Рішення

від 06.06.2017 по справі 916/766/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2017 р.Справа № 916/766/17

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №6000 від 12.08.2016р.

Від відповідачів: не з'явились;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства „Кредобанк» до товариства з обмеженою відповідальністю „Арегва-Техно» , товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрний торговий дім Болград» про стягнення 239 713,56 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Кредобанк» (далі по тексту - ПАТ „Кредобанк» ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Арегва-Техно» (далі по тексту - ТОВ „Арегва-Техно» ) та товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрний торговий дім Болград» (далі по тексту - ТОВ „Аграрний торговий дім Болград» ) про солідарне стягнення заборгованості у загальному розмірі 239 713,56 грн., яка складається із основного боргу у розмірі 169 976,43 грн., заборгованості по сплаті процентів у розмірі 14 950,18 грн., пені за порушенні строків повернення кредиту у розмірі 5 554,89 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 511,25 грн., упущеної вигоди у розмірі 38 220,94 грн. та збитків від інфляції у розмірі 10 499,87 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачами прийнятих на себе зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту, наданого ТОВ „Арегва-Техно» згідно з кредитним договором №1МСБ-2016 від 06.01.2016р.

Представники відповідачів жодного разу в судові засідання по даній справі не з'явилися та про причини неявки суд не повідомляли, хоча були належним чином повідомлені про дату та час проведення судових засідань, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленням про вручення поштових відправлень. Оскільки відповідачами не було подано суду відзивів на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

06.01.2016р. між ПАТ „Кредобанк» (Банк) та ТОВ „Арегва-Техно» (Позичальник) було укладено кредитний договір №1МСБ-2016, у відповідності до п. п. 1, 11.1 якого Банк зобов'язується надати у власність Позичальникові грошові кошти (надалі - кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ними та комісії. Договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх договірних зобов'язань.

Згідно з п. 2 кредитного договору №1МСБ-2016 від 06.01.2016р. Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник приймає його на наступних умовах: розмір кредиту - 460 000,00 грн.; тип та розмір процентної ставки - розмір змінюваної процентної ставки на перший період дії ставки становить 20% річних, подальший розмір змінюваної процентної ставки визначається як базова ставка + маржа у порядку, визначеному цим договором, змінювана процента ставка діє протягом 3 місяців; дата остаточного повернення кредиту - включно до 20.12.2016р. Датою видачі кредиту вважається день перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника. Позичальник має право відмовитись від одержання кредиту частково або у повному обсязі до дати надання кредиту, про що повідомляє Банк у письмовій формі.

Відповідно до п. п. 4.2, 4.6 кредитного договору №1МСБ-2016 від 06.01.2016р. проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом „факт/360» (фактична кількість днів у місці, але, умовно, 360 днів у році) за ставкою, визначеною у п. 2.3 цього договору з моменту видачі кредиту. Позичальник сплачує проценти, нараховані відповідно до п. 4.3.1 цього договору у валюті кредиту щомісяця, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який вони нараховані.

У п. п. 5.1, 5.2 кредитного договору №1МСБ-2016 від 06.01.2016р. передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором, але не пізніше строку, вказаному у п. 2.5 цього договору. Повернення кредитів може здійснюватись шляхом безготівкових переказів або внесенням готівки у касу банку на рахунок, вказаний у п. 2.7 цього договору.

Умовами п. 9.1.1 кредитного договору №1МСБ-2016 від 06.01.2016р. визначено, що Банк за умови беззастережного виконання Позичальником прийнятих на себе зобов'язань за цим договором, - надати Позичальнику кредитні кошти у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі. Позивальник, відповідно до п. 9.3.2 кредитного договору №1МСБ-2016 від 06.01.2016р., крім передбачених законодавством зобов'язань, повинен негайно інформувати Банк про виникнення будь-якого випадку та/або обставин, які б могли значно та/або негайно вплинути на здійснення господарської діяльності і/або на фінансовий стан Позичальника та його спроможність виконувати умови цього договору.

Згідно зі ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України з кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Положеннями ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу положень ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ „Кредобанк» на виконання умов кредитного договору №1МСБ-2016 від 06.01.2016р. було переказано відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 460 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №1600770 від 15.01.2016р. на суму 279 017,39 грн. та меморіальним ордером №1600792 від 15.01.2016р. на суму 180 982,61 грн.

З метою забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором 06.01.2016р. між ПАТ „Кредобанк» (Кредитор) та ТОВ „Аграрний торговий дім Болград» (Поручитель) було укладено договір поруки. У відповідності п. п. 1.1, 4.6 договору поруки від 06.01.2016р. Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за виконання ТОВ „Арегва-Техно» (далі - Боржник) зобов'язання у повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісії за користування кредитом, пені, штрафів, неустойок) за кредитним договором №1МСБ-2016 від 06.01.2016р., укладеним між Боржником та Кредитором. Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами.

Згідно з п. п. 2.1, 2.2 договору поруки від 06.01.2016р. у випадку невиконання Боржником своїх зобов'язань за кредитним договором Кредитор письмово повідомляє Поручителя про це із зазначенням суми заборгованості Боржника. Поручитель зобов'язаний сплатити Кредитору заборгованість протягом 7 календарних днів з моменту невиконання Боржником зобов'язань за кредитним договором.

Несвоєчасне повернення кредитних коштів ТОВ „Арегва-Техно» стало підставою для звернення ПАТ „Кредобанк» до ТОВ „Аграрний торговий дім Болград» із вимогою про погашення заборгованості №27-2338/17 від 24.02.2017р. у загальному розмірі 201 275,53 грн., яка, проте, не була задоволена з боку поручителя, у зв'язку з чим, ПАТ „Кредобанк» і було подано до суду відповідну позовну заяву.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 541, 543 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як з'ясовано судом та не спростовано ТОВ „Арегва-Техно» та ТОВ „Аграрний торговий дім Болград» , останніми прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом виконано не було, в обумовлені строки кредитні кошти не повернуто, не сплачено відсотки за користування наданим кредитом, у зв'язку з чим, у відповідачів виникла заборгованість перед позивачем. Таким чином, за ТОВ „Арегва-Техно» та ТОВ „Аграрний торговий дім Болград» рахується заборгованість перед позивачем з погашення отриманого кредиту в розмірі 169 976,43 грн. та процентів за користування грошовими коштами у розмірі 14 950,18 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2.11 кредитного договору №1МСБ-2016 від 06.01.2016р. пеня за несвоєчасне повернення грошових зобов'язань за договором складає 0,03% за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки по кредиту у національній валюті.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З посиланням на наведені умови кредитного договору №1МСБ-2016 від 06.01.2016р. позивачем було нараховано відповідачам пеню за несвоєчасне погашення кредиту за період з 03.10.2016р. по 08.03.2017р. у розмірі 5 554,59 грн. та пеню за несвоєчасне погашення прострочених процентів за період з 04.10.2016р. по 08.03.2017р. у розмірі 511,25 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення пені, господарський суд доходить висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим, визнає обґрунтованим факт нарахування відповідачам до сплати пені в загальному розмірі 6 066,14 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано відповідачам до сплати збитки від інфляції в сумі 10 499,87 грн. через порушення останніми власних зобов'язань у спірних правовідносинах. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції господарський суд зазначає, що позивачем було правильно здійснено їх розрахунок, у зв'язку з чим, позовні вимоги ПАТ „Кредобанк» у вказаній частині на суму 10 499,87 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 7.5 кредитного договору №1МСБ-2016 від 06.01.2016р. за невиконання або неналежне виконання Позичальником свого зобов'язання по своєчасному поверненню кредиту або його частини у строк, вказаний у п. 2.5 цього договору, Позичальник крім сплати пені відшкодовує Банку заподіяні збитки у повному обсязі, в тому числі і упущену вигоду. Упущена вигода розраховується за весь період прострочення шляхом нарахування на суму прострочення процентної ставки, яка діятиме на момент виникнення прострочки, збільшеної у півтори рази.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З посиланням на умови кредитного договору №1МСБ-2016 від 06.01.2016р., а також на такий принцип цивільного права як свобода договору, ПАТ „Кредобанк» було заявлено до стягнення упущену вигоду у розмірі 38 220,94 грн., яка була розрахована позивачем відповідно до п. 7.5 кредитного договору №1МСБ-2016 від 06.01.2016р., тобто шляхом нарахування процентної ставки, яка діяла на момент виникнення прострочення, збільшеної у півтори рази.

Оскільки правова природа грошових коштів у розмірі 38 220,94 грн була визначена ПАТ „Кредобанк» упущеною вигодою, яка, в силу приписів ст. 22 ЦК України, є різновидом збитків, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Положеннями ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно з ч. 1-2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підсумовуючи вище наведені приписи чинного законодавства, господарський суд доходить висновку, що заявлена до стягнення сума упущеної вигоди у розмірі 38 220,94 грн. за своєю правовою природою є збитками, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що для притягнення до відповідальності у вигляді стягнення збитків необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

У зв'язку із викладеними обставинами, суд вважає за необхідне дослідити наявність або відсутність у діях відповідачів елементів складу цивільного/господарського порушення для вирішення питання про притягнення до відповідальності ТОВ „Арегва-Техно» та ТОВ „Аграрний торговий дім Болград» у вигляді стягнення збитків. Так, першочергово суд вважає за необхідне дослідити наявність або відсутність розміру збитків (упущеної вигоди), які були завдані позивачу неналежним виконанням з боку ТОВ „Арегва-Техно» та ТОВ „Аграрний торговий дім Болград» прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором №1МСБ-2016 від 06.01.2016р. та договором поруки від 06.01.2016р.

Положеннями ч. ч. 1,2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Обов'язок доказування розміру збитків, який покладено на кредитора положеннями цивільного законодавства, знайшов своє відображення у судовій практиці. Так, у п. 3 оглядового листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків» від 14.01.2014 р. N 01-06/20/2014 зазначено, що у вирішенні спорів про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди суди повинні дослідити, чи могли такі збитки бути реально понесені кредитором та чи вживав кредитор заходів щодо їх відшкодування.

Господарський суд наголошує, що інститут цивільної відповідальності у вигляді відшкодування збитків, у тому числі упущеної вигоди, може бути застосований при наявності реального характеру збитків, та підтверджуватися реальними доказами їх понесення. При цьому, ПАТ „Кредобанк» не було надано суду жодного доказу на підтвердження наявності збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 38 220,94 грн.. Окрім того, господарський суд зазначає, що обов'язок, який встановлений умовами договору, відшкодувати упущену вигоду, не може бути достатньої та єдиною підставою для стягнення на користь ПАТ „Кредобанк» упущеної вигоди у розмірі 38 220,94 грн. Викладене має наслідком необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ „Кредобанк» у вказаній частині.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених позовних вимог шляхом присудження до стягнення у солідарному порядку із товариства з обмеженою відповідальністю „Арегва-Техно» , товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрний торговий дім Болград» заборгованості у загальному розмірі 201 492,62 грн., яка складається із основного боргу у розмірі 169 976,43 грн., заборгованості по сплаті процентів у розмірі 14 950,18 грн., пені за порушенні строків повернення кредиту у розмірі 5 554,89 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 511,25 грн. та збитків від інфляції у розмірі 10 499,87 грн. відповідно до ст.ст. 11, 22, 509, 525, 526, 530, 541, 543, 549, 610, 612, 617, 623, 640, 1046, 1049, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 217, 218, 224, 225, 231, 345, 346 Господарського кодексу України, ст. ст. 2, 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність» .

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33,35, 44, 49, 75, 82-85, ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю „Арегва-Техно» /68251, Одеська область, Саратський район, с. Зоря, вул. 28 червня, буд. 208, ідентифікаційний код 37958508/ та товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрний торговий дім Болград» /68702, Одеська область, Болградський район, м. Болград, вул. Госпітальна, буд. 49, ідентифікаційний код 32450861/ на користь публічного акціонерного товариства „Кредобанк» /79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, ідентифікаційний код 09807862/ основний борг у розмірі 169 976 грн. 43 коп. /сто шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят шість грн. 43 коп./, заборгованість по сплаті процентів у розмірі 14 950 грн. 18 коп. /чотирнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят грн. 18 коп./, пеню за порушення строків повернення кредиту у розмірі 5 554 грн. 89 коп. /п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири грн. 89 коп./, збитки від інфляції у розмірі 10 499 грн. 87 коп. /десять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять грн. 87 коп./, судовий збір у розмірі 3 022 грн. 94 коп. /три тисячі двадцять дві грн. 94 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 12 червня 2017 р.

Суддя С.П. Желєзна