Рішення

від 07.06.2017 по справі 910/4406/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.06.2017Справа №910/4406/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Байхім-Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Літос-Київ»                                       про стягнення 63607,40 грн.                                                                                                                           Суддя Сташків Р.Б. Представники сторін не з'явилися. СУТЬ СПОРУ: На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення з Відповідача 63607,40 грн., з яких: 62820 грн. – основного боргу, 565,38 грн. – втрат від інфляції та 222,02 грн. – 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем обов'язку розрахуватися за переданий йому товар. У зв'язку з наданням Позивачем суду доказів погашення Відповідачем 50207,40 грн. заборгованості (виписка про рух коштів додана до клопотання від 17.05.2017), що входять до предмету спору, та прийняття їх судом, провадження у справі у частині стягнення 50207,40 грн. заборгованості було судом припинено на підставі ухвали від 07.06.2017. Відзиву на позов Відповідач не подав, у засідання представників не направив, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення – ухвали суду надсилалися на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей з ЄДР, тому будь-які несприятливі наслідки такого ненаправлення представників покладаються на Відповідача відповідно. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18. Суд приймає до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні. Отже, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, і закінчився встановлений ст. 69 ГПК України строк розгляду спору з урахуванням його продовження в межах закону, тому за ст. 75 ГПК України суд здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами. Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ: Відповідачем, як суб'єктом господарювання, було замовлено, а Позивачем поставлено товар на загальну суму 62820 грн., що підтверджується сукупністю залучених до справи доказів: видаткова накладна від 20.05.2014, довіреність від 20.05.2014, рахунок-фактура від 20.05.2014, договір на здійснення перевезень від 20.05.2014, ТТН від 20.05.2014 та акт про надання транспортних послуг від 21.05.2014. Вищевказана накладна, у сукупності з довіреністю та рахунком-фактурою містять номенклатуру (асортимент) товару, його кількість та ціну, підписи представників Відповідача та Позивача, скріплені їх печатками. Отже, у відповідності з ч. 1 ст. 181 та ч. 2 ст. 265 ГК України, враховуючи пояснення представника Позивача, та відсутність доказів на їх спростування з боку Відповідача, що договір поставки (купівлі-продажу) у формі єдиного документу між сторонами не укладався, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб та у письмовій формі (накладна, довіреність, рахунок-фактура) шляхом надання пропозиції товару та зустрічного прийняти товару. Тобто, судом з вищенаведеного встановлено укладення між сторонами договору поставки, який містить всі істотні умови господарського договору відповідно до ст. 180 ГК України – предмет (асортимент та кількість товару), ціну (вартість товару) та строк (настав в момент підписання накладної при отриманні товару), та який Позивачем було виконано, а Відповідачем виконання прийнято без зауважень (підписана накладна зауважень не містить). Відсутність будь-якої з істотних чи усіх істотних умов Відповідачем перед судом не доведена. Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Матеріали справи не містять доказів наявності у Відповідача претензій щодо якості та/або комплектності поставленого за накладною товару, тому, оскільки між сторонами не погоджувалися інші строки оплати, то відповідно до ст. 692 ЦК України Відповідач повинен був оплатити зазначений у накладній товар наступного дня, після його отримання, про що розписався у накладній, тому виставлення вимоги за ст. 530 ЦК України тут не обов'язкове (негайний строк оплати встановлений законом – ст. 692 ЦК України). Відповідно до ст. 537 ЦК України, боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі, зокрема, відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання або ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку. Неможливість оплати через необізнаність Відповідача з реквізитами для оплати Позивача перед судом не доведена, зокрема з огляду, що назви та телефони обох сторін були вказані в накладних про поставку товару, так само як ідентифікуючий реквізит – код ЄДРПОУ, тому Відповідач не був позбавлений права та можливості, як зобов'язана сторона, довідатись у Позивача реквізити для оплати, або скористатися наданим ст. 537 ЦК України правом виконати свій обов'язок шляхом внесення коштів у депозит нотаріуса. Доказів відмови Позивача у наданні реквізитів для оплати матеріали справи не містять, і так само не містять доказів внесення Відповідачем коштів на депозит нотаріуса. Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував. Отже, у встановлений законом, ст. 692 ЦК України, строк заборгованість Відповідачем погашена не була. Під час розгляду справи судом Відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості – у сумі 50207,40 грн., та у цій частині судом було припинено провадження у справі. У іншій частині – 12612,60 грн., докази погашення заборгованості відсутні. Наявність у Відповідача всієї заборгованості в сумі 62820 грн., яка не була погашена на час подання позову, в сумі 12612,60 грн., та залишається непогашеною на даний час, Позивачем належним чином відповідно до ст.ст. 525, 526, 655 ЦК України та ст.ст. 181, 193, 265 ГК України доведена, документально підтверджена і Відповідачем не спростована. Розрахунок заборгованості, враховуючи її часткове погашення, судом перевірено та визнано обґрунтованим і арифметично правильним; її розмір є доведеним залученими Позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку Відповідача. З огляду на наведене позовні вимоги про стягнення 12612,60 грн. заборгованості визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню. Також, виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення втрат від інфляції та 3% річних за ст. 625 ЦК України. Розрахунок втрат від інфляції та 3% річних судом також перевірено та визнано обґрунтованим і арифметично правильним (зокрема, оскільки розраховані Позивачем санкції не перевищують дозволені до стягнення згідно з законом), а їх розмір є доведеним залученими Позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку Відповідача. З огляду на наведене позовні вимоги про стягнення 565,38 грн. втрат від інфляції та 222,02 грн. 3% річних визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню. Судовий збір за ст. 49 ГПК України покладається на Відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд ВИРІШИВ: Позов задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Літос-Київ» (м. Київ, проспект Григоренка, 5А, офіс 5; ідентифікаційний код 35149371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Байхім-Україна» (м. Радивилів, вул. О. Невського, 96; ідентифікаційний код 32639354) 12612 (дванадцять тисяч шістсот дванадцять) грн. 60 коп. заборгованості, 565 (п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 38 коп. втрат від інфляції, 222 (двісті двадцять дві) грн. 02 коп. 3% річних, а також 337 (триста тридцять сім) грн. 07 коп. судового збору. Видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 12.06.2017 Суддя                                                                                               Сташків Р.Б.