Рішення

від 09.06.2017 по справі 482/1700/16-ц

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09.06.2017

Справа № 482/1700/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 червня 2017 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді - Ітріна М.В., секретаря судового засідання Шведової Я.О., за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 і співвідповідача ОСОБА_3 та їх представника - ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса цивільну справу за позовом фермерського господарства Зоряне (далі - Господарство) до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог: сектор з питань державної реєстрації Новоодеської районної державної адміністрації Миколаївської області, про розірвання угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки і стягнення матеріальної шкоди та упущеної вигоди, -

В С Т А Н О В И В :

24 листопада 2016 року Господарство звернулося до суду з вказаним позовом до відповідача. Обґрунтовують його тим, що 27 червня 2006 р. між Господарством та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки площею 19,76 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Новоодеської міської ради Миколаївської області, строком на 15 років.

11 серпня 2016 р., за ініціативою ОСОБА_2, було укладено угоду про дострокове розірвання (припинення) договору оренди землі.

Домовилися, що умовами цього повинно бути передача земельної ділянки за Актом прийому-передачі до 15 жовтня 2016 року.

Проте, ОСОБА_2 не виконав цієї умови Договору.

Вказане позбавило Господарство засіяти земельні ділянки, які межують з ділянкою ОСОБА_2, оскільки не була визначена межа та розмір спірної земельної ділянки.

В подальшому ОСОБА_2 уклав договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_3 та здійснив його державну реєстрацію.

З посиланням на ці обставини просять розірвати угоду від 11 серпня 2016 р. між ОСОБА_2 і Господарством та стягнути шкоду у сумі 9 781,20 грн, що включає в себе вартість 20 тон посівного ячменю, який було закуплено, але не засіяно з вищезгаданих причин, а також упущену вигоду в розмірі 82 992 грн, а саме прибуток від врожаю зібраного із орендованої земельної ділянки ОСОБА_6, що межує з ділянкою ОСОБА_2, якби вона була засіяна. Крім того, без зазначення правових підстав просять визнати недійсним договір оренди земельної ділянки укладений 30.08.2016 р. між ОСОБА_2 і ОСОБА_3

У судовому засіданні представник позивача цивільний позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 заявлені вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити.

В ході розгляду справи, за ініціативою суду ОСОБА_3 було залучено до участі в розгляді цієї справи третьою особою, що не заявляє самостійних вимог, а в подальшому співвідповідачем, який також заявлених вимог не визнав.

За ініціативою представника позивача було залучено до участі в розгляді цієї справи сектор з питань державної реєстрації Новоодеської районної державної адміністрації Миколаївської області у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, представник якої заявлені вимоги не визнала.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача і співвідповідача, їх представника, представника третьої особи, та покази свідка, дослідивши обставини справи і перевіривши їх письмовими доказами, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що позов Господарства задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

За правилами статей 3, 15, 11 ЦПК України, кожна особа має в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, із земельних відносин. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є цивільні договори, різновидом яких є договір оренди земельної ділянки.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України Про оренду землі ).

Статтею 31 цього Закону передбачені випадки припинення договору оренди землі, зокрема шляхом його дострокового розірвання за згодою сторін.

Аналогічна норма права визначена і в ч. 1 ст. 651 ЦК України.

За змістом ст. 654 ЦК України, розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом те, що 27 червня 2006 року між ОСОБА_2 та фермерським господарством Зоряне було укладено договір № 50, оренди земельної ділянки площею 19,76 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новоодеської міської ради Миколаївської області, строком на 15 років (а. с. - 10).

Цей договір зареєстровано 30 жовтня 2006 р. у Новоодеському відділі Миколаївської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах за № 040601901251 (а. с. - 11, зв. стор.).

Умови договору оренди земельної ділянки сторонами виконувались та ними не оспорюються.

11 серпня 2016 р. між Господарством та ОСОБА_2 укладено Угоду про дострокове розірвання (припинення) договору оренди земельної ділянки № 50 від 27 червня 2006 р. (а. с. - 9).

Пунктами 1, 2, 3, 4, 5, 6 і 7 цієї Угоди сторони домовились у добровільному порядку достроково розірвати (припинити) договір оренди земельної ділянки від 27 червня 2006 р., повернення якої здійснюється на підставі Акта прийому-передачі до 15 жовтня 2016 р., при цьому Орендар збирає вирощений ним на спірній земельній ділянці врожай, а вказана угода набуває чинності з моменту її державної реєстрації і з цього моменту сторони втрачають права вимоги за договором оренди. Крім того, в спірній Угоді сторони домовились, що всі дії щодо розірвання (припинення) договору оренди земельної ділянки здійснюється Орендодавцем (реєстрація угоди про припинення договору оренди, тощо).

Судом з'ясовано, що Господарство на виконання умов спірної Угоди від 11 серпня 2016 р. зібрало з орендованої земельної ділянки вирощений ним врожай, а за зверненням відповідача ОСОБА_2 орган Державної реєстрації, яким є сектор з питань державної реєстрації Новоодеської районної державної адміністрації Миколаївської області, 18 серпня 2016 р. здійснив державну реєстрацію Угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки (а. с. - 72, 82).

Отже, наведене свідчить про те, що укладена між сторонами 11 серпня 2016 р. спірна Угода набула чинності з 18 серпня 2016 р. (а. с. - 34, 82).

Вимог про скасування державної реєстрації Угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки Господарство не заявляло.

Таким чином, основні умови укладеної сторонами Угоди були виконані. З вказаного моменту, укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки достроково розірвано, а правовідносини між сторонами за цим договором припинено.

За такого, суд не вбачає правових підстав для розірвання Угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки.

У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати з іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону (ч. 3 ст. 32 Закону України Про оренду землі ).

За правилами статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Господарством не надано суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу, яким би доводилися вимоги щодо завдання матеріальної шкоди у розмірі 9 781,20 грн та упущеної вигоди в сумі 82 992 грн внаслідок дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки, а також не прийняття ОСОБА_2 від Господарства належної йому земельної ділянки у спосіб складання Акту прийому-передачі.

Зі змісту Угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки випливає, що сторонами не передбачено відшкодування понесених збитків у зв'язку з достроковим розірванням договору оренди землі.

Крім того, як видно зі змісту позовної заяви, показів свідка ОСОБА_7, з наданих Господарством документів, за якими останнє 20 жовтня 2016 р. придбало 20 тон насіння ячменю за 110 000 грн у товариства з обмеженою відповідальністю Колос , тоді як йому ще 17 вересня 2016 р. було відомо, що спірна земельна ділянка передана в оренду ОСОБА_3 та обробляється останнім, і у встановлений в Угоді термін не прийнята ОСОБА_2 за Актом приймання-передачі (а. с. - 2, 21-24).

За такого, суд критично оцінює та не приймає до уваги твердження позивача про те, що внаслідок дій ОСОБА_2 не використали придбане насіння ячменю, оскільки не мали змоги засіяти земельну ділянку, що межує із земельною ділянкою ОСОБА_2

Положенням ч. 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин (ч. 3 ст. 215 ЦК).

Згідно з вимогами частин 1, 2, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства та його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

19 серпня 2016 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір № 06, оренди земельної ділянки площею 19,7557 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новоодеської міської ради Миколаївської області, строком на 7 років, тобто до 30 серпня 2023 року (а. с. - 34-35, 54).

Цей договір зареєстровано 30 серпня 2016 р. державним реєстратором Новоодеської районної державної адміністрації Миколаївської області (а. с. - 35).

До цього часу сторони договору оренди земельної ділянки, тобто ОСОБА_2 і ОСОБА_3 виконують умови спірного договору.

Господарство, заявляючи вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки укладеної між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 взагалі не зазначило правових підстав визнання його недійсним та не вказало, чим порушені його права укладанням такого договору.

Разом з тим, суд дійшов висновку про те, що при укладанні цього договору оренди земельної ділянки сторонами (ОСОБА_2 і ОСОБА_3) дотримано вимог, передбачених ст. 203 ЦК України, а відтак, то й відсутні підстави для його скасування.

Керуючись статтями 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У повному обсязі відмовити фермерському господарству Зоряне у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 щодо:

- розірвання угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 11 серпня 2016 р., укладеної між фермерським господарством Зоряне і ОСОБА_2;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30 серпня 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3;

- стягнення матеріальної шкоди у сумі - 9 781,20 грн;

- стягнення упущеної вигоди в сумі - 82 992 грн, як заявлені безпідставно.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий