Рішення

від 06.06.2017 по справі 914/552/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2017р. Справа № 914/552/17

За позовом: Приватне акціонерне товариство АЛЬБА Україна , м. Бориспіль,

до відповідача: Приватне підприємство АРІАФАРМ , м. Львів,

про: стягнення заборгованості в розмірі 52 804,99 грн

Суддя М. Синчук

при секретарі Х. Карась

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 28.03.2017 р.

відповідача : не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позовну заяву Приватне акціонерне товариство АЛЬБА Україна до Приватне підприємство АРІАФАРМ про стягнення заборгованості в розмірі 69 304,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору купівлі-продажу №і/117-01-11 на поставку лікарських засобів та виробів медичного призначення від 03.01.2011 р. свого обов'язку по оплаті поставленого товару не виконав, наведене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 35 023,45 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 2 841,85 грн та інфляційні втрати в розмірі 31 439,69 грн.

Ухвалою суду від 21.03.2017 р. порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 03.04.2017 р. Ухвалою суду від 03.04.2017 р. розгляду справи відкладено на 19.04.2017 р. Ухвалою суду від 19.04.2017р. розгляд справи відкладено на 22.05.2017 р.

В судове засідання 22.05.2017 р. представник відповідача не з'явився.

22.05.2017 р. відповідач, через канцелярію суду, подав заяву від 18.05.2017 р. про відкладення розгляду справи, просить суд не нараховувати штрафні санкції, так як в акті звірки позивач не врахував вартість поверненого товару, чим порушив умови договору. (а.с. 92)

Ухвалою суду від 22.05.2017р. розгляд справи відкладено на 29.05.2017 р.

В судове засідання 22.05.2017 р. представник відповідача не з'явився.

29.05.2017 р. відповідач, через канцелярію суду, подав заяву від 18.05.2017 р. про відкладення розгляду справи, просить суд не нараховувати штрафні санкції, так як в акті звірки позивач не врахував вартість поверненого товару, чим порушив умови договору. (а.с.106)

Ухвалою суду від 29.05.2017р. розгляд справи відкладено на 06.06.2017 р.

В судове засідання 06.06.2017 р. представник позивача з'явився, подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути основну заборгованість в розмірі 18 523,45 у зв'язку з тим, що відповідач частково, після подання позову до суду, сплатив основну заборгованість, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями. В решті позовні вимоги підтримав.

В судове засідання 06.06.2017р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

06.06.2017 р., через канцелярію суду, відповідач подав заяву, згідно якої повідомив суд, про неможливість прибути в судове засідання у зв'язку із станом здоров'я, крім того, повідомив, що розмір заборгованості станом на сьогоднішній день становить 18 868,45 грн., просить суд не нараховувати штрафні санкції, так як в акті звірки позивач не врахував вартість поверненого товару, чим порушив умови договору. (а.с. 113)

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, а також в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття обґрунтованого та правомірного рішення.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

03 січня 2011 року між ПрАТ «Альба Україна» в особі голови правління ОСОБА_2, що діє на підставі статуту (надалі - продавець), з одного боку та Приватним підприємством АРІАФАРМ в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі статуту (надалі - покупець), з іншого боку, укладено Договір купівлі-продажу №і/117-01-11 на поставку лікарських засобів та виробів медичного призначення, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передавати (поставляти) вироби медичного призначення (надалі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього Договору . (а.с.13-14)

Відповідно до п.1.2 Договору товар передається по найменуваннях та в кількості, з зазначенням ціни митної та ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних (далі - видаткові накладні).

Відповідно до п.2.1, постачання товару здійснюється товарними партіями. Термін поставки кожної товарної партії визначається сторонами шляхом узгодження заказу покупця.

Ціни за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії визначається відповідно до відпускних цін продавця та згідно з узгодженим сторонами заказом і зазначаються у видаткових накладних ( п.2.4). Сума договору складає загальну суму товару, поставленого відповідно до умов даного договору, і визначається шляхом складення сум товарних партій визначених у видаткових накладних (п.2.5).

Відповідно до п.4.2, покупець зобов'язаний прийняти товар і оплатити його в порядку, передбаченому розділом 5 даного Договору.

Порядок розрахунків сторони погодили у розділі 5 Договору. Так, відповідно до п.5.1, покупець проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до п.5.2 оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються у видатковій накладній на поставку товарної партії.

Відповідно до п.5.3 ціни на товар та розрахунки встановлюються та проводяться у національній валюті України - гривня.

Сторони погодили у п.5.4 Договору, що у розрахункових документах покупець повинен вказувати номер та дату видаткової накладної згідно з якою здійснюється сплата за поставлений товар та номер і дату даного Договору.

У разі невиконання вимог п.5.4 цього Договору, Сторони домовилися, що оплата поставленого товару проводиться відповідно до послідовного порядку його оплати, тобто першою оплачується та накладна, строк оплати якої наступив першою. У разі якщо при здійсненні оплати за поставлений товар в розрахункових документах буде вказаний номер та дата накладної, яка вже оплачена або вказаний не вірний номер та (чи) дата накладної та (чи) номер та дата договору якого не існує, або помилково вказаний покупцем , вважається, що оплата здійснена за наступну не оплачену поставку. У випадку якщо сума оплати по неоплаченій накладній перевищує суму поставки по такій накладній залишкові кошти зараховуються в рахунок наступної не оплаченої поставки (п.5.5).

Відповідно до п.5.6 продавець залишає за собою право, в разі існування заборгованості покупця перед продавцем, встановлювати наступний порядок зарахування отриманих від покупця грошових коштів: 50% в рахунок оплати існуючої заборгованості, а 50% в рахунок майбутніх поставок.

Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію ( п.6.1.).

Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання видаткових накладних. Ризик випадкової втрати чи пошкодження товару несе його власник (п.6.2).

Відповідно до п.7.1, у випадку порушення умов даного Договору винна сторона відшкодовує заподіяну з її вини шкоду та сплачує штрафні санкції, передбачені даним розділом Договору та чинним законодавством України.

Відповідно до п.7.2, у випадку порушення покупцем п.5.2, він виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості.

Сплата штрафних санкцій, передбачених цим Договором, не звільняє винну сторону від виконання зобов'язання в натурі ( п.7.6).

Усі спори та розбіжності між Сторонами, які виникли у зв'язку з виконанням даного Договору вирішуються шляхом переговорів ( п.9.1) У разі недосягнення взаємних домовленостей шляхом переговорів, всі спори, які можуть виникнути при виконанні ( чи невиконанні) даного договору, сторони можуть передати на вирішення до господарського суду в порядку визначеному чинним законодавством України (п.9.2).

Відповідно до п.10.1 Договору, зміни та доповнення до даного Договору вносяться за спільною згодою Сторін та оформляються як додаток до нього за підписами обох сторін.

Договір купівлі-продажу №і/117-01-11 на поставку лікарських засобів та виробів медичного призначення від 03.01.2011 року підписано уповноваженими особами сторін договору, а їх підписи скріплено печатками.

На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар на суму 35 023,45 грн, що підтверджується видатковими накладними, належно засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи (а оригінали оглядались судом).

Судом оглянуто оригінали вище перелічених видаткових накладних та встановлено, що кожна видаткова накладна підписана як уповноваженою особою від продавця так і від покупця, їх підписи завірені гербовою печаткою ПрАТ «Альба Україна» та ПП АРІАФАРМ . Вказані видаткові накладні не містять будь-яких зауважень та претензій щодо поставки товару. У видаткових накладних має місце посилання на Договір купівлі-продажу, який є підставою заявлених позивачем вимог.

18.05.2017 р. між сторонами у справі підписано Акт звірки розрахунків за період з 01.01.2014 р. по 18.04.2017р., згідно якого відповідач визнав заборгованість перед позивачем згідно Договору в розмірі 35 023,45 грн. (а.с.93-97)

Відповідно до п.5.2 Договору оплата кожної партії товару проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються у видаткових накладних на поставку товарної партії. Проте оплата за товар в зазначений у видаткових накладних строк здійснена не була, стверджує позивач.

Позивач звернувся з позовною заявою про стягнення з відповідача 69 304,99 грн заборгованості ( 35 023,45 грн основного боргу, 2 841,85 грн - 3% річних, 31 439,69 грн інфляційних втрат) до господарського суду Львівської області.

06.06.2017 р. представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути основну заборгованість в розмірі 18 523,45 у зв'язку з тим, що відповідач частково, після подання позову до суду, сплатив основну заборгованість, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями. В решті позовні вимоги підтримав.

06.06.2017 р., через канцелярію суду, відповідач подав заяву, згідно якої повідомив суд, про неможливість прибути в судове засідання у зв'язку із станом здоров'я, крім того, повідомив, що розмір заборгованості станом на сьогоднішній день становить 18 868,45 грн., просить суд не нараховувати штрафні санкції, так як в акті звірки позивач не врахував вартість поверненого товару, чим порушив умови договору. (а.с.113)

Відповідно до п. 6.5. Договору покупець (відповідач у справі) може повернути товар продавцю (позивач у справі) тільки в разі невідповідності щодо якості прийнятого товару показникам, які встановлені в документах, передбачених в п. 3.1. та п. 3.2. даного Договору, на підставі аналізу якості територіальної Лабораторії Державної Інспекції з контролю якості лікарських засобів. Строк повернення не повинен перевищувати 7 календарних днів з дати заборони реалізації лікарського засобу, що підтверджується приписами територіальних Лабораторій Державної Інспекції з контролю якості лікарських засобів.

Відповідачем не доведено та до матеріалів справи не долучено доказів, що підтверджують виконання відповідачем п. 6.5. Договору.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.5.2 оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються у видатковій накладній на поставку товарної партії.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

У п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, 3% річних, пені.

Виходячи із положень ч.2 ст.625 ЦК України за прострочку виконання грошового зобов'язання передбачено нарахування інфляційних втрат та 3% річних за весь час прострочення (тобто, до моменту погашення боргу).

В силу положень ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виконання зобов'язання це здійснення боржником на користь кредитора обумовленої дії, яка складає предмет зобов'язання (або утримання від здійснення певної дії).

Як унормовано у частині першій статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що переказ вважається закінченим з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону(див. також частину третю статті 343 ГК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 03 січня 2011 року між ПрАТ «Альба Україна» в особі голови правління ОСОБА_2, що діє на підставі статуту (надалі - продавець), з одного боку та Приватним підприємством АРІАФАРМ в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі статуту (надалі - покупець), з іншого боку, укладено Договір купівлі-продажу №і/117-01-11 на поставку лікарських засобів та виробів медичного призначення, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передавати (поставляти) вироби медичного призначення (надалі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього Договору.

Договір купівлі-продажу №і/117-01-11 на поставку лікарських засобів та виробів медичного призначення від 03.01.2011 року підписано уповноваженими особами сторін договору, а їх підписи скріплено печатками.

На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар на суму 35 023,45 грн, що підтверджується видатковими накладними, належно засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Відповідно до п.5.1 Договору, покупець проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до п.5.2 Договору, оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються у видатковій накладній на поставку товарної партії.

Як встановлено судом, відповідач не здійснив розрахунків з позивачем за отриманий товар в повному обсязі.

06.06.2017 р., через канцелярію суду, відповідач подав заяву, згідно якої повідомив суд, що розмір заборгованості станом на сьогоднішній день становить 18 868,45 грн., просить суд не нараховувати штрафні санкції, так як в акті звірки позивач не врахував вартість поверненого товару, чим порушив умови договору.

Відповідно до п. 6.5. Договору покупець (відповідач у справі) може повернути товар продавцю (позивач у справі) тільки в разі невідповідності щодо якості прийнятого товару показникам, які встановлені в документах, передбачених в п. 3.1. та п. 3.2. даного Договору, на підставі аналізу якості територіальної Лабораторії Державної Інспекції з контролю якості лікарських засобів. Строк повернення не повинен перевищувати 7 календарних днів з дати заборони реалізації лікарського засобу, що підтверджується приписами територіальних Лабораторій Державної Інспекції з контролю якості лікарських засобів.

Відповідачем не доведено та до матеріалів справи не долучено доказів, що підтверджують виконання відповідачем п. 6.5. Договору.

18.05.2017 р. між сторонами у справі підписано Акт звірки розрахунків за період з 01.01.2014 р. по 18.04.2017р., згідно якого відповідач визнав заборгованість перед позивачем згідно Договору в розмірі 35 023,45 грн.

Як встановлено судом, відповідач частково, після подання позову до суду, сплатив основну заборгованість в розмірі 16 500,00 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями. (а.с. 114-122)

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 523,45 грн основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97р.

У вказаному листі роз'яснено, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то нарахування починається з наступного місяця.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.п.3.1, 4.1 зазначеної вище постанови Пленуму ВГС України).

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як зазначено у п.2.3 Постанови пленуму ВГСУ №18, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом ( частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Дослідивши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх перерахунок, оскільки позивачем допущені помилки в їх розрахунку. Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, з врахуванням положень вказаного пункту постанови Пленуму Вищого господарського суду України, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою програми "Ліга".

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення 2 841,85 грн - 3% річних та 31 439,69 грн інфляційних втрат є частково обґрунтованими та підлягає задоволенню в частині 3% річних - 2 841,28 грн, інфляційні втрати - 31012,85 грн. В решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 0,57 грн та інфляційних втрат в сумі 426,84 грн слід відмовити.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір, сплачений позивачем, покладається на відповідача відповідно до приписів ст. 49 ГПК України .

Згідно з п.п.4.7. п.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами): "4.7. Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6-8 ГПК ), то судовий збір також покладається на відповідача. При цьому якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход державного бюджету України."

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.1,2,4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст.82,84,85,116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватне підприємство АРІАФАРМ ( 79040, Львівська область, м. Львів, вул. Авіаційна, б.7; ідентифікаційний код 32052933 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» ( 08300, м.Бориспіль, вул. Шевченка,100; ідентифікаційний код 22946976 ) 18 523,45 грн - основної заборгованості, 2 841,28 грн - 3% річних, 31 012,85 грн інфляційних втрат та 1 590,14 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення підписано 12.06.2017 р.

Суддя Синчук М.М.