Рішення

від 26.05.2017 по справі 910/4491/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2017Справа №910/4491/17 За позовом Інституту надтвердих матеріалів ім В.М.Бакуля Національної академії наук України

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Алссан"

про стягнення заборгованості 72 701,14 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

Від позивача Сидоренко Т.М., довіреність №11/05 від 11.05.2017

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

Інститут надтвердих матеріалів ім В.М.Бакуля Національної академії наук України (далі - позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алссан" про стягнення заборгованості 72 701,14 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2017 порушено провадження у справі № 910/4491/17 та призначено розгляд на 21.04.2017.

21.04.2017 розгляд справи не відбувся, у зв'язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному.

Ухвалою суду від 24.04.2017 відкладено розгляд справи на 26.05.2017.

22.05.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові документи у справі.

В судове засідання 26.05.2017 представник позивача з'явився, надав суду додаткові документи у справі, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 26.05.2017 представник відповідача повторно не з'явився, вмотивованих заяв та клопотань до суду не направив.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в судовому засіданні 26.05.2017 судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 26.05.2017 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 26.05.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01.04.2014 року між Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю Алссан ,було укладено Договір № 64 на компенсацію витрат за спожиту електроенергію (надалі - Договір № 64) який набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014 року, а у фінансовій частині до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Позивач відповідно до позовної заяви зазначив, що є первинним споживачем електроенергії, що постачається на територію Інституту згідно укладеного договору з АЕК Київенерго , а вторинні споживачі - це орендарі Інституту, які знаходяться в орендованих приміщеннях і також споживають електроенергію, і на підставі укладеного Договору кожного місяця відшкодовують Інституту витрати за спожиту ними електроенергію.

Відповідно до п. 1.1., п. 1.2. Договору № 64 позивач є споживачем електроенергії на підставі укладеного договору з АЕК Київенерго , а відповідач - підприємство, що знаходиться на території Інституту, також є споживачем електроенергії, і який в порядку та на умовах Договору № 64 зобов'язався компенсувати позивачу витрати за спожиту електроенергію. Компенсації за цим договором підлягають фактичні витрати за спожиту відповідачем електроенергію, згідно показників лічильника, з урахуванням втрат на силових трансформаторах та кабельних лініях, по діючим тарифам АЕК Київенерго .

Пунктом п.3.1. Договору № 64 сторони домовились, що кожного місяця, не пізніше 15 числа , наступного за звітним місяцем, відповідач відшкодовує позивачу витрати за фактично використану електроенергію, шляхом сплати отриманого рахунку.

Позивач зазначив, що взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином, проте відповідач умови Договору не виконав належним чином в зв'язку із чим утворилась заборгованість в розмірі 72701,14 грн.

За наведених обставин позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 72701,14 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі з огляду на таке.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України ), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України ) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

30.09.20158 між сторонами підписано Акт про використану електричну енергію згідно договору №64 від 01.04.2014. відповідно до якого сторони погодили , що загальна вартість спожитої електроенергії становить 42610,54 грн.

Судом встановлено, що позивачем виставлено відповідачеві рахунки-фактури №1920-15 від 30.09.2015 та № 2117-15 від 31.10.2015 за спожиту електроенергію в розмірі 72701,14 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 72701,14 грн.. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, , 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю АЛССАН (04073, м. Київ, Московський проспект, 8, корп.. 50, ідентифікаційний код 32379412) на користь Інституту надтвердих матеріалів ім.. В.М. Бакуля Національної академії наук України (04074, м. Київ, вул.. Автозаводська, 2, ідентифікаційний код 05417377) основну заборгованість в розмірі 72 701 (сімдесят дві тисячі сімсот одну) грн. 14 коп., судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.06.2017

Суддя Мельник В.І.