 від 30.12.2014 на суму 20  000, 00 грн. Отже, станом на день час прийняття рішення за відповідачем рахується борг в розмірі 43  362,53 грн. 14.02.2017 позивач направив відповідачу претензію вих. 13/02-2 від 13.02.2017 з вимогою сплатити заборгованість, про що свідчить фіскальний чек від 14.02.2017 №3500 та опис вкладення у цінний лист. Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором підряду. Стаття 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Тобто, законодавець покладає на підрядника обов'язок виконати роботу, а замовник зобов'язаний її прийняти і оплатити. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні  встановлений строк (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Оскільки договором не передбачений строк виконання зобов'язання, а претензія за вих.                     № 13/02-2 від  13.02.2017  направлена позивачем  14.02.2017, про що свідчить касовий чек про поштове відправлення від 14.02.2017 та опис вкладення від 14.02.2017, то строк оплати настав з урахуванням строку поштового перебігу 24.02.2017. Отже, враховуючи, що позивачем свої зобов'язання виконані належним чином, про що свідчать підписані та скріплені печатками акти здачі-приймання робіт без будь-яких зауважень і заперечень, то відповідач, відповідно до приписів ч.2 ст. 530 ЦК України, зобов'язаний був здійснити оплату не пізніше 24.02.2017. Таким чином, враховуючи вищевикладене строк оплати за Договором є таким, що настав. Доказів оплати виконаних позивачем робіт відповідачем надано не було. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, матеріали справи свідчать про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 43  362,53 грн., а позовні вимоги про стягнення вказаної заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі. Також, позивачем заявлена вимога про стягнення пені в розмірі 45  252,11 грн. За правилами ст. 208 ЦК України правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма, належить вчиняти у письмовій формі. Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно з ст. 546 ЦК України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання. Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно ч. 1 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Виходячи з зазначених норм закону, згоди щодо застосування такого виду відповідальності, як штраф та/або пеня, сторони мають досягти у письмовому вигляді. Як вбачається з Договору, умова про застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені відсутня, а тому, вимога позивача стягнути з відповідача пеню в розмірі 45  252,11 грн. за порушення строків виконання зобов'язання визнається судом необґрунтованою. Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 3  560,00 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 2 статті  625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Оскільки, як було зазначено раніше, договором не передбачений строк виконання зобов'язання, а претензія за вих. № 13/02-2 від  13.02.2017  направлена 14.02.2017, строк оплати, відповідно доч.2 ст. 530 ЦК України настав лише 24.02.2017. Проте, з розрахунку зробленого позивачем, період нарахування 3% річних визначено з 30.05.2014 по 22.02.2017. Отже, з урахуванням визначених позивачем меж нарахування 3% річних, а саме по 22.02.2017, не виходячи за межі заявлених вимог в цій частин, з урахуванням того, що строк оплати настав лише 24.02.2017, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення 3% річних повністю за недоведеністю підстав для їх стягнення з відповідача у визначений позивачем період. Отже, позов підлягає задоволенню судом частково лише щодо стягнення з відповідача 43  362,53 грн. основного боргу. Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, - В И Р І Ш И В: Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорінтерсервіс» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд.11, ідентифікаційний код 37720271) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Трейдинг»  (93100, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Ворошилова, буд. 5, ідентифікаційний код 37294098) 43 362 (сорок три тисячі триста шістдесят дві) грн. 53 коп. основного боргу, 752 (сімсот п'ятдесят дві) грн. 70 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовити. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено: 09.06.2017 Суддя                                                                                                     І.І.Борисенко