Рішення

від 02.06.2017 по справі 910/5366/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2017Справа №910/5366/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕНГРАНД" простягнення 170 125, 40 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Григор'єв Р.І. - представник за довіреністю; від відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" (далі - позивач, ТОВ "Інститут нових технологій") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕНГРАНД" (далі - відповідач, ТОВ "ЕЛЕНГРАНД") про суми у розмірі 170 125, 40 грн., у тому числі:

- суми авансових платежів у розмірі 165 558, 48 грн.;

- відсотків у розмірі 4 566, 92 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що жодних робіт підрядником за договорами № 22-11/1, № 22-11/2, № 22-11/3, 22-11/4 від 22.11.2016 року не виконано, жодних товарів не поставлено, до виконання робіт підрядник так і не приступив, хоча строк виконання вже минув.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/5366/17 та призначено розгляд справи на 02.06.2017.

У судовому засіданні 02.06.2017 року представник позивача наполягав на задоволенні заявленого позову з урахуванням уточнень позовних вимог, які викладені у заяві від 06.06.2017 року, та полягають у наступному:

в частині стягнення основного боргу

- за невиконання умов договору № 22-11/1 стягнути 32 480, 17 грн.;

- за невиконання умов договору № 22-11/2 стягнути 31 184, 17 грн.;

- за невиконання умов договору № 22-11/3 стягнути 32 395, 02 грн.;

- за невиконання умов договору № 22-11/4 стягнути 69 499, 15 грн.

Відповідно до п 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" , ГПК , зокрема статтею 22 цього Кодексу , не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивачем було фактично змінено предмет позову.

Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

З огляду на те, що ухвали суду були надіслані судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, а також на адресу відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 02.06.2017 р. судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2016 року та 22.11.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій", в якості замовника, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еленгранд" в якості підрядника було укладено ряд договорів:

- Договір підряду № 22-11/1 від 22.11.2016 року (далі - Договір 1);

- Договір підряду № 22-11/2 від 22.11.2016 року (далі - Договір 2);

- Договір підряду № 22-11/3 від 22.11.2016 року (далі - Договір 3);

- Договір підряду № 22-11/4 від 22.11.2016 року (далі - Договір 4),

відповідно до умов яких замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи по ремонту офісного приміщення , яке розташоване за адресою: Київська обл., Броварський район, с. Княжичі, вул. М. Лагунової, 1-Б (далі - об'єкт).

Відповідно до п. 2.3 Договорів, до початку робіт замовник перераховує підряднику аванс в розмірі 65% від кошторисної робіт.

Платіжним дорученням № 1368 від 23.11.2016 року ТОВ "Інститут нових технологій" перерахував ТОВ "Еленгранд" авансовий платіж за електромонтаж освітлення та монтаж дверей у розмірі 32 480, 17 грн. згідно договору № 22-11/1 від 22.11.2016 року.

Платіжним дорученням № 1369 від 23.11.2016 року ТОВ "Інститут нових технологій" перерахував ТОВ "Еленгранд" авансовий платіж за монтаж та оздоблення стін у розмірі 31 184, 17 грн. згідно з договором № 22-11/2 від 22.11.2016 року.

Платіжним дорученням № 1370 від 24.11.2016 року ТОВ "Інститут нових технологій" перерахував ТОВ "Еленгранд" авансовий платіж за утеплення стін, монтаж стелі у розмірі 32 395, 02 грн. згідно договору № 22-11/3 від 22.11.2016 року.

Платіжним дорученням № 1372 від 28.11.2016 року ТОВ "Інститут нових технологій" перерахував ТОВ "Еленгранд" авансовий платіж за укладку ковроліна у розмірі 16 095,95 грн. згідно договору № 22-11/4 від 22.11.2016 року.

Платіжним дорученням № 1392 від 08.12.2016 року ТОВ "Інститут нових технологій" перерахував ТОВ "Еленгранд" авансовий платіж за ковролін у розмірі 48 510, 00 грн. згідно рахунку № 12 від 22.11.2016 року.

Платіжним дорученням № 1393 від 08.12.2016 року ТОВ "Інститут нових технологій" перерахував ТОВ "Еленгранд" авансовий платіж за укріплення стін у розмірі 48 510, 00 грн. згідно рахунку № 14 від 06.12.2016 року.

Пунктом 1.2 Договорів підрядник своїми силами та засобами забезпечує виконання даного ремонту, забезпечує ремонт об'єкта матеріально-технічними ресурсами, здійснює необхідну доставку та вивіз матеріалів.

Відповідно до п. 2.3. Договорів, остаточний розрахунок проводиться після здачі виконаних робіт на об'єкті та підписання сторонами акту здачі-прийому виконаних робіт відповідно до п. 4.1. Договору.

Приймання виконаних робіт здійснюється замовником в присутності представника підрядника, про що складається акт здачі-прийому робіт (п. 4.1. Договорів).

Крім того, у п. 1.3. Договору сторонами було погоджено строк виконання робіт до 30 днів з моменту отримання авансу.

Як стверджує позивач, 19.01.2017 року він звернувся до відповідача з претензією, в якій зазначив, що жодних робіт підрядником за вищевказаними договорами не виконано, жодних товарів не поставлено, загальна сума перерахованих коштів згідно договорів становить 165 558, 48 грн., які є безпідставно отриманими ТОВ "Еленгранд". До виконання робіт підрядник не приступив досі, хоча строк виконання за вказаними договорами вже минув, та просив погасити заборгованість перед ТОВ "Інститут нових технологій" у семиденний строк від дня отримання претензії.

Внаслідок укладення Договору генерального підряду № 63/03 від 27.11.2013 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України , виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України , господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України ).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України ).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України ).

За правовою природою укладені між сторонами договори є договорами підряду.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, не доведено належного виконання зобов'язань за договорами підряду, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, при зверненні до суду позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4 566, 92 грн.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. (ч.3 статті 693 Цивільного кодексу України)

Відповідно до статті 536 Цивільного Кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами.

При цьому, Суд зазначає, що повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені ст. 536 Цивільного кодексу України.

Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що умовами договорів підряду розмір і порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами не передбачено.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 № 910/14120/14|3-357гс15.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4 566, 92 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33 , 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еленрганд" (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160, офіс 1; код ЄДРПОУ 40047222) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" (07400, Київська область, Броварський район, с. Княжичі, вул. М. Луганової, 1-Б; код ЄДРПОУ 33494810) за невиконання умов договору № 22-11/1 від 22.11.2016 року - 32 480, 17 грн.; за невиконання умов договору № 22-11/2 від 22.11.2016 року - 31 184, 17 грн.; за невиконання умов договору № 22-11/3 від 22.11.2016 року - 32 395, 02 грн.; за невиконання умов договору № 22-11/4 від 22.11.2016 року - 69 499, 15 грн. та судовий збір у розмірі 2 483, 37 грн. Видати наказ.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 07.06.2017 р.

Суддя Ю.О. Підченко