Ухвала

від 29.05.2017 по справі 357/9459/15-ц

ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Умнової О.В., Висоцької В.С., Фаловської І.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом орендного підприємства Ужгородський коньячний завод до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: комунальне підприємство Київської обласної ради Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації , реєстраційна служба Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, мале підприємство Екорос , про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності, витребування з незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Київської області від 6 вересня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року орендне підприємство Ужгородський коньячний завод звернулося до суду з позовом до малого підприємства Екорос , ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі- продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з незаконного володіння.

Позов мотивовано тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 28 березня 2001 року, додаткової угоди від 24 червня 2001 року, акту прийому-передачі від 22 червня 2001 року, додаткової угоди № 2 від 25 липня 2001 року ТОВ Константа передала у власність позивача будівлю за адресою: АДРЕСА_1, що складається з частини нежитлової будівлі розміром 132,9 кв.м, введеної в експлуатацію, та об'єкта незавершеного будівництва 67% готовності, площею 2404,6 кв.м.

У 2014 році позивачу стало відомо, що приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Мельничук І.М. було посвідчено ряд договорів, згідно яких проводилось відчуження юридичним та фізичним особам нежитлового приміщення (об'єкт незавершеного будівництва) за вказаною вище адресою. Право власності на частину зазначеного нерухомого майна було визнано за ТОВ НВП Спецпромбуд- 2006 рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 5 березня 2007 року, яке було скасоване апеляційним судом Київської області 7 серпня 2012 року. Рішення господарського суду Київської області від 28 листопада 2011 року, згідно якого за ТОВ Спецпромбуд- 2006 визнано також право власності на частину нежитлової будівлі незавершеного будівництва 67% готовності, яка розташована: АДРЕСА_1, скасовано рішенням апеляційного господарського суду Київської області від 9 жовтня 2012 року.

Позивач посилається на те, що за таких обставин, на момент укладення оспорюваних договорів ТОВ НВП Спецпромбуд-2006 не мало законних правових підстав на частину нежитлової будівлі об'єкта незавершеного будівництва 67% готовності за адресою: м. Біла Церква, площа Торгова,15.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 8 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 9 листопада 2015 року, відмовлено у відкритті провадження у справі в частині вимог до малого підприємства Екорос , ФОП ОСОБА_6 про визнання недійсним договору міни від 8 жовтня 2010 року, укладеного між суб'єктами господарювання - ТОВ НВП Спецпромбуд-2006 та ФОП ОСОБА_6; про скасування державної реєстрації права власності об'єкта незавершеного будівництва в БТІ м. Біла Церква за власником МП Екорос на 1/4 частину нежитлової будівлі, розташованої в АДРЕСА_1; про витребування з незаконного володіння МП Екорос об'єкта незавершеного будівництва - 1/4 частину нежитлової будівлі за вказаною вище адресою.

В ході розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги та просив: визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 14 липня 2012 року між ТОВ НВП Спецпромбуд-2006 та ОСОБА_5; скасувати державну реєстрацію права власності об'єкта незавершеного будівництва нежитлової будівлі, розташованої в АДРЕСА_1, - 1/4 частину ОСОБА_5; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_5 1/4 частину об'єкта незавершеного будівництва нежитлової будівлі за вказаною адресою на користь орендного підприємства Ужгородський коньячний завод .

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 4 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 6 вересня 2016 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Рішення місцевого суду скасовано в частині вирішення позовних вимог щодо скасування реєстрації права власності і витребування майна з незаконного володіння з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову.

Скасовано державну реєстрацію 1/4 частини права власності об'єкта незавершеного будівництва нежитлової будівлі, розташованої у АДРЕСА_1, за ОСОБА_5. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_5 1/4 частину цього об'єкта на користь орендного підприємства Ужгородський коньячний завод . В іншій частині рішення залишено без змін.

ОСОБА_5, не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати із залишенням в силі рішення місцевого суду.

Рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову сторонами не оскаржується, тому не перевіряється колегією суддів на предмет законності і обґрунтованості у цій частині.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності на це майно, у зв'язку із чим, обґрунтовано скасував рішення місцевого суду в частині цих вимог та вирішив спір по суті.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору від 28 березня 2001 року з додатковою угодою до нього від 24 червня 2001 року та додатковою угодою № 2 від 28 березня 2001 року ТОВ Константа передало, а орендне підприємство Ужгородський коньячний завод прийняло у власність всю будівлю, що розташована в АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 116-119, т.2 а.с. 13).

На підставі рішення Господарського суду Київської області від 8 вересня 2003 року Білоцерківським МЕТІ частину приміщення площею 132,9 м.кв. було зареєстровано за орендним підприємством Ужгородський коньячний завод (т.1 а.с. 120).

На підставі договору міни від 8 жовтня 2010 року, ТОВ Спецпромбуд-2006 передав у власність ФОП ОСОБА_6 1/4 частини нежитлової будівлі незавершеного будівництвом 67% готовності в АДРЕСА_1 (т.2 а.с.30).

Відповідно до п. 1.4.1 договору міни, підставою для виникнення права власності ТОВ Спецпромбуд-2006 є рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 5 березня 2007 року, яким визнано за ТОВ Спецпромбуд-2006 право власності на спірне нерухоме майно (т.1 а.с.66).

Разом з тим, вказане рішення місцевого суду було скасовано рішенням апеляційного суду Київської області від 7 серпня 2012 року скасовано. Скасовуючи вказане рішення суду першої інстанції апеляційним судом було встановлено, що все спірне нежитлове приміщення готовністю 67% площею 2404,6 кв.м, що розташоване в АДРЕСА_1, передане у власність орендного підприємства Ужгородський коньячний завод в рахунок погашення заборгованості ТОВ Константа .

В подальшому рішенням Господарського суду Київської області від 28 листопада 2011 року за ТОВ Спецпромбуд-2006 знов було визнано право власності на 1221 кв.м об'єкту незавершеного будівництвом 67% готовності в АДРЕСА_1 (т.2 а.с.21).

На підставі цього рішення, за договором купівлі-продажу від 14 липня 2012 року, ТОВ Спецпромбуд-2006 передало у власність ОСОБА_5 1/4 частини нежитлової будівлі незавершеного будівництвом 67% готовності у АДРЕСА_1 (т.2 а.с.32).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 9 жовтня 2012 року, вказане рішення господарського суду скасовано. У задоволенні позовних вимог ТОВ Спецпромбуд-2006 відмовлено (т.2 а.с. 25).

Встановивши вказані обставини та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам на підтвердження цих обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ТОВ Спецпромбуд-2006 не мало права відчужувати частки у спірному майні.

За змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Відповідно до ст. ст. 317. 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власного волею.

Відповідно до ст.ст. 330, 388 ЦК України майно, яке було предметом судового розгляду та відчужено поза волею власника, то право власності на майно не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-1цс15, та у справі № 6-52цс14, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині, витребування майна з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції виходив з того, що відповідних документів, які б підтверджували право позивача на об'єкт незавершеного будівництва, надано не було.

Разом з тим, апеляційним судом було встановлено, що між орендним підприємством Ужгородський коньячний завод та ТОВ Константа було укладено договір від 28 березня 2001 року, відповідно до умов якого товариство визнало заборгованість перед заводом в сумі 75 569,16 грн і в рахунок погашення заборгованості товариство передало у власність заводу всю будівлю, що розташована у АДРЕСА_1.

Згідно додаткової угоди №2 від 25 липня 2001 року, у власність було передано об'єкт нерухомості, який складається з частини нежитлової будівлі розміром 132,9 кв.м. яка введена в експлуатацію та незавершеного будівництва нежитлового приміщення готовністю 67% площею 2 404,6 кв.м.

На момент укладення цього договору, чинним законодавством не передбачалося нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, що не було введено в експлуатацію та його державну реєстрацію.

Відповідно до п. 1.6. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 7 лютого 2002 року, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

У зв'язку з наведеним, реєстрація прав власності на нерухоме майно, яке було предметом договору купівлі-продажу не здійснювалась.

Рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 29 березня 2000 року, яким продовжено право ТОВ Константа користування земельною ділянкою загальною площею 0,1134 га на Торговій площі, 15.

Факт належності спірного приміщення саме орендному підприємству Ужгородський коньячний завод підтверджується договором від 28 березня 2001 року (з додатковими угодами) та рішенням апеляційного суду Київської області від 7 серпня 2012 року, яке набрало законної сили.

При цьому, відповідачі не надали жодних належних та допустимих доказів на підтвердження добросовісності набуття права власності на частини спірного об'єкту нерухомості, які могли б підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині витребування майна з чужого незаконного володіння.

Встановивши вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності на нього.

При вирішенні даної справи судом апеляційної інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ч. З ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2016 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Умнова В.С. Висоцька І.М. Фаловська