Ухвала

від 27.04.2017 по справі 820/10537/15

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

27 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Гриціва М.І., Прокопенка О.Б., -

розглянувши заяву товариства з додатковою відповідальністю Житлобуд-2 (далі - Товариство) про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) Банк Національний кредит Паламарчука Віталія Віталійовича (далі - Уповноважена особа Фонду; Фонд відповідно), Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського міського управління юстиції (далі - Відділ), державного підприємства Національні інформаційні системи (далі - Підприємство), департаменту реєстрації Харківської міської ради, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) КМ-Холдинг , ПАТ Волиньбакалія , ПАТ Компанія Райз , про визнання нечинним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії, визнання грошових коштів зарахованими,

в с т а н о в и л а:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року позов задоволено частково.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 травня 2016 року постанову суду першої інстанції в частині щодо внесення змін в записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень змінив, в іншій частині - залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України постановою від 14 лютого 2017 року рішення судів попередніх інстанцій скасував. Провадження у справі до Уповноваженої особи Фонду про визнання нечинним та скасування розпорядження, скасування платіжного доручення та визнання грошових коштів зарахованими - закрив. У задоволенні позову до Відділу, Підприємства про зобов'язання вчинити дії - відмовив.

Не погоджуючись із цією постановою, Товариство звернулося із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня, 10 листопада, 17, 18 грудня 2015 року (№№ К/800/23891/15; К/800/36914/15; К/800/24067/15, К/800/27931/15; К/800/39816/15 відповідно), 26 січня, 3 лютого, 1, 22 березня, 12 квітня, 6 грудня 2016 року (№№ К/800/38518/15; К/800/18814/15; К/800/21368/15; К/800/32925/15; К/800/21185/15, К/800/21063/15; К/800/21305/16 відповідно), 7, 9 лютого 2017 року (№№ К/800/28503/15; К/800/51713/15 відповідно) та копію постанови Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року (№ 6-2735цс16), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального і процесуального права та невідповідність судового рішення касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Проте аналіз рішень суду касаційної інстанції не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Так, у постанові, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції, закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до Уповноваженої особи Фонду, виходив з того, що оскаржуване розпорядження від 28 серпня 2015 року № 24 про здійснення вірного відображення обліку кредитної заборгованості ПАТ Компанія Райз не є рішенням суб'єкта владних повноважень на виконання наданих йому законом владно-управлінських функцій, оскільки прийнято виключно як особою, призначеною Фондом на здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку, у порядку, передбаченому Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон № 4452-VІ). Отже, в цій частині справа не підсудна адміністративним судам. Також не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства позовні вимоги про скасування платіжного доручення від 2 вересня 2015 року та визнання грошових коштів Товариства такими, що зараховані на визначений рахунок.

Водночас у рішеннях суду касаційної інстанції, наданих для порівняння (крім зазначених нижче), предметом оскарження були рішення уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемними договорів банківського вкладу між фізичними особами та банками та дії щодо невключення позивачів до реєстру вкладників цих банків, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Де суд вказав на відсутність підстав, встановлених Законом № 4452-VІ для визнання нікчемними зазначених договорів.

В ухвалі від 6 грудня 2016 року суд касаційної інстанції у справі за позовом ТОВ Авіс про визнання нечинними та скасування рішення та повідомлення про нікчемність правочину, погодився з рішенням суду апеляційної інстанції та вказав на відсутність підстав для визнання правочинів нікчемними врахувавши, що постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року по справі № 826/1162/16 визнано незаконними та скасовано постанову правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 Про віднесення ПАТ Укрінбанк до категорії неплатоспроможних та рішення виконавчої дирекції Фонду від 24 грудня 2015 року № 239 щодо запровадження тимчасової адміністрації та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку.

В ухвалі від 12 квітня 2016 року Вищий адміністративний суд України у справі про визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та зобов'язання включити позивача до зазначеного переліку та до Загального реєстру вкладників банку, зазначив, що такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та погодився з судом апеляційної інстанції про задоволення позову, оскільки суди не встановили, що договір банківського вкладу має ознаки нікчемного правочину.

В постанові від 17 грудня 2015 року (№ К/800/27931/15), у справі про визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду, касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав, встановлених Законом № 4452-VІ для визнання договору банківського вкладу нікчемним. Для відновлення порушеного права позивача прийняв постанову, якою зобов'язав уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію про позивача та включити його до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

У постанові від 22 жовтня 2015 року, касаційний суд погодився з судом апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання, укладеного між позивачем та банком, правочину нікчемним. Крім того, для повного захисту порушеного права позивача зобов'язав уповноважену особу Фонду включити його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та подати до Фонду інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в банку за рахунок Фонду.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, судове рішення в якій оскаржується, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії судових рішень в яких додано до заяви.

Крім того, надані для порівняння рішення не містять іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм матеріального і процесуального права, про які йдеться у заяві позивача.

Постанова Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року, надана на підтвердження наявності підстави, встановленої пунктом 5 частини першої статті 237 КАС, не містить висновків щодо правильного застосування норм матеріального права, оскільки Верховний Суд України у цій справі усував розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм процесуального права, а саме статей 17, 21 КАС.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої Товариством заяви.

Враховуючи викладене, керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів , статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом товариства з додатковою відповідальністю Житлобуд-2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства Банк Національний кредит Паламарчука Віталія Віталійовича, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського міського управління юстиції, державного підприємства Національні інформаційні системи , департаменту реєстрації Харківської міської ради, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю КМ-Холдинг , публічне акціонерне товариство Волиньбакалія , публічне акціонерне товариство Компанія Райз , про визнання нечинним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії, визнання грошових коштів зарахованими за заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кривенда Судді: М.І. Гриців О.Б. Прокопенко