Рішення

від 27.04.2017 по справі 175/5010/16-ц

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/5010/16-ц

Провадження № 2/175/2067/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2017 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Реброва С.О.,

при секретарі Пренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сурсько-Литовської сільської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

Сторони та їх представники у судове засідання не з'явилися, надавши письмові заяви у яких позов підтримали та визнали у повному обсязі і просили справу розглянути без їхньої участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є спадкоємцем за заповітом після своєї матері ОСОБА_2, яка померла 29.02.2016 року (свідоцтво про смерть серії І-КИ №681995), що підтверджується відповідним заповітом від 10.08.2009 року, посвідченого секретарем Сурсько-Литовської сільської ради ОСОБА_3

Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ч.І ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, серед іншого, і на земельну ділянку площею 4,100 га для ведення товарного-сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Сурсько-Литовської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

В силу вимог ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У призначений законом строк позивачка прийняла спадщину шляхом подачі 04.03.2016 року відповідної заяви до Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори (з ОСОБА_4 про реєстрацію в Спадковому реєстрі №43162996 вбачається номер Спадкової справи №58668393, номер у нотаріуса ОСОБА_4 100/16).

Відповідно до частини 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом у встановленому порядку 23.11.2016 року ОСОБА_1 звернулася із відповідною заявою до державного нотаріуса Дніпропетровської районної нотаріальної контори ОСОБА_5

Проте, 23.11.2016 року позивачка отримала постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 і дана постанова нотаріуса обґрунтована відсутністю документів, які підтверджують зареєстроване право власності на спадкове майно за спадкодавцем, тобто Державного акту на право приватної власності на землю.

Згідно ст. 69 ЗУ Про нотаріат , п.п. 4.14, 4.15, 4.18 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та згідно п. 216 Інструкції Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , видача свідоцтва про право на спадщину, на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється, зокрема, за заповітом.

Цивільним законодавством передбачено регулювання правовідносин щодо здійснення права на спадкування.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права судом.

Згідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Нормою ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Приписами ст. 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з абз. 4 п. 216 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 р. за N 20/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус для видачі свідоцтва про право на спадщину вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з реєстру прав власності, а в місцевостях, де інвентаризація не проводилась, - довідку відповідного органу місцевого самоврядування.

Оскільки в судовому засіданні встановлено факт неможливості оформлення позивачем спадкових прав у встановленому законом порядку, а її вимоги не порушують інтереси третіх осіб, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 212, 215, 214 ЦПК України, ст.ст.1218,1220,1223, 1225, 1233-1236, 1261, 1268-1270, 1296 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Сурсько-Литовської сільської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії АК №892742, виданого Дніпропетровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 11.04.2000 року, ІПН: НОМЕР_1) право власності на земельну ділянку площею 4,100 га для ведення товарного-сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Сурсько-Литовської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за заповітом від 10.08.2009 року посвідченого секретарем Сурсько-Литовської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №38, після смерті ОСОБА_2, померлої 29.02.2016 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати, апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.О. Ребров