Рішення

від 07.06.2017 по справі 916/833/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" червня 2017 р.Справа № 916/833/17

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС»

До відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю „СОВАГРО» , Приватного підприємства „РУСАНІВСЬКЕ»

про стягнення 6938,46 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю

від відповідачів: не з'явились

Суть спору : Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „СОВАГРО» та Приватного підприємства „РУСАНІВСЬКЕ» про стягнення 808,01 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.04.2017р. порушено провадження у справі №916/833/17 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 10.05.2017р. о 10:10.

24.04.2017р. до господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№ ГСОО 2-2297/17), у якому позивач просив суд здійснити розгляд справи №916/833/17 за участю повноважного представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС» у судових засіданнях в режимі відеоконференції, проведення якої доручити господарському суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.04.2017р. клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС» від 24.04.2017р. вх. № ГСОО 2-2297/17 про участь у судовому засіданні 10.05.2017р.о 10 год. 10 хв. у справі №916/833/17 в режимі відеоконференції залишено судом без задоволення.

04.05.2017р. до господарського суду Одеської області представником Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС» надано заяву про збільшення позовних вимог у справі, у якій позивач просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „СОВАГРО» , Приватного підприємства „РУСАНІВСЬКЕ» 3029,16 грн. заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), 1935,33 грн. пені, 409,13 грн. інфляційних втрат, 338,49 грн. 3% річних, 1226,35 грн. штрафу згідно договору поруки №28-01-2014-4 від 28 січня 2014 року, Угоди №404/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року та Договору №КФ75Т/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20 лютого 2008 року.

15.05.2017р. до господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№ ГСОО 2-2595/17), у якому позивач просив суд здійснити розгляд справи №916/833/17 за участю повноважного представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС» у судових засіданнях в режимі відеоконференції, проведення якої доручити господарському суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.05.2017р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції від 15.05.2017р. (вх. № ГСОО 2-2595/17) задоволено, розгляд справи №916/833/17 07 червня 2017 р. о 10 год. 00 хв. призначено в режимі відеоконференції, доручено господарському суду Київської області, що знаходиться за адресою: 01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16, забезпечити проведення судового засідання у справі №916/833/17, призначеного на 07 червня 2017р. о 10 год. 00 хв., в режимі відеоконференції.

01.06.2017р. до господарського суду Одеської області представником Приватного підприємства „РУСАНІВСЬКЕ» надані заперечення проти позову, у яких відповідач просить суд провадження у справі припинити, зазначаючи суду, що рішенням господарського суду Київської області по справі №6/196-09/10 від 22.10.2009р. вирішено господарський спір між тими ж сторонами та про той же предмет спору.

Як встановлено судом, рішенням господарського суду Київської області по справі №6/196-09/10 від 22.10.2009р. припинено провадження у справі в частині вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 40300,60 грн., позов задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства „РУСАНІВСЬКЕ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Триденна Агро» 4810,66 грн. пені, 1056,64 грн. 3% річних, 6322,71 грн. інфляційних втрат, 20509,41 грн. курсової різниці, а також судові витрати 730 грн. державного мита та 210,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено повністю, відмовлено в частині вимог щодо відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката повністю.

Судом вимоги Приватного підприємства „РУСАНІВСЬКЕ» щодо припинення провадження у справі залишаються без задоволення, оскільки, як встановлено судом, в межах розгляду справи №6/196-09/10 господарським судом Київської області не розглядались вимоги про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу за період, визначений позивачем при зверненні до господарського суду Одеської області в межах даної справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, суд встановив.

20 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО» (Продавець) та Приватним підприємством „Русанівське» (Покупець) було укладено Договір №КФ 75Т/З купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу, за умовами п. 1.1 якого цей договір визначає умови купівлі-продажу засобів захисту (надалі - товар) на умовах відстрочення платежу.

Відповідно до п. 2.1. Договору, асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.

Згідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору, товар може передаватися покупцю партіями та товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Відповідно до п. 5.1. Договору, Покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.

Оплата товару проводиться наступним чином 20% від вартості товару оплачується покупцем до 01.04.2008р., 80% від вартості товару оплачується покупцем до 01.09.2008р. (п.5.3. Договору).

Відповідно до п. 8.2. Договору, за прострочення виконання зобов'язань покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Договір діє з моменту його підписання об обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору.

На виконання умов укладеного договору, продавцем на користь Приватного підприємства „Русанівське» було поставлено товар на загальну суму 63435,98 грн., відповідно до видаткових накладних.

В свою чергу покупцем - Приватним підприємством „Русанівське» в порушення умов укладеного договору було частково сплачено вартість поставленого товару в розмірі 23135,38 грн., а саме 31.03.2008 р. на суму 4511,56 грн., 12.06.2008р. на суму 2000 грн., 08.08.2008 р. на суму 10128,48 грн., та 11.08.2008р. на суму 4557,96 грн.

Отже, залишок заборгованості по сплаті вартості поставленого товару становить грошову суму в розмірі 40300 грн.

Рішенням господарського суду Київської області у справі №6/196-09/10 від 22.10.2009р. припинено провадження в частині вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 40300,60 грн., позов задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства „РУСАНІВСЬКЕ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Триденна Агро» 4810,66 грн. пені, 1056,64 грн. 3% річних, 6322,71 грн. інфляційних втрат, 20509,41 грн. курсової різниці, а також судові витрати 730 грн. державного мита та 210,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено повністю, відмовлено в частині вимог щодо відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката повністю.

Як вбачається з рішення господарського суду Київської області по справі №6/196-09/10 від 22.10.2009р., покупцем - Приватним підприємством „Русанівське» під час розгляду даної господарської справи 04.09.2009р. та 22.09.2009р. було повністю сплачено залишок заборгованості по сплаті вартості поставленого товару у загальному розмірі 40300,60 грн., у зв'язку з чим судом припинено провадження у справі в частині вимог щодо стягнення основного боргу.

Рішенням господарського суду Київської області по справі №6/196-09/10 від 22.10.2009р. було стягнуто курсову різницю, як складову суми боргу у розмірі 20509,41 грн., станом на 16 червня 2009 року , виходячи із наявної заборгованості по оплаті вартості поставленого товару на суму 40300,60 грн., у зв'язку із збільшенням курсу долара США до гривні до розміру 7,62 грн. на підставі умов договору №КФ 75Т/З купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 20.08.2008 року.

26 січня 2001 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ» (Новий кредитор) було укладено Угоду №НЮК-34-ТА про зміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), за умовами якої первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги виконання Приватним підприємством „РУСАНІВСЬКЕ» , що іменується надалі „Боржник» зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості у вигляді до оцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат, набутих Первісним кредитором на підставі Договору №КФ75Т/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20 лютого 2008 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно Договору №КФ75Т/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20 лютого 2008 року.

За цією Угодою, Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості у вигляді до оцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат за період існування прострочення Боржником грошового зобов'язання згідно Договору №КФ75Т/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20 лютого 2008 року. (п. 1.2. Угоди).

Відповідно до п. 2.1. Угоди, вартість зобов'язання, що відступається за даною Угодою, становить, проте не обмежується сумою в розмірі 2000 грн.

За умовами п. 2.2. Угоди, сторони погодили, що окрім цього, з моменту укладання даної Угоди, новий кредитор наділяється всіма правами Первісного кредитора, що випливають із умов договору №КФ75Т/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20 лютого 2008 року по відношенню до Боржника щодо нарахування заборгованості у вигляді до оцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат, у зв'язку із подальшим неналежним виконанням, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно Договору №КФ75Т/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20 лютого 2008 року.

Відповідно до Акту прийому передачі документів від 26 січня 2011 року, Первісним кредитором на користь Нового кредитора були передані документи відповідні до Угоди №НЮК-34-ТА про зміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 26.01.2011р.

26.01.2011 року Товариством „ТРИДЕНТА АГРО» на адресу Приватного підприємства „РУСАНІВСЬКЕ» було скеровано Повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні.

Далі, 02 липня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС» (Новий кредитор) було укладено Угоду №44/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), за умовами якої первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги виконання Приватним підприємством „РУСАНІВСЬКЕ» , що іменується надалі „Боржник» зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості у вигляді до оцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат, набутих Первісним кредитором на підставі Договору №КФ75Т/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20 лютого 2008 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно Договору №КФ75Т/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20 лютого 2008 року.

За цією Угодою, Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат за період існування прострочення Боржником грошового зобов'язання згідно Договору №КФ75Т/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20 лютого 2008 року. (п. 1.2. Угоди).

Відповідно до п. 2.1. Угоди, вартість зобов'язання, що відступається за даною Угодою, становить, проте не обмежується сумою в розмірі 2000 грн.

За умовами п. 2.2. Угоди, сторони погодили, що окрім цього, з моменту укладання даної Угоди, новий кредитор наділяється всіма правами Первісного кредитора, що випливають із умов договору №КФ75Т/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20 лютого 2008 року по відношенню до Боржника щодо нарахування заборгованості у вигляді до оцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат, у зв'язку із подальшим неналежним виконанням, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно Договору №КФ75Т/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20 лютого 2008 року.

Відповідно до Акту прийому передачі документів від 02 липня 2012 року, Первісним кредитором на користь Нового кредитора були передані документи відповідно до Угоди №404//07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012р.

02.07.2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю „НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ» на адресу Приватного підприємства „РУСАНІВСЬКЕ» було скеровано Повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні.

28 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „СОВАРГО» (Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС» (Кредитор) було укладеного Договір поруки №28-01-2014-4, за умовами якого у відповідності до цього Договору Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку Приватним підприємством „РУСАНІВСЬКЕ» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості у вигляді пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та Угоди, передбаченими ст. 2 цього Договору (надалі - основний договір).

Відповідно до п. 2.1. цього Договору, під основним договором в цьому договорі розуміють Угоду №404/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року, укладену згідно договору № КФ75Т/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20 лютого 2008 року.

Відповідальність Поручителя перед Кредитором обмежується сплатою розміру заборгованості у вигляді пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат у сумі 20000 грн. (п.3.1. Договору).

Згідно до п. 4.1. Договору, у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) Божником обов'язку за основною угодою, Кредитор вправі звернутись із вимогою про виконання як до Боржника, так і до Поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.

Таким чином, Позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України.

Приватним підприємством „РУСАНІВСЬКЕ» було несвоєчасно сплачено вартість поставленого товару, як то передбачено умовами п. 5.3. Договору, де зазначено, що оплата товару проводиться у розмірі 20 % від вартості товару до 01.04.2008 року та 80 % від вартості товару до 01.09.2008 року.

Покупцем - Приватним підприємством „Русанівське» в порушення умов укладеного договору було частково сплачено вартість поставленого товару у розмірі 23135,38 грн., а саме 31.03.2008 р. на суму 4511,56 грн., 12.06.2008р. на суму 2000 грн., 08.08.2008 р. на суму 10128,48 грн., та 11.08.2008р. на суму 4557,96 грн.

З врахуванням вищенаведеного та виходячи з того, що відповідачі не сплатили заборгованість, що виникла на підставі Договору поруки №28-01-2014-4 від 28 січня 2014 року, Угоди №404/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року та Договору №КФ75Т/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20 лютого 2008 року, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС» звернувся до господарського суду Одеської області із позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „СОВАГРО» , Приватного підприємства „РУСАНІВСЬКЕ» 3029,16 грн. заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), 1935,33 грн. пені, 409,13 грн. інфляційних втрат, 338,49 грн. 3% річних, 1226,35 грн. штрафу.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання між сторонами виникли на підставі Договору №КФ75Т/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20 лютого 2008 року.

Графа 6 додатків до Договору вказує на наявність курсу долара США на день підписання даного Договору та Додатків до нього - 5,05 грн./долар США. Також зазначено, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору, сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті використовують формулу, яка наведена у додатках.

Рішенням господарського суду Київської області по справі №6/196-09/10 від 22.10.2009р. припинено провадження у справі в частині вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 40300,60 грн., позов задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства „РУСАНІВСЬКЕ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Триденна Агро» 4810,66 грн. пені, 1056,64 грн. 3% річних, 6322,71 грн. інфляційних втрат, 20509,41 грн. курсової різниці, а також судові витрати 730 грн. державного мита та 210,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено повністю, відмовлено в частині вимог щодо відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката повністю.

У даному рішенні суду розмір заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці) був розрахований, виходячи із заборгованості за поставлений, проте не сплачений товар в сумі 40300,60 грн. станом на 16 червня 2009 року, у зв'язку із збільшенням курсу долару США до гривні до розміру 7,62 грн./долар США на підставі умов договору №КФ75Т/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20 лютого 2008 року.

Зазначеним рішенням суду встановлено, що Приватним підприємством „РУСАНІВСЬКЕ» з порушенням строку були перераховані 04.09.2009 року та 22.09.2009 року грошові кошти вартості поставленого товару.

Заборгованість (дооцінка вартості товару, курсової різниці) згідно Договору №КФ75Т/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20 лютого 2008 року становить 23538,57 грн., у зв'язку з тим, що Рішенням господарського суду Київської області по справі №6/196-09/10 від 22.10.2009р. вже було стягнуто частину загального розміру курсової різниці, як складову суми боргу в розмірі 20509,41 грн., тому, заявлена позивачем у даній справі вимога у вигляді стягнення заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці) за умовами Договору №КФ75Т/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20 лютого 2008 року у розмірі 3029,16 грн. (23538,57 грн. - 20509,41) є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами з боку позивача, і підлягають задоволенню судом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приватним підприємством „РУСАНІВСЬКЕ» було несвоєчасно сплачено вартість поставленого товару, як то передбачено умовами п. 5.3. Договору, де зазначено, що оплата товару проводиться у розмірі 20 % від вартості товару до 01.04.2008 року та 80 % від вартості товару до 01.09.2008 року.

В свою чергу, покупцем - Приватним підприємством „Русанівське» в порушення умов укладеного договору було частково сплачено вартість поставленого товару у розмірі 23135,38 грн., а саме 31.03.2008 р. на суму 4511,56 грн., 12.06.2008р. на суму 2000 грн., 08.08.2008 р. на суму 10128,48 грн., та 11.08.2008р. на суму 4557,96 грн.

Позивачем здійснено нарахування пені на суму боргу у розмірі 8175,64 грн. за період з 02.04.2008 року по 11.06.2008 року, на суму боргу у розмірі 6175 грн. за період з 12.06.2008 року по 07.08.2008 року, на суму боргу у розмірі 40300,60 грн. за період з 17.07.2009 року по 03.09.2009 року, на суму боргу у розмірі 19300,60 грн. за період з 04.09.2009 року по 21.09.2009 року.

Загальний розмір пені, який підлягає солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача, становить грошову суму у розмірі 1935,33 грн.

Відповідно до п. 8.4. Договору №КФ75Т/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу визначено, що за несплату або несвоєчасну оплату товару, покупець сплачує штраф в розмірі 15% від вартості неоплаченого товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства України, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідачів штраф в розмірі 1226,35 грн., який становить 15% від суми простроченого платежу.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення нарахованої пені, вважає такий розрахунок вірним, а вимогу про її солідарне стягнення з відповідачів - правомірною. Також задовольняється судом вимоги позивача щодо стягнення штрафу у розмірі 15 %.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ).

Позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Розрахунок інфляційних втрат проведено за період квітень 2008 року - травень 2008 року на суму 8175,64 грн. та за червень 2008 року на суму 6175,64 грн. Загальна сума інфляційних втрат, яка заявлена позивачем до стягнення становить 409,13 грн.

Розрахунок 3% річних проведено за період з 02.04.2008 року по 11.06.2008 року на суму 8175,64 грн., за період з 12.06.2008 року по 07.08.2008 року на суму 6175,64 грн., за період з 17.07.2009 року по 03.09.2009 року на суму 40300,60 грн. та за період з 04.09.2009 року по 21.09.2009 року на суму 19300,60 грн. Загальна сума 3% річних, яка заявлена позивачем до стягнення становить - 338,49 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення нарахованих інфляційних втрат та 3% річних, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про їх солідарне стягнення з відповідачів - правомірними.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС» зі солідарним стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю „СОВАГРО» , Приватного підприємства „РУСАНІВСЬКЕ» 3029,16 грн. заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), 1935,33 грн. пені, 409,13 грн. інфляційних втрат, 338,49 грн. 3% річних, 1226,35 грн. штрафу згідно Договору поруки №28-01-2014-4 від 28 січня 2014 року, Угоди №404/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року та Договору №КФ75Т/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20 лютого 2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно абз.абз. 1, 2, 4 п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року №7, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №6-рп/2013 у справі №1-4/2013.

02 червня 2016 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 02 червня 2015 року №02-6/06-14, за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та ПП „РУСАНІВСЬКЕ» та Товариством з обмеженою відповідальністю „СОВАГРО» , які виникли на підставі договору №75Т/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20 лютого 2008 року, Угоди №404/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року та на підставі договору поруки №28-01-2014-4 від 28 січня 2014 року, надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення із Боржників обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України, донарахованого розміру заборгованості у вигляді до оцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат , у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником перед Замовником зобов'язання щодо договору №75Т/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20 лютого 2008 року, Угоди №404/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року та на підставі договору поруки №28-01-2014-4 від 28 січня 2014 року, консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовка ті підписання від імені Замовника до господарського суду відповідної позовної заяви, представництві інтересів Замовника у суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків Виконавця за даним договором.

На підтвердження статусу адвоката ОСОБА_1, позивачем надано суду копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 29.10.2009 року за №3888 та посвідчення адвоката.

В матеріалах справи міститься платіжне доручення №589 від 16 червня 2014 року, відповідно до якого позивачем на користь Адвоката ОСОБА_2 було перераховано плату за адвокатські послуги у розмірі 500 грн.

Згідно п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року №7, розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Отже, на підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України, Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року №7, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн. та витрати у розмірі 500 грн., пов'язані з оплатою послуг адвоката, покладаються солідарно на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „СОВАГРО» (65012, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 2-А; код 33494460) та Приватного підприємства „РУСАНІВСЬКЕ» (07453, АДРЕСА_1; код 32412276) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23; код 38039872) 3029 (три тисячі двадцять дев'ять) грн. 16 коп. заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), 1935 (одна тисяча дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 33 коп. пені, 409 (чотириста дев'ять) грн. 13 коп. інфляційних втрат, 338 (триста тридцять вісім) грн. 49 коп. 3% річних, 1226 (одна тисяча двісті двадцять шість) грн. 35 коп. штрафу згідно договору поруки №28-01-2014-4 від 28 січня 2014 року, Угоди №404/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (віступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року та Договору №КФ75Т/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20 лютого 2008 року.

3.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „СОВАГРО» (65012, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 2-А; код 33494460) та Приватного підприємства „РУСАНІВСЬКЕ» (07453, АДРЕСА_1; код 32412276) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23; код 38039872) витрати у розмірі 500 (п'ятсот) грн., пов'язані з оплатою послуг адвоката, згідно Договору №02-6/06-14 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 02 червня 2014 року.

4.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „СОВАГРО» (65012, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 2-А; код 33494460) та Приватного підприємства „РУСАНІВСЬКЕ» (07453, АДРЕСА_1; код 32412276) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23; код 38039872) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Повний текст рішення складено 12 червня 2017 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко