Рішення

від 07.06.2017 по справі 916/710/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" червня 2017 р.Справа № 916/710/17

За позовом: Інституту фізики Національної академії наук України;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокомплекс ІТ";

про стягнення 133 594,36 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: Інститут фізики Національної академії наук України звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокомплекс ІТ", в якій просить суд стягнути з останнього заборгованість у розмірі 133594,36 грн., з яких 58931,93 грн. заборгованості з орендної плати; 46237,93 грн. заборгованості за відшкодування земельного податку; 18993,41 грн. заборгованості за спожиту електроенергію; 559,08 грн. заборгованості з водопостачання та 8872,01 грн. пені, нарахованої на заборгованість з орендної плати, заборгованість з відшкодування земельного податку та на заборгованість за спожиті комунальні послуги, а також витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 2003,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе за типовим договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № О-4/15 від 20.05.2015р., а також примірного договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №К-18/14 від 01.01.2014р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.03.2017р. порушено провадження у справі №916/710/17 із призначенням до розгляду в засіданні суду 24.04.2017р.

Ухвалою суду від 24.04.2017р., з огляду на нез'явлення в судове засідання представника відповідача, невиконання вимог ухвали суду від 24.03.2017р., а також з урахуванням необхідності витребування нових доказів, розгляд справи відкладено на 22.05.2017р.

В судовому засіданні 22.05.2017р. представник позивача під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Ухвалою суду від 22.05.2017р. строк розгляду справи за клопотанням представника позивача було продовжено на п'ятнадцять днів та у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, невиконанням вимог ухвали суду, а також з урахуванням необхідності додаткового дослідження доказів, розгляд справи відкладено на 07.06.2017р.

В судове засідання 07.06.2017р. представники сторін не з'явилися.

Представник позивача про місце та час розгляду справи був цілком обізнаний, що підтверджується відповідною розпискою від 22.05.2017р. (а.с.97).

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Технокомплекс ІТ" про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, шляхом надсилання вищевказаних судових ухвали на адресу, зазначену у витязі з ЄДР (а.с.50-54), у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги вищевикладене та те, що ухвала про порушення провадження у справі від 24.03.2017р., ухвала про відкладення розгляду справи від 24.04.2017р. та ухвала суду від 22.05.2017р. були повернуті поштою із відміткою у довідках поштової установи „не зареєстрований” (а.с.46-49, 79-82), суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, надані в ході розгляду справи, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2017р. між Інститутом фізики Національної академії наук України (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ветлікар”, яке в подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Технокомплекс ІТ" (Орендар), було укладено типовий договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № О-4/15 від 20.05.2015р. (а.с.13-23), згідно п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно – частину не житлових приміщень корпусу № 3, загальною площею 132,5 кв.м., що розміщене за адресою: 03680, м. Київ, проспект Науки, 46 на 7 поверсі, кімната №701,702,703,704 (будинку, приміщення будівлі) корпусу № 3, що перебуває на балансі Інституту фізики НАН України, вартість якого згідно з висновком про вартість майна (актом оцінки) від 30.11.2014р. і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на 30.11.2014р., 773058 грн.

Відповідно до п.1.2 підпункту 1.1.2 договору, майно передається в оренду з метою використання офісу.

Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно - частину нежитлових приміщень корпусу № 2, загальною площею 46,7 кв.м., що розміщене за адресою: 03680, проспект Науки, 46 на 1 поверсі, кімната №129 (будинку, приміщення будівлі) корпусу № 2, що перебуває на балансі Інституту фізики НАН України, вартість якого згідно з висновком про вартість майна (актом оцінки) від 30.11.2014р. і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на 30.11.2014р., 201436 грн.

Майно передається в оренду з метою використання під склад (п. 1.2 договору).

Згідно п. 1.1 договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно - частину нежитлових приміщень корпусу № 3а, загальною площею 73,6 кв.м., що розміщене за адресою: 03680, м. Київ, проспект Науки, 46 на 1 поверсі, кімната № 103,105 (будинку, приміщення, будівлі) корпусу № 3а, що перебуває на балансі Інституту фізики НАН України, вартість якого згідно з висновком про вартість майна (актом оцінки) від 30.11.2014р. і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на 30.11.2014р., 317481 грн.

Майно передається в оренду з метою використання під склад (п. 1.2 договору).

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. № 786 зі змінами і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку за 12 днів травня 2015р. 9886,58 грн.

Крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю за розрахунками Орендодавця: відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю.

Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п.3.2 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору, орендна плата перераховується Орендарем в повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Пунктом 3.7 договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується на користь Орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно п.3.10 договору, зобов'язання Орендаря щодо сплати орендної плати забезпечується у вигляді завдатку у розмірі не меншому, ніж орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останній місяць (останні місяці) оренди.

У разі припинення (розірвання) договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла у повному обсязі, враховуючи санкції, Орендодавцю (п. 3.11 договору).

Пунктами 5.13, 5.14 договору Орендар зобов'язується щомісячно проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформлювати відповідно акти звіряння; у разі припинення або розірвання договору повернути Орендодавцеві орендоване майно у належному стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати Орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря.

Згідно п.5.15 договору на Орендаря покладено обов'язок у тижневий термін попереджати Орендодавця про зміну виду своєї діяльності, рахунка, місцезнаходження, телефону, а також повноважень осіб, які мають право підпису юридичних документів. У разі несвоєчасного повідомлення Орендодавця про вищезазначені зміни відповідальність за негативні наслідки покладається на Орендаря.

Відповідно до приписів п. 9.10 договору, у випадках звільнення Орендарем орендованого майна без передачі Орендодавцю за актом Орендар несе матеріальну відповідальність за всі збитки, які виникають у Орендодавця у зв'язку з цим.

Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що його укладено строком на 2 роки 11 місяців дванадцять днів, що діє з 20.05.2015р. до 30.04.2018р. включно.

Згідно додаткової угоди № 1 від 01.01.2016р. до вказаного договору оренди (а.с.25), сторони продовжили термін дії узгодженого договору до 31.12.2016р.

Відповідно до п. 2 вказаної угоди сторони встановили, що на підставі п. 9 розділу Прикінцеві положення Закону України „Про державний бюджет України на 2016р.” № 928-VІІІ (928-19) від 25.12.2015р. щодо зупинення дії норми статті 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” в частині індексації орендної плати, сторони домовились призупинити дію п. 3.3 договору оренди №О- 4/15 від 20.05.2015р. нерухомого та / або іншого індивідуально - визначеного майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансах установ, організацій та підприємств НАН України, з 01.01.2016р. до 31.12.2016р. .

Всі інші положення договору залишаються незмінними (п. 3).

Додатком до договору є розрахунок (а.с.24), яким визначено суми по кожному розрахунку плати оренди щодо кожного із вищевказаних приміщень за перший базовий місяць – червень 2015р.

Як встановлено судом, 31.08.2016р. Орендарем згідно акту приймання-передачі (а.с.28) було повернуто Орендодавцю частину нежитлових приміщень, а саме нежитлові приміщення корпусу №3, кімнати № 103 та № 105 (склад площею 73,6 кв.м.).

Згодом, 31.10.2016р. Орендарем згідно акту приймання-передачі (а.с.26) було повернуто Орендодавцю частину нежитлових приміщень, а саме нежитлові приміщення корпусу №3, кімнати № 701, № 702, № 703, № 704 (офіс площею 132,5 кв.м.), що знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Науки, 46

Згідно акту перевірки стану приміщення від 10.01.2017р. (а.с.27) Орендодавцем на початок січня 2017р. встановлено звільнення Орендарем. приміщення на першому поверсі корпусу № 2 у кімнаті № 129 площею 46,7 кв.м.

Крім того, як встановлено судом, 01.01.2014р. між Інститутом фізики Національної академії наук України (Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ветлікар”, яке в подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Технокомплекс ІТ" (Орендар), було укладено примірний договір № К-18/14 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (а.с.87-91), згідно п. 1.1, 1.1.1 якого Балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Науки, 46- частину нежитлових приміщень корпусу № 3, загальною площею 132,5 кв.м., частину нежитлових приміщень корпусу № 2, загальною площею 46,7 кв.м., а також утримання при будинкової території, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Орендодавцем за цим договором.

Згідно підпункту 2.1.1, 2.1.2 пункту 2.1 договору Балансоутримувач зобов'язується забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території та створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності, у тому числі Орендарю і його співробітникам згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями. Перелік таких робіт та послуг, порядок та умови їх оплати встановлюється цим договором.

Розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, при будинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються Балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги Балансоутримувач; надання Орендарю комунальних послуг за діючими розцінками та тарифами.

Підпунктом 2.2.3 п. 2.2 Орендар зобов'язується не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним місяцем, отримати рахунки та внести на рахунок Балансоутримувача (або організації, що обслуговує будівлю), за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодування податок за землю.

При несвоєчасному внесенні плати Орендар зобов'язується сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

За змістом підпункту 3.2.3 п. 3.2 договору, Орендар має право у разі перебоїв комунальних послуг (подача води, тепла, електроенергії) строком більш як на одну добу, що підтверджується відповідними документами (актом, записом в журналі заяв і т.п.), зменшити місячну плату за таким видом послуг на 15 %.

Згідно п. 5.1, договір укладено строком на три роки, що діє з 01.01.2014р. по 31.12.2016р. включно.

Як зазначає позивач, у відповідача в результаті неналежного виконання умов укладених договорів виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 58931,93 грн.; на суму якої позивачем було нараховано пеню у розмірі 3469,01 грн.; заборгованість по відшкодуванню земельного податку у сумі 46237,93 грн., на яку також було нараховано пеню у сумі 4728,89 грн., заборгованість за електроенергію у розмірі 18993,41 грн., а також заборгованість за послуги водопостачання у сумі 559,08 грн., на які також було нараховано пеню у сумі 646,23 грн. та 27,88 грн. відповідно.

Вищезазначене і призвело до звернення Інституту фізики Національної академії наук України до суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як свідчать матеріали справи, укладений між Інститутом фізики Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технокомплекс ІТ" за своєю правовою природою відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда.

Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до державної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно до п. п.1, 2 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача орендну плату по трьом рахункам, а саме: рахунок за оренду двох приміщень площею 132,5 кв.м. та площею 46,7 кв.м. за вересень 2016р. - № 415 від 20.09.2016р. (а.с.75), рахунок за оренду вказаних приміщень жовтень 2016р. - № 490 від 03.10.2016р. (а.с.74), а також рахунок № 620 від 06.12.2016р. за оренду приміщення площею 46,7 кв.м. за листопад та грудень 2016р. (а.с.73).

Враховуючи, що наявність заборгованості з орендної плати у загальній сумі 58 931,93 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача в цій частині.

Щодо вимог про стягнення пені за несплату заборгованості з орендної плати у розмірі 3469,01 грн., суд вказує наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, нарахованої на суму заборгованості з орендної плати у розмірі 3469,01 грн. (а.с.10), суд вважає його методологічно та арифметично вірним, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Водночас, як встановлено судом, внаслідок неналежного виконання відповідачем господарського зобов'язання, встановленого договором оренди від 20.05.2015р., а саме недотримання умов п.3.1 договору та підпункту 2.2.3 п. 2.2 вищевказаного договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.01.2014р., відповідно до яких Орендар зобов'язаний відшкодовувати Орендарю податок на землю, позивачем було нараховано суму такого податку, що підлягає відшкодуванню, у розмірі 46237,93 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить відшкодувати такий податок за період з січня 2016р. по грудень 2016р.

Згідно розрахунку позивача (а.с.10-12), сума земельного податку, розрахована пропорційно кількості зайнятих квадратних метрів приміщень, складає на місяць 5 723,39 грн., у зв'язку із чим Інститутом фізики Національної академії наук України виставлено відповідачу відповідні рахунки: за І квартал 2016р. у сумі 17 172,70 грн.

Приймаючи до уваги, що сума податку за місяць становить 5 723,39 грн., (22,64*252,8), то за 3 місяці І кварталу 2016р. така сума повинна становити 17170,17 грн.

Таким чином, позивачем було допущено помилку при розрахунку земельного податку за І квартал 2016р., яким визначено суму у розмірі 17 172,70 грн., оскільки вірним розміром такого податку є вищевказана сума - 17170,17 грн.

Щодо виставлених рахунків по відшкодуванню земельного податку за квітень 2016р. (а.с.71), за травень 2016р. (а.с.70), за червень 2016р. (а.с.69) за липень 206р. (а.с.68) та за серпень 2016р. (а.с.67), суд погоджується з позивачем, що таким розміром за кожен місяць є сума у розмірі 5 723,39 грн.

При цьому, враховуючи, що відповідачем у серпні місяці, а саме 31.08.2016р., одне приміщення площею 73,6 кв.м. було повернуто, займана площа приміщень складає не 252,8 кв.м., а 179,2 кв. м. (252,8 кв.м.- 73,6 кв.м), у зв'язку з чим позивачем правильно розраховано розмір земельного податку за вересень 2016р. у сумі 4 057,09 грн.

Разом з тим, суд вказує, що позивачем невірно встановлено суму земельного податку за жовтень 2016р. ( 5723,39 грн.), оскільки вірним розміром, з урахуванням вищевказаного, є сума 4 057,09 грн.

Водночас, суд зазначає, що позивач, з врахуванням повернення відповідачем приміщення площею 132,5 кв.м. (а.с.26), вірно розрахував розмір земельного податку за листопад 2016р. у сумі 1057,29 грн. та за грудень 2016р. у такому ж розмірі.

Таким чином, земельний податок за вказані місяці становить 56015,88 грн.

При цьому, суд з врахуванням часткової його оплати у розмірі 11 446,78 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною банківською випискою (а.с.93-94), вважає що саме сума у розмірі 44 569,1 грн. є такою, що підлягає стягненню в межах заявленого позову.

Щодо вимог про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування податку на землю у розмірі у сумі 4728,89 грн., суд вказує таке.

За змістом ст. 546 ЦК України, неустойка (штраф, пеня) є видом забезпечення зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За приписами ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Водночас, згідно п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Як встановлено судом, умовами вищевказаних договорів сторони не обумовили сплату неустойки за порушення зобов'язання по відшкодуванню податку на землю, а тому застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені є неправомірним, у зв'язку із чим вимоги позивача про її стягнення є такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію у сумі 18993,41 грн. та заборгованості за послуги з водопостачання у розмірі 559,08 грн., суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, оплата вартості таких послуг узгоджена сторонами п. 3.1 договору оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № О-4/15 від 20.05.2015р., та підпунктом 2.2.3 п. 2.2 примірного договору № К-18/14 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов підпункту 2.2.3 п. 2.2 примірного договору № К-18/14 позивачем відповідачу було виставлено рахунки на оплату спожитих комунальних послуг, а саме відшкодування водопостачання за 3 квартал 2016р. та за 4 квартал 2016р. у сумі 559,08 грн. (а.с.58-59) та відшкодування спожитої електроенергії за червень 2016р., вересень 2016р., жовтень 2016р., листопад 2016р. та грудень 2016р. на суму 18 993,41 грн., які останній відповідно до положень цього пункту мав отримати та сплатити до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач за надані послуги не розрахувався.

Будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність вищевказаної заборгованості, відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав.

Враховуючи, що наявність заборгованості за спожиті комунальні (з надання водопостачання та електроенергії) у вищевказаних сумах, повністю підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача в цій частині.

Щодо вимог про стягнення пені, нарахованої на суму заборгованості за спожиту електроенергію у сумі 646,23 грн. та за послуги з водопостачання у розмірі 27,88 грн., суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено судом, підпунктом 2.2.3 п.2.2 договору №К-18/14 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.01.2014р., Орендар зобов'язується не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним місяцем, отримати рахунки та внести на рахунок Балансоутримувача (або організації, що обслуговує будівлю), за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодування податок за землю.

При несвоєчасному внесенні плати Орендар зобов'язується сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, нарахованої на суму заборгованості за спожиту електроенергію у сумі 646,23 грн. та за послуги з водопостачання у розмірі 27,88 грн. (а.с.11-12), суд вважає його методологічно та арифметично вірним, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи часткове задоволення судом позову Інституту фізики Національної академії наук України, витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокомплекс ІТ" (65009, м. Одеса, вул. Гагарінське плато, буд. 5/3, код ЄДРПОУ 38218699) на користь Інституту фізики Національної академії наук України (03680, м. Київ, проспект Науки, буд. 46, код ЄДРПОУ 05417302) заборгованість з орендної плати у розмірі 58931/п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот тридцять одна/ грн. 93 коп.; заборгованість за відшкодування земельного податку у сумі 44569/сорок чотири тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять/ грн. 10 коп.; заборгованість за електроенергію у розмірі 18993/вісімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто три/грн. 41 коп.; заборгованість за водопостачання у сумі 559/п'ятсот п'ятдесят дев'ять/ грн. 08 коп.; пеню за несвоєчасну оплату заборгованості з орендної плати у сумі 3469/три тисячі чотириста шістдесят дев'ять/ грн. 01 коп.; пеню за несвоєчасну оплату заборгованості за постачання електроенергії у розмірі 646/шістсот сорок шість/ грн. 23 коп.; пеню за несвоєчасну оплату заборгованості за водопостачання у сумі 27/двадцять сім/грн. 88 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1907/одна тисяча дев'ятсот сім/ грн. 95 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12 червня 2017 р.

Суддя Ю.М. Щавинська