Постанова

від 14.06.2006 по справі 110/16-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

110/16-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

01032, м.Київ - 32, вул. Комінтерну, 16.тел. 230-31-77

І м е н е м     України

ПОСТАНОВА

"14" червня 2006 р.                                                              Справа № 110/16-2006          

За  позовом   Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до   Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "Русіра"

про  стягнення 2057 грн.

Суддя                   Христенко О. О.

Секретар судового засідання Богдан О.М.  

за участю представників сторін:

від позивача –Пуш Н.М., довіреність № 03-222/465 від 31.05.2006 р.;

від відповідача –Адамчук В.С., бухгалтер

Суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Київського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Київ до Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми „Русіра”, с. Багрин, Васильківський район про стягнення 2 043,00 грн. адміністративно-господарської санкції та 14,00 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції.

Позивач просить суд задовольнити позов, оскільки відповідач в порушення вимог ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” не сплатив адміністративно-господарські санкції за 2005 рік до Фонду України соціального захисту інвалідів у встановленому законом порядку та розмірі.

        Представник відповідача в судовому засіданні усно визнав позовні вимоги посилаючись на те, що відповідач не повідомляв уповноважені органи про наявність вакансії для працевлаштування інваліда.  

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи в їх сукупності, господарський суд  

встановив:

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (форма № 10-П І, затверджена наказом Держкомстату України № 49 від 10.01.2002 р.) копія в матеріалах справи, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2005 рік ПП ВКФ „Русіра” становить 8 працівників.

Як вбачається із звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, за невиконання встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в 2005 році, за вказаний період відповідачем не було працевлаштовано жодного інваліда при необхідному нормативі 1 особа.

Відповідальність за незабезпечення нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідно до ч. 10 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.91 р. (з подальшими змінами), покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати адміністративно-господарської санкцій, сума якої визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом (ч. 1 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, сума адміністративно-господарської санкцій, яку необхідно перерахувати за незайняте робоче місце інвалідом у зв‘язку з невиконанням встановленого нормативу (якщо працює від 8 до 25 осіб –одне робоче місце), визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом і, як зазначає позивач, становить для відповідача 2 043,00 грн. за 1 незайняте робоче місце інваліда в 2005 році.

Однак, Законом України № 1771-ІУ від 15.06.2004 р. (який набрав чинності з 01.01.2005 р.), частину 1 ст. 20 доповнено реченням такого змісту: "Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних (адміністративно-господарських) санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації".

Тобто, враховуючи, що на підприємстві у 2005 році працювало 8 працівників, середня річна заробітна плата на підприємстві відповідача у 2005 році становила 2 043,00 грн., то розмір адміністративно-господарської санкції повинен становити половину середньої річної заробітної плати, тобто 1 021,50 грн.    

Згідно п. 4 Порядку сплати підприємствами (об‘єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28.12.2001 р., штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним (тобто до 15.04.2006 р.).  

Доказів сплати адміністративно-господарської санкції у сумі 1 021,50 грн. на час вирішення спору відповідачем до суду не подано.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за  собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за 22 дні прострочки сплати адміністративно-господарської санкції в сумі 14,00 грн.

Враховуючи, що адміністративно-господарська санкція становить 1 021,50 грн., а позивачем розраховувалася пеня від суми 2 043,00 грн., то задоволенню підлягає пеня в сумі 7,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції, яка діяла у 2005 році, працевлаштування інвалідів  здійснюється центральними органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Пунктом 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.2002 р., зазначено, що підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Згідно п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідачем не надано доказів того, що у ПП ВКФ „Русіра” у 2005 році було створено 1 робоче місце для інваліда, що ПП ВКФ „Русіра” у 2005 році інформувало про вільне робоче місце для інваліда органи, на які Законом покладено обов‘язок щодо працевлаштування інвалідів.

За таких обставин господарським судом встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково: адміністративно-господарська санкція за 2005 рік за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів в сумі 1 021,50 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції в сумі 7,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а  відповідачем - фізична чи юридична  особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.          

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 94, 157, 158, 161, 162, п. 3 та п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд  

постановив:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми „Русіра”, що знаходиться за адресою: 08630, Київська обл., Васильківський район, с. Багрин, вул. Київська, 2, ідет. код 20609752 на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, що знаходиться за адресою: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 72, ідент. код. 19023989 (р/р 31210230600176 в УДК по Київській області, МФО 821018) 1 021 (одна тисяча двадцять одна) грн. 50 коп. адміністративно-господарської санкції та 7 (сім) грн. 00 коп. пені.     

3. В решті позову відмовити.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова можу бути оскаржена в апеляційному порядку: заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя                                                                                          Христенко О. О.