Постанова

від 12.06.2017 по справі 815/2412/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2412/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання - Белінського Г.В.,

представника позивача - Григор'єва В.В. за довіреністю ,

представник відповідачів - Орловської В.В. за довіреністю ,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю "МАСТЕРКОРП" до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 15.02.2017 року №0000844000, дійшов висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.

І. Суть спору:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МАСТЕРКОРП" до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області в якому позивач просив суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 15.02.2017 року №0000844000 прийняте Головним управлінням ДФС в Одеській області, про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "МАСТЕРКОРП" штрафних санкцій у сумі 3 544 630,57 (три мільйона п'ятсот сорок чотири тисячі шістсот тридцять),57 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській провела документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з контрагентом ПП Стандарт-Ком , здійснення реалізації пального.

За результатами перевірки 30.11.2016 року складений акт №6033/15-33-40/40335118 ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.

На підставі Акту перевірки відповідач, Головне управління ДФС в Одеській області виніс податкове повідомлення-рішення №0000844000 від 15.02.2017 року про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "МАСТЕРКОРП" штрафних санкцій у сумі 3 544 630,57 грн.

Позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення №0000844000 від 15.02.2017 року є протиправним та таким, що належить до скасування оскільки, товар який реалізований ПП Стандарт-Ком не є пальним в розумінні п.п. 215.3.4 п.215.3 ст. 215 ПК України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві (а.с.4-6).

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у запереченні на адміністративний позов (а.с.41-45).

В обґрунтування заперечення представник відповідача зазначила, що перевіркою встановлено, що позивач у серпні 2016 року та вересні 2016 року згідно з даними ЄРПН та податкових накладних реалізував ПП Стандарт-Ком вакуумний газойль та бітум дорожній, що є пальним відповідно до п.п. 215.3.4 п.215.3 ст.215 ПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

ІІ. Встановлені судом обставини справи:

ТОВ "МАСТЕРКОРП" зареєстровано 10.03.2016 року Юридичним Департаментом Одеської міської ради за №15561020000057501, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 40335118.

Позивач знаходиться на податковому обліку в органах ДПС з 11.03.2016 року за № 155316041063, станом на момент перевірки перебував на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

Види діяльності позивача: 46.31-оптова торгівля фруктами й овочами; 46.90-основний вид діяльності неспеціалізована оптова торгівля; 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.49-оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.38 - оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками; 46.71-оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

На підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській №1314 від 23.11.2016 року та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 23.11.2016 року №259 виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин позивача з контрагентом ПП Стандарт-Ком по здійсненню реалізації пального (згідно з УКТ ЗЕД 2710196810) відповідно до п.п.215.3.4 п.215.3 ст.215 ПК України (а.с.46-47).

За результатами перевірки 30.11.2016 року відповідач ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області склав акт №6033/15-33-40/40335118 (а.с.48-54).

В акті перевірки зафіксовано, що позивач порушив:

- підпункт 212.34 п.212.3 ст.212 розділу VІ ПК України через здійснення суб'єктом господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації такого суб'єкта платником акцизного податку у порядку, передбаченому ПК України, що тягне за собою накладання штрафу у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального (з урахуванням податку на додану вартість) (а.с.53).

На підставі акту перевірки №6033/15-33-40/40335118 від 30.11.2016 року відповідач, Головне управління ДФС в Одеській області прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000844000 від 15.02.2017 року про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 3 544 630,57 грн. (а.с.8).

Суд встановив, що відповідач в обґрунтування зафіксовано порушення позивачем ПК України посилається на те, що позивач у серпні 2016 року та вересні 2016 року реалізував ПП Стандарт-Ком вакуумний газойл (не відповідає вимогам ТУ У 23.2-31514949-011:2009) та бітум дорожній марки БНД 70/100 60/90 (код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710196810), що на думку відповідача є пальним відповідно до п.п.215.3.4 п.215.3 ст.215 ПК України.

ІІІ. Положення національного законодавства,

які суд застосовує до вказаних правовідносин

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до статті 9 ПК України акцизний податок віднесений до загальнодержавних податків і зборів.

Згідно з підпунктом 14.1.1 п. 14.1. статті 14 ПК України пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПК України.

Підпункт 212.3.4. п.212.3 статті 212 ПК України встановлює, що особи, які здійснюють реалізацію пального, зобов'язані обов'язково зареєструватися платниками податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Статтею 215 ПК України визначені підакцизні товари та ставки податку.

Відповідно до підпункту 215.3.4 п.215,3 статті 215 ПК України пальним за кодом товару згідно з УКТЗЕД 2710196810 є лише пічне паливо побутове.

Також визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД здійснюється відповідно до Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, затверджених Законом України від 19.09.2013р. №584-VII Про митний тариф .

Крім того, Державна фіскальна служба України своїм інформаційним листом від 22.09.2016р. №20648/6/99-99-12-0312-03-03-15 надала податкову консультацію з питань віднесення товару паливо пічне , виготовленого з відпрацьованих нафтопродуктів, до підакцизних товарів

У цьому листі Державна фіскальна служба України надала офіційне тлумачення , що відноситься до палива пічного побутового. У листі серед іншого зазначалось, що пічне паливо побутове використовується з метою економії дизельного палива. На паливі пічному побутовому працюють котли парові і водогрійні, теплогенератори, зерносушарки, установки для приготування кормів тощо.

При цьому Державна фіскальна служба зауважує: … в УКТ ЗЕД термін пічне паливо не визначене, тому такий товар буде класифікуватися серед інших товарів, що згідно з вимогами УКТ ЗЕД належить до важких дистилятів .

Віднесення нафтопродукту до рідких палив, що належить до важких дистилянтів можливе лише на підставі інформації про призначення товару, фракційний склад товару, колір, густину, температуру спалаху тощо. Така інформація повинна бути зазначена у відповідних документах (сертифікат аналізу, паспорт якості, висновок експертної установи тощо), що подаються для перевірки класифікації товару.

Класифікація нафтопродуктів здійснюється за їх фізико-хімічними показниками (на підставі висновків компетентних експертних установ, відповідних документів, де наведено , зокрема фракційний склад та призначення товару), а не лише за їх торговою назвою чи маркою.

Згідно з тестовим описом товарної підкатегорії 2710990000 інші відпрацьовані нафтопродукти Пояснень до УКТ ЗЕД до цієї товарної підкатегорії включаються відпрацьовані нафтопродукти , тобто відходи, що містять переважно нафту або нафтопродукти, отримані з бітумінозних порід, змішані або незмішані з водою. До вказаної товарної

Підкатегорії, зокрема, включають нафтопродукти, що непридатні для подальшого використання як первинні продукти.

Крім цього, згідно з ГОСТом 21046-86 Нефтепродукты отработанные відпрацьовані нафтопродукти використовуються як сировина для регенерації нафтопродуктів або як окмпонгет при виготовленні палив.

Таким чином, нафтопродукт, який з метою виготовлення товару Пічне опалення одержано в результаті переробки відпрацьованих мастильних матеріалів шляхом використання фільтрувальної установки , не може розглядатися як відпрацьований нафтопродукт , оскільки він вже втратив властивості відпрацтованого нафтопродукту і відповідно не може класифікуватися згідно з Основними правилами інтерпретації УКТ ЗЕД 1 та 6в товарній підкатегорії 27 10 99 00 00 .

IV . Оцінка суду

Із сукупного аналізу зазначених норм права та встановлених обставин справи, суд робить висновок, що предметом у даній справі є вирішення питання, чи відносився товар , який позивач реалізовував відповідно до його взаємовідносин із контрагентом Стандарт-Ком у серпні та вересні 2016 року, до палива.

Відповідач згідно з його доводами в акті перевірки погоджується з тим, що товар, який був реалізований відносився до коду продукції УКТЗЕД 2710196810.

В свою чергу підпункт 215.3.4. п.215.3 статті 215 ПК України, яка встановлює перелік підакцизних товарів за кодом товару УКТЗЕД 2710196810, визначає, що пальним є лише пічне паливо побутове .

Представник відповідача ні в своїх запереченнях на позов, ні у судових засіданнях жодним доказом не довів, яким чином вакуумний газойл (не відповідає вимогами ТУ У 23.2-31514949-011:2009 ) та бітум дорожній марки БНД 70/100,60/90 належать до пічного палива.

При цьому суд звертає увагу на лист - податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 22.09.2016р. №20648/6/99-99-12-0312-03-03-15, де податковий орган сам зазначає: … в УКТ ЗЕД термін пічне паливо не визначене, тому такий товар буде класифікуватися серед інших товарів, що згідно з вимогами УКТ ЗЕД належить до важких дистилятів .

Віднесення нафтопродукту до рідких палив, що належить до важких дистилянтів можливе лише на підставі інформації про призначення товару, фракційний склад товару, колір, густину, температуру спалаху тощо. Така інформація повинна бути зазначена у відповідних документах (сертифікат аналізу, паспорт якості, висновок експертної установи тощо), що подаються для перевірки класифікації товару .

Однак відповідач, стверджуючи, що зазначений вище товар відноситься до підакцизних товарів, не зробив жодного посилання на сертифікати аналізу, паспорта якості тощо.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідач не довів в суді, що позивач здійснював реалізацію пального та відповідно в нього був обов'язок зареєструватися платником акцизного податку. А відтак - застосування до позивача штрафних санкцій за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах є необґрунтованим, а тому протиправним.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

IV. Застосування загальних принципів

Стаття 9 Конституції України визначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частино національного законодавства.

Також відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

В даній конкретній ситуації, враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд вважає необхідним розглянути правомірність втручання в право позивача, гарантоване статтею 1 Першого протоколу. Суд зазначає, що накладання на позивача зобов'язання по сплаті штрафних санкцій становило втручання в його майнові права в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Таким чином, суд має встановити, чи таке втручання було виправданим відповідно до вимог цього положення.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом , а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів . Більше того верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване рішення відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. рішення Ятрідіс проти Греції (Jatridis v. Greece) , №33202/96, п. 109).

Говорячи про закон стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy), № 33202/96, п.109).

Так, п.п. 212.3.4 п.212.3 статті 212 ПК України чітко встановлює, що особи, які здійснюють реалізацію пального є платниками акцизного податку .

В свою чергу, п.п.215.3.4.статті 215 ПК України визначає, що товар за кодом УКТ ЗЕД 2710196810 відноситься до пального тільки за умови, якщо він є пічним паливом .

Також визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД здійснюється відповідно до Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, затверджених Законом України від 19.09.2013р. №584-VII Про митний тариф .

Однак, що відноситься до терміну паливо пічне не визначено ні в ПК України, ні Законі України Про митний тариф , ні в жодному іншому правовому акті. На думку суду, даний факт свідчить про відсутність в податковому кодексі України, який встановлює об'єкт справляння податку, необхідної точності та чіткості щодо визначення об'єкту на який встановлені ставки акцизного податку, зокрема, відсутня чіткість формулювання визначення такого підакцизного товару як пальне. Даний факт порушує вимогу якості закону , передбачену Конвенцією про права людини та основоположні свободи, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання податкового органу у майнові права позивача ( Щокін проти України , заява №23759/03, п.56).

При цьому суд звертає увагу на те, що при наданні податкової консультації, на яку суд посилався вище по тексту, податковий орган погоджується із тим, що термін пічне паливо є невизначеним.

У зв'язку з цим суд не може не помітити вимогу підпункту 4.1.4 Податкового кодексу України, яка передбачає презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Проте у даній справі відповідач віддав перевагу найменш сприятливому вирішенню питання для позивача, що призвело до накладення на позивача додаткових зобов'язань із сплати штрафних санкцій.

Отже, викладені вище обставини, є достатніми для висновку суду про те, що втручання у майнові права позивача було незаконним для цілей статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

З урахуванням встановлених фактів, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача належать до задоволення.

V. Розподіл судових витрат

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного керуючись Конституцією України, ст.1Першого протоколу, Податковим кодексом України ст. ст. 11, 27, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1Адміністративний позов задовольнити .

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 15.02.2017 року №0000844000 прийняте Головним управлінням ДФС в Одеській області, про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "МАСТЕРКОРП" штрафних санкцій у сумі 3 544 630 (три мільйони п'ятсот сорок чотири тисячі шістсот тридцять),57 грн.

3. Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МАСТЕРКОРП (код ЄДРПОУ 40335118) судовий збір у розмірі 53169(п'ятдесят три тисячі сто шістдесят дев'ять),46 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений 12 червня 2017 року.

Суддя О.Я. Бойко

.