Постанова

від 06.06.2017 по справі 910/22064/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2017 р. Справа№ 910/22064/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Задворна Н.М. (довіреність б/н від 30.12.2016 р.)

від відповідача - Літвінов Є.В. (довіреність б/н від 20.12.2016 р.)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Заммлер Україна

на рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2017 р.

у справі №910/22064/16 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Заммлер Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Євромедіа Компані

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Заммлер Україна звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Євромедіа Компані про стягнення заборгованості у розмірі 961630,74 грн., з яких: 829499, 94 грн. - основний борг, 35970, 83 грн. - інфляційні втрати, 87401, 54 грн. - пеня та 8758, 43 грн. - проценти за користування коштами.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.02.2017 р. в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, некваліфікованим та упередженим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скаги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.07.2016 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір транспортного-експедиторського обслуговування (авіа) № 80-0107-16, в якому сторони узгодили істотні умови договору, підстави та порядок розрахунків.

Як зазначає представник позивача, оригінал зазначеного договору ним було направлено відповідачу, проте останній направив скан-копію зазначеного договору на електронну адресу позивача, обіцяючи надіслати оригінал.

В матеріалах справи міститься кольорова копія вказаного договору, що підписана сторонами.

В рамках досягнутих домовленостей, відповідач протягом липня 2016 року з інтервалом в 1-2 дні замовив у позивача 5 авіаперевезень, здійснення яких за маршрутом Бориспіль - Нью-Йорк - Ріо-Де-Жанейро підтверджується авіанакладними №№ 566-1286 0072, 566-1286 0094, 566-1286-0105, 566-1286 0116, 566-286 0131, що наявні в матеріалах справи. Загальна сума вказаних авіаперевезень складає 829499,94 грн.

Факт надання послуг, зокрема, підтверджується підписаним сторонами (експедитором та клієнтом) актом приймання-передачі/надання послуг, до якого додаються супровідні документи.

Відповідачем було підписано наступні акти надання послуг: №80-1607-001 від 13.07.2016 р. на суму 226200,11 грн., №80-1607-004 від 21.07.2016 р. на суму 206459,22 грн., №80-1607-005 від 22.07.2016 р. на суму 45273,25 грн., №80-1607-006 від 23.07.2016 р. на суму 273515,60 грн., № 80-1607-008 від 25.07.2016 р. на суму 78051,76 грн. Вказані акти містять посилання на договір №80-0107-16 від 01.07.2016 р., як на підставу надання послуг.

За твердженнями позивача, незважаючи на отримані у повному обсязі послуги, відповідач не здійснив їх оплату, посилаючись на важке фінансове становище, проте підтвердив свої наміри щодо здійснення оплати гарантійним листом, наявність якого не заперечував в судовому засіданні. Більше того, сума боргу у розмірі 829499,94 грн. визнана відповідачем у мировій угоді, копія якої міститься в матеріалах справи.

Оскаржуване рішення мотивовано відсутністю оригіналу договору транспортно-експедиторського обслуговування (авіа) № 80-0107-16.

Відповідно до ст.ст. 5, 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис .

Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

Отже, підписаний відповідачем договір транспортно-експедиторського обслуговування (авіа) № 80-0107-16 від 01.07.2016 р. та переданий позивачу у електронний спосіб, є належною підставою для встановлення факта досягнення сторонами умов співпраці та укладення такого договору.

Відсутність оригіналу вищезазначеного договору не спростовує факт надання позивачем відповідачу послуг з авіаперевезення на загальну суму 829499,94 грн.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Аналогічні положення викладені в ч.ч. 1, 2 ст. 180 ГК України, відповідно до яких зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За змістом ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами вчиняються у письмовій формі.

Частиною 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

В даному випадку позивач здійснив авіаперевезення вантажу на загальну суму 829499,94 грн., а відповідач підтвердив її отримання без зауважень, а отже зобов'язаний звернути позивачу 829499,94 грн.

Вказані обставини підтверджуються належними доказами, а саме - авіанакладними та актами надання послуг (копії яких містяться в матеріалах справи, а також оригінали яких оглянуті в судовому засіданні).

В матеріалах справи міститься лист відповідача від 22.09.2016 р. №117, в якому відповідач підтверджує факт замовлення транспортно-експедиційних послуг у позивача на суму 829499,94 грн.

18.11.2016 р. позивачем була надіслана відповідачу претензія щодо оплати заборгованості у сумі 829499,94 грн., отримання якої не заперечувалось відповідачем в судовому засіданні. Згідно вказаної претензії, відповідач повинен був розрахуватись у строк до 30.11.2016 р. Проте, у вказаний строк відповідач не сплатив заборгованість.

Відповідно до ст. 11 Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітрятряних перевезень від 28.05.1999 р. (м. Монреаль), до якої Україна приєдналась 17 грудня 2008 року на підставі Закону України Про приєднання України до Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень , яка визначає доказову силу документації, авіавантажна накладна або квитанція на вантаж, до доведення протилежного, є достатнім свідченням укладення договору, прийняття вантажу та умов перевезення, зазначених у них; будь-які відомості в авіавантажній накладній або в квитанції на вантаж про вагу, розміри та упакоковку вантажу, а також про кількість місць, до доведення протилежного, є достатнім свідченням повідомлених даних; дані про кількість, об'єм та стан вантажу не є доказом проти перевізника, за винятком тих випадків, коли ним проведена перевірка цих даних у присутності вантажовідправника із зазначенням цього в авіа вантажній накладній чи в квитанції на вантаж, або коли вони стосуються очевидного стану вантажу. Відтак, оформлена належним чином авіанакладна (Air Waybill) є достатнім свідченням укладення договору.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Слід зазначити, що правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, від імені якої він укладений, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Зі змісту норми ч. 1 ст. 241 ЦК України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних конклюдентних дій особи - сторони правочину.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 р. у справі № 3-59гс14.

Отже наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (ч. 3 ст. 241 ЦК України).

Вищезазначені обставини, на думку колегії суддів, в сукупності є підтвердженням схвалення правочину з боку відповідача. Більше того, відповідачем в судовому засіданні не заперечувалось отримання ним послуг належної якості від відповідача, а також не заперечувалось існування боргу в сумі зазначеній позивачем, однак за відсутності оригіналу договору транспортно-експедиторського обслуговування вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Враховуючи, що надання таких послуг передбачено саме умовами договору, акти надання послуг містять посилання на договір, як на підставу для їх надання, в матеріалах справи міститься копія договору підписана обома сторонами (від проведення експертизи вказаної копії відповідач у судовому засіданні відмовився), колегія суддів вважає, що договір транспортно-експедиторського обслуговування (авіа) № 80-0107-16 від 01.07.2016 р. є укладеним, а відносини, що виникали між сторонами, регулються його умовами.

Крім того, на підтвердження позовних вимог, фактичного існування між сторонами договірних відносин, а також факта надання послуг, позивачем було долучено до матеріалів справи відповідь Авіакомпанії Міжнародні авіалінії України від 06.06.2017 р. №03.2-214 на запит ТОВ Заммлер Україна , в якій чітко вказано, що вантаж перевезений за авіанакладними №№566-1286 0072, 566-1286 0094, 566-1286 0105, 566-1286 0116, 566-1286 0131 було доставлено вантажоодержувачу у повному обсязі. У вказаних авіанакладних вказано замовника (відповідач) відповідного перевезення, виконавця, а також отримувача вантажу.

Вказані докази, з урахуванням приписів та в межах ст.ст. 4-3, 43, 101 ГПК України, приймаються колегією суддів до уваги. Господарський суд створює сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. А зазначені докази дають можливість встановити факт надання послуг позивачем відповідачу.

З огляду на те, що факт надання послуг, передбачених умовами договору транспортно-експедиторського обслуговування (авіа) № 80-0107-16 від 01.07.2016 р., а також наявна сума заборгованості відповідача, підтверджується актами надання послуг, що підписані відповічем без зауважень, авіанакладними, гарантійним листом, а також мировою угодою, складеною відповідачем та підписаною ним, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 829499,94 грн. заборгованості є обґрунтованими, документально доведеними та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 35970,83 грн. інфляційних втрат та 8758,43 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині інфляційних втат у розмірі 35970,83 грн. та 3% річних у розмірі 8758,43 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розімірі 87401,54 грн.

За змістом ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що в обґрунтування підстав для застосування до відповідача штрафної санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від суми простроченої заборгованості за кожний день такого прострочення позивач посилається на ст. 549 ЦК України, а також на п. 6.3.4 договору, в якому зазначено, що у випадку затримки розрахунків, клієнт сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки оплати.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, встановила, що сума пені розрахована позивачем окремо за кожним рахунком-фактурою без порушення, в передбачені законом строки нарахування пені, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача пені визнаються колегією суддів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 8758,43 грн.

Щодо посилань суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на положення ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , а саме на те, що договір транспортного експедирування укладається в письмовій формі, колегія суддів зазначає, що приписи цієї ж статті встановлюють, що факт надання послуги експедитора підтверджується, зокрема, оформленою належним чином авіанакладною (Air Waybill), яка відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому остання підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення підлягає скасуванню.

За змістом ст. 49 ГПК України, судовий збір відшкодовується стороні на користь якої відбулось рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 2 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Заммлер Україна задовольнити.

Рішення господарського суду м. Києва від 22.02.2017 р. у справі № 910/22064/16 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Євромедіа Компані (02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, 6-А, літера А , Н/П №112, код ЄДРПОУ 32828435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Заммлер Україна (01135, м. Київ, вул. Григорія Андрющенка, 4-Г, код ЄДРПОУ 35007717) 829499 (вісімсот двадяцть дев'ять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 94 коп. основного боргу, 35970 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят) грн. 83 коп. інфляційних втрат, 8758 (вісім тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 43 коп. процентів за користування коштами, 87401 (вісімдесят сім тисяч чотириста одну) грн. 54 коп. пені, 14424 (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 45 коп. судового збору за подання позовної заяви та 15867 (п'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

Справу №910/22064/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.О. Зеленін

Л.П. Зубець