Рішення

від 07.06.2017 по справі 916/3559/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" червня 2017 р.Справа № 916/3559/16

За позовом Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси»

До відповідача: Дочірнього підприємства "ПРАКТИКА С"

про стягнення 187709,55 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ : Позивач - Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси» звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій просить суд стягнути заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 140628,11 грн., пеню у сумі 31355,93 грн., 3% річних у сумі 3359,42 грн. та інфляційні витрати в сумі 12366,09 грн.

Відповідач - Дочірнє підприємство "ПРАКТИКА С" відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином шляхом надіслання ухвали суду на юридичну адресу, відповідно до відомостей ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявного у матеріалах справи, однак надіслана кореспонденція суду повернулась до суду без вручення відповідачу з довідкою поштової організації із зазначенням про те, що підприємство вибуло (а.с. 100-102).

З огляду на те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, те, що адреса, на яку направлялось поштове відправлення, є адресою місцезнаходження юридичної особи відповідача відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив.

01 червня 2008 року між Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси» (Теплопостачальна організація) та Дочірнім підприємством "ПРАКТИКА С" (Споживач) було укладено Договір №2777 на постачання теплової енергії (надалі - Договір), відповідно до Розділу 1 якого, Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію, а Споживач зобов'язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що теплова енергія постачається Споживачу на Дочірнє підприємство "ПРАКТИКА С" по вул. Канатна, 31 згідно витрат теплоносія G=8.47 т/годину в обсягах згідно Додатку №1 до цього Договору.

Згідно п.1.2 Додатку №1 до Договору, орієнтовне споживання теплової енергії на рік складає 1557,73 Гкал.

У відповідності до п.1.3 Додатку №1 до Договору, Орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу за поточний рік, відповідно до тарифу 306,78 грн., діючого на момент укладання договору становить 398226,70 грн., ПДВ 79645,34 грн., всього 477872,04грн.

Пунктом 1.4 Додатку №1 до Договору передбачено, що дата зняття Споживачем показань приладів обліку - 28-го числа поточного місяця; подання звіту Теплопостачальній організації - не пізніше 1-го числа наступного місяця.

Відповідно до п.3.2.1 Договору, Споживач теплової енергії зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, що визначені в Додатку №1, не допускаючи їх перевищення.

Згідно п.3.2.2 Договору, Споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, що передбачені цим договором.

На виконання умов укладеного Договору, позивачем - Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси» було поставлено Дочірньому підприємству "ПРАКТИКА С" протягом грудня 2015 року по березень 2016 року теплову енергію. Споживачем частково сплачено заборгованість за поставлену теплову енергію за вказаний період, у зв'язку з чим у Дочірнього підприємства "ПРАКТИКА С" виникла заборгованість на загальну суму 140628,11 грн.

Відповідні звіти за спожиту теплову енергію задля сплати були підписані Споживачем та Теплопостачальною організацією, однак, в порушення умов укладеного Договору, з боку Дочірнього підприємства "ПРАКТИКА С" не було сплачено в повному обсязі спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість за період з грудня 2015 року по березень 2016 року на загальну суму 140628,11 грн., яка станом на момент розгляду справи є непогашеною, що підтверджується розрахунком заборгованості, який міститься у матеріалах справи (а.с. 8) та не спростовано відповідачем.

Положенням п.6.1 Договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації відповідно встановлених тарифів 306,78 грн., що складається з тарифу 285,39 грн. за 1Гкал та коефіцієнту корегування тарифу 1,07496 на теплову енергію, згідно рішення виконавчого комітету Одеської міської ради.

Відповідно до п.6.3 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

Щомісяця Споживач та Теплопостачальна організація до 15 числа місяця після розрахункового складають акт звіряння взаєморозрахунків. Сальдо, що відображено в акті звіряння взаєморозрахунків враховується для подальшої оплати (пункт 6.5 Договору).

З урахуванням пункту 6.6 Договору, у випадку якщо сальдо, що відображено в акті звіряння взаєморозрахунків на користь Теплопостачальної організації, Споживач зобов'язаний сплатити його не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідно до пункту 7.2.3 Договору, в разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, Споживач зобов'язаний сплатити Теплопостачальній організації заборгованість з урахуванням норм ст.625 ЦК України та крім цього йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується не більше ніж як за один рік з моменту коли грошове зобов'язання мало бути виконане.

У зв'язку з неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за умовами укладеного Договору, Комунальним підприємством „Теплопостачання міста Одеси» здійснено нарахування пені, 3% та інфляційних втрат на суму основного боргу відповідача.

Позовні вимоги Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси» обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов'язань з боку відповідача - Дочірнього підприємства "ПРАКТИКА С", та направлено на стягнення з відповідача за спожиту теплову енергію боргу у сумі 140628,11 грн., пені у сумі 31355,93 грн., 3% річних у сумі 3359,42 грн. та інфляційні витрати у сумі 12366,09 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Згідно положень ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Дочірнім підприємством "ПРАКТИКА С" прийнятих на себе зобов'язань за Договором №2777 на постачання теплової енергії від 01 червня 2008 року, належне виконання зобов'язань суду не доведено, обставини, викладені позивачем в позові в якості його підстав, не спростовані, отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за період з грудня 2015 року по березень 2016 року в розмірі 140628,11 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами з боку позивача і підлягають задоволенню судом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем було здійснено нарахування пені на загальну суму 31355,93 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, вважає такий розрахунок частково не вірним, оскільки позивачем допущено арифметичну помилку.

Судом було самостійно зроблено перерахунок пені.

Розрахунок пені проведено за період з 21.01.2016р. по 21.02.2016р.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 22000 21.01.2016 - 28.01.2016 8 22.0000 % 0.120 %* 211.58 22000 29.01.2016 - 21.02.2016 24 22.0000 % 0.120 %* 634.75

Розрахунок пені проведено за період з 21.02.2016р. по 21.03.2016р.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 143628.11 21.02.2016 - 03.03.2016 12 22.0000 % 0.120 %* 2072.01 143628.11 04.03.2016 - 21.03.2016 18 22.0000 % 0.120 %* 3108.02

Розрахунок пені проведено за період з 21.03.2016р. по 20.09.2016р.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 140628.11 21.03.2016 - 21.04.2016 32 22.0000 % 0.120 %* 5409.96 140628.11 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19.0000 % 0.104 %* 5110.26 140628.11 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18.0000 % 0.098 %* 3873.04 140628.11 24.06.2016 - 28.07.2016 35 16.5000 % 0.090 %* 4437.85 140628.11 29.07.2016 - 15.09.2016 49 15.5000 % 0.085 %* 5836.45 140628.11 16.09.2016 - 20.09.2016 5 15.0000 % 0.082 %* 576.34

Отже, загальна сума заборгованості відповідача зі сплати пені становить 31270,27 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ).

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних на суму 3359,42 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних, вважає такий розрахунок частково не вірним, оскільки позивачем допущено арифметичні помилки.

Судом було самостійно зроблено перерахунок 3% річних.

Розрахунок 3% річних проведено за період з 21.01.2016р. по 21.02.2016р.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 22000 21.01.2016 - 21.02.2016 32 3 % 57.70

Розрахунок 3% річних проведено за період з 21.02.2016р. по 21.03.2016р.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 143628.11 21.02.2016 - 21.03.2016 30 3 % 353.18

Розрахунок 3% річних проведено за період з 21.03.2016р. по 30.11.2016р.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 140628.11 21.03.2016 - 30.11.2016 255 3 % 2939.36 Отже, загальна сума заборгованості відповідача зі сплати 3% річних становить 3350,24грн.

Позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат.

Розрахунок інфляційних втрат проведено за період з 01.03.2016р. по 21.03.2016р.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції? 01.03.2016 - 21.03.2016 143628.11 1.010 1436.28 145064.39

Розрахунок інфляційних втрат проведено за період з 01.04.2016р. по 31.10.2016р.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції? 01.04.2016 - 31.10.2016 140628.11 1.078 10929.81 151557.92

Так, відповідно до такого розрахунку, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати інфляційних втрат в сумі 12366,09 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення нарахованих інфляційних втрат, вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про їх стягнення з відповідача - правомірними.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси» зі стягненням з Дочірнього підприємства "ПРАКТИКА С" заборгованості у розмірі 140628,11 грн., пені у сумі 31270,27 грн., 3% річних у сумі 3350,24грн. та інфляційні витрати у сумі 12366,09 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2814,22 грн. покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у справі згідно ст.ст.44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства "ПРАКТИКА С" (65014, м. Одеса, вул. Канатна, 31; код 35406569) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси» (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б; код 34674102) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 140628 (сто сорок тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 11 коп., пеню у розмірі 31270 (тридцять одна тисяча двісті сімдесят) грн. 27 коп., 3% річних у розмірі 3350 (три тисячі триста п'ятдесят) грн. 24 коп., інфляційні втрати у розмірі 12366 (дванадцять тисяч триста шістдесят шість) грн. 09 грн., витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2814 (дві тисячі вісімсот чотирнадцять) грн. 22 коп.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 12 червня 2017 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко